у ході проведення контрольованих досліджень тривалістю не менше 12 тиж за участю загалом 3784 пацієнтів, які приймали вілдагліптин у добовій дозі 50 мг (1 раз на добу) або 100 мг (по 50 мг 2 рази на добу або 100 мг 1 раз на добу), були отримані дані з безпеки застосування препарату. З них 2264 пацієнти отримували вілдагліптин як монотерапію і 1520 — вілдагліптин у поєднанні з іншим лікарським засобом. 2682 пацієнти отримували лікування вілдагліптином у дозі 100 мг/добу (або по 50 мг 2 рази на добу, або 100 мг 1 раз на добу), а 1102 пацієнти отримували лікування вілдагліптином у дозі 50 мг 1 раз на добу.
Більшість побічних реакцій, що виникали при прийомі вілдагліптину, були легкими за характером та тимчасовими і не потребували припинення лікування. Не виявлено зв’язку між розвитком побічних реакцій та віком чи расою пацієнта, тривалістю прийому препарату або добовою дозою.
Повідомлялося про окремі випадки розвитку печінкової дисфункції (у тому числі гепатиту). Ці випадки були зазвичай безсимптомними, без клінічних наслідків, а результати тестів функції печінки після припинення лікування поверталися до нормальних. За даними контрольованих досліджень монотерапії та додаткової терапії тривалістю до 24 тиж, частота підвищення рівнів АлАТ або АсАТ у ≥3 рази від верхньої межі норми (було виявлено в ході двох послідовних вимірювань або під час заключного візиту) становила 0,2; 0,3 та 0,2% у разі застосування вілдагліптину в дозі 50 мг 1 раз на добу, 2 рази на добу та застосування всіх препаратів порівняння відповідно. Підвищення рівнів трансаміназ були переважно безсимптомними, не прогресувало та не було пов’язано з холестазом або жовтяницею.
Поодинокі випадки ангіоневротичного набряку, про які повідомлено у зв’язку із застосуванням вілдагліптину, відмічали з такою ж частотою, як і в контрольній групі. Більш висока частка таких випадків виявлена у групі, в якій вілдагліптин застосовувався у комбінації з інгібітором АПФ. Більшість явищ були легкими за тяжкістю та минали на фоні застосування вілдагліптину.
Побічні реакції, що виявлені протягом подвійних сліпих досліджень у пацієнтів, які приймали препарат вілдагліптину як монотерапію та у складі комбінованої терапії, вказані нижче для кожного показання за класом системи органів та абсолютною частотою. Частота визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (>10 000, ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10 000), невідома частота (неможливо оцінити на основі наявних даних). У кожній об’єднаній за частотою групі небажані реакції представлені у порядку зниження серйозності.
Монотерапія препаратом вілдагліптину. Побічні реакції, зареєстровані у пацієнтів, які отримували вілдагліптин в дозі 100 мг/добу як монотерапію, у процесі проведення подвійних сліпих досліджень (N=1855).
Інфекції та інвазії: діже рідко — інфекція верхніх дихальних шляхів, назофарингіт.
З боку обміну речовин: нечасто — гіпоглікемія.
З боку нервової системи: часто — запаморочення; нечасто — головний біль.
З боку серцево-судинної системи: нечасто — периферичні набряки.
З боку ШКТ: нечасто — запор.
З боку кістково-м’язової та сполучної системи: нечасто — артралгія.
З боку шкіри: можливі реакції гіперчутливості.
Опис окремих побічних реакцій. У контрольованих дослідженнях монотерапії вілдагліптином загальна частота випадків дострокового припинення лікування через появу небажаних реакцій не була вищою у пацієнтів, які отримували лікування вілдагліптином у дозі 100 мг/добу (0,3%), ніж у пацієнтів, які отримували плацебо (0,6%) або препарати порівняння (0,5%).
У порівняльних контрольованих дослідженнях монотерапії випадки гіпоглікемії, що були нечастими, відмічали у 0,4% (7 з 1855) пацієнтів, які отримували лікування вілдагліптином в дозі 100 мг/добу, порівняно з 0,2% (2 з 1082) пацієнтів у групі лікування активним препаратом порівняння або плацебо, без серйозних або тяжких явищ.
