Препарат не можна змішувати в одному шприці з іншими діагностичними та лікарськими засобами.

Препарат набирають у шприц безпосередньо перед застосуванням. Після відкриття контейнера розчин використати негайно.

Невикористаний залишок препарату не можна використовувати повторно.

Перед застосуванням препарату, як і всі засоби для парентерального введення, слід візуально перевірити на відсутність нерозчинних частинок, зміни кольору та порушень цілісності упаковки.

Не використовувати, якщо контейнер містить тверді видимі частки.

Не використовувати, якщо відсутня або пошкоджена наклейка з голограмою Unique.

Бажано підігріти розчин до температури тіла перед ін’єкцією.

Перед застосуванням рентгеноконтрастного засобу необхідно отримати точну інформацію про пацієнта, враховуючи важливі лабораторні дані (рівень креатиніну в сироватці крові, електрокардіограму, алергію в анамнезі). Перед дослідженням у пацієнта необхідно ліквідувати порушення водно-електролітного балансу та забезпечити достатнє надходження рідини та електролітів.

За 2 години до процедури пацієнт повинен припинити прийом їжі.

Загальні особливості застосування неіонних мономерних контрастних засобів.

Гіперчутливість. Наявність в анамнезі у пацієнта алергії, астми та небажаних реакцій на контрастні препарати, що містять йод, потребує підвищеної уваги. Тому перед застосуванням контрастних засобів необхідно зібрати детальний медичний анамнез. Пацієнтам з алергічним діатезом та відомими реакціями гіперчутливості лікарський засіб застосовується лише за наявності абсолютних показань до проведення процедури.

У разі непереносимості контрастних засобів можлива премедикація кортикостероїдами або антагоністами Н₁- та Н₂-гістамінових рецепторів, проте вони не запобігають розвитку анафілактичного шоку та маскують його початкові симптоми. У хворих на бронхіальну астму існує підвищений ризик розвитку бронхоспазму.

Ризик виникнення тяжких побічних реакцій на препарат дуже малий. Однак контрастні речовини, що містять йод, можуть спричинити загрозливі для життя анафілактичні/анафілактоїдні реакції або інші прояви гіперчутливості. Незалежно від кількості та шляху введення препарату, такі симптоми, як ангіоедема, кон’юнктивіт, кашель, свербіж, риніт, чхання та кропив’янка, можуть свідчити про серйозну анафілактоїдну реакцію, що потребує лікування. З цієї причини слід заздалегідь передбачити послідовність лікувальних заходів у разі виникнення серйозних побічних реакцій та мати в наявності необхідні препарати, обладнання та кваліфікований медичний персонал для надання негайної допомоги. При розвитку шокового стану введення контрастної речовини необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати специфічне внутрішньовенне лікування. Рекомендується використовувати постійну канюлю або катетер для швидкого внутрішньовенного доступу на час проведення рентгеноконтрастного дослідження.

Пацієнти, що застосовують бета-адренергічні блокатори, особливо астматики, можуть мати нижчий поріг виникнення бронхоспазму і бути менш чутливими до лікування бета-агоністами та адреналіном, що може вимагати застосування більш високих доз. У цих пацієнтів, також можуть спостерігатися атипові симптоми анафілаксії, які можуть бути неправильно трактовані як вагусна реакція.

Як правило, реакції гіперчутливості проявляються як незначні респіраторні або шкірні симптоми, такі як легкі труднощі дихання, почервоніння шкіри (еритема), кропив’янка, свербіж або набряк обличчя. Тяжкі реакції, такі як ангіоедема, підглотковий набряк, бронхіальний спазм і шок, рідкісні.

Зазвичай ці реакції виникають протягом однієї години після застосування контрастної речовини. У рідкісних випадках гіперчутливість може виникнути із затримкою (через кілька годин або днів), однак ці випадки рідко загрожують життю і в основному впливають на шкіру.

