В справочнику «Компендіум» 2019 року по препарату ЦЕФАЗОЛІН (CEFAZOLIN) була представлена наступна інформація

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Цефазолін є напівсинтетичним антибіотиком групи цефалоспоринів I покоління для парентерального введення. Механізм антимікробної дії пов’язаний з пригніченням ферменту транспептидази, блокадою біосинтезу мукопептиду у клітинній стінці бактерії. Препарат має широкий спектр бактерицидної дії, ефективний щодо більшості грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, у тому числі й тих, що утворюють і не утворюють пеніциліназу. Високоактивний стосовно більшості грамнегативних мікроорганізмів: Escherichia coli, Proteus mirabilis, Salmonella spp., Shigella spp., Klebsiella spp. (у тому числі Klebsiella pneumoniae), Enterobacter spp., Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Тreponema spp., Leptospira spp. Активний щодо грампозитивних мікроорганізмів, зокрема Staphylococcus spp., Streptococcus spp. (у тому числі Streptococcus pneumoniae), Corynebacterium diphtheriaе, Bacillus anthracis. Більшість індолпозитивних штамів Proteus (Proteus vulgaris), а також Enterobacter cloacae, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Serratia spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., а також анаеробні коки Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., у тому числі В. fragilis, резистентні до цефазоліну. Не діє на рикетсії, віруси, гриби, найпростіші.
Фармакокінетика. Цефазолін швидко всмоктується при в/м введенні, пік концентрації у плазмі крові досягається через 60 хв після ін’єкції та становить 37–64 мкг/мл. При в/в застосуванні C_max препарату визначається одразу після введення і становить 185 мкг/мл. Бактерицидна концентрація в крові зберігається протягом 8–12 год. Добре проникає у тканини та рідини організму і виявляється у терапевтичних концентраціях у слизових оболонках, мокротинні, кістковій тканині, СМР, проникає крізь плацентарний бар’єр і в дуже низьких концентраціях проникає у грудне молоко. 90% препарату зв’язується з білками плазмі крові. З організму виводиться із сечею в незміненому стані (приблизно 90%). Препарат у незначній кількості метаболізується в печінці та виділяється із жовчю. Т_½ — близько 2 год після в/м введення, 1,8 год — після в/в введення. При порушенні функції нирок Т_½ становить 3–42 год.

ПОКАЗАННЯ:

інфекції, спричинені чутливими до цефазоліну мікроорганізмами:
— інфекції дихальних шляхів;
— інфекції сечостатевої системи;
— інфекції шкіри та м’яких тканин;
— інфекції кісток і суглобів;
— сепсис;
— ендокардит;
— інфекції жовчовивідних шляхів.
Профілактика хірургічних інфекцій.

ЗАСТОСУВАННЯ:

