Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції як сухість у порожнині рота, гіперемія очей та запалення/печіння, що трапляється у 22–25% пацієнтів. Вони, як правило, є тимчасовими та не часто тяжкого ступеня, що вимагає припинення лікування.

Симптоми очних алергічних реакцій спостерігались у 12,7% пацієнтів (що спричиняло відміну в 11,5% пацієнтів) у дослідженнях з початком від 3 до 9 місяців у більшості пацієнтів.

У межах кожної групи частоти виявлення — побічні реакції представлені у порядку зменшення їх проявів. Для класифікації виникнення небажаних реакцій використана наступна термінологія: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000);

Частота невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку серця:

нечасто: відчуття серцебиття/аритмії (у тому числі брадикардія та тахікардія).

З боку нервової системи:

дуже часто: головний біль, сонливість;

часто: дисгевзія, зміна смаку;

дуже рідко: синкопе.

З боку органів зору:

дуже часто: подразнення очей, включаючи алергічні реакції (гіперемія, запалення та печіння, свербіж, відчуття стороннього тіла, фолікулярний кон’юнктивіт), розпливчастість зору, алергічний блефарит, алергічний блефароконʹюнктивіт, алергічний кон'юнктивіт, очна алергічна реакція та фолікулярний кон'юнктивіт;

часто: місцеве подразнення (гіперемія та набряк повік, блефарит, набряк кон’юнктиви та виділення з очей, біль в очах та сльозотеча), фотофобія, ерозія рогівки та кератопатія, сухість в очах, блідість кон’юнктиви, порушення зору, кон’юнктивіт;

дуже рідко: ірит, міоз.

З боку дихальної системи:

часто: симптоми захворювання верхніх дихальних шляхів;

нечасто: сухість слизової оболонки носа;

рідко: диспное.

З боку травного тракту:

дуже часто: сухість у роті;

часто: гастроінтестинальні симптоми.

З боку судинної системи:

дуже рідко: гіпертензія, гіпотензія.

Загальні розлади:

дуже часто: підвищена втомлюваність;

часто: астенія.

З боку імунної системи:

нечасто: системні алергічні реакції (підвищена чутливість).

З боку психіки:

нечасто: депресія;

дуже рідко: безсоння.

Наступні побічні реакції були виявлені під час постреєстраційного застосування бримонідину в клінічній практиці. Оскільки про них повідомляли добровільно від групи пацієнтів невідомої кількості, не можна робити висновки щодо частоти їх виникнення.

З боку органів зору:

частота невідома: іридоцикліт (передній увеїт);

свербіж повік.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

частота невідома: шкірна реакція, у тому числі еритема, набряк обличчя, свербіж, висипання, вазодилатація.

У випадках, коли бримонідин застосовували як частину медикаментозного лікування вродженої глаукоми, повідомляли про такі симптоми передозування бримонідином як втрата свідомості, млявість, сонливість, гіпотонія, брадикардія, гіпотермія, ціаноз, блідість, дихальна недостатність у новонароджених та немовлят, які отримують бримонідин.

У дослідженнях у дітей віком від 2 до 7 років з глаукомою, неадекватно контрольованою бета-адреноблокаторами, було повідомлено про високу поширеність сонливості (55%) при застосуванні бримонідину в якості додаткового лікування. 8% дітей мали важкий перебіг, у 13% випадків це призвело до припинення лікування.

Частота сонливості зменшувалася зі збільшенням віку, найменша зафіксувалась у віковій групі дітей 7 років (25%), але більшою мірою зменшення було спричинене впливом маси тіла, частіше трапляючись у дітей з масою тіла <20 кг (63%) порівняно з дітьми, маса тіла яких була > 20 кг (25%).

Звітування про підозрювані побічні реакції

Важливо звітувати про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу і надалі контролювати співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Кваліфікованих працівників у галузі охорони здоров’я просять повідомляти про всі підозрювані побічні реакції.

Діагнози, при яких застосовують Брімофтал