фармакодинаміка. Системна дія пентозану полісульфату натрієвої солі на гемостаз відбувається в 3 етапи.
По-перше, препарат інгібує агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном або аденозиндифосфатом.
По-друге, пентозану полісульфату натрієва сіль впливає на згортання крові, головним чином завдяки AT III незалежному пригніченню фактора згортання крові Xa, взаємодіє з фактором VIIIa та інгібує активацію фактора V. На відміну від гепарину, препарат чинить незначну дію на активність тромбіну.
По-третє, пентозану полісульфату натрієва сіль впливає на фібриноліз: вона вивільняє t-PA із ендотелію, активує фактор XII і модифікує продукцію фібрину. Ці ефекти стимулюють вивільнення тромбіну.
Крім того, пентозану полісульфату натрієва сіль чинить системну дію на метаболізм жирів, вивільняючи ліпопротеїнліпазу з клітин ендотелію та печінки і знижуючи рівень загального ХС, загальних жирів і ТГ в крові.
Механізм дії гепариноїду, пентозану полісульфату натрієвої солі, порівнянний з механізмом дії гепарину та інших речовин, подібних до гепарину.
Пентозану полісульфату натрієва сіль в результаті місцевої дії посилює капілярний кровообіг в уражених тканинах завдяки фібринолітичній та антикоагулянтній активності. Пентозану полісульфату натрієва сіль чинить протизапальну дію, пригнічує гіалуронідазу, знижує підвищену проникність судин в уражених тканинах і зменшує набряк. Ефірні олії виявляють додатковий спазмолітичний ефект і полегшують біль в ураженій ділянці.
Фармакокінетика. Абсорбція. При п/ш введенні пентозану полісульфату натрієва сіль швидко і майже повністю всмоктується. Однак при дозі 75 мг лікарський засіб піддається досить інтенсивному ефекту першого проходження.
При пероральному застосуванні пентозану полісульфату натрієва сіль швидко всмоктується, але лише незначною мірою, і піддається інтенсивному ефекту першого проходження. Ступінь всмоктування 3,3–3,5% застосованої дози, що підвищується приблизно до 11% протягом тижня після багаторазового введення, був досягнутий при дозі 2–10 мг/кг ³Н-пентозану полісульфату натрієвої солі.
Розподіл. Дослідження на тваринах, яким в/в вводили ³Н-пентозану полісульфату натрієву сіль, показали, що препарат взаємодіє з епітеліальними клітинами сечостатевого тракту і збагачується епітелієм судинної системи. C_max радіоактивності було виявлено в печінці і селезінці, тоді як в нирках, легенях, шкірі і кістковому мозку вони були набагато нижчими. Гістологічні дослідження підтвердили, що пентозану полісульфату натрієва сіль, подібно до гепарину, в основному поглинається клітинами ретикулогістіоцитарної системи. Гамма-сцинтиграфія, проведена добровольцям після введення ¹²⁵І пентозану полісульфату натрієвої солі, підтвердила, що препарат накопичується в печінці та селезінці. Він має незначну спорідненість з еритроцитами і не може проникнути через плацентарний бар’єр.
Метаболізм. Пентозану полісульфату натрієва сіль метаболізується головним чином у печінці і селезінці, а також частково у нирках. Препарат спочатку десульфатується до пентозану й одночасно деполімеризується (в нирках) з утворенням низькомолекулярних фракцій пентозану полісульфату натрієвої солі, які також десульфатуються. І десульфатація, і деполімеризація є процесами, які можна насичувати шляхом підвищення дози.
Виведення. Через значну тропність в тканини, що накопичують пентозану полісульфату натрієву сіль, препарат спочатку дуже швидко виводиться з плазми крові. При в/в введенні в дозах 1–100 мг T_½ збільшується з 7 до 55 хв з підвищенням насичення структур, що зберігають цю сполуку. Кінцевий T_½ пентозану полісульфату натрієвої солі становить 24 год і не залежить від дози в клінічно значущому діапазоні доз.
Екскреція. Пентозану полісульфату натрієва сіль та її метаболіти виводяться головним чином нирками. Екскреція з жовчю має другорядне значення: після 30-хвилинної в/в інфузії 75 мг ³Н-пентозану полісульфату натрієвої солі було виявлено, що кумулятивна ниркова екскреція становить 27±3% введеної дози, тоді як кумулятивна калова екскреція становить всього 4±5%.
Ознаки, характерні для цього класу речовин. Фармакокінетика пентозану полісульфату натрієвої солі еквівалентна фармакокінетиці гепарину та інших відповідних лікарських засобів аналогічної хімічної будови і з кількісної точки зору. Тобто накопичення пентозану полісульфату натрієвої солі в епітеліальних клітинах судин і в ретикулогістіоцитарній системі є ознакою, характерною для цього класу речовин, а не тільки особливістю пентозану полісульфату натрієвої солі. Особливість пентозану полісульфату натрієвої солі відіграє ту ж ключову роль при застосуванні до гепарину та низькомолекулярних гепаринів.
Біодоступність. Внаслідок обширної метаболізації при першому проходженні рівень біодоступності пентозану полісульфату натрієвої солі є набагато нижчим рівня її абсорбції і становить близько 35% після п/ш введення 75 мг пентозану полісульфату натрієвої солі. Після багаторазового перорального прийому таблеток пентозану полісульфату натрієвої солі в дозі 700 мг/добу рівень біодоступності через її низький рівень абсорбції і обширну метаболізацію при першому проходженні спочатку становить всього близько 0,4% і збільшується приблизно до 3% протягом 2 тиж. Після зовнішнього застосування рівень біодоступності пентозану полісульфату натрієвої солі аналогічний такому при пероральному застосуванні.

Діагнози, при яких застосовують Тромбоцид