В справочнику «Компендіум» 2020 року по препарату Амоксиклав^® (порошок для оральної суспензії) (Amoksiklav^® (powder for oral suspension)) була представлена наступна інформація

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка.
Механізм дії. Амоксицилін являє собою напівсинтетичний пеніцилін (бета-лактамний антибіотик), який інгібує один або кілька ферментів (які часто називають пеніцилінзв’язувальними білками) у процесі біосинтетичного метаболізму бактеріального пептидоглікану, що є невід’ємним структурним компонентом клітинної стінки бактерій. Інгібування синтезу пептидоглікану призводить до послаблення клітинної стінки, наслідком чого є лізис і загибель клітин.
Амоксицилін є чутливим до розщеплення бета-лактамазами, що продукуються резистентними бактеріями, отже, спектр активності амоксициліну як монотерапії не включає організми, які продукують ці ферменти.
Клавуланова кислота є бета-лактамом, структурно спорідненим із пеніцилінами. Вона деактивує деякі ферменти бета-лактамази, тим самим запобігаючи інактивації амоксициліну. Клавуланова кислота у вигляді монотерапії не чинить клінічно корисного антибактеріального ефекту.
Співвідношення фармакокінетики/фармакодинаміки. Час, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (Ч>MIК), вважається основним фактором, який визначає ефективність для амоксициліну.
Механізми резистентності. Існують два механізми резистентності до амоксициліну/клавуланової кислоти:
– інактивація бактеріальними бета-лактамазами, які самі по собі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи класи B, C і D;
– перетворення пеніцилінзв’язувальних білків, що знижує афінність антибактеріального препарату до мішені.
Непроникність бактерій або механізм ефлюксного насоса можуть викликати резистентність бактерій або сприяти їй, зокрема у грамнегативних бактерій.
Граничні значення МІК для амоксициліну/клавуланової кислоти, встановлені Європейським комітетом з випробування антимікробної чутливості (EUCAST)

Мікроорганізми	Граничні значення чутливості (мкг/мл)
	Чутливі	Помірно чутливі	Резистентні
Haemophilus influenzae¹	≤1	—	>1
Moraxella catarrhalis¹	≤1	—	>1
Staphylococcus aureus²	≤2	—	>2
Коагулазонегативні стафілококи²	≤0,25		>0,25
Enterococcus¹	≤4	8	>8
Streptococcus A, B, C, G⁵	≤0,25	—	>0,25
Streptococcus pneumoniae³	≤0,5	1–2	>2
Ентеробактерії^{1, 4}	—	—	>8
Грамнегативні анаеробні бактерії¹	≤4	8	>8
Грампозитивні анаеробні бактерії¹	≤4	8	>8
Граничні значення, що не стосуються окремих видів¹	≤2	4–8	>8

¹Повідомлені значення для концентрацій амоксициліну. З метою випробування чутливості концентрація клавуланової кислоти встановлена у значенні 2 мг/л.
²Повідомлені значення для концентрацій оксациліну.
³Граничні значення, наведені в таблиці, розраховані із граничних значень для ампіциліну.
⁴Граничне значення резистентності R>8 мг/л означає, що всі штами з механізмами резистентності заявлені як резистентні.
⁵Граничні значення, наведені в таблиці, розраховані із граничних значень для бензилпеніциліну.

Поширеність резистентності може змінюватися географічно і з часом для окремих видів, тому бажано мати місцеву інформацію щодо чутливості, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності потрібен експертний висновок, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь препарату, принаймні при деяких типах інфекцій, викликає сумніви.

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Gardnerella vaginalis, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)^£, coagulase-negative Staphylococci (чутливі до метициліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae¹, Streptococcus pyogenes та інші бета-гемолітичні стрептококи, група Streptococcus viridans.
Грамнегативні аероби: Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae², Moraxella catarrhalis, Pasteurella midtocida.
Анаероби: Bacteroides fragilis, Fusobacterium nucleatum, Prevotella spp.

Види, для яких набуття резистентності може бути проблемою

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium^$.
Грамнегативні аероби: Escherichia coli, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris.

