Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії таких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації і порушення зв’язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорослих.

Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксону є нелінійною. Всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, є дозозалежними. Нелінійність спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками плазми крові і тому для загального цефтриаксону це явище спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв’язаного) — ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo, є відсотком інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто,%T > мінімальної інгібуючої концентрації).

Безпека та ефективність цефтриаксону у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін із його сполуки з альбуміном сироватки крові. Тому застосування «ЦЕФ 1000 мг» недоношеним та новонародженим з гіпербілірубінемією протипоказане (див. розділи «Протипоказання» та «Діти»).

Імуноопосередкована (аутоімунна) гемолітична анемія

Імуноопосередкована гемолітична анемія спостерігалась у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, у тому числі цефтриаксон. Повідомлялося про випадки тяжкої гемолітичної анемії, у тому числі летальні, у дорослих пацієнтів та дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.

Довготривале лікування

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/ надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів

Цефтриаксон потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам із кишково-шлунковими захворюваннями в анамнезі, зокрема колітом. На фоні застосування практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і цефтриаксону, можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile, від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком. Антибактеріальні препарати змінюють нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту Clostridium difficile. Clostridium difficile продукує токсини А та В, які сприяють розвитку діареї, асоційованої з Clostridium difficile. Штами Clostridium difficile, які надмірно продукують токсини, спричиняють підвищений ризик захворюваності та летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробних засобів та потребувати колектомії. Діарею, асоційовану з Clostridium difficile, необхідно виключити у всіх пацієнтів під час застосування антибіотиків. Необхідно зібрати детальний медичний анамнез, оскільки діарея, асоційована з Clostridium difficile, може виникати протягом двох місяців після закінчення застосування антибактеріальних засобів.

При підозрі чи підтвердженні діареї, асоційованої з Clostridium difficile, необхідно відмінити антибіотикотерапію, яка не впливає на Clostridium difficile. За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових речовин, антибіотикотерапію, до якої чутлива Clostridium difficile, а у тяжких випадках ― хірургічне втручання.

Відомо про випадки виникнення псевдомембранозного коліту на фоні застосування антибіотиків з групи цефалоспоринів. При підозрі на виникнення псевдомембранозного коліту (діарея, що почалась після призначення антибіотика) застосування препарату рекомендовано припинити та вжити відповідних заходів.

Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами, можуть розвиватися суперінфекції. Застосування препарату «ЦЕФ 1000 мг», як і інших антибіотиків широкого спектра дії, може змінювати нормальну флору товстого кишечнику і провокувати надмірний ріст грибів роду Candida.

У випадку тривалого застосування цефтриаксону можливий неконтрольований розвиток резистентних до препарату мікроорганізмів. У зв’язку з цим необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів і, у разі підозри на суперінфекцію, терміново вжити відповідних заходів.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендовано ретельний клінічний контроль безпеки та ефективності застосування лікарського засобу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Слід з обережністю застосовувати «ЦЕФ 1000 мг» пацієнтам із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.

Вплив на результати серологічних досліджень

У поодиноких випадках при лікуванні препаратом у пацієнтів можуть відмічатися хибнопозитивні результати реакції Кумбса.

Так як і інші антибіотики, препарат може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію.

Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначенні глюкози у сечі неферментними методами, тому глюкозурію під час лікування цефтриаксоном необхідно визначати лише ферментним методом.

Наявність цефтриаксону може занижувати результати вимірювання глюкози в крові, що отримані за допомогою деяких систем контролю глюкози в крові. Необхідно звернутись до інструкцій із застосування для кожної системи з метою уточнення її придатності для використання за призначенням у разі терапії цефтриаксоном. При необхідності слід використовувати альтернативні методи вимірювань.