Коагулопатія. Катетерна ангіографія з застосуванням контрастних речовин пов’язана з ризиком виникнення індукованого тромбоемболічного ускладнення. Повідомлялося про серйозні, рідко летальні тромбоемболічні явища, що спричиняли інфаркт міокарда та інсульт, під час проведення ангіокардіографічних процедур із застосуванням як іонних, так і неіонних контрастних засобів. При виконанні процедур катетеризації судин слід приділяти ретельну увагу ангіографічній техніці та часто промивати катетер (наприклад, гепаринізованим фізіологічним розчином), щоб звести до мінімуму ризик тромбозу та емболії, пов’язаних з процедурою.

Під час катетеризації слід враховувати, що крім контрастної речовини на розвиток тромбоемболічних ускладнень можуть впливати й інші чинники, такі як тривалість обстеження, кількість ін’єкцій, тип катетера та матеріалу шприца, наявні основні захворювання та супутнє застосування лікарських засобів.

Слід використовувати для введення препарату окремі шприц і голку та не змішувати препарат з іншими лікарськими засобами.

Процедура обстеження повинна бути якомога коротшою.

Необхідно стежити за пацієнтами з гомоцистинурією (ризик розвитку тромбоемболії).

In vitro неіонні контрастні засоби чинять слабшу коагуляційну інгібуючу дію, ніж іонні контрастні засоби.

Гідратація. Перед та після введення контрастного препарату необхідно забезпечити адекватне насичення організму досліджуваного рідиною (гідратації). При необхідності гідратацію проводять внутрішньовенно, доки екскреція контрастної речовини не завершиться. Це має особливе значення для пацієнтів з дис- і парапротеїнемією, множинною мієломою, цукровим діабетом, порушенням функції нирок, гіперурикемією, а також для немовлят, маленьких дітей, пацієнтів літнього віку і пацієнтів у поганому загальному стані.

У пацієнтів з підвищеним ризиком необхідно контролювати водно-електролітний обмін та уважно стежити за симптомами зниження вмісту кальцію в сироватці крові. Через ризик дегідратації, індукованої діуретинами, спочатку необхідно провести водно-електролітну регідратацію, щоб запобігти гострому ураженню нирок.

Кардіо-циркуляторні реакції. Слід бути уважним при дослідженні пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями і легеневою гіпертензією у зв’язку з ризиком розвитку порушень ритму серця та порушень гемодинаміки, особливо при інтракоронарному, ліво- та право-шлуночковому застосуванні контрастних речовин (див. розділ «Побічні реакції»). Найбільше схильні до кардіальних ускладнень пацієнти із серцевою недостатністю, тяжкою ішемічною хворобою серця, нестабільною стенокардією, захворюваннями клапанів, перенесеним інфарктом міокарда, коронарним шунтуванням і легеневою гіпертензією.

Частіше реакції з ішемічними змінами на ЕКГ і аритмією виникають у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з захворюваннями серця в анамнезі.

У пацієнтів з серцевою недостатністю інтравазальне введення контрастних речовин може викликати набряк легенів.

Порушення Центральної нервової системи.

Повідомлялося про випадки виникнення енцефалопатії при застосуванні контрастних засобів, таких як йогексол (див. розділ «Побічні реакції»). Контраст-індукована енцефалопатія може проявлятися симптомами та ознаками неврологічної дисфункції, такими як головний біль, порушення зору, кортикальна сліпота, сплутаність свідомості, судоми, втрата координації, геміпарез, афазія, непритомність, кома та набряк мозку. Симптоми зазвичай виникають протягом декількох хвилин або годин після введення йогексолу і, як правило, зникають протягом декількох днів.

Фактори, що підвищують проникність гематоенцефалічного бар’єру, полегшують перенесення контрастних речовин в мозкову тканину і можуть призвести до можливих реакцій ЦНС, наприклад енцефалопатії.