Природно резистентні мікроорганізми

Грамнегативні аероби: Acinetobacter sp., Citrobacter freundii, Enterobacter sp., Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas sp., Serratia sp., Stenotrophomonas maltophilia.
Інші мікроорганізми:
Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Coxiella burnetti, Mycoplasma pneumoniae

^$Природна помірна чутливість за відсутності набутого механізму резистентності.
^£Усі стафілококи, резистентні до метициліну, є резистентними до амоксициліну/клавуланової кислоти.
¹Streptococcus pneumoniae, резистентний до пеніциліну, не слід лікувати цією лікарською формою амоксициліну/клавуланової кислоти (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
²Штами зі зниженою чутливістю зареєстровані у деяких країнах ЄС із частотою вище 10%.

Фармакокінетика

Абсорбція. Амоксицилін і клавуланова кислота повністю дисоціюють у водному р-ні при фізіологічному рівні рН. Обидва компоненти швидко та добре абсорбуються при пероральному застосуванні. Біодоступність амоксициліну та клавуланової кислоти становить близько 70% при пероральному застосуванні. Профілі обох компонентів у плазмі крові ідентичні, а час досягнення С_max в плазмі крові для кожного компонента становить близько 1 год.
Концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти у сироватці крові, що досягаються при прийомі амоксициліну/клавуланової кислоти, ідентичні тим, що досягаються при пероральному застосуванні еквівалентних доз амоксициліну або клавуланової кислоти окремо.
Розподіл. Близько 25% загального обсягу клавуланової кислоти у плазмі крові та 18% загального амоксициліну в плазмі крові зв’язуються з білками. Уявний об’єм розподілу становить близько 0,3–0,4 л/кг для амоксициліну і близько 0,2 л/кг для клавуланової кислоти.
Після в/в введення амоксицилін і клавуланова кислота виявлені в жовчному міхурі, черевній тканині, шкірі, жировій тканині, м’язовій тканині, синовіальній та перитонеальній рідині, жовчі і гної. Амоксицилін не розподіляється достатньою мірою в СМР.
Дослідження на тваринах не виявили жодних доказів значної затримки речовин, похідних будь-якого компонента препарату у тканинах організму. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, може бути виявлений у грудному молоці. Незначна кількість клавуланової кислоти також може бути виявлена в грудному молоці (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).
Встановлено, що як амоксицилін, так і клавуланова кислота проникають крізь плацентарний бар’єр (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).
Біотрансформація. Амоксицилін частково виводиться із сечею у вигляді неактивної пеніцилінової кислоти в кількості, еквівалентній 10–25% початкової дози. Клавуланова кислота значною мірою метаболізується в організмі людини і виводиться із сечею і калом та у вигляді двоокису вуглецю у видихуваному повітрі.
Виведення. Основним шляхом виділення амоксициліну є нирки, тоді як клавуланова кислота виділяється як нирками, так і шляхом дії позаниркових механізмів.
У здорових добровольців середній Т_½ амоксициліну/клавуланової кислоти становить близько 1 год, а середній загальний кліренс — близько 25 л/год. Різноманітні дослідження показали, що виділення із сечею становить 50–85% для амоксициліну та 27–60% для клавуланової кислоти протягом 24-годинного періоду. У випадку клавуланової кислоти найбільша кількість речовини виводиться протягом перших 2 год після прийому.
Одночасне застосування пробенециду сповільнює виведення амоксициліну, але не затримує ниркової екскреції клавуланової кислоти (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Вік. Т_½ амоксициліну є ідентичним для дітей віком від 3 міс до 2 років, дітей старшого віку та дорослих. Для дітей (у тому числі недоношених немовлят) першого тижня життя частота прийому не повинна перевищувати 2 рази на добу через незрілість ниркового шляху виведення. Оскільки пацієнти літнього віку більш схильні до зниження функції нирок, дозу слід обирати з обережністю, рекомендується також контроль ниркової функції.
Порушення функції нирок. Загальний сироватковий кліренс амоксициліну/клавуланової кислоти пропорційно знижується зі зниженням ниркової функції. Зниження кліренсу препарату більш виражене для амоксициліну, ніж для клавуланової кислоти, оскільки більша частка амоксициліну виділяється нирками. При нирковій недостатності дозування має запобігати надмірній кумуляції амоксициліну, у той же час зберігаючи достатні рівні клавуланової кислоти (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функції печінки. Пацієнтам з печінковою недостатністю рекомендуються обережне застосування препарату і регулярний контроль функції печінки.

