Найбільш частими побічними реакціями були акатизія і нудота, які проявлялися у більш ніж 3% пацієнтів, що приймали арипіпразол перорально.

У таблиці нижче наведено побічні явища, які спостерігалися під час клінічних випробувань та під час післяреєстраційного застосування арипіпразолу. Частоту побічних реакцій, про які повідомлялося у післяреєстраційний період, з доступних даних оцінити неможливо.

Системи органів	Часто (≥ 1/100 — < 1/10)	Нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100)	Невідомо (неможливо оцінити на підставі доступних даних)
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи			лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія
З боку імунної системи			алергічні реакції (наприклад, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк включаючи розпухлий язик, набряк язика, набряк обличчя, свербіж або кропив’янку)
З боку ендокринної системи		гіперпролактинемія, зниження рівня пролактину у крові	діабетичний кетоацидоз, діабетична гіперосмолярна кома
Порушення обміну речовин і харчування	цукровий діабет	гіперглікемія	збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, анорексія, гіпонатріємія,
З боку психіки	збудження, нервозність, безсоння	депресія, гіперсексуальність	патологічна пристрасть до азартних ігор, агресія, спроба суїциду, суїцидальні думки, самогубство (див. розділ «Особливості застосування»), порушення імпульсивного контролю, переїдання, оніоманія, поріоманія, ажитація, нервовість
З боку нервової системи	акатизія, екстрапірамідний розлад, тремор, головний біль, седативний ефект, сонливість, запаморочення	пізня дискінезія, дистонія, синдром неспокійних ніг	розлади мови, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), великі судомні напади, серотоніновий синдром
З боку органів зору	розмитий зір	диплопія, світлобоязнь	окулогірний криз
З боку серця		тахікардія	подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, раптова смерть, зупинка серця, шлуночкова тахікардія типу «пірует», брадикардія
З боку судин		ортостатична гіпотензія	синкопе, артеріальна гіпертензія, венозна тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен)
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння		гикавка	спазм ротоглотки, ларингоспазм, аспіраційна пневмонія
З боку травної системи	запор, диспепсія, нудота, гіперсекреція слини, блювання		панкреатит, дисфагія, абдомінальний дискомфорт, дискомфорт у шлунку, діарея
Гепатобіліарні порушення			печінкова недостатність, жовтяниця, гепатит, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення рівня гама-глутамілтрансферази (ГГТ), підвищення рівня лужної фосфатази
З боку шкіри і підшкірної клітковини			висипання, реакції фоточутливості, алопеція, гіпергідроз, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром)
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини			рабдоміоліз, міалгія, скутість
З боку сечовидільної системи			нетримання сечі, затримка сечі
Вагітність, післяпологовий період і перинатальні стани			абстинентний синдром новонароджених (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»)
З боку репродуктивної системи та молочних залоз			пріапізм
Загальні розлади			розлади терморегуляції (наприклад, гіпотермія, гіпертермія), біль у грудях, периферичні набряки
Результати лабораторних досліджень			підвищений рівень креатинфосфокінази, підвищений рівень глюкози в крові, коливання рівня глюкози в крові, підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну

Опис окремих побічних реакцій

Екстрапірамідні симптоми (ЕПС)

Шизофренія. У 52-тижневому контрольованому дослідженні у пацієнтів, які отримували арипіпразол, частота розвитку ЕПС, включаючи паркінсонізм, акатизію, дистонію та дискінезію, була нижчою (25,7%) порівняно з пацієнтами, які отримували галоперидол (57,3%). У тривалому 26-тижневому плацебоконтрольованому дослідженні частота ЕПС була 19% серед пацієнтів, які лікувалися арипіпразолом, та 13,1% серед пацієнтів, які отримували плацебо. В іншому 26-тижневому контрольованому дослідженні частота ЕПС була 14,8% у пацієнтів, які отримували лікування арипіпразолом, і 15,1% у пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі I типу. У контрольованому 12-тижневому дослідженні частота ЕПС становила 23,5% у пацієнтів, які лікувалися арипіпразолом, і 53,3% у пацієнтів, які отримували галоперидол. В іншому 12-тижневому дослідженні частота виникнення ЕПС становила 26,6% у пацієнтів, які отримували арипіпразол, і 17,6% у пацієнтів, які отримували літій. У довготривалій 26-тижневій фазі тестування плацебоконтрольованого дослідження частота ЕПС становила 18,2% у пацієнтів, які отримували арипіпразол, і 15,7% у пацієнтів, які отримували плацебо.

Акатизія

У плацебоконтрольованих дослідженнях частота акатизії у пацієнтів з біполярним розладом становила 12,1% при лікуванні арипіпразолом та 3,2% у групі плацебо. У пацієнтів, які страждають на шизофренію, частота акатизії становила 6,2% при застосуванні арипіпразолу та 3,0% у групі плацебо.