Натрій

1 г цефтриаксону натрію містить приблизно 3,6 ммоль натрію. Це необхідно враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності

Незважаючи на те, що цефтриаксон має досить широкий спектр антибактеріальної активності, він може бути непридатним для застосування як монотерапії при певних типах інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну

Якщо у якості розчинника використовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом’язово. Перед введенням лікарського засобу слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, зазначену в інструкції для медичного застосування Лідокаїну, розчину для ін’єкцій (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам’яна хвороба

Після застосування цефтриаксону в дозах, що перевищують звичайні рекомендовані, при ультразвуковому досліджені жовчного міхура виявляли затемнення, спричинені преципітатами кальцієвої солі цефтриаксону, які помилково діагностували як конкременти (камені).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону рідко спричиняють появу клінічної симптоматики і зникають після завершення або припинення терапії препаратом. У випадку появи клінічної симптоматики з боку жовчного міхура рішення про продовження застосування препарату приймає лікар, оцінивши користь і ризик для кожного окремого пацієнта. Рекомендується виключно консервативне лікування.

Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні лікарського засобу дітям.

Жовчний стаз

У пацієнтів, які отримують цефтриаксон, спостерігалися поодинокі випадки панкреатиту, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчних шляхів. Більшість цих пацієнтів ще до призначення препарату мали фактори ризику застою жовчі, наприклад лікування в анамнезі, тяжкі захворювання, тривалий постільний режим, повністю парентеральне харчування тощо. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів унаслідок застосування цефтриаксону. Тому пацієнтам з наявністю факторів ризику обструкції жовчних шляхів застосовувати препарат необхідно з особливою обережністю. У разі виникнення симптомів обструкції застосування препарату слід припинити та вжити відповідних заходів.

Нирковокам’яна хвороба

Зареєстровані випадки утворення у нирках преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування лікарського засобу пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, оцінивши користь і ризик для кожного окремого пацієнта

Реакція Яріша-Герксгеймера (JHR)

При лікуванні цефтріаксоном пацієнтів, інфікованих Treponema pallidum (спірохета), одразу після початку лікування може виникнути реакція Яріша-Герксгеймера. Її прояви , як правило, самостійно зникають, але може знадобитись застосування симптоматичного лікування. Лікування антибіотиками, у зв’язку з проявами цієї реакції, не припиняють.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно мінімізувати. Лікарський засіб не слід зливати у побутову каналізацію або викидати як побутові відходи. Для утилізації рекомендується використовувати так звану «систему збору відходів» (за наявності).

Новонароджені, немовлята та діти від 15 днів до 12 років (< 50 кг).

Для дітей із масою тіла 50 кг і більше потрібно застосовувати дози для дорослих.

Показання	Доза цефтриаксону* , мг/кг маси тіла	Частота введення**
Інфекції органів черевної порожнини	50 — 80 мг/кг	Один раз на добу
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит)
Позагоспітальна пневмонія
Госпітальна пневмонія
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин	50 — 100 мг/кг (максимально 4 г)	Один раз на добу
Інфекції кісток та суглобів
Інфекції у пацієнтів з нейтропенією з наявною лихоманкою, яка пов’язується з бактеріальною інфекцією
Бактеріальний менінгіт	80 — 100 мг/кг (максимально 4 г)	Один раз на добу
Бактеріальний ендокардит	100 мг/кг (максимально 4 г)	Один раз на добу

*У випадку підтвердженої бактеріємії слід застосовувати максимальні дози рекомендованого діапазону.

**Якщо доза препарату становить більше 2 г на добу, препарат можна застосовувати двічі на день з інтервалом 12 годин.

Показання у новонароджених, немовлят та дітей від 15 днів до 12 років (< 50 кг), що вимагають спеціального дозування

Гострий середній отит: внутрішньом’язово вводять дозу 50 мг/кг маси тіла одноразово. Дані щодо ефективності препарату «ЦЕФ 1000 мг» у тяжких випадках або за відсутності ефективності попередньої терапії при застосуванні внутрішньом’язово у дозі 50 мг/кг на день протягом 3 днів обмежені.

Для передопераційної профілактики: застосовують 50 ― 80 мг/кг маси тіла одноразово.

Сифіліс: загальноприйнята доза становить 75 — 100 мг/кг (максимально 4 г) один раз на добу протягом 10 — 14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма [ранній (стадія II) та пізній (стадія III)]: препарат застосовують в дозі 50 — 80 мг/кг маси тіла один раз на день протягом 14 — 21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Новонароджені віком 0 –14 днів

«ЦЕФ 1000 мг» протипоказаний недоношеним дітям, вік яких менше 41 тижня, враховуючи термін внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).

