при лікуванні постклімактеричних симптомів тиболон слід застосовувати тільки для зменшення вираженості симптомів, які мають негативний вплив на якість життя. В усіх випадках слід здійснювати ретельну оцінку ризиків та користі щонайменше раз на рік. Застосування тиболону має відбуватися тільки якщо користь від його прийому є вищою за ризик.
У кожної жінки слід ретельно оцінити ризики виникнення інсульту, раку молочної залози, а у жінок з інтактною маткою — ризик раку ендометрія.
Перед початком або відновленням ГЗТ, зокрема терапії із застосуванням тиболону, лікарю необхідно ознайомитися з повним особистим та сімейним анамнезом пацієнтки, провести фізичне обстеження (включаючи органи таза та молочні залози). Під час лікування рекомендується проведення періодичних обстежень відповідно до індивідуальних особливостей окремої жінки. Жінок слід поінформувати щодо необхідності повідомляти лікарю про зміни, пов’язані з молочними залозами. Дослідження, включаючи мамографію, слід проводити за сучасними визнаними методиками скринінгу з урахуванням клінічних потреб кожної пацієнтки.
Стани, які потребують спостереження. Якщо наявні або були наявні будь-які з наведених нижче станів чи захворювань та/або під час вагітності чи попередньої гормональної терапії спостерігалося погіршення, пацієнтки потребують ретельного спостереження. Слід зважати на те, що певні стани можуть з’являтися знову або погіршуватися під час лікування тиболоном, зокрема:
- лейоміома (фіброма матки) або ендометріоз;
- фактори ризику тромбоемболічних порушень;
- фактори ризику естрогенозалежних пухлин, наприклад спадковість 1-го ступеня для раку молочної залози;
- АГ;
- порушення функції печінки (наприклад аденома печінки);
- цукровий діабет із судинною патологією або без такої;
- жовчнокам’яна хвороба;
- мігрень або (сильний) головний біль;
- системний червоний вовчак;
- гіперплазія ендометрія в анамнезі;
- епілепсія;
- БА;
- отосклероз.
Причини для негайного припинення терапії. Терапію слід припинити у разі виявлення протипоказань та в таких ситуаціях:
- жовтяниця або погіршення функції печінки;
- істотне підвищення АТ;
- виникнення нових нападів головного болю, подібного до мігрені.
Рак ендометрія. Доступні дані, отримані за результатами рандомізованих контрольованих випробувань, є суперечливими. Проте спостережні дослідження виявили, що у жінок, у яких у ході звичайної клінічної практики застосовували тиболон, був підвищений ризик розвитку раку ендометрія. Згідно з результатами цих досліджень, ризик підвищувався зі збільшенням тривалості застосування препарату. За даними ультразвукового трансвагінального обстеження, тиболон збільшував товщину стінок ендометрія.
Протягом перших місяців лікування можливим є виникнення проривних кровотеч та кров’янистих виділень. Пацієнток необхідно попередити про необхідність повідомляти лікарю про будь-які проривні кровотечі або кров’янисті виділення, якщо подібні ознаки зберігаються після 6 міс лікування або після його припинення. Для встановлення причин пацієнтка повинна пройти гінекологічне обстеження, яке може включати біопсію ендометрія для виключення наявності злоякісного новоутворення ендометрія.
Рак яєчників відмічають набагато рідше, ніж рак молочної залози. Довготривале (щонайменше протягом 5–10 років) застосування моноестрогенної ГЗТ призводило до незначного підвищення ризику виникнення раку яєчників. Деякі дослідження, наприклад Ініціатива здоров’я жінок (WHI), дали змогу припустити, що довготривале застосування комбінованої ГЗТ може викликати подібний або дещо нижчий ризик. У ході Дослідження мільйона жінок було виявлено, що відносний ризик виникнення раку яєчників, пов’язаний з прийомом тиболону, є подібним до ризику, що асоціюється із застосуванням інших типів ГЗТ.
Рак молочної залози. Даних щодо ризику виникнення раку молочної залози у зв’язку з прийомом тиболону недостатньо. У Дослідженні мільйона жінок було виявлено істотне підвищення ризику виникнення раку молочної залози внаслідок застосування тиболону в дозі 2,5 мг. Цей ризик стає очевидним через декілька років прийому та підвищується разом із тривалістю застосування, повертаючись до початкового рівня упродовж декількох років (щонайбільше 5 років) після припинення лікування. Ці результати неможливо було підтвердити у випробуванні, в якому використовувалася Дослідницька терапевтична база даних (GPRD).
ВТЕ. Естрогенова або комбінована естроген-гестагенна ГЗТ пов’язується з підвищеним відносним ризиком ВТЕ, тобто тромбозу глибоких вен або емболії легеневих судин. У рандомізованому контрольованому клінічному дослідженні та в епідеміологічних дослідженнях було виявлено 2–3-разове підвищення ризику у жінок, які проходили лікування. У 1000 жінок, які не застосовували препарат протягом 5 років, виникло близько 3 випадків ВТЕ у віковій групі 50–59 років та 8 — у віковій групі 60–69 років. У 1000 здорових жінок, які в ході ГЗТ застосовували лікарський засіб протягом 5 років, виникло додатково від 2 до 6 випадків ВТЕ у віковій групі 50–59 років та від 5 до 15 — у віковій групі 60–69 років. У перший рік ГЗТ випадки виникнення ВТЕ були частішими, ніж пізніше. Невідомо, який ризик виникає при застосуванні тиболону.
