фармакодинаміка. Основною діючою речовиною Віпратоксу є отрута гюрзи (Venenum Macroviperae lebetina), що містить фосфоліпазу, фосфодіестеразу, гіалуронідазу та інші активні речовини.
Фармакологічна дія препарату зумовлена токсинами, які містить отрута гюрзи.
Постсинаптичні нейротоксини специфічно блокують Н-холінорецептори субсинаптичної мембрани скелетних м’язів і деяких відділів ЦНС.
Пресинаптичні нейротоксини діють на пресинаптичні нервові закінчення та сприяють збільшенню виділення медіаторів.
Мембраноактивні нейротоксини (поліпептиди — кардіо- та цитотоксини) діють активно на мембрани клітин, у тому числі викликаючи їх деполяризацію.
Поряд зі специфічною дією, яка безпосередньо залежить від складових отрути, лікувальний ефект препарату пов’язаний з рефлекторними реакціями, які виникають у зв’язку з подразненням рецепторів шкіри, з впливом біогенних речовин, які утворюються при місцевій дії препарату, на тканини, з впливом на імунологічні реакції організму, а також зі стимуляцією системи «гіпофіз — надниркова залоза». При місцевому застосуванні отрута гюрзи чинить подразнювальну та знеболювальну дію.
Саліцилова кислота при зовнішньому застосуванні чинить антисептичну, подразнювальну, відволікаючу та кератолітичну дію, сприяючи кращому проникненню діючих компонентів.
Ялицева олія завдяки високій ліпофільності легко проникає через епідерміс, подразнює закінчення чутливих нервів як поверхневих судин, так і судин тканин, що розташовані більш глибоко.
Завдяки камфорі препарат чинить місцевоподразнювальну, анальгезивну та протизапальну дію та, збуджуючи чутливі нервові закінчення шкіри, покращує трофіку тканин.
Фармакокінетика. Не вивчалася.

Аналоги Віпратокс