Етацид (Etacid)

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна та натрію кармелоза; натрію цитрат; гліцерин; кислота лимонна, моногідрат; полісорбат 80; бензалконію хлорид; вода очищена.

Мометазона фуроат - 50 мкг/доза

фармакодинаміка. Мометазон — синтетичний кортикостероїд для місцевого застосування, який чинить виражену протизапальну дію. Локальна протизапальна дія мометазону фуроату виявляється в дозах, при яких не виникає системних ефектів.
В основному механізм протизапальної та протиалергічної дії мометазону фуроату пов’язаний з його здатністю пригнічувати виділення медіаторів алергічних реакцій. Він значно знижує синтез/вивільнення лейкотрієнів з лейкоцитів пацієнтів з алергічними захворюваннями. Продемонстрував на культурі клітин у 10 разів вищу активність, ніж інші стероїди, включаючи беклометазон, бетаметазон, гідрокортизон та дексаметазон, щодо пригнічення синтезу/вивільнення IL-1, IL-5, IL-6 та TNFα. Він також є потужним інгібітором продукції Th₂ цитокінів, IL-4 та IL-5 із людських CD4⁺ Т-клітин. Мометазону фуроат також у 6 разів активніший, ніж беклометазон та бетаметазон, щодо пригнічення продукції IL-5.
У дослідженнях із провокаційними тестами з нанесенням антигенів на слизову оболонку носа була виявлена висока протизапальна активність інтраназального мометазону як на ранній, так і на пізній стадії алергічної реакції. Це було підтверджено зниженням (порівняно з плацебо) рівня гістаміну та активності еозинофілів, а також зменшенням (порівняно з початковим рівнем) кількості еозинофілів, нейтрофілів і білків адгезії епітеліальних клітин.
Виражений клінічний ефект у перші 12 год застосування інтраназального мометазону було досягнуто у 28% пацієнтів із сезонним алергічним ринітом. У середньому (50%) полегшення відмічалося протягом 35,9 год. Окрім того, препарат виявив значну ефективність у зменшенні вираженості симптомів порушень зору (почервоніння, сльозотеча, свербіж) у пацієнтів із сезонним алергічним ринітом.
У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з назальними поліпами інтраназальний мометазон продемонстрував значну клінічну ефективність щодо зменшення вираженості закладеності носа, зменшення розмірів поліпів, відновлення нюху порівняно з плацебо.
У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів віком від 12 років інтраназальний мометазон по 200 мкг 2 рази на добу продемонстрував високу ефективність щодо послаблення симптомів риносинуситу порівняно з плацебо. Протягом 15 днів лікування симптоми риносинуситу оцінювалися за шкалою вираженості симптомів (MSS — Major Symptom Score) (біль у ділянці обличчя, відчуття тиску у пазухах носа, біль при надавлюванні, біль у ділянці пазух носа, ринорея, стікання слизу по задній стінці глотки та закладеність носа). Ефективність застосування амоксициліну по 500 мг 3 рази на добу значно не відрізнялася від плацебо щодо послаблення симптомів риносинуситу за шкалою MSS. Протягом періоду подальшого спостереження після завершення терапії кількість рецидивів у групі застосування інтраназального мометазону була низькою та порівнюваною з групою прийому амоксициліну і плацебо. Тривалість лікування гострих риносинуситів понад 15 днів не оцінювалася.
Діти. Під час однорічного плацебо-контрольованого клінічного дослідження, в якому дітям (n=49/група) застосовували мометазону фуроат у дозі 100 мкг 1 раз на добу, гальмування швидкості росту не спостерігалося.
Дані щодо безпеки та ефективності застосування мометазону фуроату для дітей віком від 3 до 5 років обмежені, тому відповідний діапазон доз не може бути встановлений.
Під час дослідження за участю 48 дітей віком від 3 до 5 років, які застосовували мометазону фуроат у дозах 50, 100 або 200 мкг на добу інтраназально протягом 14 днів, не спостерігалося значущих відмінностей порівняно з плацебо за середньою зміною рівня кортизолу у плазмі крові у відповідь на тест-стимуляцію тетракозактрином.
Фармакокінетика. Абсорбція. Біодоступність мометазону при застосуванні в формі назального спрею становить <1% у плазмі крові (відповідно до даних, отриманих при використанні чутливого методу нижньої межі кількісного визначення становить 0,25 пг/мл).
Розподіл. Мометазон дуже слабко абсорбується через назальний шлях.
Метаболізм. Невелика кількість спрею, що може проковтнутися та абсорбуватися, повністю метаболізується при першому проходженні через печінку.
Виведення. Абсорбований мометазон повністю метаболізується, а метаболіти виводяться зі сечею та жовчю.