ПОКАЗАННЯ:

лікування у дорослих та дітей бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами, таких як:
– гострий бактеріальний синусит (підтверджений);
– гострий середній отит;
– підтверджене загострення хронічного бронхіту;
– негоспітальна пневмонія;
– цистити;
– пієлонефрити;
– інфекції шкіри та м’яких тканин, у тому числі целюліти, укуси тварин, тяжкі дентоальвеолярні абсцеси з поширеним целюлітом;
– інфекції кісток та суглобів, у тому числі остеомієліти.
При призначенні антибактеріальних препаратів слід керуватися правилами їх належного застосування.

ЗАСТОСУВАННЯ:

дози зазначено в одиницях амоксицилін/кислота клавуланова.
При підборі дози Амоксиклаву слід враховувати:
– очікувані патогенні мікроорганізми та їх вірогідну чутливість до діючих речовин (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);
– тяжкість і локалізацію інфекції;
– вік, масу тіла і стан функції нирок пацієнта.
У разі необхідності слід розглянути доцільність застосування альтернативних форм Амоксиклаву (наприклад тих, що містять більш високі дози амоксициліну та/або різне співвідношення амоксициліну і кислоти клавуланової) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та Фармакодинаміка).
Амоксиклав^®, порошок для оральної суспензії

Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання. Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без оцінки стану пацієнта.
Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг: 500 мг/125 мг 3 рази на добу .
Діти з масою тіла <40 кг: від 20 мг/5 мг/кг маси тіла на добу (при інфекціях легкої та середньої тяжкості) до 60 мг/15 мг/кг маси тіла на добу (при тяжких інфекціях) у вигляді трьох окремих доз. Максимальна добова доза препарату становить 2400 мг/600 мг.
Дітям віком до 2 років слід застосовувати дозу не вище 40 мг/10 мг/кг маси тіла на добу.
Клінічних даних щодо застосування Амоксиклаву у формі суспензії для лікування дітей віком до 2 міс немає, тому рекомендацій щодо дозування не існує.
Для відмірювання суспензії додається мірна ложка з поділками 1,25/2,5/5 мл, або мірний шприц об’ємом 5 мл з ціною поділки 0,1 мл.
Мірний шприц градуйований таким чином, щоб забезпечити точне та повторюване дозування. Кількість суспензії необхідно розраховувати відповідно до маси тіла дитини, а не її віку. Кожні 8 год слід вводити однакові дози препарату.
Пацієнти літнього віку. Коригування дози не потрібне.
Порушення функції нирок. Коригування дози базується на розрахунку максимальних рекомендованих доз амоксициліну та залежить від швидкості клубочкової фільтрації. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) понад 30 мл/хв регулювання дози не потрібне.
Дорослі і діти з масою тіла ≥40 кг

КК 10–30 мл/хв	500 мг/125 мг 2 рази на добу
КК <10 мл/хв	500 мг/125 мг 1 раз на добу
Гемодіаліз	500 мг/125 мг кожні 24 год + 500 мг/125 мг під час діалізу та після завершення процедури

Діти з масою тіла <40 кг

КК 10–30 мл/хв	15 мг/3,75 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимально 500 мг/125 мг 2 рази на добу)
КК <10 мл/хв	15 мг/3,75 мг/кг маси тіла як одноразова добова доза (максимально 500 мг/125 мг)
Гемодіаліз	15 мг/3,75 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Перед гемодіалізом та після завершення процедури — 15 мг/3,75 мг/кг маси тіла

Порушення функції печінки. Препарат застосовувати з обережністю. Слід регулярно контролювати функцію печінки.
Спосіб застосування. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травного тракту препарат слід приймати на початку прийому їжі.
Розпочинати лікування можна з парентерального введення препарату, а потім продовжити формою препарату для перорального застосування.
Приготування суспензії. Відкривши кришку, що закручується, слід переконатися, що ущільнення кришки пляшки є цілим та щільно прикріплене до ободка пляшки. Не використовуйте, якщо ущільнення пошкоджене. Струсити флакон, щоб порошок відділився від стінок і дна. Додати питну воду двома порціями (спочатку до ⅔ флакона, а потім до кругової мітки на етикетці), струшуючи флакон кожного разу. Перед кожним прийомом добре збовтати.
Не використовувати даний лікарський засіб, якщо перед розчиненням у пляшці видно грудочки порошку.
Після відновлення суспензія має бути від білого до кремового відтінку.
Не використовувати відновлену суспензію, якщо її колір не відповідає вказаному вище.
Діти. Препарат у формі суспензії призначати дітям віком від 2 міс.
Амоксиклав^® 2S, порошок для оральної суспензії

