Меновазин — відомий на пострадянському просторі знеболювальний засіб місцевої дії. І хоча на сьогодні немає досліджень, які б дозволили оцінити його ефективність відповідно до сучасних принципів доказової медицини, практично у кожній родині знайдеться людина, яка успішно рятувалася ним від болю у м’язах або суглобах.
І в наш час можна знайти різноманітні рецепти його використання. До його відчутних переваг належать швидкий ефект, доступність (можна знайти майже у будь-якій аптеці, не потрібен рецепт від лікаря) та низька ціна. Проте, як і у будь-якого іншого лікарського засобу, у Меновазину є свої обмеження із застосування.

Форма випуску. Склад

Лікарський засіб традиційно продається у вигляді рідини з різким специфічним запахом у пляшечках із темного скла об’ємом 40 мл. До складу входять ментол рацемічний, прокаїну гідрохлорид, бензокаїн та етиловий спирт (інструкція МОЗ). Завдяки цим речовинам і реалізуються знеболювальний та протисвербіжний ефекти препарату.
Ментол є монотерпеновим спиртом і характеризується месцевоподразнювальною дією. Механізм дії пов’язаний із рефлекторною відповіддю на подразнення нервових закінчень чутливого типу: вплив на рецептори викликає нейрогуморальну відповідь із викидом біологічно активних речовин, які беруть участь у регуляції больових відчуттів (ендорфіни, енкефаліни, ВІП, кініни). Місцевий ефект проявляється локальним звуженням судин та включенням шкірно-вісцеральних рефлексів із покращанням трофіки прилеглих тканин. Ментол створює відчуття легкого печіння, поколювання, холоду за рахунок швидкого випаровування із шкірних покривів. Останній ефект посилюється етиловим спиртом. Також для ментолу характерний слабкий антисептичний ефект.
Прокаїн є одним з найперших місцевих анестетиків, що знайшли застосування у медицині. За хімічною будовою прокаїн є гідрохлоридом бета-диетиламіноетилового ефіру параамінобензойної кислоти. Уперше він був синтезований німецьким хіміком А. Айнхорном, запатентований ним у 1905 р., і з тих пір не втрачає популярності (Столяренко П.Ю., 2003). До його переваг належать нетоксичність та невисока собівартість технології синтезу. Проте при нанесенні на шкіру його місцевоанестезувальний ефект виражений слабо, тому він потребує носія для проникнення у розташовані глибше тканини. У ролі носія у препараті виступає етиловий спирт. Як доведено в експерименті, спирт-прокаїнові аплікації сприяють локальному зниженню рівня гістаміну та підвищенню рівня серотоніну, що зумовлює зниження больових відчуттів та зменшення набряку у місці нанесення (Храмов В.А., 2014). При цьому антигістамінний ефект реалізується як за рахунок самого прокаїну, так і за рахунок його метаболіту — параамінобензойної кислоти.
Бензокаїн, який також належить до найстаріших засобів місцевої знеболювальної дії, відомий нам із 1890 р. завдяки його творцю Е. Ритзерту. Однак він характеризуються більш вираженою, у порівнянні з прокаїном, місцевоанестезувальною дією при нанесенні на шкірні покриви та слизові оболонки. Бензокаїн є етиловим ефіром параамінобензойної кислоти. Ефекти бензокаїну аналогічні ефектам прокаїну та його метаболітів.

Фармакодинаміка и фармакокінетика

Для препарату Меновазин характерна лише місцева дія, він не всмоктується у системний кровотік при нанесенні на шкіру. При нанесенні на шкіру місцевоподразнювальний ефект розвивається протягом декількох секунд, а місцевоанестезувальний (переважно за рахунок бензокаїну) наступає через 1 хв та продовжується 15–20 хв.

