основною діючою речовиною препарату Гематоген є альбумін харчовий. Виробництво препарату досить просте: його отримують при нагріванні цільного молока, згущеного з цукром, крохмальної патоки, цукрового піску, ваніліну до 125 °С. Надалі отриману суміш охолоджують до 60 °С і вливають в неї харчовий альбумін ― порошок чистого гемоглобіну, який добувають з бичачої або свинячої крові.
Уперше Гематоген побачив світ у 1890 р. у Швейцарії як «гематоген Гоммеля». Препарат випускався в формі мікстури і складався з бичачої крові, а також жовтка яйця. У відомій нам формі в Росії Гематоген почав випускатися в 20-ті роки минулого століття. Під час Другої світової війни Гематоген включали в раціон харчування діючих військ. Склад запатентованого Гематогену дещо відрізнявся від відомого зараз, зокрема, в нього також входили залізо сірчанокисле і лісовий горіх. У складі були відсутні суворі пропорції, а кількість кожного компонента коливалася в допустимих межах.
Сьогодні, як і 100 років тому, препарат Гематоген рекомендований як допоміжний лікарський засіб при анеміях різного ґенезу, у тому числі постгеморагічній та залізодефіцитній. Також його застосовують при кахектичних станах, що потребує додаткового надходження енергетичних ресурсів. Гематоген можна рекомендувати пацієнтам у період відновлення.

Залізодефіцитна анемія. Шляхи надходження і накопичення заліза в організмі

Залізодефіцитна анемія ― патологічний стан, що супроводжується мікроцитозом і гіпохромією еритроцитів через нестачу заліза. Найчастіше залізодефіцитна анемія виникає через приховану крововтрату.
Залізо в організмі утворює пул (у вигляді гемосидерину і феритину), який залежить від маси тіла, частоти крововтрат (у жінок під час менструацій), рівня андрогенів (чим вони нижче, тим кількість менша) і у чоловіків становить 3,5 г, а у жінок ― 2,5 г. Залізо в організмі зберігається в формі гемоглобіну, феритину, гемосидерину, міоглобіну, тканинних ферментів (гемових і негемових), транспортної системи заліза.
Всмоктування заліза відбувається в дванадцятипалій кишці і верхньому відділі клубової кишки. Максимальне всмоктування заліза відбувається при вживанні гемового заліза (м’ясо). Харчове залізо (негемове) попередньо має перетворюватися на двовалентне. Його всмоктування може знижуватися через застосування таніну, фосфопротеїну, деяких антибіотиків.
Після всмоктування залізо перетворюється на трансферин, який відіграє роль транспортера і синтезується в печінці. Трансферин транспортує залізо до мітохондрій еритробластів з подальшим включенням до синтезу протопорфіринів, необхідних для синтезу гема. Синтез трансферину залежить від кількості заліза і знижується при хронічних захворюваннях ШКТ.
Накопичення заліза відбувається у вигляді феритину (у гепатоцитах, макрофагах, кістковому мозку, еритроцитах і плазмі крові) і гемосидерину (в клітинах Купфера печінки і макрофагах). Циркулюючий ферритин відображає загальну кількість заліза в крові.
Основним джерелом денної норми заліза є її реутилізація зі старих еритроцитів. Оскільки його всмоктування з їжею обмежене, такий спосіб отримання заліза забезпечує до 97% добової потреби організму в залізі (THE MERCK MANUAL, 2018).

Дефіцит заліза. Етіологія

Розвиток залізодефіцитної анемії відбувається в кілька етапів. Первинне виснаження кісткового мозку виникає через невідповідність надходження і споживання заліза. При цьому підвищується необхідність вживання заліза з продуктами харчування. Надалі дефіцит заліза позначається на еритропоезі.
Основною причиною розвитку залізодефіцитної анемії є крововтрата. У чоловіків вона обумовлена хронічними прихованими кровотечами зі ШКТ. У жінок ― рясними менструаціями. Також причиною залізодефіцитної анемії є внутрішньосудинний гемоліз і дефіцит вітаміну С.
Однією з важливих причин розвитку анемії є підвищена витрата заліза при швидкому зростанні (у дітей віком до 2 років, підлітків), у період вагітності та годування грудьми.
Зниження абсорбції заліза при гастроектомії і синдромі мальабсорбції ― ще одна причина залізодефіцитної анемії (THE MERCK MANUAL, 2018).

