фоточутливість. Випадки фоточутливості з клінічними проявами вираженої реакції сонячного опіку можуть виникнути у пацієнтів, які застосовують препарати тетрациклінового ряду, після перебування під прямим сонячним опромінюванням або ультрафіолетовим випромінюванням. Пацієнти з вірогідністю перебування під прямим сонячним або ультрафіолетовим випромінюванням повинні бути поінформовані про розвиток вказаних реакцій під час застосування препаратів тетрациклінового ряду з рекомендацією припинити лікування при перших ознаках еритеми.
Пацієнти з порушеннями функцій печінки. Доксициклін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки, а також тих, хто одночасно приймає потенційно гепатотоксичні препарати. Про порушення показників функцій печінки, що виникали під час як перорального, так і парентерального застосування тетрациклінів, включаючи доксициклін, повідомлялося рідко. У випадку тривалого застосування та в разі порушення функції печінки слід контролювати рівень доксицикліну в сироватці крові та в разі необхідності проводити корекцію дози.
Пацієнти з порушеннями функцій нирок. У пацієнтів з нормальними функціями нирок екскреція доксицикліну нирками становить приблизно 40% за 72 год. Цей показник може знижуватися до 1–5% за 72 год у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну — нижче 10 мл/хв). Дослідження показали, що не існує значущої різниці у Т_½ доксицикліну з сироватки крові у пацієнтів з нормальною функцією нирок та при нирковій недостатності. Гемодіаліз не впливає на Т_½ доксицикліну із сироватки крові.
Антианаболічна дія тетрациклінів може підвищувати рівень сечовини крові. Дослідження не показали, що такий антианаболічний ефект може виникати при застосуванні доксицикліну у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Тетрацикліни можуть спричинити нефротоксичність або погіршувати наявне ураження нирок (що характеризується підвищенням сироваткових рівнів креатиніну та сечовини).
Збільшення росту мікрофлори. Застосування антибіотиків у деяких випадках може призводити до збільшення росту нечутливих мікроорганізмів, у тому числі Candida.
Через збільшення резистентності багатьох штамів груп мікроорганізмів після виділення збудника необхідно перевірити його чутливість до препарату. У випадку розвитку суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами, антибіотик слід відмінити та призначити відповідну терапію.
Випадки розвитку псевдомембранозного коліту реєстрували при застосуванні майже всіх класів антибактеріальних препаратів, у тому числі доксицикліну. Повідомлялося про виникнення псевдомембранозного коліту у пацієнтів, які застосовували антибактеріальні препарати, включаючи доксициклін. Ступінь тяжкості захворювання був від легкого до такого, що загрожує життю. Важливо розглядати можливість цього діагнозу у пацієнтів з діареєю, що є наслідком антибактеріальної терапії.
При застосуванні антибактеріальних препаратів, включаючи доксициклін, повідомлялося про розвиток діареї, асоційованої з Clostridium difficile (CDAD), зі ступенем тяжкості від легкого до коліту з летальним наслідком. Застосування антибактеріальних препаратів впливає на нормальну флору кишечнику та призводить до підвищеного росту C. difficile.
C. difficile продукує токсини А та В, що, у свою чергу, спрчиняє розвиток CDAD.
Штами C. difficile, що продукують токсини, можуть підвищувати захворюваність та летальність, оскільки такі інфекції є резистентними до антибактеріальної терапії та можуть потребувати колектомії. Важливо розглядати можливість цього діагнозу у пацієнтів з діареєю, що є наслідком антибактеріальної терапії. Необхідний ретельний аналіз анамнезу, оскільки про розвиток CDAD повідомлялося і після 2 міс після завершення антибактеріальної терапії.
Доксициклін може викликати зміну кольору зубів та гіпоплазію емалі.
Езофагіт. Повідомлялося про розвиток езофагіту та виразок стравоходу при застосуванні тетрациклінів, включаючи доксициклін, у формі таблеток та капсул. Більшість пацієнтів з такими скаргами застосовували препарат безпосередньо перед сном або з недостатньою кількістю рідини.
Порфірія. Рідко повідомлялося про розвиток порфірії у пацієнтів, які застосовували тетрацикліни.
Венеричні захворювання. Під час лікування венеричних захворювань при підозрі супутнього захворювання на сифіліс необхідно проводити відповідну діагностику, включаючи мікроскопічне дослідження в темному полі. У таких випадках серологічні дослідження слід проводити щомісяця протягом не менше 4 міс.
У деяких пацієнтів із спірохетними інфекціями невдовзі після початку лікування доксицикліном може виникати реакція Яриша — Герксгеймера. У такому разі пацієнтам необхідно пояснити, що ця реакція є наслідком антибактеріальної терапії при спірохетних інфекціях і зазвичай самостійно проходить.
Інфекції, спричинені β-гемолітичним стрептококом. При інфекціях, спричинених β-гемолітичними стрептококами групи А, лікування слід проводити щонайменше 10 днів.
Міастенія гравіс. Через можливість слабкої нервово-м’язової блокади препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з міастенією гравіс.
Системний червоний вовчак. Застосування тетрациклінів може призвести до загострення перебігу системного червоного вовчака.
Метоксифлуран. Застосовувати метоксифлуран разом з тетрациклінами слід з обережністю.
Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Про випинання тім’ячка у новонароджених та доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію у підлітків та дорослих повідомлялося при застосуванні повних терапевтичних доз. Клінічні прояви вказаних розладів швидко зникали після припинення застосування доксицикліну.
Застосування в період вагітності або годування грудьми. Препарат протипоказаний для застосування в період вагітності. Доксициклін проникає через плацентарний бар’єр. Ризики, пов’язані із застосуванням тетрациклінів у період вагітності, зумовлені в основному їх впливом на зубну емаль та кістково-скелетний розвиток.
Застосування тетрациклінів у період розвитку зубів (у період вагітності) може спричинити постійну зміну кольору зубів (жовтий-коричневий-сірий). Така побічна реакція зустрічається частіше під час тривалого застосування, але також може спостерігатися під час повторних коротких курсів лікування. Також були повідомлення про гіпоплазію емалі.
Тетрацикліни проникають у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане в період годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Вплив доксицикліну на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами не досліджувався. У разі виникнення таких небажаних реакцій, як артеріальна гіпотензія, дзвін у вухах, затуманення зору, скотома, диплопія чи довготривала втрата зору слід утримуватися від керування транспортними засобами або від роботи з іншими механізмами.
Діти. Препарат протипоказаний для застосування у дітей віком до 12 років.
Як і інші тетрацикліни, Доксициклін-Тева утворює стабільні кальцієві комплекси в будь-якій тканині, що формує кістки. Уповільнення росту малої гомілкової кістки спостерігалося у недоношених дітей, які отримували тетрацикліни перорально в дозі 25 мг/кг кожні 6 год. Ця побічна реакція є оборотною при відміні препарату.

Діагнози, при яких застосовують Доксициклін-Тева