 лікування сезонного або цілорічного алергічного риніту у дорослих та дітей віком від 3 років (профілактичне лікування алергічного риніту середнього і тяжкого перебігу рекомендується розпочати за 4 тиж до передбачуваного початку сезону пилкування);
 як допоміжний терапевтичний засіб у разі лікування антибіотиками при гострих епізодах синуситів у дорослих (у тому числі літнього віку) і дітей віком від 12 років;
 лікування пацієнтів із симптомами гострого риносинуситу без ознак тяжкої бактеріальної інфекції у дорослих і дітей віком від 12 років;
 лікування хворих із назальними поліпами та пов’язаними з ними симптомами, включаючи закладеність носа та втрату нюху, у пацієнтів віком від 18 років.

дозування
Лікування сезонного або цілорічного алергічного риніту. Дорослим (у тому числі літнього віку) і дітям віком старше 12 років рекомендована профілактична і терапевтична доза препарату становить 2 впорскування (по 50 мкг кожне) у кожний носовий хід 1 раз на добу (загальна добова доза — 200 мкг). Після досягнення лікувального ефекту для підтримувальної терапії доцільне зниження дози до 1 впорскування в кожний носовий хід 1 раз на добу (загальна добова доза — 100 мкг).
Якщо зменшення вираженості симптомів захворювання не вдається досягти застосуванням препарату в рекомендованій терапевтичній дозі, добова доза може бути підвищена до максимальної: по 4 впорскування у кожний носовий хід 1 раз на добу (загальна добова доза — 400 мкг). Після послаблення симптомів захворювання рекомендується зниження дози.
У частини пацієнтів із сезонним алергічним ринітом клінічно значущий початок дії виникає протягом 12 год після першого застосування. Однак повну користь від лікування не можна отримати в перші 48 год, тому пацієнту необхідно продовжувати регулярне застосування лікарського засобу для досягнення повного терапевтичного ефекту.
Для дітей віком 3–11 років рекомендована терапевтична доза становить 1 впорскування (50 мкг) у кожний носовий хід 1 раз на добу (загальна добова доза — 100 мкг).
Допоміжне лікування гострих епізодів синуситів. Дорослим (у тому числі літнього віку) і дітям віком старше 12 років рекомендована терапевтична доза становить 2 впорскування (по 50 мкг) у кожний носовий хід 2 рази на добу (загальна добова доза — 400 мкг).
Якщо послаблення симптомів захворювання не вдається досягти застосуванням препарату в рекомендованій терапевтичній дозі, добова доза може бути підвищена до 4 впорскувань у кожний носовий хід 2 рази на добу (загальна добова доза — 800  мкг). Після зменшення вираженості симптомів захворювання рекомендується зниження дози.
Гострий риносинусит. Дорослим і дітям віком старше 12 років рекомендована терапевтична доза становить 2 впорскування (по 50 мкг) у кожний носовий хід 2 рази на добу (загальна добова доза — 400 мкг).
Назальні поліпи. Для пацієнтів віком від 18 років (у тому числі похилого віку) рекомендована доза становить 2 впорскування (по 50 мкг) у кожний носовий хід 2 рази на добу (загальна добова доза — 400 мкг). Після досягнення клінічного ефекту рекомендовано знизити дозу до 2 впорскувань у кожний носовий хід 1 раз на добу (загальна добова доза — 200 мкг).
Спосіб застосування. Лікарський засіб призначений для інтраназального застосування.
Перед кожним застосуванням лікарського засобу слід ретельно очистити ніс від слизу.
Перед початком використання нового флакона препарату слід провести його калібрування. Калібрування здійснюється шляхом близько 10 натискань дозуючого пристрою, при цьому встановлюється стереотипна подача лікарської речовини, за якої з кожним натисканням відбувається викид близько 100 мг суспензії, що містить 50 мкг мометазону (одна доза). Якщо назальний спрей не використовувати протягом 14 днів або довше, перед наступним застосуванням необхідно повторне випорскування шляхом 2 натискань, поки не буде спостерігатися повна подача. Не проколювати насадку перед початком застосування.
Перед кожним застосуванням слід енергійно струшувати флакон.
Якщо насадка забилася, слід зняти пластиковий ковпачок, обережно натискаючи на біле кільце, легко зняти насадку й промити її теплою проточною водою, висушити і встановити на місце. Не намагайтеся прочистити насадку голкою або іншим гострим предметом, оскільки такі дії зашкодять дозатору. Регулярне чищення насадки є дуже важливим.
Діти. При застосуванні у дітей в добовій дозі 100 мкг протягом року затримки росту не відзначалося.
Не досліджували безпеку й ефективність застосування інтраназального мометазону при лікуванні дітей та підлітків (віком до 18 років) з назальними поліпами, дітей віком до 12 років із симптомами риносинуситу, дітей віком до 3 років із сезонним або цілорічним алергічним ринітом.