Слід з обережністю застосовувати препарат внутрішньосудинно пацієнтам з гострим інфарктом мозку або гострою внутрішньочерепною кровотечею, пацієнтам із захворюваннями, викликаними порушенням гематоенцефалічного бар’єру, та пацієнтам з набряком головного мозку, гострою демієлінізацією або прогресуючим церебральним атеросклерозом. Якщо є підозра на контраст-індуковану енцефалопатію, то введення йогексолу слід припинити та розпочати відповідне медичне спостереження.

Неврологічні симптоми, викликані метастазами, дегенеративними або запальними процесами, можуть посилюватися при застосуванні контрастних засобів.

Пацієнти з симптоматичними цереброваскулярними захворюваннями, інсультом в анамнезі або частими транзиторними ішемічними нападами мають підвищений ризик індукованих неврологічних ускладнень після внутрішньоартеріальної ін’єкції контрастних препаратів.

Внутрішньоартеріальне введення контрастної речовини може індукувати спазм судин з подальшими церебральними ішемічними явищами головного мозку.

Пацієнти з гострою церебральною патологією, пухлинами мозку та епілепсією схильні до розвитку судом і потребують особливої уваги. Існує підвищений ризик розвитку судом і неврологічних реакцій у хворих на алкоголізм і наркоманію. Рідко спостерігалися випадки тимчасового зниження слуху або глухоти після мієлографії, що, напевно, пов’язано із зниженням тиску спинномозкової рідини внаслідок люмбальної пункції.

Ренальні реакції. Застосування йодовмісних контрастних засобів може спричинити підвищення рівня креатиніну в сироватці крові та гостре ураження нирок. Для запобігання цим станам після введення контрастних засобів слід дотримуватися особливої обережності пацієнтам з уже існуючими порушеннями функції нирок та цукровим діабетом, оскільки вони належать до групи ризику.

Інші фактори схильності до прояву небажаних ниркових реакцій: попередня ниркова недостатність після застосування контрастних речовин, захворювання нирок в анамнезі, вік понад 60 років, дегідратація, прогресуючий атеросклероз, декомпенсована серцева недостатність, високі дози контрастних засобів та численні ін’єкції, безпосереднє введення контрастних засобів в ниркову артерію, вплив нефротоксинів, тяжка та хронічна гіпертензія, гіперурикемія, парапротеїнемії (мієломатоз, макроглобулінемія Вальденстрема) або диспротеїнемії.

Заходи для запобігання побічним реакціям:

виявлення пацієнтів, які належать до групи ризику;
забезпечення адекватної гідратації, якщо необхідно, — може бути досягнуто за допомогою постійної внутрішньовенної інфузії, що розпочалася ще до моменту введення контрастного препарату і продовжується до моменту його виведення нирками;
запобігання додатковому навантаженню на нирки, що виникає при застосуванні нефротоксичних препаратів, засобів для пероральної холецистографії, при перетисканні ниркових артерій, ангіопластиці ниркових артерій, хірургічних операціях — до виведення контрастної речовини з організму; зменшення дози до мінімуму.
повторні рентгеноконтрастні дослідження слід виконувати після повної нормалізації функції нирок після останнього введення препарату.

Контрастні засоби можуть бути призначеними для проведення рентгенологічних процедур пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі.

Немає необхідності узгоджувати час ін’єкції контрастної речовини із сеансом гемодіалізу.

Пацієнти з цукровим діабетом, які застосовують терапію метформіном. Застосування йодовмісних контрастних речовин хворим на цукровий діабет, які приймають метформін, особливо пацієнтам з порушенням функцій нирок, може призводити до лактоацидозу.

Для попередження лактоацидозу у пацієнтів із цукровим діабетом, які застосовують терапію метформіном, перед внутрішньосудинним введенням контрастного засобу, що містить йод, необхідно виміряти рівень креатиніну сироватки крові та вжити нижчезазначених запобіжних заходів.

Пацієнти з рШКФ, що дорівнює або перевищує 60 мл/хв/1,73 м² (хронічне захворювання нирок (ХЗН) 1 та 2 ступеня), можуть продовжувати приймати метформін у звичайному режимі.

