Макмірор належить до групи протимікробних і антисептичних лікарських засобів, що застосовуються в гінекології. Діючою речовиною даного препарату є ніфуратель — похідна нітрофурану. Хімічна назва речовини — 5-((метилтіо)метил)-3-(((5-нітро-2-фураніл)метилен)аміно)-2-оксазолідинон.
Препарат має широкий спектр антимікробної дії. Антибактеріальний, антипротозойний і протигрибковий ефекти обумовлюють актуальність ніфурателю при всіх видах сечостатевих інфекцій. Ніфуратель не чинить дії на Lactobacillus spp., які є природною складовою нормальної бактеріальної мікрофлори, завдяки чому препарат скорочує час лікування вагінальної інфекції і попереджає реінфекції.
Протипоказаннями до застосування Макмірору є гіперчутливість до діючої речовини препарату або його допоміжних компонентів, його не призначають у разі порушення функції нирок, при нейропатіях, а також хворим з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Призначається Макмірор при таких захворюваннях:
1. Вульвовагінальні інфекції, викликані чутливими збудниками.
2. Захворювання сечостатевої системи: цистит, уретрит, пієлонефрит, пієліт.
3. Кишковий амебіаз і лямбліоз.
4. У складі комплексної терапії при ерадикації Helicobacter pylori.

Бактеріальний вагіноз

Оскільки бактеріальний вагіноз (БВ) є потенційною причиною акушерських ускладнень і гінекологічних порушень, існує значний інтерес до розробки схеми найбільш ефективного лікування. Стандартна терапія у вигляді метронідазолу або кліндаміцину, що вводяться вагінальним або оральним шляхом, супроводжується рецидивами приблизно в 30% випадків протягом місяця після завершення лікування. Передбачається, що нездатність запобігти рецидивам обумовлена відсутністю знань про походження БВ. Нещодавно повідомлялося, що Atopobium vaginae асоціюється з БВ приблизно в 80% випадків і може бути причиною терапевтичних невдач. БВ є однією з найбільш частих інфекцій нижніх відділів статевих шляхів у жінок, причому не тільки під час вагітності, а й протягом усього репродуктивного періоду. Дослідження в Європі і США виявили поширеність захворювання в межах 4,9–36,0%. Першими ознаками БВ є радикальні зміни в вагінальній екосистемі. Кількість лактобактерій, які продукують H₂O₂, які присутні у 96% жінок з нормальною мікрофлорою піхви, помітно знижена, у той час як мікроорганізми, такі як Gardnerella vaginalis та облігатні анаероби, переважають. Причина цієї зміни нез’ясована, і мікроорганізми, відповідальні за зміщення балансу мікрофлори, ще належить визначити. Однак БВ може бути викликаний не тільки надмірним зростанням патогенних мікроорганізмів, але й утворенням щільної бактеріальної біоплівки на слизовій оболонці піхви. Яка ж роль біоплівки? Біоплівка, утворена Gardnerella vaginalis при БВ, була вперше ідентифікована за допомогою електронної мікроскопії як щільна тканина, що прилягала до вагінального епітелію, і складалася з бактеріальних клітин, упакованих у мережу полісахаридних фібрил. Пізніше Swidsinki і співавтори, досліджуючи біопсію піхви за допомогою бактеріальної флуоресцентної гібридизації рДНК in situ, припустили, що бактеріальна біоплівка відігравала першорядну роль у розвитку БВ.
Costerton та співавтори і Swidsinki та співавтори виявили щільну бактеріальну біоплівку, яка покриває як мінімум половину поверхні епітелію, у 90% біопсій у пацієнток з БВ і тільки у 10% здорових жінок. Наявність біоплівки дозволяє бактеріальним клітинам досягати більш високих концентрацій (аж до 10¹¹ бактерій/мл), ніж у вагінальної рідини, і підвищує їх стійкість як до імунної системи хазяїна, так і до протимікробних препаратів. Фактично препарати ледь досягають бактерій, що знаходяться в плівці в стані спокою, що призводить до зниження антимікробної активності до 1000 разів. Це спостереження може пояснити високу частоту рецидивів БВ (Polatti F., 2012).
Особливу увагу було приділено Atopobium vaginae — не так давно ідентифікованої бактерії, що належить до сімейства Coriobacteriaceae, яка, як вважають, є, принаймні, частковою причиною розвитку певних ускладнень. Рід Atopobium, описаний вперше в 1992 р., включає мікроорганізми, раніше класифіковані як лактобактерії. Родрігес (Rodriguez) вперше ідентифікував A. vaginae в дослідженні вагінальних лактобактерій. Ген рРНК A. vaginae 16s відрізняється від інших видів, що належать до роду Atopobium, приблизно на 3–8%; це дозволило Родрігесу (Rodriguez) ідентифікувати його як новий вид. Ізолят можна відрізнити від А. Minutum, А. parvulum і А. rimae за допомогою біохімічних тестів та електрофорезу білків усієї клітини. Фарбування за Грамом ідентифікує A. vaginae як невеликі коки, округлі або овальні, або стрижні, у вигляді окремих клітин, у парах або в коротких ланцюжках (Rodriguez Jovita M. et al., 1999).