підвищена чутливість до активної речовини або до інших допоміжних речовин лікарського засобу.
Застосування лікарського засобу при наявності нелікованої локалізованої інфекції із залученням слизової оболонки носової порожнини, такої як герпес звичайний.
Застосування пацієнтам, яким нещодавно робили операцію у носовій порожнині або у яких були травми, поки не відбудеться загоєння (через те, що кортикостероїди мають ефект пригнічення загоєння рани).

у клінічних дослідженнях алергічного риніту носові кровотечі в основному припинялися самостійно, були помірними та виникали дещо частіше, ніж при застосуванні плацебо (5%), але порівнювано або рідше, ніж при застосуванні інших назальних кортикостероїдів, що досліджувалися та застосовувалися як активний контроль (до 15%). Частота виникнення інших побічних реакцій була порівнянна з частотою виникнення побічних реакцій при застосуванні плацебо. У пацієнтів із назальними поліпами загальна частота виникнення побічних реакцій була подібна до тієї, що спостерігалася у пацієнтів з алергічним ринітом.
Системні ефекти назальних кортикостероїдів частіше виникають при застосуванні у високих дозах та протягом тривалого періоду.
Побічні реакції класифіковані за системами органів та частотою виникнення. Частота виникнення побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100–<1/10); нечасто (≥1/1000–<1/100); частота невідома (не може бути визначена на основі наявних даних). Частота виникнення побічних реакцій у постмаркетингових дослідженнях розглядалась як «частота невідома» (не може бути визначена на основі наявних даних).
Побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень у пацієнтів з алергічним ринітом або назальним поліпозом та під час постмаркетингового застосування
Інфекції та інвазії: часто — фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів¹.
З боку імунної системи: частота невідома — реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм та диспное.
З боку нервової системи: часто — головний біль.
З боку органів зору: частота невідома — глаукома, підвищений внутрішньоочний тиск, катаракта, нечіткість зору.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто — носова кровотеча²; часто — носова кровотеча, відчуття печіння слизової оболонки носа, подразнення слизової оболонки носа, виразки слизової оболонки носа; частота невідома — перфорація носової перегородки.
З боку травного тракту: часто — подразнення в горлі²; частота невідома — розлади смаку та нюху.
¹ Відзначено нечасто при застосуванні 2 рази на добу для лікування назального поліпозу.
² Відзначено при застосуванні 2 рази на добу для лікування назального поліпозу.
Діти. У дітей частота зареєстрованих побічних реакцій під час проведення клінічних досліджень, наприклад носової кровотечі (6%), головного болю (3%), подразнення слизової оболонки носа (2%) та чхання (2%), була порівнянна з такою при застосуванні плацебо.
Побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень у пацієнтів із гострим риносинуситом
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — носові кровотечі.
З боку травного тракту: часто — біль у животі, діарея, нудота.
Загальні порушення та порушення у місці введення: часто — головний біль.
Найчастіша побічна реакція, носова кровотеча, виникала приблизно з однаковою частотою у групі плацебо (2,6%) та групі інтраназального мометазону (2,9% та 3,7% відповідно).
Можливе виникнення системних реакцій назальних кортикостероїдів, особливо при застосуванні великих доз протягом тривалого періоду.
Зафіксовано випадки глаукоми/підвищення внутрішньоочного тиску при застосуванні інтраназальних кортикостероїдів.
При постмаркетинговому застосуванні повідомлялося про розвиток нечіткості зору.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику застосування лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

