Застереження загального характеру

Безпечність та ефективність препарату Каберлін ще не були встановлені у пацієнтів із захворюваннями нирок та печінки. Як і інші похідні ріжків, Каберлін слід призначати з обережністю пацієнтам з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, синдромом Рейно, нирковою недостатністю, пептичною виразкою або шлунково-кишковою кровотечею, а також з наявністю в анамнезі серйозних психічних розладів, особливо психотичних. Слід бути особливо обережними, якщо пацієнти одночасно приймають психотропний лікарський препарат.

Пацієнтам з рідкою спадковою непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід застосовувати цей лікарський препарат.

Симптоматична артеріальна гіпотензія може розвинутися при застосуванні препарату Каберлін при будь-якому показанні. Слід з обережністю застосовувати Каберлін одночасно з іншими лікарськими препаратами, що знижують артеріальний тиск.

Вплив алкоголю на загальну переносимість препарату на даний час невідомий.

Перед застосуванням препарату Каберлін слід виключити наявність вагітності, а після закінчення лікування слід запобігати виникненню вагітності протягом щонайменше 1 місяця.

Печінкова недостатність

Слід розглянути можливість застосування нижчих доз для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, які отримують довготривале лікування препаратом Каберлін. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда-П’ю), які отримали однократну дозу препарату (1 мг), спостерігалося підвищення значень AUC порівняно зі здоровими добровольцями та пацієнтами з менш тяжким ступенем печінкової недостатності.

Постуральна артеріальна гіпотензія

Після застосування лікарського засобу Каберлін може виникати постуральна артеріальна гіпотензія. Слід з обережністю застосовувати цей препарат одночасно з іншими лікарськими препаратами, що знижують артеріальний тиск.

Сонливість / раптове засинання

Застосування препарату Каберлін асоціювалося з виникненням сонливості. Агоністи дофаміну можуть бути причиною виникнення епізодів раптового засинання у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Повідомлялося про нечасті випадки раптового засинання під час повсякденної діяльності, у деяких випадках без усвідомлення цього або без попереджувальних ознак. Вищезазначену інформацію необхідно повідомити пацієнтам та порадити бути обережними під час керування транспортними засобами або роботи з іншими автоматизованими системами протягом періоду лікування каберголіном. Пацієнти, у яких спостерігалася сонливість та/або епізоди раптового засинання, повинні утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими автоматизованими системами. У таких випадках може бути доцільним зниження дози препарату або припинення лікування (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Імпульсне порушення контролю

Слід систематично наглядати за станом пацієнтів щодо виникнення імпульсного порушення контролю. Під час лікування агоністами дофаміну, зокрема каберголіном, можуть виникати поведінкові симптоми імпульсного порушення контролю, зокрема патологічна пристрасть до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, компульсивне бажання витрачати гроші та купувати, булімія та компульсивне переїдання, спричинені імпульсним порушенням контролю, про що слід повідомити пацієнтам та особам, які доглядають за ними. У разі виникнення таких симптомів слід розглянути можливість зменшення дози / поступового припинення застосування препарату.

Інгібування / пригнічення фізіологічної лактації

Як і інші похідні ріжків, Каберлін не слід застосовувати жінкам з артеріальною гіпертензією, що виникла у період вагітності, наприклад прееклампсією або післяпологовою артеріальною гіпертензією, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає можливий ризик.

Повідомлялося про серйозні побічні реакції, включаючи артеріальну гіпертензію, інфаркт міокарда, судоми, інсульт або психічні розлади у жінок після пологів, які отримували каберголін для пригнічення лактації.

У деяких пацієнтів розвитку судом або інсульту передували сильний головний біль та/або транзиторне порушення зору.

Після лікування слід ретельно контролювати артеріальний тиск.

Якщо розвиваються артеріальна гіпертензія, сугестивний біль у грудях; сильний, прогресуючий або безперервний головний біль (із порушеннями зору або без нього) або ознаки токсичності центральної нервової системи, прийом каберголіну слід припинити та негайно обстежити пацієнта.

У дослідженнях застосування препарату Каберлін у післяпологовому періоді зниження артеріального тиску переважно протікало безсимптомно і часто спостерігалось однократно через 2-4 дні після початку лікування. Оскільки зниження артеріального тиску часто спостерігається у післяпологовий період незалежно від медикаментозного лікування, імовірно, значна кількість зареєстрованих випадків зниження артеріального тиску після прийому препарату Каберлін не була зумовлена дією препарату. Проте рекомендується здійснювати періодичний контроль артеріального тиску, особливо протягом перших кількох днів після прийому каберголіну.

З метою уникнення можливої постуральної артеріальної гіпотензії однократна доза препарату Каберлін не має перевищувати 0,25 мг для жінок, які годують груддю та приймають препарат для пригнічення встановленої лактації (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У клінічному дослідженні для оцінки ефективності та переносимості однократної дози Каберліну 0,5 мг для пригнічення лактації було встановлено, що ризик розвитку побічних ефектів при такому показанні збільшується приблизно вдвічі, якщо лікарський препарат застосовувати як однократну дозу 0,5 мг.

Лікування гіперпролактинемічних станів

Перед початком лікування препаратом Каберлін показане повне обстеження гіпофіза, оскільки гіперпролактинемія, що супроводжується аменореєю / галактореєю та безпліддям, може бути спричинена пухлиною гіпофіза.

