застереження загального характеру. Безпека та ефективність застосування препарату Алактин ще не були встановлені у пацієнтів із захворюваннями нирок та печінки. Як і інші похідні ріжків, Алактин слід призначати з обережністю пацієнтам із тяжкими серцево-судинними захворюваннями, синдромом Рейно, нирковою недостатністю, пептичною виразкою або шлунково-кишковою кровотечею, а також з наявністю в анамнезі серйозних, особливо психотичних, психічних розладів. Слід дотримуватися особливої обережності, якщо пацієнти одночасно приймають психотропний лікарський засіб.
Немає даних щодо впливу алкоголю на переносимість каберголіну.
Симптоматична артеріальна гіпотензія може розвинутися при застосуванні каберголіну при будь-якому показанні.
Печінкова недостатність. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, які отримують тривалу терапію каберголіном, доцільно розглянути питання про застосування знижених доз препарату. На відміну від здорових добровольців та осіб з печінковою недостатністю меншого ступеня тяжкості, у хворих із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлда — П’ю) відмічене збільшення AUC при одноразовому прийомі препарату в дозі 1 мг.
Ниркова недостатність. Відмінностей у фармакокінетиці каберголіну при захворюванні нирок середнього і тяжкого ступеня не виявлено. Фармакокінетика каберголіну у хворих із термінальною стадією ниркової недостатності або у хворих, які знаходяться на гемодіалізі, не досліджувалася, тому у таких пацієнтів препарат слід застосовувати з обережністю.
Постуральна артеріальна гіпотензія. У період застосування Алактину виявлена постуральна артеріальна гіпотензія. Тому слід з обережністю застосовувати його з препаратами, що також можуть знижувати АТ.
Фіброз, кардіальна вальвулопатія та можливі споріднені клінічні явища. Фіброзні та серозні запалення, такі як плеврит, плевральний випіт, плевральний фіброз, легеневий фіброз, перикардит, перикардіальний випіт, кардіальна вальвулопатія, що охоплює один або більше клапанів (аортальний, мітральний та трикуспідальний), або ретроперитонеальний фіброз виникають після довготривалого застосування таких ерголінових похідних з агоністичною активністю щодо серотонінових 5HT2B-рецепторів, як каберголін. У деяких випадках вираженість симптомів та клінічних проявів кардіальної вальвулопатії зменшується після відміни каберголіну.
Було виявлено, що ШОЕ при плевральному випоті/фіброзі підвищується вище за норму. У разі підвищення ШОЕ невідомої етіології, що значно відхиляється від норми, рекомендується проводити рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Після відміни каберголіну при встановленні діагнозу плевриту/легеневого фіброзу або вальвулопатії зафіксовано покращання клінічного стану пацієнта.
Вальвулопатія виявлена при призначенні кумулятивних доз, тому пацієнти повинні лікуватися найнижчими ефективними дозами. Під час кожного візиту слід заново оцінювати співвідношення користі та ризику для пацієнта з метою визначення доцільності продовження лікування каберголіном.
Перед початком довгострокового лікування всі пацієнти повинні проходити обстеження серцево-судинної системи, включаючи ехоКГ, для визначення наявності безсимптомного захворювання клапанів. Також доцільно проводити визначення базових показників рівня ШОЕ або інших маркерів запалення, легеневої функції (рентгенографію органів грудної клітки) та функції нирок до початку лікування.
Невідомо, чи може лікування каберголіном погіршувати перебіг хвороби у пацієнтів із клапанною регургітацією. Встановлено, що за наявності фіброзних змін клапанів пацієнтам не слід отримувати лікування каберголіном.
Під час довгострокового лікування: оскільки фіброзні порушення можуть мати прихований початок, слід проводити регулярний моніторинг можливих ознак прогресування фіброзу. Отже, під час лікування необхідно приділяти увагу симптомам:
– плевро-пульмонального захворювання, таким як диспное, задишка, постійний кашель або біль у грудній клітці;
– ниркової недостатності або обструкції сечовідних/черевних судин, що можуть виявлятися болем у попереку/боці та набряком нижньої кінцівки, а також будь-якими утвореннями в черевній порожнині або болісністю, що може вказувати на ретроперитонеальний фіброз;
– серцевої недостатності: випадки клапанного або перикардіального фіброзу часто виявляють у вигляді серцевої недостатності. Тому при появі відповідних симптомів слід виключити клапанний фіброз (та констриктивний перикардит).
Клінічний діагностичний моніторинг розвитку фіброзних розладів обов’язковий. Перша ехоКГ повинна бути проведена протягом 3–6 міс після початку лікування; надалі частоту ехоКГ необхідно визначати за відповідними індивідуальними клінічними ознаками. Особливу увагу слід звернути на перераховані вище симптоми, але моніторинг проводити принаймні кожні 6–12 міс.