Огляд даних за діючою речовиною препарату Макмірор — ніфурателем

В одному з оглядів було розглянуто потенційні переваги ніфурателю щодо A. vaginae порівняно зі стандартним лікуванням метронідазолом і кліндаміцином. У пробірці ніфуратель здатний пригнічувати ріст A. vaginae з діапазоном мінімальної інгібуючої концентрації (MІК) 0,125–1 мкг/мл; він активний проти G. vaginalis і не впливає на лактобактерії. Метронідазол же активний відносно A. vaginae тільки в дуже високих концентраціях (8–256 мкг/мл); частково активний відносно G. vaginalis, а також не впливає на лактобацили. Кліндаміцин діє проти A. vaginae з MІК нижче 0,125 мкг/мл та активний відносно G. vaginalis, але також впливає на лактобактерії, змінюючи мікрофлору піхви. Ці спостереження дозволяють припустити, що ніфуратель, ймовірно, є найбільш ефективним терапевтичним засобом для лікування БВ (Polatti F., 2012).
Відкриття присутності Atopobium vaginae у вагінальній екосистемі покращує загальне розуміння патогенезу БВ. Ця бактерія, мабуть, є основною причиною збоїв або рецидивів після лікування БВ метронідазолом, оскільки її виявляють у 80–90% випадків рецидиву (Hillier S.L. et al., 1999). У даний час необхідні проспективні дослідження, щоб встановити, чи беруть участь резистентні до метронідазолу мікроорганізми, такі як Atopobium vaginae, у рецидивах. Існуюча на сьогодні інформація дозволяє припустити, що ніфуратель, ймовірно, є найбільш ефективним терапевтичним засобом для лікування БВ, оскільки він дуже активний проти Gardnerella vaginalis та Atopobium vaginae, без впливу на лактобактерії, які мають основоположне значення для здоров’я і балансу системи (Togni G. еt al., 2011).

Комплексна терапії ерадикації Helicobacter pylori

У результаті дослідження була оцінена ефективність комбінації ніфурателю, субцитрату вісмуту й амоксициліну для ерадикації Helicobacter pylori в дитячому віці.
Педіатричні амбулаторні хворі з хронічним гастритом, асоційованим з H. pylori, які пройшли ендоскопію з приводу диспептичних симптомів, отримували комбінацію субцитрату вісмуту (8 мг/кг/добу), ніфурателю (30 мг/кг/добу) й амоксициліну (50 мг/кг/добу) протягом 10 днів. Статус H. pylori визначали до і після лікування (через 4–6 тиж) за допомогою модифікованого фарбування за Гімзе.
У дослідження включено 73 дитини (48 хлопчиків і 25 дівчаток віком 9–14 років). H. pylori була знищена у 63 пацієнтів (86%; 95% довірчий інтервал: 76,6–93,2). Не виявлено серйозних побічних реакцій та відміни препарату у зв’язку з виникненням побічних ефектів. Усі побічні ефекти були самообмежувальними (темні випорожнення, зміна кольору сечі, потемніння язика та ін.). Таким чином, комбінація ніфурателю, субцитрату вісмуту й амоксициліну була ефективною і переносимою схемою ерадикації H. pylori (Nijevitch A.A. et al., 2007).

