механізм дії. Тафлупрост є фторовмісним аналогом простагландину F2α. Тафлупростова кислота — біологічно активний метаболіт тафлупросту — є високоактивним та селективним агоністом рецептора простаноїду FP людини. Тафлупростова кислота має у 12 разів більшу афінність до рецептора FP, ніж латанопрост. Фармакодинамічні дослідження на мавпах свідчать, що тафлупрост знижує внутрішньоочний тиск шляхом підвищення увеосклерального відтоку внутрішньоочної рідини.
Фармакодинамічні ефекти. Тафлупрост — це субстанція, що ефективно знижує внутрішньоочний тиск. У ході дослідження, в якому вивчали вплив метаболітів тафлупросту на зниження внутрішньоочного тиску, лише тафлупростова кислота приводила до значного його зниження.
При застосуванні кролям протягом 4 тиж офтальмологічного р-ну тафлупросту 0,0015% один раз на добу кровотік диска зорового нерва значно (15%) збільшився порівняно з вихідним рівнем, коли його вимірювали за допомогою лазерної спекл-флоуграфії на 14-й та 28-й день.
Клінічна ефективність. Зниження внутрішньоочного тиску розпочинається через 2–4 год після першого введення препарату, а максимальний ефект досягається приблизно через 12 год після закапування. Тривалість ефекту зберігається протягом принаймні 24 год.
Базові дослідження препарату тафлупросту, що містить консервант бензалконію хлорид, продемонстрували ефективність його як засобу монотерапії та наявність у нього адитивного ефекту у разі введення як додаткового засобу під час лікування тимололом.
У дослідженні тривалістю 6 міс тафлупрост виявив значний ефект зниження внутрішньоочного тиску на 6–8 мм рт. ст. у разі його введення у різні моменти часу впродовж дня порівняно із 7–9 мм рт. ст., які досягалися при введенні латанопросту. В іншому клінічному дослідженні тривалістю 6 міс тафлупрост знижував внутрішньоочний тиск на 5–7 мм рт. ст. порівняно із 4–6 мм рт. ст., які досягалися при застосуванні тимололу. Ефект зниження внутрішньоочного тиску, зумовлений дією тафлупросту, зберігався і під час продовження цих досліджень протягом періоду до 12 міс. У дослідженні тривалістю 6 тиж порівнювали ефект тафлупросту зі зниженням внутрішньоочного тиску та його наповнювача при одночасному застосуванні з тимололом. Порівняно з вихідними значеннями (виміряними після 4-тижневого початкового курсу лікування, під час якого застосовувався тимолол), додатковий ефект зниження внутрішньоочного тиску становив 5–6 мм рт. ст. у групі тимолол — тафлупрост та 3–4 мм рт. ст. у контрольній групі тимолол — наповнювач. Склад препарату тафлупросту із додаванням та без додавання консерванта мали аналогічний ефект зниження внутрішньоочного тиску понад 5 мм рт. ст. у невеликому перехресному дослідженні із 4-тижневим періодом лікування. Більше того, у дослідженні тривалістю 3 міс, що проводилося в США з метою порівняння препарату тафлупросту без додавання консерванта із препаратом тимололу без додавання консерванта, ефект тафлупросту щодо зниження внутрішньоочного тиску становив 6,2–7,4 мм рт.ст. у різні моменти часу, тоді як ефект тимололу варіював у межах 5,3–7,5 мм рт. ст.
Фармакокінетика. Всмоктування. Після одноразового внутрішньоочного введення однієї краплі тафлупросту без консерванта, 0,0015% р-ну очних крапель, в кожне око 1 раз на добу протягом 8 днів концентрація тафлупростової кислоти у плазмі крові була низькою і мала аналогічні профілі в 1-й та 8-й день. Концентрація у плазмі крові досягала максимуму через 10 хв після введення препарату та знижувалася до рівня нижче нижньої межі виявлення (10 пг/мл) ще до закінчення 1-ї години після введення. Середні значення C_max у плазмі крові (26,2 та 26,6 пг/мл) та AUC_0–last (площа під кривою концентрація-час з моменту введення препарату до визначення останньої концентрації, що піддається кількісному вимірюванню, 394,3 та 431,9 пг∙хв/мл) були аналогічними в 1-й та 8-й день, що свідчить про досягнення рівноважної концентрації лікарського засобу протягом першого тижня внутрішьоочного введення. Не виявлено статистично значимих відмінностей системної біодоступності між препаратом з консервантом і препаратом без консерванта.
У ході дослідження на кролях всмоктування тафлупросту у внутрішньоочну рідину було порівняним після одноразового закапування в очі 0,0015% р-ну очних крапель тафлупросту без консерванта або із консервантом.
Розподіл. У мавп не виявлено особливого розподілу радіоактивно міченого тафлупросту в райдужній оболонці/циліарному тілі або судинній оболонці, у тому числі у пігментному епітелії сітківки, що вказує на низьку афінність до пігменту меланіну. Під час дослідження на щурах методом ауторадіографії усього тіла C_max радіоактивності відмічена у порядку спадання у рогівці, повіках, склерах та райдужній оболонці. За межами ока радіоактивність розподілялася у сльозовому апараті, піднебінні, стравоході та ШКТ, нирках, печінці, жовчному та сечовому міхурі.
Зв’язування тафлупростової кислоти з альбуміном сироватки крові людини in vitro становило 99% у разі застосування тафлупростової кислоти 500 нг/мл.
Біотрансформація. Основним шляхом метаболізму тафлупросту в організмі людини, який був проаналізований in vitro, є гідроліз фармакологічно активного метаболіту — тафлупростової кислоти, яка далі метаболізується шляхом глюкуронування або бета-окиснення. Продукти бета-окиснення — 1,2-динор- та 1,2,3,4-тетранор-тафлупростові кислоти, які є фармакологічно неактивними, можуть піддаватися глюкуронуванню чи гідроксилюванню. Ферментативна система цитохрому P450 (CYP) не бере участі у метаболізмі тафлупростової кислоти. З огляду на дані дослідження на тканинах рогівки кролів із застосуванням очищених ферментів, основною естеразою, відповідальною за гідроліз складного ефіру до тафлупростової кислоти, є карбоксилестераза. У гідролізі також може брати участь бутилхолінестераза, але не ацетилхолінестераза.
Виведення. Після введення ³H-тафлупросту 1 раз на добу (0,005% офтальмологічний р-н; 5 мкл/око) щурам в обидва ока протягом 21 дня близько 87% загальної радіоактивної дози виводилося з організму. Частка загальної дози, яка виводилася з сечею, становила близько 27–38%, і близько 44–58% дози виводилося з калом.

Діагнози, при яких застосовують Тафлотан