1. Серце

Температура розчину 5–8 °С.
Об’єм перфузії: 1 мл/хв/г розрахункової маси серця;

(для дорослих нормальна маса серця становить приблизно 0,5% маси тіла, для дітей –приблизно 0,6%).

Тиск перфузії (має дорівнювати тиску у корені аорти):

для дорослих початковий тиск становить 140–150 см водяного стовпа над рівнем серця, що еквівалентно 100–110 мм рт. ст.; після зупинки серця тиск знизити до 50–70 см водяного стовпа над рівнем серця, що еквівалентно 40–50 мм рт. ст;

для новонароджених та немовлят початковий тиск становить 110–120 см водяного стовпа над рівнем серця, що еквівалентно 80–90 мм рт. ст.; після зупинки серця тиск знизити до 40–50 см водяного стовпа над рівнем серця, що еквівалентно 30–40 мм рт. ст. Для пацієнтів із тяжким коронарним склерозом підтримувати дещо вищий тиск упродовж тривалішого періоду.

Важливо слідкувати за тим, щоб аспірувати весь об’єм перфузії з правого передсердя, з метою запобігання об’ємному навантаженню у немовлят чи дітей раннього віку.

Час перфузії:

при зазначеному дозуванні і тиску час перфузії становить близько 6–8 хв. Для забезпечення урівноважування зовнішньоклітинного простору цей час не можна скорочувати.

Методи перфузії:

гідростатична перфузія із постійним контролем часу та висоти над рівнем серця або перфузія за допомогою перфузійного насоса із контролем часу та тиску у корені аорти.

Кардіоплегічна реперфузія:

у разі необхідності проведення реперфузії необхідно забезпечити охолодження розчину до 5–8 °C як для первинної перфузії. Час кожної реперфузії має становити 2–3 хв; у будь-якому випадку тиск перфузії має відповідати тиску в останню хвилину первинної кардіоплегічної серцевої перфузії. Одночасна системна гіпотермія (27–29 °C) з ішемічною толерантністю серця при використанні апарату «серце-легені» добре переноситься протягом 180 хв після затискання аорти.

Трансплантація:

якщо серце, перфузоване препаратом, призначене до трансплантації, його необхідно помістити у контейнер з охолодженим препаратом (2–4 °C) для забезпечення захисту до моменту імплантації реципієнту.

2. Нирки

Температура розчину 5–8 °С;
Об’єм перфузії: 1,5 мл/хв/г розрахункової ваги нирки (нормальна вага нирки дорослого — приблизно 150 г);
Тиск перфузії (ниркова артерія):

120–140 см водяного стовпа над рівнем нирки, що еквівалентно 90–110 мм рт. ст. на кінці перфузійного катетера у нирковій артерії.

Час перфузії:

при зазначеному дозуванні і тиску час перфузії становить близько 8–10 хв. Цей час необхідний для забезпечення урівноважування зовнішньоклітинного простору нирки (включаючи інтерстиціальну тканину і систему ниркових канальців). Цей час не можна скорочувати.

Додаткові заходи:

для забезпечення оптимального використання захисних властивостей препарату для нирок важливо забезпечити інтенсивний діурез перед початком перфузії (фармакологічними заходами та/або гідратацією пацієнта).

Методи перфузії:

гідростатична перфузія із контролем часу та висоти над рівнем нирки або перфузія із використанням перфузійного насоса із контролем часу та тиску на кінці перфузійного катетера.

Трансплантація:

якщо нирка, перфузована препаратом, призначена до трансплантації, її необхідно зберігати у контейнері з охолодженим до 2–4 °C препаратом для забезпечення захисту. При цьому забезпечується захист до 48 годин.

3. Печінка

Температура розчину 5–8 °С;
Об’єм перфузії:

якщо необхідно, щоб печінка, підшлункова залоза та нирки зберігалися разом (одним блоком) у донора органів, необхідний об’єм перфузії препаратом становить 150–200 мл/ кг маси тіла. Для такого загального захисту це еквівалентно перфузійному об’єму 8–12 л охолодженого препарату для пацієнта із масою тіла 70–80 кг.

Тиск перфузії:

використовується гравітаційна перфузія (контейнер розміщується на висоті 1 м над рівнем операційного стола).