Препарат призначений для застосування у дітей з масою тіла <40 кг.
Для дітей з масою тіла <40 кг препарат Амоксиклав^® 2S забезпечує максимальну добову дозу 1000–2800 мг амоксициліну/143–400 мг клавуланової кислоти при дотриманні наведених нижче рекомендацій із дозування. Якщо необхідна підвищена добова доза амоксициліну, щоб запобігти введенню занадто високих добових доз клавуланової кислоти, рекомендується обрати іншу лікарську форму препарату Амоксиклав^® (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та Фармакодинаміка).
Тривалість лікування слід визначати індивідуально для кожного пацієнта. Деякі інфекції (наприклад остеомієліт) потребують більш тривалого лікування. Лікування не повинно тривати більше 14 днів без перегляду (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти з масою тіла <40 кг. Рекомендовані дози:
– від 25 мг/3,6 мг/кг/добу до 45 мг/6,4 мг/кг/добу, розділених на 2 прийоми;
– для лікування деяких інфекцій (таких як середній отит, синусит та інфекції нижніх відділів дихальних шляхів) дітям віком з 2 років можна застосовувати дозу до 70 мг/10 мг/кг/добу, розділену на 2 прийоми.
Немає клінічних даних щодо лікарських форм Амоксиклаву 7:1 щодо доз, вищих ніж 45 мг/6,4 мг/кг/добу для пацієнтів віком до 2 років.
Немає клінічних даних щодо лікарських форм Амоксиклаву 7:1 стосовно пацієнтів віком до 2 міс. Таким чином, рекомендації стосовно дозування для цієї групи пацієнтів відсутні.
Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна.
Порушення функції нирок. Пацієнтам з КК >30 мг/хв корекція дози не потрібна.
Пацієнтам з КК <30 мг/хв не рекомендується застосування лікарських форм препарату Амоксиклав^® зі співвідношенням амоксициліну та клавуланової кислоти 7:1, оскільки немає рекомендацій щодо корекції дози.
Порушення функції печінки. Рекомендуються обережне застосування і регулярний контроль функції печінки (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Спосіб застосування. Амоксиклав^® 2S призначений для перорального застосування.
Препарат слід давати перед їдою, щоб звести до мінімуму можливу шлунково-кишкову непереносимість та оптимізувати абсорбцію амоксициліну/клавуланової кислоти.
Терапію можна розпочати парентерально, застосовуючи відповідну лікарську форму, та продовжити за допомогою препарату Амоксиклав^® 2S для перорального застосування.
Інструкція для приготування суспензії. Перед приготуванням суспензії відкрити кришку, що закручується, та переконатися, що ущільнювач кришки не пошкоджений і щільно прилягає до обідка флакона. Не використовувати лікарський засіб, якщо ущільнювач пошкоджений.
Не використовувати лікарський засіб, якщо перед додаванням води у флаконі видно грудочки порошку. Після відновлення суспензія має бути від білого до злегка жовтуватого кольору.
Не використовувати відновлену суспензію, якщо її колір не відповідає вказаному вище.
Приготування 35 мл або 70 мл суспензії. Добре струснути флакон, щоб порошок відділився від стінок і дна. Додати 34 мл або 66 мл питної води для отримання 35 мл або 70 мл суспензії відповідно. Для зручності приготування суспензії слід додати питну воду двома порціями (спочатку до ⅔ флакона, а потім до спеціально нанесеної мітки на етикетці флакона), струшуючи флакон кожного разу. Після додавання води флакон перевернути і знову струснути. Перед кожним прийомом добре збовтати.
Для відмірювання суспензії додається мірний шприц з адаптером об’ємом 5 мл з ціною поділки 0,1 мл або мірна ложка з поділками 1,25/2,5/5 мл. Мірний шприц градуйований таким чином, щоб забезпечити точне та повторюване дозування.
Для відмірювання суспензії за допомогою шприца, потрібно:
– збовтати суспензію;
– відкрити кришку флакона та помістити адаптер (пробку з отвором) у горлечко флакона;
– щільно вставити кінчик шприца в адаптер; поршень шприца опустити вниз до упору;
– обережно перевернути флакон догори дном;
– повільно набрати необхідну кількість суспензії у шприц. Якщо в набраній суспензії містяться бульбашки повітря, слід повернути суспензію назад у флакон за допомогою поршня та набрати знову;
– перевернути флакон у правильне положення, забрати шприц та закрити флакон кришкою;
– шприц промити після використання чистою водою.
Діти. Застосовувати у дітей віком від 2 міс. Дітям з масою тіла більше 40 кг призначати препарат в іншій лікарській формі.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату, будь-яких антибактеріальних засобів групи пеніцилінів.
Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (у тому числі анафілаксії), пов’язаних із застосуванням інших β-лактамних агентів (у тому числі цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів).
Наявність в анамнезі жовтяниці або дисфункції печінки, пов’язаних із застосуванням амоксициліну/клавуланату.