Симптоми і лікування залізодефіцитної анемії

Більшість симптомів залізодефіцитної анемії неспецифічні. До них належать підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення і блідість. Підвищена стомлюваність також може бути наслідком дисфункції залізовмісних клітинних ферментів.
На додаток до звичайних проявів анемії при тяжкому дефіциті заліза можуть відмічати деякі рідкісні симптоми: спотворений апетит, патологічна пристрасть до прийому в їжу деяких речовин (пісок, крейда). До інших проявів тяжкого дефіциту заліза належать глосит, хейліт, койлоніхія, рідше дисфагія, синдром Пламмера — Вінсона.
Лікування анемії проводять із застосуванням пероральних форм заліза. За відсутності можливості для хорошого всмоктування ― дуоденоектомія, синдром мальабсорбції ― рекомендовано застосування парентеральних форм заліза (THE MERCK MANUAL, 2018).
Препарат Гематоген застосовують при легкій і помірній анемії у дітей через його солодкий смак, який нагадує ірис. Препарат застосовують курсом 1–2 міс по 1–2 пластинки 2–3 рази на добу. У період реконвалесценції після перенесеної залізодефіцитної анемії препарат призначають по 2 плитки на добу протягом 2 міс.

Альбумін. Визначення, основні функції

Основним компонентом Гематогену є альбумін харчовий, який в організмі можна порівняти з альбуміном плазми крові. Альбумін ― це білок, який міститься в плазмі крові, лікворі та інших рідинах організму. Плазмовий альбумін становить близько 55% всіх білків плазми крові. При цьому його нормальний рівень — 40 г/л.
Плазмовий альбумін є основним білком, що виробляється в печінці. Оскільки печінка ― один з головних органів, що синтезують білки, концентрація альбуміну в плазмі крові довгий час використовувалася як індикатор стану здоров’я і хвороби. Однак слід пам’ятати, що рівень плазмового альбуміну є лише складним кінцевим результатом синтезу, розпаду і засвоєння. Основні властивості альбуміну були визнані ще в 1837 р. Анселлом, який зазначив, що «білок» необхідний для транспортних функцій, підтримки реологічних властивостей і запобігання набрякам (Rothschild M.A. et al., 1972).
Важливими функціями альбуміну є підтримання колоїдно-осмотичного тиску і транспорт пігментів, довголанцюжкових поліненасичених жирних кислот, катіонів (Ca²⁺ і Mg²⁺), аніонів (Cl^-), солей жовчних кислот, вітамінів, гормонів (преднізолону, гідрокортизону, альдостерону), деяких лікарських засобів, органічних барвників. Так, одна молекула альбуміну може одночасно зв’язати 25–50 молекул білірубіну. Цікаво, що при конкуренції між лікарськими засобами за місце на транспортному альбуміні може підвищуватися їх фармакологічна активність (Ворожцева А. 2017). Альбумін є хорошим «фоновим» препаратом. Зокрема, його можна застосовувати з іншими активними речовинами (наприклад олеїновою кислотою) (Chen C.Y. et al., 2019). Тому застосування Гематогену в якості доповнення до терапії залізодефіцитних і кахектичних станів є прогресивною й ефективною терапевтичною стратегією.

Що обумовлює низький рівень альбуміну?