До загальновизнаних факторів ризику виникнення ВТЕ належать наявність ВТЕ в особистому або сімейному анамнезі, значна зайва маса тіла (індекс маси тіла >30 кг/м²), а також системний червоний вовчак. Відсутнє обґрунтоване підтвердження можливої ролі варикозного розширення вен у розвитку ВТЕ.
У пацієнток з ВТЕ в анамнезі або з тромбофілією існує підвищений ризик ВТЕ. ГЗТ підвищує цей ризик. Для виключення схильності до тромбофілії слід вивчити особистий та сімейний анамнез щодо ВТЕ або повторних спонтанних абортів. До проведення ретельної оцінки тромбофілічних факторів або початку антикоагулянтної терапії застосування ГЗТ або тиболону протипоказано. Для жінок, які вже приймають антикоагулянти, слід ретельно зважувати співвідношення користі та ризику ГЗТ.
Ризик ВТЕ підвищується при тривалій іммобілізації, тяжкій травмі або великій операції. Якщо пацієнтка застосовує ГЗТ, слід вживати профілактичних заходів для запобігання виникненню ВТЕ після операції. Якщо після планової операції, передусім в абдомінальній ділянці або на нижніх кінцівках, передбачається тривала іммобілізація, слід розглянути можливість тимчасового припинення ГЗТ на строк від 4 до 6 тиж до втручання. Терапія може бути знову розпочата, тільки якщо фізична активність пацієнтки відновлена повністю.
Якщо ВТЕ розвивається після початку ГЗТ, слід припинити прийом препарату. Слід поінформувати пацієнток про необхідність повідомляти лікаря про виникнення потенційних тромбоемболічних ознак (наприклад болісний набряк на нозі, раптовий біль у грудях, задишка).
ІХС. За даними рандомізованих контрольованих випробувань відсутні підтвердження захисної дії відносно виникнення інфаркту міокарда у жінок з ІХС або без такої, які отримували комбіновану естроген-прогестеронову ГЗТ або тільки естроген. За результатами епідеміологічного дослідження з використанням Дослідницької терапевтичної бази даних відсутні будь-які підтвердження стосовно захисної дії відносно виникнення інфаркту міокарда у жінок у період після настання менопаузи, які приймали тиболон.
Ішемічний інсульт. Тиболон підвищує ризик ішемічного інсульту протягом першого року лікування. Ризик виникнення інсульту істотно залежить від віку, отже вплив тиболону підвищується разом зі збільшенням віку.
Інші умови. Тиболон не призначається для застосування як контрацептивний засіб.
Лікування тиболоном приводить до вираженого, залежного від дози, зниження рівня ЛПВЩ (від −16,7% при дозі 1,25 мг до −21,8% при дозі 2,5 мг через 2 роки). Загальні рівні ТГ та ліпопротеїдів також знижуються. Зниження рівня загального ХС та ЛПНЩ не залежить від дози. Рівні ХС ЛПНЩ залишаються незмінними. Клінічне значення цих результатів досі невідоме.
Естрогени можуть спричиняти затримку рідини, тому пацієнтам з порушеннями функцій серця та нирок необхідне ретельне спостереження.
Жінкам з гіпертригліцеридемією слід забезпечувати спостереження під час естрогенозамісної терапії або ГЗТ, оскільки за таких обставин виникають рідкісні випадки значного підвищення рівня ТГ у плазмі крові, що викликає панкреатит.
Лікування тиболоном призводить до незначного зниження рівня тироксинозв’язуючого глобуліну та загального T₄. Рівні загального T₃ лишаються незмінними. Тиболон знижує рівень глобуліну, який зв’язує статеві гормони, при цьому не відбувається впливу на рівень глобуліну, який зв’язує кортикостероїди (ГЗК), та циркулюючого кортизолу.
ГЗТ не поліпшує когнітивну функцію. Є відомості стосовно підвищеного ризику розвитку деменції у жінок, які почали постійно застосовувати комбіновану або моноестрогенну ГЗТ після досягнення 65 років. Пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози чи галактози, не повинні застосовувати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Тиболон протипоказаний для застосування в період вагітності. Якщо вагітність настає в період лікування препаратом тиболон, терапію слід негайно припинити. Відсутні клінічні дані щодо застосування в період вагітності. Дослідження на тваринах виявили токсичність для репродуктивної системи. Під час дослідження на тваринах було виявлено тератогенність тиболону. Потенційний ризик для людини невідомий.
Тиболон протипоказаний у період годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.
Діти. Інформація щодо застосування препарату у дітей відсутня.

Діагнози, при яких застосовують Еспа-Тибол®

Діагнози, при яких застосовують Еспа-Тибол^®