ПОБІЧНА ДІЯ:

Амоксиклав^®, порошок для оральної суспензії

Побічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення — від дуже часто до дуже рідко. Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100 та <1/10; нечасто ≥1/1000 та <1/100; рідко ≥1/10 000 та <1/1000; дуже рідко <1/10 000.
Інфекції та інвазії: часто — кандидоз шкіри та слизових оболонок; дуже рідко — надмірне зростання нечутливої мікрофлори.
З боку кровотворної та лімфатичної системи: рідко — зворотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцитопенія; дуже рідко — зворотний агранулоцитоз і гемолітична анемія. Збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу.
З боку імунної системи: дуже рідко — ангіоневротичний набряк, анафілаксія, сироваткоподібний синдром, алергічний васкуліт.
З боку нервової системи: нечасто — запаморочення, головний біль; дуже рідко — зворотна гіперактивність, асептичний менінгіт і судоми (судоми можуть виникати у пацієнтів з порушеною функцією нирок або у тих, хто отримує високі дози препарату); невідомо — асептичний менінгіт.
З боку травного тракту: дорослі: дуже часто — діарея; часто — нудота, блювання.
Діти: часто — діарея, нудота, блювання; окремі повідомлення про зміну забарвлення зубів, що можна усунути за допомогою їх чищення (нудота частіше асоціюється з високими дозами препарату; вираженість вищезазначених симптомів з боку ШКТ може бути зменшена при прийомі препарату на початку їди); нечасто — порушення травлення; дуже рідко — антибіотикоасоційований коліт (включаючи псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт), чорний «волосатий» язик. Дуже рідко у дітей відзначається поверхнева зміна кольору зубів. Належний догляд за порожниною рота може запобігти цьому явищу. Зміну забарвлення можна усунути шляхом чищення зубів.
В одному дослідженні у жінок з передчасним розривом оболонок плода повідомлялося, що застосування препарату може бути пов’язане з підвищенням ризику розвитку некротизуючого ентероколіту у новонароджених.
З боку гепатобіліарної системи: нечасто — помірне підвищення рівня АСсАТ та/або АлАТ відзначається у хворих, які лікуються антибіотиками групи β-лактамів; дуже рідко — гепатити та холестатична жовтяниця. Ці явища виникають при застосуванні інших пеніцилінів і цефалоспоринів. Гепатити виникають головним чином у чоловіків і хворих літнього віку, їх виникнення може бути пов’язано з тривалим лікуванням препаратом.
У дітей такі явища виникали дуже рідко.
Симптоми захворювання розвиваються під час або одразу після лікування, але у деяких випадках можуть виникати через декілька тижнів після закінчення лікування. Ці явища зазвичай мають зворотний характер. Надзвичайно рідко (менше 1 повідомлення приблизно на 4 млн призначень) виявляли летальні випадки, які завжди траплялися у пацієнтів з тяжким основним захворюванням або у пацієнтів, які одночасно отримують лікування препаратами, що чинять негативний вплив на печінку.
З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто — шкірний висип, свербіж, кропив’янка; рідко — поліморфна еритема; дуже рідко — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пухирчастий ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакція на ліки у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS синдром).
У разі появи будь-якого алергічного дерматиту лікування слід припинити.
З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, кристалурія.
Амоксиклав^® 2S, порошок для оральної суспензії

Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції, як діарея, нудота та блювання.
Нижче наведені побічні ефекти, які відзначали під час клінічних досліджень і у постмаркетинговий період, згруповані відповідно до класів систем органів Медичного словника нормативно-правової діяльності MedDRA.
Частота побічних реакцій класифікована таким чином: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100 та <1/10; нечасто ≥1/1000 та <1/100; рідко ≥1/10 000 та <1/1000; дуже рідко <1/10 000; невідомо (частоту неможливо оцінити за наявними даними).
Інфекції та інвазії: часто — кандидоз шкіри та слизових оболонок; невідомо — надмірне розмноження мікроорганізмів, нечутливих до препарату.
З боку кровотворної та лімфатичної системи: рідко — зворотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцитопенія; невідомо — зворотний агранулоцитоз і гемолітична анемія; збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу¹.
З боку імунної системи¹⁰: невідомо — ангіоневротичний набряк, анафілаксія, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт.
З боку нервової системи: нечасто — запаморочення, головний біль; невідомо — зворотна гіперактивність і судоми², асептичний менінгіт.
З боку ШКТ: часто — діарея, нудота³, блювання; нечасто — розлади шлунка; невідомо — антибіотикоасоційований коліт⁴, «чорний волохатий язик», зміна забарвлення зубної емалі¹¹.
Гепатобіліарні розлади: нечасто — підвищення рівня АсАТ та/або АлАТ⁵; невідомо — гепатити⁶ та холестатична жовтяниця⁶.
З боку шкіри та підшкірних тканин⁷: нечасто — шкірний висип, свербіж, кропив’янка; рідко — мультиформна еритема; невідомо — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз⁹, реакція на ліки у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром).
З боку нирок та сечовивідних шляхів; дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, кристалурія⁸.
¹Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
²Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
³Нудота частіше пов’язана з прийомом більш високих пероральних доз препарату. При виникненні шлунково-кишкових реакцій їх тяжкість можна знизити шляхом прийому Амоксиклаву під час їди.
⁴У тому числі псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
⁵Помірне підвищення рівнів AсАT та/або AлАT частіше виявляли у пацієнтів, які отримували лікування антибіотиками бета-лактамної групи, але значущість цих результатів невідома.
⁶Ці явища відмічали у разі застосування інших антибіотиків пеніцилінового та цефалоспоринового ряду (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
⁷При виникненні реакцій підвищеної чутливості (дерматиту) застосування препарату слід припинити (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
⁸Див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ.
⁹Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
¹⁰Див. розділ ПРОТИПОКАЗАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
¹¹Про зміну забарвлення зубної емалі дуже рідко повідомляли у дітей. Ретельна гігієна ротової порожнини може попередити таку зміну забарвлення, оскільки це явище усувається шляхом чищення зубів.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