Протипоказання

Діючі речовини, що входять до складу Меновазину, можуть викликати алергічні реакції, тому основним протипоказанням є непереносимість прокаїну чи інших місцевих анестетиків.
Також варто враховувати місцевоподразнювальну дію ментолу та в жодному разі не наносити на обличчя.
На сьогодні не проведено досліджень, які б дозволяли оцінити його безпеку у жінок у період вагітності та годування грудьми, а також у маленьких дітей. У зв’язку із цим не рекомендовано його застосування у пацієнтів вказаних груп без крайньої необхідності.

Показання. Спосіб застосування

Традиційно до показань до застосування Меновазину належать: міалгії (біль у м’язах), артралгії (біль у суглобах), невралгії (біль нейрогенного характеру), а також сверблячі дерматози. Засіб успішно використовують при укусах комах, що сверблять. Інколи відмічають добрий знеболювальний ефект після епіляції у домашніх умовах.
Меновазин може широко використовуватися при спортивних травмах у складі комплексного лікування, що включає також спокій та фізіотерапевтичні процедури.
При міалгіях, артралгіях і невралгіях препарат рекомендовано наносити місцево на болючі ділянки 2–3 рази на добу. Тривалість лікування визначається необхідністю знеболювання. Але слід розуміти, що біль у м’язах та суглобах не виникає сам по собі — йому передують травма, надлишкове навантаження або тривале перебування у незручному положенні. Тому для ефективного лікування окрім місцевого лікування необхідні лікувальна фізкультура, масаж або фізіотерапевтичні процедури.
Причини м’язового болю різноманітні (Шостак Н.А., 2013). До них належать:
• розтягнення, дрібні розриви м’язів;
• судинні захворювання,пов’язані з недостатнім кровопостачанням (особливо це характерно для болю в литкових м’язах у дорослому та похилому віці);
• вплив токсичних (іноді лікарських) речовин;
• первинні запальні ураження м’язової тканини (у подальшому можуть носити системний характер);
• інфекційні та паразитарні локальні міозити;
• різноманітні порушення обміну речовин.
Іноді біль у суглобах може бути першим проявом таких системних захворювань, як ревматоїдний артрит чи подагра.
Ревматоїдний артрит є хронічним системним захворюванням, яке у першу чергу уражує суглоби. Його характерна ознака — симетричне запалення периферичних суглобів (наприклад променево-зап’ясткових, п’ястково-фалангових тощо), яке при прогресуванні призводить до руйнування структур суглоба. Крім цього, можуть бути й інші ознаки системного ураження сполучної тканини, однак у першу чергу пацієнти звертають увагу саме на артралгію та скутість в уражених суглобах (Roy D. Altman, 2012).
Подагра — ще одне специфічне системне захворювання. Його патогенез пов’язують з осадженням кристалів моноурату натрію в тканинах, переважно у навколосуглобових структурах і в порожнині суглоба. Класично подагра починається з ізольованого ураження одного 1-го плюснефалангового суглоба. Такий початок дуже легко сплутати із наслідками носіння незручного взуття або просто тривалого ходіння.
Таким чином, два цих серйозних захворювання починаються зі звичайного болю в суглобах, але зміни в організмі без адекватного патогенетичного лікування будуть прогресувати. Тому після симптоматичного полегшення необхідне повноцінне обстеження.
До сверблячих дерматозів відносять велику кількість різноманітних шкірних захворювань (Стуканова Н.П., 2014), які об’єднує характерна симптоматика:
• найменш небезпечним захворюванням є шкірний свербіж, який може бути локальним чи дифузним;
• нейродерміт залежно від поширеності поділяється на локальний та атопічний;
• свербіж, який може бути як неспецифічним (дитячий свербіж, свербіж дорослих), так і приймати специфічні форми (свербіж Гебри, вузлуватий свербіж Гайда);
• найбільш небезпечним дерматозом є кропив’янка (гостра, хронічна або стійка папульозна), яка за відсутності адекватного лікування може прогресувати до ангіоневротичного набряку (Квінке).
Меновазин чудово підходить для тимчасового полегшення при локальному нанесенні. Однак для тривалого застосування його можна використовувати лише у комбінації з системними антигістамінними та протизапальними засобами. Дуже важливо розуміти, що сверблячі дерматози не можуть існувати ізольовано — зазвичай вони поєднуються зі схильністю до бронхіальної астми чи інших системних захворювань.
Припустимо короткочасно використовувати Меновазин для полегшення стану при контактному дерматиті. Проте обов’язковою умовою успішного лікування в такому випадку буде виключення подальшого контакту з подразнювальним фактором (косметика, парфуми, побутова хімія, вироби з ювелірних сплавів, біжутерія, підгузки, хутро/слина тварин).
При укусах комах, що сверблять (наприклад комарів), чи для полегшення процедури епіляції достатньо одноразового використання.
За рахунок рефлекторних ефектів ментолу можна використовувати Меновазин при мігрені. Для полегшення стану препарат наносять точково на скроні. Аналогічно можна використовувати Меновазин для рефлексотерапії при різноманітних варіантах невралгії (трійничного нерва, цервікальний синдром, ключично-реберна, міжреберна, дискогенна торакалгія, ішіас, плексити, радикулопатія) методом нанесення на активні точки. Максимальний ефект буде спостерігатися при комбінації місцевого лікування із застосуванням всередину препаратів системного впливу.

