Фармаліпон — препарат тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти, що застосовується в терапії парестезій при діабетичній полінейропатії. Згідно з АТС-класифікацією він належить до засобів, що впливають на травну систему та метаболічні процеси.

Фармаліпон: що таке тіоктова кислота?

Тіоктова, або α-ліпоєва кислота (ALA) за хімічною будовою — це 1,2-дитіолан-3-пентанова кислота (хімічна формула: C₈H₁₄O₂S₂). Тіоктова кислота — це сірковмісна сполука, вона міститься як у рослинах, так і в клітинах тварин і людини. Харчовими джерелами даної речовини є печінка, серце, нирки, броколі, шпинат та ін. У циклі Кребса вона відіграє важливу роль у різних хімічних реакціях, діючи як кофактор для деяких ферментних комплексів, що беруть участь в утворенні енергії для клітини (Salehi B. et al., 2019).
Тіоктова кислота являє собою дитіолову 8-вуглецеву молекулу із хіральним центром, що пояснює можливість її ізомеризації у 2 оптичних енантіомери: (+)тіоктова кислота, еутомер та (-)тіоктова кислота. Еутомер синтезується de novo в мітохондріях ссавців з октанової кислоти та цистеїну за допомогою ферменту синтази ліпоєвої кислоти. Лише (+)тіоктова кислота синтезується клітинами та є біологічно активною. Вона — частина мітохондріального комплексу, який сприяє синтезу та розпаду гліцину. Крім того, завдяки амідному зв’язку із залишком лізину (+)тіоктова кислота діє як кофактор для деяких ключових мітохондріальних ферментів: піруватдегідрогенази, α-кетокислоти дегідрогенази із розгалуженим ланцюгом, α-кетоглутаратдегідрогенази. Тіоктова кислота виявляє сильну антиоксидантну активність, сприяє відновленню ендогенних антиоксидантних молекул (таких як вітаміни А, С, Е та глутатіон), бере участь у процесах хелатування іонів металів, що призводить до зниження рівня активних форм кисню (Lucarini E. et al., 2020). Її здатність до хелатування металів пояснюється наявністю тіолових груп (Salehi B. et al., 2019). Тіоктова кислота застосовується в терапії діабетичної полінейропатії, а також для корекції вікових серцево-судинних, когнітивних та нервово-м’язових змін. Також дана речовина чинить детоксикаційну дію та є нейропротектором (Tomassoni D. et al., 2013).
У 1951 р. L.J. Reed вперше виділив тіоктову кислоту як каталітичний агент, що є кофактором піруватдегідрогенази. Перше ж клінічне застосування датується 1959 р., коли вона була застосована при лікуванні гострого отруєння отруйними грибами, а незабаром були зроблені перші спроби застосування в терапії діабетичної полінейропатії (Bock E., Schneeweiss K.J., 1959).
Тіоктова кислота бере участь у метаболізмі глюкози, ліпідів та процесах транскрипції генів. Вона також зв’язується з важкими металами, що викликають оксидативний стрес. Найбільш унікальною характеристикою тіоктової кислоти порівняно з іншими антиоксидантними речовинами є те, що вона може взаємодіяти як із жиро-, так і з водорозчинними сполуками. Тіоктова кислота синтезується de novo в організмі в дуже малій кількості із цистеїну та жирних кислот, тому існує необхідність у отриманні її із екзогенних джерел. Завдяки антиоксидантним, цито- та нейропротекторним властивостям тіоктову кислоту було запропоновано застосовувати в терапії захворювань, в основі патогенезу яких лежить оксидативний стрес, наприклад при полінейропатії, цукровому діабеті (ЦД), патології печінки та ускладненнях гіпертонічної хвороби. У одному з досліджень на моделі периферичної нейропатії, спричиненої хронічним пошкодженням сідничного нерва у щурів з гіпертензією, було продемонстровано анальгезивну, антиоксидантну, нейропротекторну дію тіоктової кислоти (Lucarini E. et al., 2020).