перед початком терапії амоксициліном/клавулановою кислотою слід ретельно зібрати інформацію щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші бета-лактамні препарати (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
Серйозні, а часом навіть летальні випадки гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції та тяжкі шкірні небажані реакції) відмічають у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Ці реакції імовірніші в осіб з аналогічними реакціями на пеніцилін у минулому та пацієнтів з атопічними захворюваннями. У разі виникнення алергічних реакцій слід припинити застосування амоксициліну/клавуланової кислоти і розпочати альтернативну терапію.
Якщо доведено, що інфекція зумовлена мікроорганізмом(-ами), чутливим(-и) до амоксициліну, необхідно зважити можливість переходу з комбінації амоксицилін/кислота клавуланова на амоксицилін відповідно до офіційних рекомендацій.
Цю лікарську форму Амоксиклаву не слід застосовувати у разі високого ризику резистентності імовірних збудників захворювання до бета-лактамних препаратів, яка не опосередкована бета-лактамазами, чутливими до інгібування клавулановою кислотою, Не слід застосовувати для лікування пневмонії, спричиненої пеніцилінрезистентними штамами S. pneumoniae. Повідомлялося про недостатню ефективність препарату внаслідок резистентності мікроорганізмів.
У пацієнтів з порушенням функції нирок або у пацієнтів, які отримують високі дози препарату, можуть виникати судоми (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Препарат амоксициліну/клавуланової кислоти не слід призначати при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки при застосуванні амоксициліну при цій патології відмічали випадки кореподібного висипу.
Тривале застосування препарату іноді може спричинити надмірне зростання нечутливої до Амоксиклаву мікрофлори та розвиток псевдомембранозного коліту різного ступеня вираженості. При застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи амоксицилін, повідомляли про антибіотикоасоційований коліт, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до небезпечного для життя (див. ПОБІЧНА ДІЯ). За наявності тяжкої персистуючої діареї після застосування антимікробних засобів важливо впевнитися, що вона не пов’язана з указаною патологією. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані. У разі виникнення антибіотикоасоційованого коліту лікування препаратом слід негайно припинити, звернутися до лікаря та розпочати відповідне лікування.
При довготривалому застосуванні препарату, як і інших антибіотиків широкого спектра дії, можливе виникнення суперінфекції резистентними бактеріями і грибами (Pseudomonas spp., Candida albicans), що потребує припинення терапії і застосування інших препаратів.
При тривалій терапії рекомендується періодично проводити оцінку функцій органів та систем органів, включаючи ниркову, печінкову та гемопоетичну функції.
Розвиток мультиформної еритеми, асоційованої з пустулами на початку лікування, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу. У такому разі необхідно припинити лікування і в подальшому протипоказано застосування амоксициліну.
Повідомлялося про окремі випадки виникнення тяжких шкірних реакцій (синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) під час лікування, що потребує відміни препарату.
Застосування препарату може бути пов’язане з підвищенням ризику розвитку некротизуючого ентероколіту у новонароджених (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).
Зрідка у пацієнтів, які приймають амоксицилін/клавуланову кислоту та пероральні антикоагулянти, може відзначатися понаднормове подовження протромбінового часу (підвищення рівня міжнародного нормалізованого відношення). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг. Може знадобитися корекція дози пероральних антикоагулянтів для підтримки необхідного рівня антикоагуляції (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ і ПОБІЧНА ДІЯ).
Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з ознаками печінкової недостатності (див. ЗАСТОСУВАННЯ, ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ). Побічні реакції з боку печінки виникали головним чином у чоловіків та пацієнтів літнього віку та були пов’язані з тривалим лікуванням. У дітей про такі явища повідомлялося дуже рідко. В усіх групах пацієнтів симптоми та ознаки зазвичай виникали під час або одразу після лікування, але у деяких випадках вони з’являлися через кілька місяців після припинення лікування. Загалом ці явища були зворотними. Побічні реакції з боку печінки можуть бути тяжкими та дуже рідко мати летальний наслідок. Вони завжди виникали у пацієнтів з тяжкими супутніми захворюваннями або при одночасному застосуванні лікарських засобів, відомих потенційним негативним впливом на печінку (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
У пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно коригувати дозу відповідно до ступеня порушення (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
У пацієнтів зі зниженою екскрецією сечі дуже рідко може виникати кристалурія, головним чином при парентеральному введенні препарату. Тому для зниження ризику розвитку кристалурії рекомендується під час лікування високими дозами амоксициліну підтримувати адекватний баланс між випитою рідиною та виведеною сечею.
При застосуванні високих доз амоксицилін може преципітувати в катетері, введеному у сечовий міхур. У таких випадках необхідний регулярний контроль стану катетера.
При лікуванні амоксициліном для визначення рівня глюкози у сечі слід використовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою, оскільки інші методи можуть давати хибнопозитивні результати.
Наявність клавуланової кислоти у препараті може спричиняти неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, тому, як наслідок, можливий хибнопозитивний результат при проведенні тесту Кумбса.
