Фармакодинаміка.

Піридостигміну бромід інгібує холінестеразу. Він належить до парасимпатоміметичних засобів непрямої дії. Інгібування ферменту сприяє накопиченню ацетилхоліну на рецепторах у холінергічних синапсах, призводить до більш вираженого і довготривалого ефекту ацетилхоліну. Препарат переважно діє на периферичну нервову систему. Він не впливає на функції центральної нервової системи, оскільки через низьку розчинність у ліпідах не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Фармакокінетика.

Максимальна концентрація піридостигміну броміду у плазмі крові досягається через 1,7-3,2 години після прийому. Після прийому дози 60 мг рівень піридостигміну броміду у плазмі крові становить 40-60 нг/мл. Можливі індивідуальні коливання C_max у 4-7 разів. Під час досліджень у пацієнтів із міастенією гравіс максимальний рівень у крові досягався через 3 години, а прояви клінічного та нейрофізіологічного ефектів спостерігалися через 30 хв і досягали максимуму через 120-150 хв. Ймовірно, відбувається швидке розподілення піридостигміну броміду на нервово-м'язовому синапсі та повна блокада холінестерази до моменту досягнення максимального рівня. Чіткого зв'язку між дозою та плазмовими концентраціями/рівнем у плазмі крові або змінами симптомів міастенії немає. Однак при рівнях понад 100 нг/мл ефективність препарату не зростає.

Об'єм розподілу піридостигміну броміду становить приблизно 0,5-1,7 л/кг маси тіла.

Піридостигміну бромід метаболізується переважно у печінці. Основним метаболітом є 3-гідрокси-N-метилпіридин. Виведення відбувається головним чином нирками, після внутрішньовенного введення період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1,5 години. Після перорального застосування період напіввиведення збільшується до 3-3,5 години. Біодоступність піридостигміну броміду після перорального прийому коливалася від 8 до 20%. У хворих на міастенію гравіс біодоступність може знижуватися до менше 4%. Швидкість та ступінь всмоктування можуть бути дуже різними у різних пацієнтів.

Доклінічні дані щодо безпеки

Наслідками підшкірної ін'єкції піридостигміну броміду в токсичній дозі у щурів були гіперсалівація, судоми, тремор та ускладнення дихання. У разі перорального прийому токсичних доз щури помирали від гострої легеневої недостатності. Гістологічно було підтверджено пошкодження нервово-м'язових синапсів діафрагми. Тривалий пероральний прийом у щурів призводив до інгібування холінестерази у плазмі крові та ацетилхолінестерази в еритроцитах.

Стандартні дослідження в умовах in vitro та in vivo щодо генетичної токсичності не виявили клінічно значущого генотоксичного потенціалу піридостигміну броміду.

Доклінічні дослідження щодо канцерогенності піридостигміну броміду не проводилися.

Експериментальні дослідження щодо репродуктивної токсичності проводилися на щурах після перорального застосування піридостигміну броміду. Впливу на фертильність у самців та самок не виявлено. Під час досліджень щодо ембріотоксичності у разі прийому токсичної дози самицею спостерігалися підвищення резорбції та затримка утворення кісткової тканини у плода. Під час проведення пері- та постнатальних досліджень спостерігалося зниження набору ваги у дитинчат самиць, які отримували лікування.

Діагнози, при яких застосовують Калімін ® 60 H