Пацієнти з рШКФ 30–59 мл/хв/1,73 м² (ХЗН 3 ступеня):

Пацієнти, які отримують внутрішньовенну контрастну речовину, з рШКФ, що дорівнює або перевищує 45 мл/хв/1,73м², можуть продовжувати приймати метформін у звичайному режимі.
Пацієнтам, які отримують внутрішньоартеріальну контрастну речовину, та пацієнтам, які отримують внутрішньовенну контрастну речовину, з рШКФ від 30 до 44 мл/хв/1,73м² прийом метформіну слід припинити за 48 годин до введення контрастної речовини і відновити лише через 48 годин після введення контрастної речовини, якщо функція нирок не погіршилася.

Пацієнтам зі рШКФ менше 30 мл/хв/1,73 м² (ХЗН 4 і 5 ступеня) або з інтеркурентним захворюванням, що спричиняє зниження функції печінки або гіпоксію, метформін протипоказаний; слід уникати застосування йодовмісних контрастних речовин.

Для пацієнтів з невідкладним станом, у яких функція нирок порушена або інформація про стан функції нирок відсутня, лікар повинен зважити ризик і користь від обстеження з контрастною речовиною. Прийом метформіну слід припинити з моменту введення контрастної речовини. Після процедури слід спостерігати за станом пацієнта для виявлення ознак лактоацидозу. Прийом метформіну слід відновити через 48 годин після введення контрастної речовини, якщо рівень креатиніну/рШКФ у сироватці крові не змінився порівняно з рівнем до проведення дослідження.

Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок. Особливо обережними слід бути з пацієнтами з тяжкими комбінованими порушеннями функції нирок і печінки, оскільки у них спостерігається значне зниження кліренсу контрастних речовин. Пацієнти на гемодіалізі можуть отримувати контрастну речовину для радіологічних процедур. Немає необхідності узгоджувати час ін’єкції контрастної речовини із сеансом гемодіалізу.

Міастенія. Введення рентгеноконтрастних речовин, що містять йод, може посилювати симптоми міастенії.

Феохромоцитома. Під час інвазивних досліджень та втручань у хворих на феохромоцитому необхідне профілактичне застосування альфа-блокаторів для запобігання гіпертонічним кризам.

Порушення функції щитовидної залози. Йодовмісні контрастні речовини впливають на функцію щитовидної залози через вміст у них вільного йодиду та додаткового йодиду, що виділяється при дейодуванні. Це може викликати гіпертиреоз або навіть тиреотоксичний криз у схильних до цього пацієнтів.

Пацієнти з наявним, але ще не виявленим гіпертиреозом, становлять групу ризику, тому у пацієнтів з латентним гіпертиреозом (наприклад, вузловим зобом) та пацієнтів з функціональною автономією (часто, пацієнти похилого віку, особливо в регіонах з дефіцитом йоду) необхідно оцінювати функцію щитовидної залози до проведення обстеження, якщо підозрюються зазначені вище стани.

Перед введенням йодовмісного контрастного засобу необхідно переконатися, що пацієнт не збирається проходити сканування щитовидної залози, перевірку її функцій або лікування радіоактивним йодом, оскільки введення йодовмісних контрастних речовин, незалежно від шляху введення, перешкоджає аналізу на визначення рівня гормонів та поглинання йоду щитовидною залозою або метастазів раку щитоподібної залози, доки екскреція йоду в сечі не нормалізується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Повідомлялося, що після введення йодовмісної контрастної речовини у дорослих та педіатричних пацієнтів, у тому числі немовлят, результати тестів функції щитовидної залози вказували на гіпотиреоз або транзиторне пригнічення щитовидної залози. Деякі пацієнти лікувалися від гіпотиреозу. Див. також розділ «Діти».

Тривожні стани. У разі вираженого стану тривоги може бути призначений седативний лікарський засіб.