У клінічних дослідженнях, коли вілдагліптин в дозі 100 мг/добу призначався як монотерапія, маса тіла пацієнтів не змінювалася порівняно з вихідним рівнем (–0,3 та –1,3 кг при застосуванні вілдагліптину та плацебо відповідно).
Клінічні дослідження тривалістю до 2 років не виявили додаткових ознак небезпеки або непередбачених ризиків у разі монотерапії вілдагліптином.
Комбінація препарату з метформіном. Побічні реакції, зареєстровані у пацієнтів, які отримували вілдагліптин у дозі 100 мг/добу в комбінації з метформіном, у процесі проведення подвійних сліпих досліджень (N=208).
З боку обміну речовин: часто — гіпоглікемія.
З боку нервової системи: часто — тремор, запаморочення, головний біль; нечасто — втомлювання.
З боку ШКТ: часто — нудота.
Опис окремих побічних реакцій. У процесі проведення контрольованих клінічних досліджень комбінації вілдагліптину в дозі 100 мг/добу з метформіном не повідомлялося про відміну лікування через появу небажаних реакцій ні в групі лікування вілдагліптином в дозі 100 мг/добу + метформін, ні в групі прийому плацебо + метформін.
У процесі проведення клінічних досліджень випадки гіпоглікемії виявляли часто у пацієнтів, які отримували вілдагліптин у дозі 100 мг/добу в комбінації з метформіном (1%), та нечасто у пацієнтів, які отримували плацебо + метформін (0,4%). У групах прийому вілдагліптину не зареєстрованого жодного випадку тяжкої гіпоглікемії.
У процесі клінічних досліджень при додаванні до метформіну вілдагліптину в дозі 100 мг/добу маса тіла пацієнтів не змінювалася порівняно з вихідним рівнем (+0,2 та –1,0 кг у групі прийому вілдагліптину та плацебо відповідно).
У процесі проведення клінічних досліджень тривалістю до 2 років і більше не виявлено додаткових ознак небезпеки або непередбачених ризиків у разі додавання вілдагліптину до метформіну.
Комбінація препарату із сульфонілсечовиною. Побічні реакції, зареєстровані у пацієнтів, які отримували вілдагліптин у дозі 50 мг в комбінації з сульфонілсечовиною, у ході проведення подвійних сліпих досліджень (N=170).
Інфекції та інвазії: діже рідко — назофарингіт.
З боку обміну речовин: часто — гіпоглікемія.
З боку нервової системи: часто — тремор, запаморочення, головний біль, астенія.
З боку ШКТ: нечасто — запор.
Опис окремих побічних реакцій. У контрольованих клінічних дослідженнях комбінації вілдагліптину в дозі 50 мг та сульфонілсечовини загальна частота випадків дострокового припинення лікування через появу небажаних реакцій становила 0,6% у разі застосування комбінації вілдагліптину в дозі 50 мг із сульфонілсечовиною проти 0% в групі лікування плацебо + сульфонілсечовина.
У клінічних дослідженнях частота випадків гіпоглікемії при прийомі вілдагліптину в дозі 50 мг 1 раз на добу з додаванням глімепіриду становила 1,2% проти 0,6% у групі прийому плацебо + глімепірид. У групах лікування вілдагліптином тяжких випадків гіпоглікемії не зареєстровано.
У процесі клінічних досліджень при додаванні до глімепіриду вілдагліптину в дозі 50 мг/добу маса тіла пацієнтів не змінювалася порівняно з вихідним рівнем (–0,1 та –0,4 кг у групі прийому вілдагліптину та плацебо відповідно).
Комбінація препарату з тіазолідиндіоном. Побічні реакції, зареєстровані у пацієнтів, які отримували вілдагліптин в дозі 100 мг/добу в комбінації з тіазолідиндіоном, у процесі проведення подвійних сліпих досліджень (N=158).
З боку обміну речовин: часто — збільшення маси тіла; нечасто — гіпоглікемія.
З боку нервової системи: нечасто — головний біль, астенія.
З боку серцево-судинної системи: часто — периферичні набряки.