Фармаліпон: місце тіоктової кислоти в терапії діабетичної полінейропатії

ЦД — одне з найбільш розповсюджених метаболічних захворювань. На теперішній час ЦД виявлено у близько 422 млн людей у всьому світі. При ЦД порушується як вуглеводний обмін, так і ліпідний, жировий метаболізм. Окрім того, його було визнано основним фактором ризику розвитку ряду захворювань, включаючи атеросклероз, гіпертензію, серцеву недостатність, інфаркт міокарда, нейропатичний біль та навіть інсульт.
У дослідженнях показана роль надмірного рівня активних форм кисню (АФК) та порушення потенціалу антиоксидантних систем у патогенезі ЦД. Тіоктова кислота сприяє збільшенню утилізації глюкози як у інсулінчутливих, так і в інсулінрезистентних тканинах. Вона стимулює утилізацію глюкози шляхом перерозподілу переносників глюкози в плазматичній мембрані та фосфорилювання тирозину інсулінових рецепторів (рецептори до інсуліну є тирозинкіназними та механізм їх активації полягає у фосфорилюванні тирозину у відповідь на зв’язування з інсуліном) (Salehi B. et al., 2019).
Діабетична полінейропатія — одна з найбільш розповсюджених периферичних полінейропатій. Периферичні нейропатії — це гетерогенні захворювання, що часто проявляються парестезіями, гіперальгезією та алодинією (Tomassoni D. et al., 2013). Периферичні полінейропатії важко піддаються лікуванню, в основному їх терапія спрямована на купірування гіперальгезії та не впливає на перебіг захворювання. При цьому в багатьох випадках больовий синдром при периферичній полінейропатії виявляється стійким до застосування різних анальгетиків. У патогенезі периферичної полінейропатії описана роль оксидативного стресу в розвитку запальної реакції та формуванні стійкого больового синдрому та пошкоджувального вливу на нейрони АФК. Це пояснює можливість терапевтичного застосування тіоктової кислоти в терапії даного порушення. Хронічний нейропатичний біль при периферичній полінейропатії супроводжується реорганізацією та функціональними змінами коркових та підкоркових структур ЦНС, включаючи медіальну префронтальну кору, таламус, мигдалеподібне тіло та передню поясну звивину кори. Стан хронічного болю призводить до порушення когнітивних функцій та поведінкових реакцій у хворих із периферичною полінейропатією. У одному з досліджень було продемонстровано, що терапія антиоксидантами, у тому числі тіоктовою кислотою, попереджає астрогліоз та пошкодження нейронів у корі головного мозку (Tomassoni D. et al., 2013).
Останніми роками розширюються сфери застосування тіоктової кислоти завдяки її антиоксидантній дії. Так, запропоновано застосування препаратів, що містять дану речовину, у якості нейропротекторів при захворюваннях нервової системи судинного генезу. У дослідженнях було продемонстровано, що препарати тіоктової кислоти не впливають на показники АТ, та підтверджена їх антиоксидантна активність. Встановлено, що тіоктова кислота призводить до зменшення вираженості оксидативного стресу як у здорових суб’єктів, так і у пацієнтів з діабетичною периферичною нейропатією. У хворих на ЦД введення 600 мг/добу тіоктової кислоти протягом 3 міс значно знижувало утворення продуктів перекисного окиснення ліпідів. Було висунуто припущення, що завдяки антиоксидантній та нейропротекторній дії тіоктова кислота може бути ефективною в терапії компресійних полінейропатій. Необхідні подальші клінічні дослідження в даній сфері (Tomassoni D. et al., 2013).