Побічні ефекти

Оскільки Меновазин при правильному застосуванні не всмоктується у системний кровотік, то й побічні ефекти від нього мінімальні. За рахунок місцевоподразнювальної дії можуть спостерігатися гіперемія та лущення шкіри у місці нанесення (висип, кропив’янка), а також такі системні прояви, як запаморочення, слабкість та зниження артеріального тиску. Системні прояви пов’язані з впливом компонентів Меновазину на вегетативну нервову систему. При таких симптомах слід змити залишки Меновазину зі шкіри та відмовитися від його подальшого застосування.
У разі випадкового вживання Меновазину всередину (наприклад якщо його випила дитина) необхідно негайно вжити ентеросорбент у дозі, відповідній до маси тіла і віку, і звернутися до лікаря.
Вдихання випаровувань Меновазину не нанесе шкоди здоров’ю. При виникненні дискофорту, пов’язаного із подразненням слизових оболонок Меновазином, слід припинити контакт із препаратом.

Взаємодія з іншими препаратами

На сьогодні існує дуже мало даних про взаємодію Меновазину з іншими лікарськими засобами. Наприклад, відомо про те, що при поєднаному застосуванні він посилює дію інших місцевих анестетиків. Також є дані про те, що наявні у складі препарату прокаїн та бензокаїн зменшують вираженість антибактеріальної дії сульфаніламідних препаратів. У будь-якому випадку слід повідомляти лікаря про застосування Меновазину навіть у разі самолікування.

Застереження

Меновазин популярний серед населення завдяки швидкому ефекту місцевого знеболювання. Ментол у складі препарату дає пацієнтам суб’єктивне відчуття того, що «стало легше дихати», тому Меновазин широко використовується для лікування гострих запальних захворювань носоглотки. Також можна почути рекомендації про застосування Меновазину при будь-яких гострих захворюваннях, що супроводжуються болем та печінням (наприклад гострий геморой). Проте потрібно обов’язково враховувати, що препарат дає лише тимчасове полегшення, але не впливає на патогенез захворювання. У жодному разі не слід використовувати препарат при опіках. Відчуття холоду та знеболення є суб’єктивним, а через місцевоподразнювальний ефект стан обпечених тканин може навіть погіршитися.

Висновок

Меновазин є простим і доступним засобом для полегшення болю чи свербежу різної локалізації. Але обов’язково слід враховувати, що місцевий дискомфорт може бути ознакою серйозного захворювання. Тому якщо після декількох нанесень препарату біль, свербіж або інші дискомфортні відчуття зберігаються — слід звернутися до лікаря.

Діагнози, при яких застосовують Меновазин