Серповидноклітинна анемія. Контрастні засоби можуть сприяти хворобам у осіб, які гомозиготні для серповидноклітинної анемії при внутрішньовенному та внутрішньоартеріальному введенні.

Інші фактори ризику. Серед пацієнтів з автоімунними захворюваннями спостерігалися випадки серйозного васкуліту або синдроми, подібні до синдрому Стівенса — Джонсона.

Тяжкі судинні та неврологічні захворювання, особливо у осіб похилого віку, є факторами ризику реакцій на введення контрастних засобів.

Екстравазація. Вихід контрастного засобу з судин (екстравазація) в рідких випадках супроводжувався місцевим болем і набряком, що проходили без наслідків. Однак зафіксовані випадки запалення і некрозу тканин. Тому рекомендується підняття та охолодження місця введення ін’єкції. У разі розвитку компартмент-синдрому можливе проведення хірургічної декомпресії.

Нагляд за пацієнтом

Після введення контрастного препарату слід спостерігати за станом пацієнта протягом як мінімум 30 хвилин, оскільки більшість серйозних побічних реакцій виникає протягом цього часу. Проте можливі також більш віддалені побічні реакції. Пацієнт повинен залишатися у лікарні (але не обов’язково в радіологічному відділенні) протягом однієї години після останнього введення контрастного засобу і у разі розвитку будь-яких симптомів повернутися до відділення радіології.

Інтратекальне введення

Після виконання мієлографії пацієнт повинен перебувати у спокої не менше 1 години, лежачи з піднятою на 20º головою та грудною кліткою. Після цього хворий може бути переведений на амбулаторний режим, однак повинен уникати нахилів. При дотриманні постільного режиму підняте положення голови та грудей повинно зберігатися протягом перших 6 годин. При підозрі на низький поріг розвитку судом необхідний нагляд за досліджуваним протягом цього періоду. Амбулаторні пацієнти протягом перших 24 годин після дослідження не повинні залишатися без нагляду.

дітям. Особливу увагу слід приділяти дітям віком до 3 років, оскільки випадки зниження функції щитоподібної залози в ранньому віці можуть мати шкідливий вплив на моторику, слух та когнітивний розвиток та можуть потребувати тимчасової замісної терапії Т4. Повідомлялося, що частота виникнення гіпотиреозу у пацієнтів віком до 3 років, яким вводили йодовмісні контрастні засоби, становила від 1,3% до 15%, залежно від віку суб’єктів і дози йодовмісного контрастного засобу, і частіше спостерігається у новонароджених і недоношених немовлят. Новонароджені також могли зазнати негативного впливу йодовмісних препаратів внутрішньоутробно. Функцію щитоподібної залози слід оцінювати у пацієнтів віком до 3 років після введення йодовмісних контрастних речовин. При виявленні гіпотиреозу слід розглянути необхідність призначення відповідного лікування та контролювати функцію щитоподібної залози до її нормалізації.

Особливо немовлятам до та після введення контрастного препарату необхідно забезпечити адекватну гідратацію. Лікування нефротоксичності має бути зваженим. Залежно від віку зменшується швидкість клубочкової фільтрації у немовлят, що може призвести до затримки екскреції контрастних речовин.

У дітей віком до 1 року, особливо у новонароджених, порушення гемодинаміки та електролітного балансу відбувається дуже легко.

Церебральна артеріографія. У пацієнтів з прогресуючим атеросклерозом, тяжкою формою гіпертензії, декомпенсацією серцевої діяльності, пацієнтів похилого віку, пацієнтів з інсультом в анамнезі або емболією та головним болем серцево-судинні реакції, такі як брадикардія та підвищення або зниження артеріального тиску, можуть відбуватися частіше.

Артеріографія. Що стосується застосовуваної процедури, можлива травма артерії, вени, аорти та сусідніх органів, плевроцентрез, ретроперитонеальна кровотеча, травма спинного мозку і симптоми параплегії.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Аналоги Юніпак®