Нижче наведено побічні реакції, про які стало відомо з клінічних досліджень та постмаркетингового досвіду.

У клінічних дослідженнях тривалістю до 112 тижнів застосовували тільки езетиміб 10 мг на добу 2396 пацієнтам, езетиміб разом зі статинами — 11308 пацієнтам або з фенофібратом —185 пацієнтам. Побічні реакції, зазвичай, були легкими та короткочасними. Загальна частота побічних реакцій була подібною при застосуванні езетимібу і плацебо. Так само частота припинення лікування внаслідок несприятливих побічних реакцій була порівнянна при застосуванні езетимібу і плацебо.

Застосування езетимібу окремо або сумісно зі статином

Нижченаведені побічні реакції спостерігалися у пацієнтів, які отримували езетиміб (N = 2396), з більшою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо (N = 1159), або у пацієнтів, які отримували езетиміб сумісно зі статином (N = 11308), з більшою частотою, ніж у пацієнтів, яким статин вводили окремо (N = 9361). Під час постмаркетингового застосування повідомлялося про побічні реакції при лікуванні езетимібом, окремо або у комбінації зі статином.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко (≥ 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частота не визначена за наявними даними).

Монотерапія езетимібом
Системи органів	Побічні реакції		Частота появи
Лабораторні дослідження	Підвищення рівня аланінамінотрансферази (AЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ); підвищення рівня креатинфосфокінази у крові; підвищення рівня гама-глутамілтрансферази; результати функціональних печінкових проб поза нормою		Нечасто
Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади	Кашель		Нечасто
З боку шлунково-кишкового тракту	Абдомінальний біль; діарея; метеоризм		Часто
	Диспепсія; гастроезофагеальний рефлюкс; нудота		Нечасто
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини	Артралгія; м’язові спазми; біль у шиї		Нечасто
Порушення обміну речовин і харчування	Зниження апетиту		Нечасто
Судинні розлади	Гарячі припливи; артеріальна гіпертензія		Нечасто
Загальні порушення та реакції у місці введення	Втома		Часто
	Біль у грудях; біль		Нечасто
Супутній прийом езетимібу зі статином
Системи органів	Побічні реакції		Частота появи
Лабораторні дослідження	Підвищення рівня AЛТ та/або АСТ		Часто
З боку нервової системи	Головний біль		Часто
	Парестезія		Нечасто
З боку шлунково-кишкового тракту	Сухість у роті; гастрит		Нечасто
З боку шкіри та підшкірних тканин	Свербіж; висипання; кропив’янка		Нечасто
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини	Міалгія		Часто
	Біль у спині; слабкість м’язів; біль у кінцівках		Нечасто
Загальні порушення та порушення умов введення	Астенія; периферичні набряки		Нечасто
Постмаркетинговий досвід застосування езетимібу окремо або зі статином
Системи органів	Побічні реакції	Частота появи
З боку крові та лімфатичної системи	Тромбоцитопенія	Частота невідома
З боку нервової системи	Запаморочення; парестезія	Частота невідома
Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади	Задишка	Частота невідома
З боку шлунково-кишкового тракту	Панкреатит; запор	Частота невідома
З боку шкіри та підшкірних тканин	Мультиформна еритема	Частота невідома
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини	Міалгія; міопатія/рабдоміоліз	Частота невідома
Загальні порушення	Астенія	Частота невідома
З боку імунної системи	Підвищена гіперчутливість, включаючи висипання, кропив’янку, анафілаксію та ангіоневротичний набряк	Частота невідома
Гепатобіліарні розлади	Гепатити; жовчнокам’яна хвороба; холецистит	Частота невідома
Психічні розлади	Депресія	Частота невідома

Супутній прийом езетимібу та фенофібрату

З боку шлунково-кишкового тракту: абдомінальний біль (часто).

У мультицентровому, подвійно сліпому, плацебо-контрольованому клінічному дослідженні за участю пацієнтів зі змішаною гіперліпідемією 625 пацієнтів отримували лікування протягом 12 тижнів і 576 пацієнтів — протягом 1 року. У цьому дослідженні 172 пацієнти, які отримували езетиміб і фенофібрат, завершили 12 тижнів терапії, а 230 пацієнтів, які отримували езетиміб і фенофібрат (у тому числі 109, які отримували тільки езетиміб протягом перших 12 тижнів), закінчили 1 рік терапії. Частота виникнення (95% ДІ — довірчий інтервал) клінічно значущого підвищення рівнів сироваткових трансаміназ (> 3 × ВМН) становила 4,5% (1,9; 8,8) та 2,7% (1,2; 5,4) при монотерапії фенофібратом і при комбінованій терапії езетимібом і фенофібратом відповідно. Показники для холецистектомії становили 0,6% (0,0; 3,1) та 1,7% (0,6; 4,0) при монотерапії фенофібратом і при комбінованій терапії езетимібом і фенофібратом відповідно.

Діти віком від 6 до 17 років

Під час дослідження за участю дітей віком від 6 до 10 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією (N = 138) підвищення рівня АЛТ та/або АСТ (≥ 3 × ВМН) спостерігалися у 1,1% (1 хворий) у групі езетимібу порівняно з 0% у групі плацебо. Підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК) не було (≥ 10 × ВМН). Про випадки міопатії не повідомлялося.

