фармакодинаміка. Левофлоксацин є L-ізомером рацемічної лікарської речовини офлоксацину. Антибактеріальну дію чинить переважно L-ізомер офлоксацину.
Механізм дії. Левофлоксацин, антибактеріальний засіб групи фторхінолонів, пригнічує активність бактеріальних топоізомераз II типу: ДНК-гірази та топоізомерази IV. Дія левофлоксацину щодо грамнегативних бактерій спрямована переважно на ДНК-гіразу, а щодо грампозитивних бактерій — на топоізомеразу IV.
Механізм виникнення резистентності. Існують 2 основні механізми виникнення резистентності бактерій до левофлоксацину: зниження концентрації препарату всередині бактеріальної клітини та зміни в наборі ферментів, проти яких спрямована дія левофлоксацину. Такі зміни виникають внаслідок мутацій в хромосомальних генах, які кодують ДНК-гіразу (gyrA та gyrB) і топоізомеразу IV (parC та parE; grlA та grlB у Staphylococcus aureus). Причинами виникнення резистентності через зниження концентрації левофлоксацину всередині бактеріальної клітини є зміни поринів зовнішньої мембрани (OmpF), що зменшує можливість проникнення фторхінолонів всередину грамнегативних бактерій, або насоси, які сприяють відтоку речовин. Резистентність через відтік речовин описана у пневмококів (PmrA), стафілококів (NorA), анаеробних та грамнегативних бактерій. Повідомляється про резистентність до хінолонів через плазму крові (яка визначається геном qnr) у Klebsiella pneumoniae та E. coli.
Перехресна резистентність. Можливе виникнення перехресної резистентності між фторхінолонами. Одинична мутація не призводить до клінічної резистентності, але множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до всіх лікарських засобів класу фторхінолонів. Зміни поринів зовнішньої мембрани та системи відтоку речовин можуть мати широку специфічність до субстратів, бути спрямованими проти кількох класів антибактеріальних засобів і призвести до виникнення множинної резистентності.
Граничні значення. Граничні значення мінімальної інгібуючої концентрації, які відділяють чутливі та помірно резистентні організми від резистентних згідно з граничним значенням EUCAST (European Committee on Antimicrobial Susceptibility Testing — Європейський комітет з тестування чутливості до антимікробних препаратів), такі: Pseudomonas spp., Staphylococcus spp., Streptococcus A,B,C,G: чутливі ≤1 мг/л, резистентні >2 мг/л; Streptococcus pneumoniae: чутливі ≤2 мг/л, резистентні >2 мг/л; Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis: чутливі ≤1 мг/л, резистентні >1 мг/л. Решта патогенних мікроорганізмів: чутливі ≤1 мг/л, резистентні >2 мг/л.
Спектр антибактеріальної дії. Поширеність набутої резистентності в окремих видів може варіювати в різних географічних точках та в часі, тому бажано мати місцеву інформацію щодо резистентності, особливо у процесі лікування тяжких інфекцій. Отже, наведена інформація надає лише приблизні керівні вказівки та рекомендації щодо можливої чутливості мікроорганізмів до левофлоксацину. Якщо поширеність резистентності на місці є такою, що застосування лікарського засобу проти принаймні деяких видів інфекції вважається сумнівним, у разі необхідності слід звернутися до фахівця.
У наведеній нижче таблиці подані тільки ті види бактерій, які зазвичай спричиняють зовнішні інфекційні захворювання очей, такі як кон’юнктивіт.
Спектр антибактеріальної дії: категорії чутливості та характеристики резистентності згідно з вимогами EUCAST

Категорія I: поширені чутливі види
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Staphylococcus aureus (MSSA)*
Streptococcus pneumoniae
Streptococcus pyogenes
Viridans group streptococci
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Escherichia coli
Haemophilus influenzae
Moraxella catarrhalis
Pseudomonas aeruginosa	(Ізоляти з громадських місць)
Інші мікроорганізми
Chlamydia trachomatis	(При лікуванні пацієнтів із хламідійним кон’юнктивітом слід одночасно проводити системне антимікробне лікування)
Категорія II: види, які можуть створювати проблеми через набуту резистентність
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Staphylococcus aureus (MRSA)**
Staphylococcus epidermidis
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Pseudomonas aeruginosa	(Ізоляти з лікарень)

*MSSA — штами Staphylococcus aureus, чутливі до метициліну; **MRSA — штами Staphylococcus aureus, резистентні до метициліну.
Дані з резистентності, представлені у таблиці, базуються на результатах багатоцентрового наглядового дослідження (офтальмологічне дослідження) з поширеності резистентності серед ізолятів бактерій, отриманих від пацієнтів із очними інфекціями в Німеччині (червень–листопад 2004 р.).
Мікроорганізми класифікували як чутливі до левофлоксацину на підставі чутливості, визначеної in vitro, та концентрації у плазмі крові після системної терапії. При місцевому застосуванні було досягнуто вищої C_max, ніж визначена у плазмі крові. Проте невідомо, чи може кінетика левофлоксацину після місцевого закапування в око змінити антибактеріальну дію левофлоксацину і яким чином.
Пацієнти дитячого віку. Фармакодинамічні властивості однакові у дорослих та дітей віком від 1 року.
Фармакокінетика. Після закапування в очі левофлоксацин добре зберігається у слізній плівці.
У процесі дослідження здорових добровольців середні концентрації левофлоксацину у слізній плівці, виміряні через 4 і 6 год після місцевого застосування, становили 17,0 і 6,6 мкг/мл відповідно. Через 4 год після введення дози у 5 із 6 досліджуваних добровольців концентрація становила 2 мкг/мл або вище. У 4 із 6 досліджуваних добровольців ця концентрація відмічалася і через 6 год після введення дози.
Концентрацію левофлоксацину в плазмі крові вимірювали у 15 здорових дорослих добровольців у різні моменти часу впродовж 15-денного курсу лікування. Середня концентрація левофлоксацину в плазмі крові через 1 год після застосування дози варіювала від 0,86 нг/мл у 1-й день до 2,05 нг/мл у 15-й день. Найвища C_max левофлоксацину — 2,25 нг/мл — була зафіксована у 4-й день після 2 днів застосування дози кожні 2 год (загалом 8 доз на добу). C_max левофлоксацину збільшилася від 0,94 нг/мл у 1-й день до 2,15 нг/мл у 15-й день, що у 1000 разів менше, ніж концентрації, про які повідомляли після застосування стандартних пероральних доз левофлоксацину.
Концентрації левофлоксацину в плазмі крові, що були досягнуті після застосування препарату в уражене око, невідомі.

Аналоги Левоксимед