Час перфузії:

при зазначеному дозуванні і тиску час перфузії становить близько 10–15 хв, але у будь-якому випадку не менше 8 хв.

Додаткові заходи:

у донора органа перед початком перфузії кров необхідно повністю гепаринізувати.

Метод перфузії:

препарат ввести у ниркову аорту або у клубову артерію донора органа через відповідно підготовлену перфузійну трубку (система звільняється від повітря). Одночасно із початком перфузії хірург відкриває порожнисту вену черевної порожнини пацієнта. Це дозволить розчину витікати без перешкод. Увесь об’єм розчину вводити через черевну аорту, таким чином усі черевні органи включаються у захист. Жовчні протоки (у середині або ззовні тіла) необхідно старанно промити мінімум 100 мл охолодженого препарату за допомогою катетера малого розміру.

Якщо лише печінку чи частину печінки (наприклад, у випадку живого донора) потрібно видалити без будь-яких інших органів, об’єм перфузії має бути відповідно зменшений. Час перфузії не може бути менше 8 хв і зазвичай становить 10–15 хв. У останньому випадку необхідно забезпечити адекватну перфузію для артеріальної та портальної циркуляції по венах.

Трансплантація:

Після видалення печінку вмістити у контейнер з охолодженим препаратом і направити на трансплантацію. Орган слід повністю занурити в охолоджений Кустодіол. Існує загальна рекомендація, що час ішемії не повинен перевищувати при нормальних умовах 12–15 годин. Якщо печінка має оперуватись на місці (ex situ) (наприклад пухлина, енуклеація), її необхідно зберігати в охолодженому препараті упродовж усієї процедури. Одразу після завершення так званої «процедури на столі» печінка аутотрансплантується.

4. Захист підшлункової залози

Для захисту підшлункової залози температура розчину, об’єм, тиск та час перфузії базуються на рекомендаціях, наведених у розділі «3. Печінка», у тому числі і для донора органа.

5. Трансплантація вен та/або артерій

Трансплантат вен (зазвичай частина великої підшкірної вени) або артерій (зазвичай частина внутрішньої грудної артерії) охолоджуються та зберігаються в охолодженому розчині препарату (близько 50–100 мл) при 5–8 °C. Після вилучення із розчину частини вени чи артерії одразу імплантуються.

6. Мультиорганний захист (за винятком легень)

Основні технічні заходи перфузії зараз в основному стандартизовані та описані у відповідних посібниках для хірургії. Стосовно технічних заходів перфузії у світі найбільше застосовують перфузію під атмосферним тиском з використанням перфузійних систем з максимально можливим розміром. Навіть при низьких температурах Кустодіол має винятково низьку в’язкість. Це дає можливість вводити великі об’єми при низькому тиску та при низьких температурах, яких вимагає проведення перфузії.

Цільова кількість розчину для мультиорганного захисту за допомогою Кустодіолу не має конкретного обґрунтування, але базується на мінімальному часі перфузії, що має становити 8–10 хв. Це означає, що введенням великих об’ємів охолодженого Кустодіолу (5–8 °C) можна швидко досягти ефективного охолодження і, таким чином, забезпечити захист органів упродовж тривалого часу.

7. Транспортування органа донора

Технічні заходи щодо забезпечення гіпотермічного зберігання окремі у кожній лікувальній установі, «техніка потрійного пакета» на даний час широко застосовується у всіх країнах. Орган, видалений у донора, зазвичай транспортується до реципієнта у спеціально розробленому залежно від його розміру (серце/нирки) стерильному пакеті, в якому органи знаходяться у крижаному розчині Кустодіолу. Органи мають бути повністю вкритими розчином. Пакет щільно закривається клейкою стрічкою або іншим подібним пристроєм і вкладається у другий контейнер, що також наповнений розчином Кустодіолу, для того щоб уникнути будь-яких пошкоджень ізолюючого матеріалу чи потрапляння повітря. Орган, забезпечений захистом подвійного пакування, вкладається у стерильний пластиковий контейнер і щільно закривається кришкою. Цей контейнер поміщається усередину транспортного ящика, наповненого льодом. Обов’язково додається інформація про донора, копії лабораторних звітів та зразки крові донора. Транспортування донорського органа у розчині Кустодіолу має бути максимально швидким.

Аналоги Кустодіол