Рівень альбуміну в крові є індикатором якості харчування людини, тому у людей, що погано харчуються, він зазвичай знижений. У процесі голодування спочатку витрачається альбумін плазми крові, приводячи до формування «голодних» набряків. Відновлений/окиснений стан альбуміну в плазмі крові відображає стан білка в раціоні за рахунок обігу альбуміну в плазмі крові, включаючи частковий рівень синтезу, і може виявитися корисним в якості чутливого маркера недостатнього білкового харчування (Wada Y. et al. 2017).
Цікаво, що пацієнти, які перебувають на діалізі, з нормальним рівнем альбуміну відчувають себе краще, ніж особи зі зниженим рівнем альбуміну. Вони рідше хворіють і підлягають госпіталізації, живуть довше.
Низький рівень альбуміну в плазмі крові означає, що пацієнт недоотримує білок з їжею. Рівень альбуміну також може бути низьким при низькій калорійності раціону харчування. Причому необхідна кількість калорій має надходити в організм людини щодня. Загальна кількість калорій впливає на засвоєння організмом білкових продуктів: чим воно вище, тим ефект краще.
Виділяють наступні причини низького рівня білка в організмі:
нудота, блювання при деяких захворюваннях ШКТ;
втрата білка під час діалізу. Тому під час діалізу необхідна більша його кількість;
деякі інфекції, такі як перитоніт, можуть привести до виведення альбуміну через мембрану під час діалізу. Інфекція або запалення в організмі може привести до низького рівня альбуміну;
депресія, соціальна ізоляція, відсутність можливості купувати якісну їжу.
Загалом знижений рівень альбуміну зазвичай обумовлений:
- його недостатнім надходженням в організм;
- низьким синтезом білка;
- посиленим розпадом білка (наприклад при кахектичних станах);
- надмірною втратою білка через різні порушення в організмі (при порушеннях проникності капілярних стінок, крововиливах, опіках, кровотечах та ін.)
Підвищити рівень альбуміну в крові можливо або скоригувавши свій харчовий раціон, або отримавши відповідне лікування білковими препаратами. При цьому альбумін ― це білок, який накопичується повільно. Так, для відновлення оптимального рівня білка можуть знадобитися більше 3 тиж збалансованого повноцінного харчування, або прийом препаратів, що компенсують недостатність альбуміну в плазмі крові. Тому Гематоген можна застосовувати при кахектичних станах, що супроводжуються зниженням рівня альбуміну в плазмі крові.

Клінічні дослідження Гематогену

Гематоген ― препарат, до складу якого входить альбумін харчовий, досить довго перебуває на фармацевтичному ринку. Тому давно відома його здатність стимулювати кровотворення, підвищувати концентрацію феритину в плазмі крові, покращувати середній вміст гемоглобіну в еритроцитах, сприяти відновленню обміну заліза в організмі, ефективності при лікуванні мікроцитарної анемії. Таким чином, крім кахектичних станів і анемії Гематоген на пострадянському просторі можуть рекомендувати при гіпертонічній хворобі, захворюваннях печінки і жовчовивідних шляхів, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, ексудативному діатезі у дітей. Завдяки білковій структурі препарат легко засвоюється, тим самим підвищуючи рівень гемоглобіну в крові і накопичення заліза в організмі (Смешко Н.П., Сурін В.А., 1997).
Покращуючи показники наповнення організму залізом, Гематоген сприяє поліпшенню загального самопочуття. Так, в дослідженні ефективності препарату у 58% студентів дослідної групи виявлено підвищення працездатності і зниження стомлюваності на тлі щоденного застосування Гематогену в дозі 40 г (Терентьєв А.Е. та ін., 2016).
У клінічних дослідженнях за участю дітей віком 7–11 років було продемонстровано підвищення концентрації Гемоглобіну в цільній крові на 7,1%, а колірного показника ― на 5,3%, середній вміст гемоглобіну в еритроцитах ― на 6,2%. Протягом 2 міс діти приймали Гематоген в дозі 40 г, при цьому рівень феритину підвищився з 19,1 до 27,8 нг/мг. Також у дітей відзначали збільшення середнього діаметра еритроцитів зі зникненням мікроцитозу і гіпохромії еритроцитів (Смешко Н.П., Сурін В.А., 1997).
Таким чином, Гематоген ― препарат харчового альбуміну, застосування якого при залізодефіцитній і постгеморагічній анеміях, а також кахектичних станах ― одна з ефективних терапевтичних стратегій у дітей. Препарат підвищує рівень феритину, гемоглобіну в крові, сприяє поліпшенню загального самопочуття пацієнта. Однак його здатність покращувати стан дитини при кахексії вивчена недостатньо.

Діагнози, при яких застосовують Гематоген