Інші потенційні сфери застосування α-ліпоєвої кислоти

Хвороба Альцгеймера — це неврологічне захворювання, що характеризується когнітивними, функціональними та поведінковими змінами. Втрата пам’яті та зниження когнітивних функцій при цьому зумовлені утворенням β-амілоїдних бляшок та підвищенням рівня патологічного тау-білка у головному мозку пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Численні дослідження демонструють роль оксидативного стресу в патогенезі даного захворювання. У дослідженнях in vitro показано, що α-ліпоєва кислота чинить нейропротекторну дію за рахунок зниження рівня оксидативного стресу. Із іншого боку, запалення також відіграє важливу роль у патогенезі хвороби Альцгеймера. Запальна реакція розвивається в зонах навколо амілоїдних бляшок, де виявляється підвищений рівень вільних радикалів та прозапальних цитокінів, у тому числі фактора некрозу пухлин-α (TNF-α). Тіоктова кислота виявляє різнобічний ефект при хворобі Альцгеймера: знижує рівень активних форм кисню (АФК), продуктів перекисного окиснення ліпідів, підвищує рівень відновленого глутатіону. Окрім того, тіоктова кислота знижує рівень запальних цитокінів IL-1B та IL-6. Усе це зумовлює потенційну можливість застосування препаратів тіоктової кислоти в терапії хвороби Альцгеймера.
Збільшення маси тіла при прийомі антипсихотичних препаратів для лікування шизофренії є поширеним побічним ефектом. У дослідженнях продемонстровано, що застосування тіоктової кислоти у пацієнтів із шизофренією дозволяє зменшити вираженість такої побічної реакції, як збільшення маси тіла, пов’язане із застосуванням антипсихотичних препаратів (Salehi B. et al., 2019).
Розсіяний склероз (РС) — інвалідизуюче захворювання ЦНС, що характеризується багатоцентровим запаленням та демієлінізацією. Запалення при РС розвивається в результаті інвазії Т-клітин у ЦНС. Було висловлено припущення, що тіоктова кислота може бути ефективною у комплексній терапії РС, оскільки інгібує міграцію Т-клітин та знижує рівень запальних цитокінів у головному мозку при РС. Встановлено, що тіоктова кислота сприяє покращенню функції статики та ходи у пацієнтів із РС. При цьому вона сприяє зниженню рівня прозапальних цитокінів, що викликають прогресування захворювання. У дослідженні (n=46) було встановлено, що пероральний прийом тіоктової кислоти у дозі 1200 мг/добу сприяє вираженому зниженню рівня прозапальних цитокінів (INF-γ, TGF-β, ICAM-1 та IL-4) порівняно з групою плацебо. Тіоктова кислота чинить цитопротекторну дію при поєднаному застосуванні із курсом хіміотерапевтичних препаратів. У хворих після трансплантації органів вона сприяє зниженню рівня прозапальних цитокінів. Також виявлено, що застосування тіоктової кислоти в комплексній терапії загрози переривання вагітності знижує ризик невиношування дитини (Salehi B. et al., 2019). Ці дані свідчать на користь необхідності подальших досліджень можливого клінічного застосування тіоктової кислоти.

Фармаліпон: висновки

Діюча речовина препарату Фармаліпон — тіоктова кислота, яка являє собою сполуку, що міститься у мітохондріях та є коферментом у багатьох мітохондріальних реакціях (Salehi B. et al., 2019). Встановлено, що тіоктова кислота сприяє зниженню рівня глікемії у хворих на ЦД (Salehi B. et al., 2019). Тіоктова кислота чинить антиоксидантну та нейропротекторну дію, що пояснює ефективність застосування препарату Фармаліпон у терапії діабетичної полінейропатії. Окрім того, потенційно даний препарат може знайти своє застосування в комплексній терапії полінейропатій різного генезу, наприклад, компресійної (ішемічної), а також судинних уражень нервової системи, хвороби Альцгеймера, РС, загрози переривання вагітності та при інших захворюваннях та патологічних станах.

Діагнози, при яких застосовують Фармаліпон