Кривий Ріг
Нозологічний довідник лікаря

Арбовірусний енцефаліт

Що таке арбовірусний енцефаліт?

Енцефаліт — це запалення головного мозку. Арбовіруси — це різноманітна група вірусів, що передаються комарами, кліщами чи москітами. Арбовіруси викликають широкий спектр неврологічних захворювань, включно з мієлітом, невритом, міозитом, менінгітом та енцефалітом.

Так, арбовірусний енцефаліт — це запалення головного мозку, спричинене одним із арбовірусів.

До цієї групи вірусів належать і представники сімейств Togaviridae, Flaviviridae, Bunyaviridae та Reoviridae. Ці сімейства мають подібні РНК-геноми, які допускають мутації, що дозволяють їм адаптуватися до середовища, яке змінюється, або умов організму хазяїна. Ці віруси унікальні тим, що для біологічної передачі людині їм потрібні переносники.

Що викликає арбовірусний енцефаліт?

Арбовіруси, які зазвичай виявляються у птахів або дрібних гризунів, передаються людині через укус інфікованого комара, що переносить вірус, тобто трансмісивним шляхом, можлива вертикальна передача; ці віруси не передаються безпосередньо від людини людині.

Різні представники групи арбовірусів мають особливості передачі, розвитку інфекції та нейроінвазивності.

Сімейство Togaviridae. Вірус чикунгунья, альфавірус, може передаватися людині через укус інфікованих комарів Aedes. Також можлива вертикальна материнсько-плодова передача та зараження при переливанні компонентів крові. При зараженні розвивається гарячка чикунгунья, у тяжких випадках може виникати менінгоенцефаліт.

Вірус східного кінського енцефаліту (ВКЕ) передається через інфікованих комарів роду Culiseta melanura, його можуть переносити комарі родів Aedes, Coquillettidia і Culex. Інкубаційний період становить 4–10 днів після укусу комара. У близько 2% випадків зараження розвивається швидкопрогресуюче нейроінвазивне захворювання. Ризик летального наслідку становить близько 30%.

Вірус західного кінського енцефаліту та вірус венесуельського енцефаліту коней передаються комарами роду Culex.

Сімейство Flaviviridae. Вірус Денге передається комарами Aedes aegypti чи Aedes albopictus. Вірус Денге є безпосередньо нейротропним і може викликати енцефаліт.

Вірус японського енцефаліту передається через види комарів роду Culex, переважно Culex tritaeniorhynchus і є ендемічним в Азії. Цей вірус щорічно уражує близько 68 тис. осіб і у близько 1% всіх випадків зараження викликає енцефаліт.

Вірус енцефаліту долини Мюррея передається комарами Culex annulirostris.

Вірус енцефаліту Сент-Луїса та вірус Західного Нілу є поширеними у США флавівірусами. Передаються комарами Culex.

У США також діагностують енцефаліт, викликаний вірусом Повассана, що передається комарами.

Вірус кліщового енцефаліту передається іксодовими кліщами Ixodes persulcatus та Ixodes ricinus у Європі та Росії, а також через Ixodes ovatus у Японії.

Вірус Зіка також належить до цього сімейства і може спричиняти безліч неврологічних ускладнень, зокрема енцефаліт.

Сімейство Bunyaviridae. Вірус енцефаліту Ла Крос передається комарами Aedes triseriatus та вважається найбільш патогенним представником каліфорнійської серогрупи енцефаліту. Нейроінвазивність вірусу становить близько 90%.

Вірус каліфорнійського енцефаліту передається комарами Aedes.

Сімейство Reoviridae. Вірус кліщової гарячки Колорадо передається кліщем Dermacentor andersoni, він поширений у західних районах США та Канади. У 5–10% інфікованих дітей може розвинутися нейроінвазивне захворювання.

Арбовірусний енцефаліт: патогенез

Членистоногі переносники спочатку заражаються після прийому зараженої крові. Вірус розмножується в тканинах членистоногого переносника з подальшим переміщенням до його слинних залоз. Потім заражений членистоногий переносник передає інфекцію новому хребетному резервуарному хазяїнові при укусі, таким чином відбувається подальше поширення вірусу.