Доза цефтриаксону*, мг/кг маси тіла	Частота введення	Показання
20 — 50 мг/кг	Один раз на добу	Інфекції органів черевної порожнини
		Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
		Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит)
		Позагоспітальна пневмонія
		Госпітальна пневмонія
		Інфекції кісток та суглобів
		Інфекції у пацієнтів з нейтропенією з наявною лихоманкою, яка пов’язується з бактеріальною інфекцією
50 мг/кг	Один раз на добу	Бактеріальний менінгіт
50 мг/кг	Один раз на добу	Бактеріальний ендокардит

*У випадку підтвердженої бактеріємії слід застосовувати максимальні дози рекомендованого діапазону.

Показання у новонароджених 0–14 днів, що вимагають спеціального дозування

Гострий середній отит: на початку лікування препарат одноразово вводять внутрішньом’язово у дозі 50 мг/кг маси тіла.

Для передопераційної профілактики: препарат застосовують одноразово у дозі 20–50 мг/кг маси тіла.

Сифіліс: загальноприйнятна доза становить 50 мг/кг маси тіла один раз на добу протягом 10 ― 14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість терапії

Тривалість терапії залежить від отриманого терапевтичного ефекту. Зазвичай терапія антибіотиками повинна продовжуватись не менше ніж 48 — 72 години після зникнення симптомів захворювання або лабораторного підтвердження відсутності інфекції.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна за умови, що функція нирок і печінки задовільні.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Для пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного або середнього ступеня тяжкості немає необхідності знижувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною. Немає даних про дослідження у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Для пацієнтів з порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати дозу, якщо функція печінки залишається нормальною. В разі ниркової недостатності в претермінальній стадії (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г. Для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби в додатковому введенні лікарського засобу після діалізу. Рекомендується проводити постійний клінічний контроль безпеки та ефективності його застосування.

Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки та нирок

У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок і печінки рекомендується проводити постійний клінічний контроль безпеки та ефективності застосування лікарського засобу.

Способи введення

Внутрішньом’язові ін’єкції

«ЦЕФ 1000 мг» можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Як розчинник застосовують розчин лідокаїну. Для приготування розчину для внутрішньом’язової ін’єкції вміст флакона розчиняють в 3,5 мл 1% розчину лідокаїну гідрохлориду. Ін’єкцію роблять глибоко в основну частину великого м’яза і не більше 1 г в одну сідницю. Дозу, що перевищує 1 г, слід розділити та вводити у різні ділянки. Перед уведенням лікарського засобу слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну гідрохлориду, застереження та іншу відповідну інформацію, зазначену в інструкції для медичного застосування лідокаїну гідрохлориду, розчину для ін’єкцій (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Внутрішньовенні ін’єкції

«ЦЕФ 1000 мг» можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом не менше 30 хвилин (переважно) або шляхом повільної внутрішньовенної ін'єкції протягом не менше 5 хвилин у великі вени. Немовлятам та дітям до 12 років внутрішньовенні дози 50 мг/кг маси тіла або вище слід вводити шляхом інфузії. Новонародженим внутрішньовенну дозу слід вводити протягом 60 хвилин, щоб зменшити заміщення цефтриаксоном білірубіну із його сполуки з альбуміном сироватки крові, тим самим зменшуючи потенційний ризик виникнення білірубінової енцефалопатії. Внутрішньом’язовий шлях введення препарату слід застосовувати, коли внутрішньовенний неможливий або менш підходящий для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Хартмана, для відновлення лікарського засобу «ЦЕФ 1000 мг» у флаконах чи для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення через імовірність утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватись при змішуванні лікарського засобу «ЦЕФ 1000 мг» із розчинами, що містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. «ЦЕФ 1000 мг» не можна одночасно вводити внутрішньовенно з розчинами, що містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, які містять кальцій, наприклад з парентеральним живленням за допомогою Y-подібної системи (див. «Спосіб застосування та дози»).

Для передопераційної профілактики «ЦЕФ 1000 мг» слід вводити за 30 — 90 хвилин до хірургічного втручання.

Препарат застосовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Аналоги Цеф 1000 мг