Під час дослідження за участю підлітків віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією (N = 248) підвищення рівня АЛТ та/або АСТ (≥ 3 × ВМН) спостерігалися у 3% (4 хворих) у групі езетимібу/симвастатину порівняно з 2% (2 хворими) у групі монотерапії симвастатином; показники підвищення рівня КФК (≥ 10 × ВМН) становили відповідно 2% (2 пацієнти) і 0%. Про випадки міопатії не повідомлялося.

У цьому дослідженні не порівнювали рідкісні побічні реакції на препарат.

Пацієнти з ІХС та ГКС в анамнезі

У дослідженні IMPROVE-IT, до участі у якому було залучено 18144 пацієнти, які отримували лікування езетимібом/симвастатином у дозі 10 мг/ 40 мг (n = 9067; з яких для 6% дозу езетимібу/симвастатину було підвищено до 10 мг/ 80 мг) або симвастатином у дозі 40 мг (n = 9077; з яких для 27% дозу симвастатину підвищено до 80 мг), профілі безпеки були схожими протягом середнього періоду подальшого спостереження, який тривав 6 років. Відсоткові показники виключення через небажані явища становила 10,6% для пацієнтів, які отримували лікування езетимібом/симвастатином, і 10,1% — для пацієнтів, які отримували лікування симвастатином. Частота виникнення міопатії становила 0,2% при застосуванні езетимібу/симвастатину і 0,1% — при застосуванні симвастатину, при цьому міопатія визначалася як слабкість або біль у м’язах невідомої етіології з рівнем креатинкінази в сироватці крові у ≥ 10 × ВМН або з рівнем креатинкінази при двох послідовних обстеженнях ≥ 5 × ВМН і < 10 × ВМН. Частота виникнення рабдоміолізу становила 0,1% при застосуванні езетимібу/симвастатину і 0,2% — при застосуванні симвастатину, при цьому рабдоміоліз визначався як слабкість або біль у м’язах невідомої етіології з рівнем креатинкінази в сироватці крові ≥ 10 × ВМН з ознаками ураження нирок, ≥ 5 × ВМН і < 10 × ВМН з ознаками ураження нирок у двох випадках поспіль або з рівнем креатинкінази ≥ 10000 Од/л без ознак ураження нирок. Частота виникнення послідовних підвищень рівнів трансаміназ (≥ 3 × ВМН) становила 2,5% при застосуванні езетимібу/симвастатину і 2,3% — при застосуванні симвастатину (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося, що побічні явища, пов’язані з жовчним міхуром, виникли у 3,1% пацієнтів, яким було призначено езетиміб/симвастатин, і у 3,5% пацієнтів, яким було призначено симвастатин. Частота випадків госпіталізації з приводу холіцистектомії становила 1,5% в обох групах лікування. Рак (що визначається як будь-яке злоякісне новоутворення) під час дослідження був діагностований у 9,4% і у 9,5% пацієнтів відповідно.

Пацієнти із хронічною нирковою недостатністю

Під час дослідження SHARP за участю понад 9000 пацієнтів, які отримували 10 мг/ 20 мг езетимібу/симвастатину на добу (n = 4650) або плацебо (n = 4620), профілі безпеки були в середньому порівнянні протягом періоду спостереження 4,9 року. У процесі цього дослідження фіксувалися тільки серйозні небажані явища та припинення лікування через будь-які небажані явища. Кількість випадків припинення лікування через небажані явища була порівнянною (10,4% у пацієнтів, які отримували езетиміб/симвастатин, 9,8% у пацієнтів, які отримували плацебо). Кількість випадків міопатії/рабдоміолізу становила 0,2% у пацієнтів, які отримували езетиміб/симвастатин, і 0,1% — у пацієнтів, які отримували плацебо. Послідовне підвищення рівнів трансаміназ (у 3 рази та більше від ВМН) відбулося у 0,7% пацієнтів, які отримували езетиміб/симвастатин, порівняно з 0,6% пацієнтів, які отримували плацебо. У процесі дослідження не було статистично значущого збільшення частоти небажаних явищ, у тому числі раку (9,4% при застосуванні езетимібу в поєднанні з симвастатином та 9,5% при застосуванні плацебо), гепатиту, холецистектомії або ускладнень жовчнокам’яної хвороби чи панкреатиту.

Дані лабораторних досліджень

Під час контрольованих клінічних досліджень монотерапії клінічно значуще підвищення сироваткових трансаміназ (АЛТ та/або АСТ ≥ 3 × ВМН) було подібним при застосуванні езетимібу (0,5%) та плацебо (0,3%). У дослідженнях комбінованої терапії частота появи становила 1,3% у пацієнтів, які супутньо приймали езетиміб та статин, та 0,4% у пацієнтів, які приймали тільки статин. Подібне підвищення зазвичай було безсимптомне, не пов’язане з холестазом, а показники поверталися до вихідного рівня після відміни терапії або при продовженні лікування.

У клінічних дослідженнях спостерігалося підвищення КФК (≥ 10 × ВМН) у 0,2% (у 4 із 1674) пацієнтів, які приймали тільки езетиміб, порівняно з 0,1% (у 1 з 786) пацієнтів, які приймали плацебо, та у 0,1% (у 1 із 917) пацієнтів, які приймали езетиміб супутньо зі статином, порівняно з 0,4% (у 4 із 929) пацієнтів, які приймали тільки статин. Не було переваги у появі міопатії або рабдоміолізу при прийомі езетимібу порівняно з відповідною групою контролю (плацебо або тільки статин).

Аналоги Езетрекс