Опис окремих побічних реакцій. У процесі контрольованих клінічних досліджень комбінації вілдагліптину в дозі 100 мг/добу та тіазолідиндіону про дострокове припинення лікування через появу небажаних реакцій не повідомлялося ні в групі лікування вілдагліптином в дозі 100 мг/добу та тіазолідиндіоном, ні в групі лікування плацебо + тіазолідиндіон.
У клінічних дослідженнях випадки гіпоглікемії відмічали нечасто у пацієнтів, які отримували вілдагліптин + піоглітазон (0,6%), але часто у пацієнтів, які отримували плацебо + піоглітазон (1,9%). У групах лікування вілдагліптином тяжких випадків гіпоглікемії не зареєстровано.
У дослідженні додаткової терапії з піоглітазоном абсолютний показник зростання маси тіла при застосуванні плацебо та вілдагліптину в дозі 100 мг/добу становив 1,4 та 2,7 кг відповідно.
Частка периферичних набряків при прийомі вілдагліптину у дозі 100 мг/добу з максимальною дозою піоглітазону, який застосовували як фоновий препарат (45 мг 1 раз на добу), становила 7,0% порівняно з 2,5% при застосуванні тільки піоглітазону як фонового препарату.
Комбінація препарату з метформіном та сульфонілсечовиною. Побічні реакції, зареєстровані у пацієнтів, які отримували вілдагліптин в дозі 50 мг 2 рази на добу в комбінації з метформіном та сульфонілсечовиною (N=157).
З боку обміну речовин: часто — гіпоглікемія.
З боку нервової системи: часто — запаморочення, тремор.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — гіпергідроз.
Загальні розлади: часто — астенія.
Опис окремих побічних реакцій. Про випадки дострокового припинення лікування через появу небажаних реакцій не повідомлялося у групі лікування вілдагліптином + метформін + глімепірид порівняно з 0,6% у групі лікування плацебо + метформін + глімепірид.
Випадки розвитку гіпоглікемії були поширені в обох групах лікування (5,1% у групі застосування вілдагліптину + метформін + глімепірид порівняно з 1,9% у групі застосування плацебо + метформін + глімепірид). Про одне тяжке явище гіпоглікемії повідомлялося в групі застосування вілдагліптину.
Наприкінці дослідження вплив на середні показники маси тіла був нейтральний (+0,6 кг у групі застосування вілдагліптину та –0,1 кг у групі плацебо).
Комбінація препарату з інсуліном. Небажані реакції, зареєстровані у пацієнтів, які отримували вілдагліптин в дозі 100 мг/добу в комбінації з інсуліном (з метформіном або без), у процесі проведення подвійних сліпих досліджень (N = 371).
З боку обміну речовин: часто — знижений рівень глюкози в крові.
З боку нервової системи: часто — головний біль, озноб.
З боку ШКТ: часто — нудота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; нечасто — діарея, метеоризм.
Опис окремих побічних реакцій. У процесі проведення контрольованих клінічних досліджень із застосуванням вілдагліптину в дозі 50 мг 2 рази на добу в комбінації з інсуліном, із одночасним застосуванням метформіну або без, загальна частота випадків дострокового припинення лікування через появу небажаних реакцій становила 0,3% у групі лікування вілдагліптином, тоді як у групі плацебо випадків дострокового припинення лікування через появу небажаних реакцій не виявлено.
Частота випадків гіпоглікемії була однаковою в обох групах лікування (14,0% у групі лікування вілдагліптином порівняно з 16,4% у групі плацебо). Поява тяжкого явища гіпоглікемії зафіксована у 2 пацієнтів з групи лікування вілдагліптином та у 6 пацієнтів з групи плацебо.
Наприкінці дослідження вплив на середні показники маси тіла був нейтральним (маса тіла змінилася на +0,6 кг порівняно з вихідним рівнем у групі лікування вілдагліптином та залишилася без змін у групі плацебо).
Постмаркетинговий досвід
З боку ШКТ: частота невідома — панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: частота невідома — гепатит (зворотний після припинення прийому лікарського засобу), відхилення від норми функціональних печінкових проб (зворотні після припинення прийому лікарського засобу).
З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома — кропив’янка, бульозне та ексфоліативне ураження шкіри, включаючи бульозний пемфігоїд.

Аналоги Гліптар®