Ступінь, у якій арбовіруси можуть спричиняти нейроінвазивне захворювання, залежить як від факторів хазяїна, так і вірусу. Так, наприклад, при зараженні вірусом Західного Нілу факторами ризику розвитку симптоматичної інфекції та енцефаліту є імунодефіцит, множинні супутні захворювання та літній вік.

Хоча було описано кілька механізмів, точний шлях проникнення арбовірусів до центральної нервової системи (ЦНС) залишається невідомим. Патогенез гострого вірусного енцефаліту включає пряме інфікування нейронів із супутнім їх руйнуванням, розвитком периваскулярного запалення, пошкодженням нейронів та нейронофагією, апоптозом та некрозом тканин. Неструктурний білок 1 (NS1) флавівірусів відіграє важливу роль як у реплікації вірусу, так і генерації імунної відповіді. Внутрішньоклітинний димерний NS1 необхідний для нейротропної реплікації вірусного геному всередині клітин хазяїна, гексамерний мембранозв’язаний NS1, який секретується, відіграє роль в ухиленні вірусу від імунної системи хазяїна.

Нейроінвазивність пов’язана зі здатністю вірусу проникати в ЦНС або периферичну нервову систему після зараження, тоді як нейротропізм — це здатність вірусу до реплікації всередині клітин нервової системи. Більшість арбовірусів, що викликають енцефаліт, можуть також призводити до супутнього асептичного менінгіту, тобто розвивається менінгоенцефаліт.

Арбовірусом може заразитися будь-яка людина. Водночас різні арбовіруси можуть переважно уражувати різні вікові категорії. Так, вірус Західного Нілу частіше відзначається в осіб віком старше 50 років. Інфекція вірусом енцефаліту Каліфорнії (Ла Крос) найчастіше фіксується у дітей.

Діагностика арбовірусного енцефаліту

Клінічна картина арбовірусних інфекцій може змінюватися. У більшості випадків лише невелика частина людей, що заразилися через укус комара або кліща, занедужує. У більшості інфікованих осіб відзначаються лише незначно виражені симптоми або їх повна відсутність. Водночас можливий розвиток тяжкого симптомного нейроінвазивного захворювання.

Симптоми можуть розвиватися поступово чи раптово. Інкубаційний період може бути різним. Найчастіше арбовірусний енцефаліт розвивається через 10–15 днів після укусу комахи.

Початкові симптоми зазвичай є неспецифічними.

Арбовірусний енцефаліт: симптоми

  • Грипоподібний синдром;
  • гарячка;
  • головний біль;
  • ригідність м’язів шиї;
  • зміна психічного стану;
  • зміна рівня свідомості;
  • порушення пам’яті;
  • порушення концентрації уваги;
  • запаморочення;
  • дезорієнтація;
  • судоми;
  • осередкові неврологічні порушення;
  • загальне нездужання, слабкість;
  • сонливість;
  • нудота та блювання;
  • дизартрія;
  • дисфагія;
  • біль у м’язах, м’язовий тремор;
  • парестезії;
  • порушення рівноваги;
  • світлочутливість;
  • екстрапірамідні симптоми;
  • млявий параліч;
  • кома.

Результати фізичного огляду сприяють встановленню причини енцефаліту пацієнта. Наприклад, шкірний висип може бути пов’язаний з вірусом Західного Нілу чи вірусом Зіка. При вірусі Західного Нілу можуть фіксуватися такі офтальмологічні прояви, як хоріоретиніт, ретинальні крововиливи та вітреїт.

Арбовірусний енцефаліт: неврологічні прояви

При арбовірусному енцефаліті можуть розвиватися різні неврологічні порушення.