препарат не слід застосовувати за наявності нелікованої місцевої інфекції із залученням у процес слизової оболонки носа.
Препарат не слід застосовувати у пацієнтів, яким нещодавно робили операцію в носовій порожнині або у яких були травми, поки не відбудеться загоєння, оскільки кортикостероїди (включаючи мометазон) мають ефект пригнічення загоєння ран.
Препарат слід застосовувати з обережністю або не застосовувати зовсім у хворих з активною або латентною туберкульозною інфекцією респіраторного тракту, а також при нелікованій грибковій, бактеріальній, системній вірусній інфекції або при інфекції Herpes simplex з ураженням очей.
Пацієнти, які застосовують кортикостероїди (у тому числі мометазон), потенційно можуть мати знижену імунну реактивність, тому їх необхідно попереджати про підвищений ризик зараження при контакті з хворими на деякі інфекційні захворювання (наприклад, вітряна віспа, кір), а також про необхідність консультації лікаря, якщо такий контакт відбувся.
При застосуванні препарату протягом кількох місяців і довше пацієнтам слід періодично проходити огляд щодо виявлення можливих змін слизової оболонки носа. У клінічних дослідженнях після 12-місячного застосування інтраназального мометазону не виникало ознак атрофії слизової оболонки носа; крім того, мометазон сприяв нормалізації гістологічної картини слизової оболонки носа.
У разі розвитку локальної грибкової інфекції носа чи глотки може знадобитися припинення застосування лікарського засобу або проведення відповідного лікування. Подразнення слизової оболонки носа і глотки, що зберігається протягом тривалого часу, також може бути показанням до припинення лікування.
Лікарський засіб не рекомендується застосовувати у разі перфорації носової перегородки (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Під час досліджень інтраназального мометазону спостерігалася більш висока частота носових кровотеч порівняно з плацебо. Носові кровотечі припинялися самі по собі і були незначними (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
При застосуванні інтраназальних кортикостероїдів переважно у високих дозах протягом тривалого часу можуть виникати системні реакції. Ці явища набагато менш ймовірні, ніж при застосуванні пероральних кортикостероїдів, і можуть відрізнятися в окремих пацієнтів та при застосуванні різних кортикостероїдних засобів. Вони включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків, катаракту, глаукому, а у більш рідкісних випадках — низку психологічних змін або змін поведінки, у тому числі психомоторну гіперреактивність, порушення сну, неспокій, депресію або агресію (особливо у дітей).
Під час застосування інтраназальних кортикостероїдів повідомляли про випадки підвищеного внутрішньоочного тиску (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
При застосуванні кортикостероїдів (включаючи мометазон) системної та місцевої дії (включаючи інтраназальне, інгаляційне та внутрішньоочне введення) можуть виникнути порушення зору. У разі розвитку таких симптомів, як нечіткість зору або інші порушення з боку зору, пацієнту слід пройти обстеження у офтальмолога для оцінки можливих причин порушення зору, які можуть включати катаракту, глаукому або такі рідкісні захворювання, як центральна серозна хоріоретинопатія, про що повідомлялося після застосування кортикостероїдів системної та місцевої дії.
За пацієнтами, які переходять на лікування назальним спреєм після тривалої терапії кортикостероїдами системної дії, потрібно уважно спостерігати. Припинення прийому системних кортикостероїдів у цих пацієнтів може викликати недостатність надниркових залоз. Якщо ці пацієнти демонструють ознаки і симптоми надниркової недостатності або синдрому відміни (наприклад, біль у суглобах та/або м’язах, відчуття втоми і депресію), незважаючи на зникнення назальних симптомів, використання системних кортикостероїдів потрібно відновити разом з іншими методами лікування і вжити відповідних заходів. При такому переході можуть також виявлятися вже існуючі алергічні стани, такі як алергічний кон’юнктивіт та екземи, прояви яких раніше були пригнічені терапією системними кортикостероїдами.
Застосування доз, вищих за рекомендовані, можуть мати своїм наслідком клінічно значуще пригнічення надниркових залоз. Якщо є докази застосування доз, вищих за рекомендовані, упродовж періодів стресу або планових операцій, слід розглянути імовірність застосування додаткового системного кортикостероїду.