Каберлін відновлює овуляцію та фертильність у жінок з гіперпролактинемічним гіпогонадизмом.

Оскільки вагітність може виникнути раніше, ніж відновлення менструального циклу, рекомендується робити аналіз на вагітність щонайменше кожні чотири тижні протягом періоду аменореї, а після відновлення менструації — при затримці більш ніж на три дні. Жінкам, які бажають уникнути вагітності, слід рекомендувати використання механічних засобів контрацепції під час лікування препаратом Каберлін та після припинення лікування цим препаратом до повторної появи ановуляції. Потрібно спостерігати за жінками, які завагітніли, для виявлення ознак збільшення гіпофізу, оскільки існує ризик збільшення об’єму вже наявної пухлини гіпофіза у період вагітності.

Перед початком застосування лікарського засобу Каберлін необхідно виключити наявність вагітності. Жінкам, які бажають завагітніти, рекомендується при появі регулярного овуляторного циклу припинити лікування препаратом Каберлін за 1 місяць до запланованого запліднення, оскільки клінічний досвід застосування препарату все ще досить обмежений і препарат характеризується довгим періодом напіввиведення. Якщо вагітність настає під час лікування, прийом каберголіну необхідно припинити.

Рекомендується проводити регулярні гінекологічні обстеження, зокрема цитологічні дослідження шийки матки та ендометрія, у пацієнток, які приймають Каберлін протягом тривалого періоду.

Фіброз, ураження клапанів серця та можливі споріднені клінічні явища

Фіброзні та серозні запальні розлади, такі як плеврит, випіт у плевральну порожнину, фіброз плеври, фіброз легенів, перикардит, випіт у порожнину перикарда, ураження одного або більше клапанів серця (аортального, мітрального та тристулкового) або заочеревинний фіброз спостерігалися після довготривалого застосування похідних ріжків з агоністичною дією на рецептор серотоніну 5HT2B, таких як Каберлін. У деяких випадках симптоми або прояви ураження клапанів серця можуть зменшуватися після припинення прийому препарату Каберлін.

У поєднанні із випотом у плевральну порожнину / фіброзом спостерігалося надмірне збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). У разі підвищення ШОЕ невідомої етіології, що значно відхиляється від норми, рекомендується проводити рентгенологічне обстеження органів грудної клітки.

Виникнення уражень клапанів пов’язують з накопиченням препарату, тому пацієнтів слід лікувати найнижчими ефективними дозами. Під час кожного візиту слід повторно оцінювати профіль безпечності лікування пацієнтів препаратом Каберлін, щоб визначити доцільність продовження лікування.

Перед початком довготривалого лікування усі пацієнти повинні проходити обстеження серцево-судинної системи, зокрема ехокардіографію, для визначення можливої наявності безсимптомного захворювання клапанів серця. До початку лікування також доцільно проводити визначення початкового рівня ШОЕ або інших маркерів запалення, легеневої функції / рентгенографії органів грудної клітки та функції нирок. Невідомо, чи може лікування каберголіном погіршувати перебіг хвороби у пацієнтів з клапанною регургітацією. У разі виявлення у пацієнта фіброзного захворювання клапанів серця лікування пацієнта препаратом Каберлін продовжувати не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»).

Протягом довготривалого лікування фіброзні захворювання можуть розвиватися безсимптомно, тому слід спостерігати за пацієнтом щодо можливих проявів прогресування фіброзу. Отже, під час лікування слід звертати увагу на такі ознаки та симптоми:

захворювання легенів та плеври, такі як диспное, задишка, постійний кашель або біль у грудній клітці;
ниркова недостатність або обструкція сечовідних / черевних судин, що можуть проявлятися у вигляді болю у попереку / боку та набряку нижніх кінцівок, а також будь-які можливі утворення у черевній порожнині або болючість, що можуть вказувати на заочеревинний фіброз;
серцева недостатність: випадки клапанного або перикардіального фіброзу часто проявляються у вигляді серцевої недостатності. У зв’язку з цим при появі таких симптомів слід виключити наявність клапанного фіброзу (та констриктивного перикардиту).

Проведення клінічного діагностичного моніторингу розвитку фіброзних захворювань у встановленому порядку є обов’язковим. Першу ехокардіографію необхідно зробити протягом 3-6 місяців після початку лікування, після чого частоту ехокардіографічних досліджень слід визначити за допомогою відповідного індивідуального клінічного обстеження з особливою увагою до перерахованих вище симптомів, але щонайменше кожні 6-12 місяців.

Застосування лікарського засобу Каберлін слід припинити у разі виявлення на ехокардіограмі ознак виникнення нової або ускладнення наявної клапанної регургітації, рестрикції клапана або ущільнення стулок клапана (див. розділ «Протипоказання»).

Необхідність проведення інших клінічних обстежень (наприклад, фізикальне обстеження, включаючи аускультацію серця, рентгенографію та комп’ютерну томографію) слід визначати індивідуально для кожного пацієнта.

Відповідні додаткові дослідження, зокрема визначення ШОЕ та креатиніну сироватки крові слід проводити за необхідності для підтвердження діагнозу фіброзного захворювання.

Діагнози, при яких застосовують Каберлін