Отримано повідомлення про хибнопозитивні результати тесту на наявність Aspergillus у пацієнтів, які приймали амоксицилін/клавуланову кислоту (при застосуванні Bio-Rad Laboratories Platelis Aspergillus EIA тесту), та у яких згодом не виявляли аспергільозу. Повідомлялося про перехресні реакції з неаспергільозними полісахаридами та поліфуранозами при проведенні тесту імуноферментного аналізу на Aspergillus. Тому такі позитивні результати слід трактувати обережно та підтверджувати іншими діагностичними методами.
Одночасний прийом алопуринолу під час лікування амоксициліном підвищує ймовірність виникнення алергічних реакцій з боку шкіри.
Тривале застосування в окремих випадках може призвести до надмірного розмноження мікроорганізмів, нечутливих до препарату.
При застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи амоксицилін, повідомлялося про антибіотикоасоційований коліт, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до небезпечного для життя (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Тому важливо враховувати цей діагноз пацієнтам з наявною діареєю під час або після прийому будь-яких антибіотиків. При появі антибіотикоасоційованого коліту слід негайно припинити застосування Амоксиклаву, звернутися за медичною допомогою і розпочати відповідне лікування. Застосування протиперистальтичних препаратів у такому разі протипоказано.
Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Репродуктивні дослідження на тваринах пероральних і парентеральних форм Амоксиклаву не виявили жодної тератогенної дії. У ході одного дослідження за участю жінок з передчасним розривом оболонок плода повідомлялося, що профілактичне застосування Амоксиклаву може бути пов’язано з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, слід уникати застосування препарату у період вагітності, особливо в І триместр, крім випадків, коли, на думку лікаря, таке застосування є необхідним.
Період годування грудьми. Обидва активні компоненти препарату екскретуються у грудне молоко (немає інформації стосовно впливу клавуланової кислоти на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні). Відповідно, у немовляти, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, можлива поява діареї та грибкової інфекції слизових оболонок, тому годування грудьми слід припинити. Слід взяти до уваги можливість виникнення алергічних реакцій. Амоксиклав у період годування грудьми можна застосовувати лише тоді, коли, на думку лікаря, користь від застосування буде переважати ризик.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Досліджень з вивчення здатності препарату впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами не проводили. Однак можуть виникнути побічні реакції (наприклад алергічні реакції, запаморочення, конвульсії), які можуть вплинути на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид знижує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне застосування з Амоксиклавом може призвести до підвищення рівня амоксициліну у плазмі крові протягом тривалого часу, проте не впливає на рівень клавуланової кислоти.
Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном може підвищити імовірність розвитку алергічних шкірних реакцій. Даних щодо одночасного застосування алопуринолу та Амоксиклаву немає.
Як і інші антибіотики, Амоксиклав^® може чинити вплив на флору кишечнику, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів та ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Антикоагулянти для перорального застосування та антибіотики пеніцилінового ряду широко використовують у практиці за відсутності повідомлень про взаємодію. Однак окремі повідомлення свідчать про підвищення рівня міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів, які отримують лікування аценокумаролом або варфарином та приймають амоксицилін. Якщо таке застосування необхідне, слід ретельно контролювати протромбіновий час або рівень міжнародного нормалізованого відношення з додаванням або припиненням лікування комбінованим препаратом, що містить амоксицилін. Крім того, може бути потрібна корекція дози антикоагулянтів для перорального застосування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
Амоксиклав^® не слід застосовувати разом із бактеріостатичними хіміотерапевтичними засобами/антибіотиками (хлорамфенікол, макроліди, тетрацикліни або сульфонаміди), оскільки in vitro при таких комбінаціях виявляли антагоністичний ефект.
Одночасне застосування Амоксиклаву і метотрексату може підвищити токсичність останнього (лейкопенія, тромбоцитопенія, утворення виразок на шкірі).
При одночасному застосуванні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та мікофенолату мофетилу повідомлялося про зниження концентрації активного метаболіту мікофенолової кислоти у плазми крові приблизно на 50%. Ця зміна предозового рівня може не повністю відповідати зміні загальної експозиції мікофенолової кислоти. Таким чином, зміна дози мікофенолату мофетилу зазвичай не потрібна, якщо немає клінічного підтвердження дисфункції трансплантата. Однак пильне спостереження необхідне під час поєднаного застосування та впродовж деякого часу після антибіотикотерапії.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

симптоми. Можуть відзначати симптоми розладів ШКТ та порушення балансу рідини та електролітів. Виявлена кристалурія, пов’язана з прийомом амоксициліну, що в окремих випадках призводила до ниркової недостатності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
У пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів, які приймають високі дози препарату, можливе виникнення судом.
Повідомлялося про осідання амоксициліну у катетерах сечового міхура, переважно після в/в введення у високих дозах. Слід регулярно перевіряти прохідність катетерів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Лікування. Порушення з боку ШКТ можна лікувати симптоматично, звертаючи увагу на баланс рідини/електролітів.
Амоксицилін/клавуланова кислота можуть бути виведені з кровотоку за допомогою гемодіалізу.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Флакон з готовою для вживання суспензією зберігати при температурі 2–8 °С не більше 7 діб.

Діагнози, при яких застосовують Амоксиклав®

Діагнози, при яких застосовують Амоксиклав^®