Застосування каберголіну слід припинити при виявленні на ехоКГ ознак нової або погіршення існуючої клапанної регургітації, рестрикції клапана або ущільнення стулок клапана (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Необхідність проведення інших клінічних обстежень (наприклад фізикального обстеження, аускультації серця, рентгенографії, КТ-сканування) слід визначати індивідуально.
Відповідні додаткові дослідження, такі як визначення рівня ШОЕ та сироваткового креатиніну, проводити при необхідності підтвердження діагнозу фіброзних порушень.
Порушення імпульсного контролю. Слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення порушень імпульсного контролю. Пацієнтів та їх оточення необхідно попередити про можливі зміни в поведінці, які свідчать про порушення імпульсного контролю, такі як патологічна азартність, підвищення лібідо, гіперсексуальність, компульсивне бажання здійснити покупку, булімія, компульсивний прийом їжі при застосуванні дофамінових агоністів, включаючи каберголін. У цьому разі слід знизити дозу або припинити прийом препарату.
Інгібування/пригнічення фізіологічної лактації. Як і інші похідні ріжків, Алактин не слід застосовувати у пацієнток з АГ, зумовленою вагітністю, наприклад прееклампсією або післяпологовою АГ, за винятком випадків, коли вважається, що очікувана користь від лікування переважає можливий ризик.
У дослідженнях застосування каберголіну в післяпологовий період зниження АТ переважно мало безсимптомний перебіг і часто спостерігалося однократно через 2–4 дні після початку лікування. Оскільки зниження АТ часто відмічається в післяпологовий період незалежно від медикаментозного лікування, імовірно, значна кількість зареєстрованих випадків зниження АТ після прийому каберголіну не була зумовлена дією препарату. Проте рекомендується здійснювати періодичний контроль АТ, особливо протягом перших кількох днів після прийому каберголіну.
З метою уникнення можливої постуральної артеріальної гіпотензії однократна доза каберголіну не має перевищувати 0,25 мг для жінок, які годують грудьми та приймають препарат для пригнічення встановленої лактації (див. ЗАСТОСУВАННЯ). У клінічному дослідженні для оцінки ефективності та переносимості однократної дози каберголіну 0,5 мг для пригнічення лактації було встановлено, що ризик розвитку побічних ефектів при такому показанні підвищується приблизно вдвічі, якщо лікарський препарат застосовувати як однократну дозу 0,5 мг.
Лікування гіперпролактинемічних станів. Показане повне обстеження гіпофіза до початку лікування каберголіном, оскільки гіперпролактинемія, що супроводжується аменореєю/галактореєю і безпліддям, може бути пов’язана з пухлиною гіпофіза.
Препарат відновлює овуляцію і фертильність у жінок з гіперпролактинемічним гіпогонадизмом.
Перед призначенням препарату слід виключити вагітність. Зважаючи на обмежений клінічний досвід застосування препарату та його тривалий Т_½, як запобіжний захід жінкам, які планують вагітність, рекомендується після досягнення регулярного овуляторного циклу припинити застосування каберголіну за 1 міс до очікуваного зачаття.
Оскільки вагітність може виникнути раніше, ніж відновлення менструального циклу, рекомендується проводити тест на вагітність кожні 4 тиж протягом періоду аменореї та кожного разу після відновлення менструацій, якщо їх затримка становить більше 3 днів. Жінки, які не бажають вагітніти, повинні застосовувати засоби механічної контрацепції протягом терапії та після відміни препарату до повернення ановуляції. Якщо вагітність настає під час лікування, прийом каберголіну необхідно припинити. Як запобіжний захід слід здійснювати нагляд за жінками, які завагітніли, для виявлення ознак збільшення гіпофіза, оскільки існує можливість збільшення об’єму вже існуючої пухлини гіпофіза в період вагітності.
Для пацієнток, які приймають препарат тривало, рекомендовано проводити регулярні гінекологічні обстеження, у тому числі цитологічні дослідження шийки матки та ендометрія.
Сонливість/раптове засинання. Каберголін може спричиняти сонливість. Агоністи дофаміну можуть бути причиною раптового засинання у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Зафіксовано нечасті випадки раптового засинання під час повсякденної діяльності, у деяких випадках без усвідомлення цього або без попереджувальних ознак. Вищезазначену інформацію необхідно повідомити пацієнтам та порадити дотримуватися обережності під час керування транспортними засобами або роботи з іншими автоматизованими системами протягом періоду лікування каберголіном. Пацієнтам, у яких відмічали сонливість та/або епізоди раптового засинання, слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими автоматизованими системами. Для таких пацієнтів слід розглянути доцільність зниження дози або припинення лікування (див. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами).