Застосування великих доз кортикостероїдів або тривале їх застосування може спричинити системні ефекти, такі як пригнічення росту у дітей. Довготривалі ефекти інтраназальних/інгаляційних стероїдів (включаючи мометазон) у дітей не повністю зрозумілі.
У дослідженні серед 49 дітей, які застосовували інтраназальний мометазон протягом року в дозі 100 мкг на добу, затримки росту не спостерігалося. Під час тривалого застосування кортикостероїдів слід уважно стежити за зростом дитини. Якщо ріст уповільнений, потрібно переглянути терапію з метою зниження дози назального кортикостероїду, якщо можливо, до найнижчої дози, при якій підтримується ефективний контроль симптомів. Крім того, пацієнта слід направити на консультацію до педіатра.
Під час застосування лікарського засобу пацієнтам із гострим риносинуситом cлід негайно звернутися до лікаря у разі виникнення ознак або симптомів тяжкої бактеріальної інфекції, таких як підвищення температури тіла, сильний однобічний біль у ділянці обличчя або зубний біль, орбітальна або періорбітальна припухлість/набряк, або погіршення стану після початкового покращення.
Хоча лікарський засіб контролює назальні симптоми у більшості пацієнтів, супутнє застосування відповідної додаткової терапії може призвести до додаткового послаблення вираженості інших симптомів, зокрема симптомів з боку очей.
Безпеку та ефективність застосування інтраназального мометазону при лікуванні однобічних поліпів, поліпів, пов’язаних із кістозним фіброзом, або поліпів, що повістю перекривають носову порожнину, не досліджували. Однобічні поліпи, що є незвичними та рідко виникають, особливо у випадку виникнення виразок чи кровотеч, мають бути досліджені детальніше.
Безпеку та ефективність застосування інтраназального мометазону при лікуванні назальних поліпів у дітей та підлітків віком до 18 років не досліджували.
Безпеку та ефективність застосування інтраназального мометазону при лікуванні симптомів риносинуситу у дітей віком до 12 років не досліджували.
Лікарський засіб містить бензалконію хлорид як консервант, що може викликати подразнення або набряк всередині носа, особливо при тривалому застосуванні.
Застосування в період вагітності та годування грудьми
Вагітність. Дані щодо впливу мометазону при застосуванні його у період вагітності обмежені або відсутні. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Як і інші кортикостероїди для назального застосування, лікарський засіб слід застосовувати вагітним, тільки якщо очікувана користь виправдовує потенційний ризик для матері, плода або немовляти. Немовлят, матері яких у період вагітності застосовували кортикостероїди, слід ретельно обстежувати щодо можливої гіпофункції надниркових залоз.
Період годування грудьми. Невідомо, чи проникає мометазон у грудне молоко. Як і в разі застосування інших назальних кортикостероїдів, необхідно припинити грудне годування або припинити/утриматися від лікування з урахуванням переваг грудного годування для дитини і користі терапії для жінки.
Фертильність. Клінічні дані про вплив мометазону на фертильність відсутні. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність, але впливу на фертильність немає.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Невідома.

одночасне застосування топічного мометазону з інгібіторами CYP 3A, включаючи лікарські засоби, що містять кобіцистат, підвищує ризик виникнення системних побічних реакцій. Слід уникати одночасного застосування цих лікарських засобів, якщо тільки користь не перевищує підвищеного ризику виникнення системних побічних ефектів кортикостероїдів. У такому разі пацієнтів слід контролювати щодо виникнення системних побічних реакцій на кортикостероїди.
При одночасному застосуванні топічного мометазону з неседативним пероральним антигістамінним препаратом (лоратадин) фармакокінетичні параметри та профіль безпеки залишилися незміненими для обох лікарських засобів.

інгаляція або пероральне застосування надмірних доз кортикостероїдів може призвести до пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи.
Унаслідок того, що системна біодоступність інтраназального мометазону є незначною (<1%), малоймовірно, що при передозуванні будуть потрібні інші заходи, крім нагляду за станом пацієнта з подальшим застосуванням лікарського засобу в рекомендованій дозі.

при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.