Дистонія

Ефект класу лікарських засобів: у вразливих пацієнтів протягом перших кількох днів лікування можуть виникати симптоми дистонії, тривалі аномальні скорочення груп м’язів. Симптоми дистонії включають спазм м’язів шиї, що іноді прогресують до напруги горла, утруднене ковтання, утруднене дихання та/або висовування язика. Хоча ці симптоми можуть проявлятися при низьких дозах, вони виникають частіше і з більшою вираженістю при більш високих дозах антипсихотичних лікарських засобів першого покоління. Підвищений ризик виникнення гострої дистонії спостерігається у чоловіків та пацієнтів молодших вікових груп.

Пролактин

У клінічних випробуваннях за затвердженими показаннями та протягом післяреєстраційного періоду спостерігали як збільшення, так і зниження рівня пролактину в сироватці крові порівняно з його початковим рівнем.

Лабораторні параметри

Порівняння лабораторних параметрів (включаючи ліпідний спектр) у пацієнтів, які отримували арипіпразол і плацебо, не виявило потенційно клінічно значущих відмінностей. Підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК), у більшості випадків минуще і безсимптомне, спостерігалося у 3,5% пацієнтів, які приймали арипіпразол, у групі плацебо цей показник склав 2,0%.

Пацієнти дитячого віку

Шизофренія у підлітків віком від 15 років

У короткотривалому плацебоконтрольованому клінічному дослідженні, в якому брали участь 302 підлітки (віком від 13 до 17 років) із шизофренією, частота та тип побічних реакцій були подібними до таких у дорослих, за винятком нижченаведених реакцій, що частіше спостерігалися у підлітків, ніж у дорослих, які отримували арипіпразол (частіше, ніж плацебо). До таких реакцій належать сонливість/седативна дія та екстрапірамідні розлади (дуже часто), а також сухість у роті, підвищений апетит, ортостатична гіпотензія (часто).

Профіль безпеки лікарського засобу, визначений у 26-тижневому відкритому дослідженні, був схожий із профілем безпеки, визначеним у короткостроковому плацебоконтрольованому дослідженні.

Профіль безпеки, визначений у довгостроковому подвійно сліпому плацебоконтрольованому клінічному дослідженні, також був аналогічним, за винятком таких побічних реакцій, які зустрічалися часто і частіше спостерігалися у дітей і підлітків, порівняно з групою, яка одержувала плацебо: зниження маси тіла, підвищення рівня інсуліну в крові, аритмія і лейкопенія.

В об’єднаній групі підлітків із шизофренією у віці 13–17 років при експозиції лікарського засобу до 2 років частота зниження рівня пролактину у дівчаток (< 3 нг/мл) і хлопчиків (< 2 нг/мл) становила 29,5% і 48,3% відповідно.

У підлітків із шизофренією у віці 13–17 років, які отримували від 5 до 30 мг арипіпразолу протягом періоду до 72 місяців, частота зниження рівня пролактину у дівчаток (< 3 нг/мл) і хлопчиків (< 2 нг / мл) становила 25,6% і 45,0% відповідно.

У двох клінічних дослідженнях за участю підлітків (у віці 13–17 років) із шизофренією і біполярним розладом, які отримували арипіпразол, частота зниження рівня пролактину у дівчаток (< 3 нг/мл) і хлопчиків (< 2 нг/мл) становила 37,0% і 59,4% відповідно.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі I типу у підлітків віком від 13 років

Частота та тип побічних реакцій у підлітків із біполярним розладом I типу були подібними до таких у дорослих, за винятком таких побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10) — сонливість (23,0%), екстрапірамідні розлади (18,4%), акатизія (16,0%) та втома (11,8%); часто (≥ 1/100, <1/10) — біль у верхній частині живота, підвищене серцебиття, збільшення маси тіла, підвищення апетиту, посмикування м’язів та дискінезія.

Побічні реакції, які, можливо, є дозозалежними: екстрапірамідні розлади (частота розвитку при застосуванні арипіпразолу в дозі 10 мг — 9,1%, 30 мг — 28,8%, при застосуванні плацебо — 1,7%); акатизія (частота розвитку при застосуванні арипіпразолу 10 мг — 12,1%, 30 мг — 20,3%, плацебо — 1,7%).

Середнє значення зміни маси тіла у підлітків з біполярним розладом I типу на 12-му та 30-му тижні лікування арипіпразолом склало 2,4 кг та 5,8 кг, а в групі плацебо –— 0,2 кг та 2,3 кг відповідно.

У педіатричній популяції частіше спостерігали сонливість та втому у пацієнтів з біполярним розладом порівняно з шизофренією.

У педіатричних пацієнтів віком 10–17 років при експозиції лікарського засобу до 30 тижнів частота зниження рівня пролактину у дівчаток (< 3 нг/мл) і хлопчиків (< 2 нг/мл) становила 28,0% і 53,3% відповідно.

Патологічна схильність до азартних ігор та інші порушення контролю імпульсної поведінки

Пацієнти, які приймають арипіпразол, можуть відчувати патологічну схильність до азартних ігор, підвищення сексуального потягу (гіперсексуальність), схильність до компульсивних покупок і компульсивного переїдання.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Діагнози, при яких застосовують Зилаксера®

Діагнози, при яких застосовують Зилаксера^®