при призначенні лікарського засобу необхідно здійснювати ретельний контроль стану пацієнтів з:
• ішемічною хворобою серця, особливо протягом першого місяця після інфаркту;
• тяжкою серцевою недостатністю (функціональний клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів хронічної серцевої недостатності, NYHA);
• цереброваскулярною або коронарною недостатністю;
• хронічним прогресуючим оклюзійним ураженням артеріального русла, синдромом Рейно, облітеруючим тромбангіїтом;
• прогресуючою нирковою недостатністю;
• запором;
• поліневропатією.
Клонідин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із брадиаритмією легкого або помірного ступеня, такою як синусова брадикардія.
Під час терапії клонідином потрібно уникати зниження частоти серцевих скорочень нижче 56 ударів за хвилину.
Пацієнти з депресією в анамнезі повинні перебувати під ретельним наглядом під час тривалої терапії клонідином, оскільки повідомляли про нові епізоди депресії в ході лікування таких пацієнтів пероральними препаратами клонідину.
Слід з обережністю призначати лікарський засіб Клофелін ІС пацієнтам із цукровим діабетом, оскільки клонідин може зменшувати секрецію інсуліну і маскувати симптоми гіпоглікемії.
Клонідин неефективний у лікуванні АГ, спричиненої феохромоцитомою.
Прийом клонідину може призвести до виникнення гострого нападу порфірії та вважається небезпечним для пацієнтів з порфірією.
Клонідин слід з обережністю призначати пацієнтам літнього віку.
Клонідин та його метаболіти головним чином елімінуються зі сечею. Дозу клонідину слід коригувати з урахуванням ступеня тяжкості порушення функції нирок та індивідуальної відповіді на антигіпертензивну терапію, яка демонструє високу варіабельність у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. ЗАСТОСУВАННЯ); необхідний ретельний контроль стану пацієнтів цієї групи. Оскільки під час рутинного гемодіалізу виводиться незначна кількість клонідину, немає потреби у додатковому прийомі клонідину після гемодіалізу.
Після раптової відміни терапії клонідином, особливо після тривалого періоду застосування та прийому високих доз, спостерігали гострий синдром відміни, клінічними проявами якого є тяжке, потенційно небезпечне для життя підвищення рівня артеріального тиску та пальпітація, також аритмія, стан неспокою, нервозність, ажитація, тремор, головний біль та/або нудота. Надмірне підвищення рівня артеріального тиску, спричинене відміною клонідину (рикошетна артеріальна гіпертензія), можна купірувати в/в введенням фентоламіну або толазоліну.
Для попередження синдрому відміни клонідин не слід призначати пацієнтам, які не мають умов для його регулярного прийому.
Відміну клонідину слід проводити тільки поступово, протягом 1‒2 тижнів з урахуванням супутньої терапії іншими лікарськими засобами. Синдром відміни може розвинутися через 18‒72 год після прийому останньої дози клонідину. У разі розвитку синдрому відміни слід якомога швидше відновити прийом клонідину і надалі його відміняти поступово, замінюючи іншими антигіпертензивними засобами. Повідомляли про випадки гіпертонічної енцефалопатії, порушення мозкового кровообігу та про летальний наслідок після раптової відміни клонідину. Вірогідність такої реакції на припинення терапії клонідином зростає при застосуванні високих доз або при продовженні супутньої терапії блокаторами β-адренорецепторів, тому у подібних випадках рекомендується особлива обережність.
Якщо у разі комбінованого лікування клонідином і блокаторами β-адренорецепторів необхідно припинити терапію, то блокатори β-адренорецепторів слід відмінити раніше, для того щоб запобігти симпатичній гіперактивності, а потім слід поступово відмінити клонідин, особливо якщо його застосовували у великих дозах. Прийом клонідину слід припинити не раніше ніж через декілька днів після відміни блокатора β-адренорецепторів.
Пацієнтів слід проінформувати про те, що не можна припиняти терапію клонідином без консультації з лікарем!
Застосування клонідину може призвести до зменшення і пригнічення слиновиділення, що сприяє розвитку карієсу, пародонтозу, кандидозу порожнини рота.
Пацієнтів, які носять контактні лінзи, слід проінформувати, що під час лікування клонідином зрідка можливе зменшення продукції слізної рідини.
Пацієнтів потрібно попередити, що седативний ефект клонідину посилюється при одночасному застосуванні барбітуратів або інших седативних лікарських засобів (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Під час лікування клонідином забороняється вживати алкогольні напої.
Можливе транзиторне підвищення концентрації соматотропного гормону.
Можливий хибнопозитивний результат проби Кумбса.
При лікуванні клонідином рекомендується регулярно контролювати рівень артеріального тиску. Слід бути обережним при тривалому фізичному навантаженні, особливо у вертикальному положенні, за спекотної погоди через ризик порушень ортостатичних реакцій артеріального тиску.
Непереносимість лактози
Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.
Діти
Ефективність та безпека застосування клонідину дітям не були належним чином доведені в ході рандомізованих контрольованих досліджень, тому клонідин не рекомендується призначати пацієнтам цієї вікової групи.
Повідомляли про серйозні небажані реакції, включаючи випадки з летальним наслідком, при нерегламентованому застосуванні клонідину з метилфенідатом дітям зі СДУГ. Тому не рекомендується застосовувати клонідин у цій комбінації.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Період вагітності. Недостатньо даних щодо застосування клонідину вагітним жінкам. Лікарський засіб Клофелін ІС можна застосовувати у період вагітності лише за суворими медичними показаннями, коли очікувана користь для матері буде перевищувати можливий ризик для плода. Необхідно здійснювати ретельний контроль стану матері та дитини.
Клонідин перетинає плацентарний бар’єр. У плода може знижуватися ЧСС. У поодиноких випадках у новонароджених одразу після народження спостерігали транзиторне підвищення рівня АТ.
Недостатньо даних щодо довгострокових наслідків пренатального впливу клонідину. Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності клонідину.
Період годування груддю. Клонідин проникає у грудне молоко людини. Недостатньо даних щодо впливу клонідину на новонароджених.
Застосування лікарського засобу у період годування груддю протипоказане.
Фертильність. Клінічних досліджень щодо впливу клонідину на фертильність людини не проводили.
Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих токсичних ефектів на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження впливу клонідину на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводили. Проте пацієнтів потрібно проінформувати, що під час лікування клонідином можуть виникнути такі небажані реакції як запаморочення, седація та порушення акомодації. Тому слід бути обережними під час керування транспортними засобами, роботи з механізмами або роботи без надійної опори для рук та ніг. У разі виникнення таких небажаних реакцій пацієнтам необхідно уникати потенційно небезпечних видів діяльності, таких як керування транспортними засобами, робота з механізмами або робота без надійної опори.

Діагнози, при яких застосовують Клофелін ІС