Неврологічні прояви арбовірусних інфекцій варіюють залежно від ендемічного району, серотипу вірусу, що передує контакту з вірусом, та інших чинників. Нейроінвазивні арбовіруси можуть одночасно уражувати різні анатомічні ділянки та викликати безліч клінічних проявів, серед яких ураження ЦНС та периферичної нервової системи.

Також деякі неврологічні дані є специфічними для конкретної етіології арбовірусного енцефаліту. Наприклад, деякі флавівіруси, такі як вірус Західного Нілу та вірус японського енцефаліту, можуть викликати ознаки та симптоми паркінсонізму. Крім того, ці віруси також можуть бути причиною судом, мозочкового лейкозу та симптомів ураження стовбура головного мозку.

Арбовіруси можуть викликати безліч очних проявів, зокрема кон’юнктивіт, увеїт, хоріоретиніт та оптичну нейропатію, які можуть розвиватися у гострій фазі внаслідок прямого вірусного ураження або як постінфекційні наслідки. Так, наприклад, при гарячці денге, інфікуванні вірусами Зіка і чикунгунья найчастіше уражаються задній сегмент ока із судинними та нейроофтальмологічними проявами. Макулопатія, що характеризується васкулітом та крововиливами, є найбільш поширеним проявом інфекції вірусу денге і фіксується в 1/10 всіх випадків захворювання. Також можуть відзначатися ретинальні крововиливи, перипапілярні крововиливи, пляма Рота та дифузний набряк сітківки, хоріоїдальна неоваскуляризація, оптичний неврит.

Додаткові методи обстеження

  • Люмбальна пункція та аналіз спинномозкової рідини (підрахунок клітин, визначення концентрації глюкози, білка, бакпосів та фарбування за Грамом). У спинномозковій рідині зазвичай виявляється лімфоцитарний плеоцитоз, нормальний рівень глюкози та підвищений рівень білка при негативному фарбуванні за Грамом.
  • Вірус-специфічні імуноглобуліни (Ig) M та полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) спинномозкової рідини та плазми крові. Можлива перехресна реактивність між флавівірусами.
  • Тестування нейтралізації вірусу шляхом зменшення бляшок.
  • Загальний аналіз крові, швидкість осідання еритроцитів, рівень С-реактивного білка.
  • Біохімічний аналіз крові.
  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ).
  • Електроенцефалограма (ЕЕГ). Наприклад, при енцефаліті, викликаному вірусом Західного Нілу, найпоширенішими відхиленнями на ЕЕГ є нерегулярні дифузні повільні хвилі.
  • Біопсія головного мозку може бути розглянута у тяжких випадках і при неясному діагнозі.

Лікування арбовірусного енцефаліту

Лікування при арбовірусному енцефаліті включає підтримувальну терапію, оскільки на сьогодні немає ефективного противірусного лікування. Специфічного лікування енцефаліту теж не існує.

Показана респіраторна та гемодинамічна підтримка, підтримка водного балансу, жарознижувальні засоби (парацетамол). Ацетилсаліцилова кислота та нестероїдні протизапальні препарати зазвичай не рекомендуються, щоб уникнути підвищення потенційного ризику порушення згортання крові.

Профілактика інфекції важлива в ендемічних регіонах та включає боротьбу з переносниками, заходи індивідуального захисту та вакцинацію (проти частини арбовірусів розроблено вакцини). Рекомендується носити одяг із довгими рукавами та використовувати репеленти (зазвичай рекомендується перметрин). Слід мінімізувати перебування на відкритому повітрі на світанку, у сутінках та раннім вечором, коли комари найбільш активні. Після перебування на свіжому повітрі в місцях, де водяться кліщі, рекомендується огляд на наявність кліщів, і при їх виявленні — найскоріше видалення. Також слід оглядати на наявність кліщів домашніх тварин після прогулянки.

Диференційна діагностика

Прогноз

Прогноз різний для кожного вірусу. Ризик летального наслідку при нейроінвазивному захворюванні становить <1–30%. При одужанні пацієнти часто фіксують довгострокові неврологічні дефіцити.

Арбовірусний енцефаліт: ускладнення

ГоловнаКошикОбране