Інше. Цей лікарський засіб містить лактозу, тому хворі зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкозо-галактози не повинні застосовувати його.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування каберголіну у вагітних не проводилися. Дослідження на тваринах продемонстрували відсутність тератогенного ефекту, проте повідомляли про зниження фертильності та ембріотоксичність, пов’язані з фармакодинамічною активністю.
Доступні дані 12-річного обсерваційного дослідження за результатами вагітності після терапії каберголіном щодо 256 вагітностей. За результатами дослідження у 17 з 256 вагітностей (6,6%) зафіксовано виражені вроджені вади розвитку плода або аборти, у 23 з 258 новонароджених дітей було виявлено 27 неонатальних відхилень від норми, як виражених, так і невиражених. Найпоширенішими аномаліями новонароджених (10) були мальформації опорно-рухової системи та кардіопульмональні аномалії (5). Інформації про перинатальні розлади або довготривалий розвиток немовлят, які піддавалися дії каберголіну під час внутрішньоутробного розвитку, немає. Згідно з останніми опублікованими науковими даними поширеність великих вроджених вад розвитку у населення в цілому становить 6,9% і більше. Частота вроджених аномалій коливається в різних популяціях. Неможливо точно визначити, чи існує підвищений ризик, оскільки жодна контрольна група не була включена у дослідження.
Каберголін слід призначати при вагітності за наявності чітких показань та лише після ретельного оцінювання співвідношення користь/ризик (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Слід виключити вагітність перед початком прийому каберголіну та уникати вагітності протягом щонайменше одного місяця після закінчення терапії. Зважаючи на тривалий Т_½ препарату та недостатність даних про внутрішньоутробну експозицію, жінки, які планують вагітність, повинні припинити приймати каберголін за 1 міс до запланованого запліднення. Це попередить можливий вплив засобу на плід та не перешкоджатиме можливості запліднення, тому що в деяких випадках овуляторний цикл зберігається протягом 6 міс після відміни лікарського засобу. Якщо запліднення відбулося протягом лікування, слід припинити терапію після підтвердження вагітності з метою обмеження впливу засобу на плід.
Після припинення застосування каберголіну необхідно використовувати контрацепцію протягом щонайменше 4 тиж.
Період годування грудьми. Через здатність пригнічувати лактацію каберголін не слід застосовувати жінкам з гіперпролактинемічними порушеннями, які бажають годувати грудьми.
Каберголін та/або його метаболіти виділялися в молоко при дослідженні на щурах. Інформації щодо виділення у грудне молоко людей не існує, проте жінкам слід рекомендувати не годувати грудьми в разі неефективності пригнічення лактації за допомогою каберголіну.
Фертильність. Каберголін відновлює овуляцію та фертильність у жінок з гіперпролактинемічним гіпогонадизмом. Через те, що вагітність може настати до відновлення менструального циклу, рекомендовано проводити тест на вагітність протягом аменорейного періоду, після того, як менструація відновилася, — кожен раз, коли менструація відкладається більше ніж на 3 дні. Жінкам, які не хочуть вагітніти, рекомендовано застосовувати ефективну негормональну контрацепцію під час лікування та після припинення застосування каберголіну.
Через тривалий Т_½ та обмежений досвід щодо безпеки впливу каберголіну на плід жінкам, які планують вагітність, запліднення рекомендоване щонайменше через місяць після припинення прийому каберголіну. Після настання вагітності жінки повинні знаходитися під наглядом з метою виявлення ознак збільшення гіпофіза, оскільки під час вагітності можливий ріст існуючих пухлин гіпофіза.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Пацієнти повинні бути обережними при виконанні дій, які потребують швидкої та точної реакції на початку лікування.
Протягом перших днів застосування каберголіну пацієнтів слід застерегти від участі в діяльності, що потребує швидких та точних реакцій, таких як керування автомобілем або робота з іншими автоматизованими системами.
Пацієнтам, які лікуються каберголіном і в яких відмічаються сонливість та/або раптові епізоди засинання, не слід керувати транспортними засобами або займатися іншими видами діяльності, при якій порушення пильності може наражати їх самих та оточуючих людей на небезпеку серйозного травмування або летального наслідку (робота з автоматизованими системами). Поновити керування транспортними засобами та іншими механізмами можливо після зникнення сонливості та порушення пильності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти. Безпеку та ефективність застосування препарату у пацієнтів віком до 16 років не вивчали.

Діагнози, при яких застосовують Алактин