Терапія трихомоніазу

Trichomonas vaginalis є збудником найпоширенішого невірусного захворювання, що передається статевим шляхом, у всьому світі. Інфекція може бути пов’язана з тяжкими ускладненнями, включаючи безпліддя, передчасні пологи, рак і підвищений ризик передачі вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). Лікування здійснюється майже виключно на основі 5-нітроімідазолів, але стійкість бактерії до препаратів цієї групи підвищується. В одній зі статей представлено огляд клінічно оцінених варіантів системного і місцевого лікування трихомоніазу у людини й узагальнено існуючу інформацію про різні рослинні, напівсинтетичні і синтетичні сполуки, які оцінюються за показником їх ефективності щодо трихомонади in vitro. У результаті досліджень було встановлено, що терапія ніфурателем досягає ефективності, аналогічної метронідазолу при тому ж рівні доказів (Küng E. et al., 2019), однак препарат не викликає перехресної резистентності мікроорганізмів до інших препаратів, які застосовують для лікування інфекції.

Лікування лямбліозу у дітей

Дослідження на лямбліоз після ефір-формалінового збагачення консервованого матеріалу використовувалося для обстеження 742 дітей віком до 14 років в дитячих клінічних лікарнях м. Перм у період лютий–жовтень 2000 р. Ефір-формаліновий метод застосовується для діагностики всіх кишкових інвазій. У дітей були відзначені симптоми ураження ШКТ. Лямбліоз виявлено у 26,4% дітей; у тому числі 21% серед 200 дітей віком 0–2 років, 26,6% серед 297 дітей віком 3–6 років, 30,6% серед 245 дітей віком 7–14 років. Різні фонові порушення були виявлені у 158 дітей, у тому числі у 62 і 68 дітей віком 3–6 і 7–17 років відповідно. Фонова патологія ускладнює клінічну діагностику гіардіозу й знижує ефективність специфічного лікування. У результаті терапії дійшли висновку, що препарат Макмірор є найбільш ефективним у лікуванні лямбліозу у дітей всіх вікових груп. Специфічне лікування лямбліозу слід поєднувати із застосуванням пробіотиків і ферментів (Kucheria T.V. et al., 2002).

Дослідження. Нові потенційні сфери застосування ніфурателю

Активація сигнального перетворювача й активатора транскрипції 3 (STAT3) відзначається при великій кількості типів раку, включаючи рак шлунка, і являє собою потенційну лікарську мішень для хіміотерапії. У даний час відсутні клінічно доступні низькомолекулярні інгібітори, спрямовані на STAT3. Було встановлено, що ніфуратель, антипротозойний і протигрибковий препарат, є потужним інгібітором STAT3. Зафіксовано, що ніфуратель значно пригнічує проліферацію й індукує апоптоз ракових клітин шлунка. Дослідження механізму дії ніфурателю показали, що він діє шляхом пригнічення конститутивної й індукованої інтерлейкіном-6 активації STAT3. Отримані результати показують, що ніфуратель може бути новим клінічно доступним інгібітором STAT3 ракових клітин шлунка (Zheng H. et al., 2017).

Висновок

Ніфуратель потенційно є хорошим препаратом першого ряду для лікування БВ. Дійсно, він активний in vitro проти бактерій, які, як вважається, викликають БВ, і, навпаки, не впливає на нормальну мікрофлору. Однак дослідження в цьому напрямку ще тривають для підтвердження того, чи має цей препарат реальні переваги перед стандартним лікуванням БВ. Макмірор є похідною нітрофурану з високою активністю щодо Trichomonas vaginalis і широким спектром антибактеріальної дії. Ніфуратель має безпечний токсикологічний профіль і добре переноситься після багаторазового перорального застосування, має низьку частоту побічних ефектів. У цілому було встановлено, що антимікробні властивості in vitro перевершують інші нітрофурани. Також препарат Макмірор призначається для лікування лямбліозу у дітей. Ніфуратель включений до складу комплексної ерадикації Helicobacter pylori.

Діагнози, при яких застосовують Макмірор