Цефазолін вводити в/м та в/в (краплинно та струминно). Цефазолін не можна вводити інтратекально.
Приготування р-нів для ін’єкцій та інфузій. Для в/м ін’єкції вміст флакона розчинити у 4–5 мл стерильної води для ін’єкцій або 0,9% р-ну натрію хлориду, ретельно струшуючи до повного розчинення. Вводити глибоко у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза.
Для в/в струминного введення разову дозу препарату розчиняти у 10 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або стерильної води для ін’єкцій і вводити повільно протягом 3–5 хв.
Для в/в краплинного введення 0,5–1 г препарату розчинити у 50–100 мл води для ін’єкцій або 0,9% р-ну натрію хлориду, або в одному з наступних р-нів: 5% р-н декстрози, 10% р-н глюкози, 5% р-н глюкози в р-ні лактату натрію для інфузій, 0,9% р-н натрію хлориду з 5% р-ном декстрози для в/в інфузії, 0,45% р-н натрію хлориду з 5% р-ном декстрози для в/в інфузії, 5% р-н лактату натрію або 10% р-н інвертованої декстрози у воді для ін’єкцій, р-н Рінгера для ін’єкцій з лактатом або без лактату. Інфузію проводити протягом 20–30 хв (швидкість введення — 60–80 крапель/хв). Під час розведення флакони енергійно струсити до повного розчинення. Добові дози при в/в введенні залишаються такими ж, як і для в/м введення.
Дозування. Середня добова доза цефазоліну для дорослих зазвичай становить 1–4 г, максимальна добова доза — 6 г. Разова доза для дорослих при інфекціях, спричинених грампозитивними мікроорганізмами, становить 0,25–0,5 г кожні 8 год. При інфекціях дихальних шляхів середньої тяжкості, спричинених пневмококами та інфекціях сечостатевої системи препарат призначати по 1 г кожні 12 год. При захворюваннях, спричинених чутливими грамнегативними мікроорганізмами, препарат призначати по 0,5–1 г кожні 6–8 год. При тяжких інфекційних захворюваннях (сепсис, ендокардит, перитоніт, деструктивна пневмонія, гострий гематогенний остеомієліт, ускладнені урологічні інфекції) призначати по 1–1,5 г з інтервалом між введеннями 6–8 год.
Для профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень у дорослих рекомендується вводити цефазолін в/м або в/в:
− у дозі 1 г за 0,5–1 год до початку хірургічного втручання;
− при тривалих операціях (2 год і більше) — додатково 0,5–1 г у процесі операції;
− після операції — у дозі 0,5–1 г кожні 6–8 год протягом перших 24 год.
У деяких випадках (наприклад операції на відкритому серці, протезування суглобів) профілактичне застосування цефазоліну може тривати 3–5 днів після операції.
Дітям віком від 1 міс. Призначати препарат у дозі 20–50 мг/кг/добу, розподіленій на 3–4 введення, при тяжких інфекціях вводити 90–100 мг/кг/добу (максимальна доза). Середня тривалість лікування препаратом — 7–10 діб.
Для дорослих пацієнтів з порушенням функції нирок режим дозування встановлювати залежно від кліренсу креатиніну. Після ударної дози, що відповідає тяжкості інфекції, можуть бути використані рекомендації, наведені нижче. При кліренсі креатиніну:
− 55 мл/хв та більше — корекція дози не потрібна;
− 35–54 мл/хв — разова доза не змінюється, але інтервал між введеннями має становити не менше 8 год;
− 11–34 мл/хв — разову стандартну дозу слід зменшити у 2 рази, інтервал між введеннями становить 12 год;
− менше 10 мл/хв — слід призначати половину терапевтичної дози кожні 18–24 год.
При порушенні функції нирок у дітей. Спочатку вводиться звичайна разова доза препарату, потім наступні дози слід коригувати з урахуванням ступеня ниркової недостатності. Дітям з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 40–70 мл/хв) призначати 60% добової дози препарату 2 рази на добу кожні 12 год; при кліренсі креатиніну 20–40 мл/хв — 25% добової дози 2 рази на добу кожні 12 год; при значному порушенні функції нирок (кліренс креатиніну 5–20 мл/хв) — 10% середньої добової дози кожні 24 год. Усі рекомендовані дози призначати після початкової ударної дози. Тривалість лікування в середньому становить 7–10 днів.
Діти. Препарат не призначати дітям віком до 1 міс та недоношеним.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

підвищена чутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та/або до інших β-лактамних антибіотиків.

ПОБІЧНА ДІЯ:

з боку імунної системи: шкірний висип, свербіж, почервоніння шкіри, дерматит, кропив’янка, медикаментозна гарячка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), еозинофілія, артралгія, сироваткова хвороба, бронхоспазм. З боку системи крові та лімфатичної системи: повідомлялося про випадки лейкопенії, агранулоцитозу, нейтропенії; лімфопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, тромбоцитопенія/тромбоцитоз, гіпопротромбінемія, зниження гематокриту, збільшення протромбінового часу, панцитопенія.
З боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, біль у животі, діарея, метеоризм; симптоми псевдомембранозного коліту, які можуть з’явитися під час або після лікування; при тривалому застосуванні може розвинутися дисбактеріоз, кандидомікоз травного тракту (у тому числі кандидозний стоматит).
З боку гепатобіліарної системи: у поодиноких випадках спостерігалося транзиторне підвищення рівня АлАТ, АсАТ та ЛФ, транзиторний гепатит і холестатична жовтяниця, гіпербілірубінемія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок (транзиторне підвищення рівня азоту сечовини в крові, гіперкреатинінемія) без клінічних ознак ниркової недостатності. Рідко повідомлялося про інтерстиціальний нефрит та інші порушення функції нирок (нефропатія, некроз сосочків нирки, ниркова недостатність).
Неврологічні розлади: головний біль, запаморочення, парестезії, тривожні стани, збудження, гіперактивність, судоми.
Реакції у місці введення: біль, ущільнення, набряк у місці ін’єкції, відзначалися випадки розвитку флебіту при в/в введенні.
Інші побічні ефекти: загальна слабкість, блідість шкіри, тахікардія, геморагії. У рідкісних випадках можлива поява аногенітального свербежу, генітального кандидозу та вагініту. Позитивний тест Кумбса. При тривалому застосуванні може розвинутися суперінфекція, спричинена стійкими до препарату збудниками.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

перед початком кожного нового курсу лікування цефазоліном слід встановити, чи були у пацієнта в анамнезі реакції гіперчутливості до цефазоліну, цефалоспоринів, пеніцилінів, інших β-лактамних антибіотиків, інших лікарських засобів. Існує можливість перехресних алергічних реакцій між пеніцилінами та цефалоспоринами. Повідомлялося про тяжкі реакції гіперчутливості (включаючи анафілаксію) на обидва препарати. Антибіотики слід обережно призначати пацієнтам, в анамнезі яких були будь-які форми алергічних реакцій, особливо на лікарські засоби. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, не можна виключати можливість важких гострих алергічних реакцій, у тому числі анафілактичного шоку — навіть якщо в докладному анамнезі немає відповідних вказівок. У разі розвитку таких реакцій необхідно вводити адреналін (епінефрин), глюкокортикоїди і проводити інші невідкладні заходи. Цефалоспорини можуть абсорбуватися на поверхні мембран еритроцитів і взаємодіяти з антитілами, спрямованими проти препарату. Це може призвести до хибнопозитивного тесту Кумбса (наприклад, у дітей, матері яких приймали цефазолін) і дуже рідко — до розвитку гемолітичної анемії. При такій реакції можливе виникнення перехресної реактивності з пеніцилінами. Лікування антибактеріальними препаратами, особливо при важких захворюваннях у людей літнього віку, а також в ослаблених пацієнтів, дітей, може призвести до виникнення антибіотикасоційованої діареї, колітів, у тому числі псевдомембранозного коліту. Тому у разі виникнення діареї під час або після лікування цефазоліном необхідно виключити ці діагнози, у тому числі псевдомембранозний коліт. Застосування цефазоліну слід припинити у випадку тяжкої та/або з домішками крові діареї та провести відповідну терапію. За відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок.
Слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання ШКТ, особливо коліт. Тривале застосування антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, грибків і розвитку суперінфекції, що потребує вжиття відповідних заходів. У разі призначенні цефазоліну пацієнтам з порушеннями функції нирок добову дозу слід знизити, щоб уникнути токсичної дії. Корекція дози для пацієнтів геріатричної групи з нормальною функцією нирок не потрібна. Інтратекальне введення препарату не рекомендується. Відзначені важкі токсичні реакції з боку ЦНС, у тому числі судоми, при застосуванні саме такого шляху введення препарату, а також при перевищенні доз препарату на тлі ниркової дисфункції. При тривалому лікуванні препаратом рекомендується регулярно контролювати картину крові, показники функціонального стану печінки і нирок. Пацієнтам з порушенням синтезу або недостатністю вітаміну К (наприклад хронічні захворювання печінки, нирок, літній вік, недоїдання, тривала антибіотикотерапія), при тривалій терапії антикоагулянтами, що передувала призначенню цефазоліну, слід контролювати протромбіновий час. Під час лікування препаратом можуть відзначатися хибнопозитивні результати глюкозуричних тестів, що проводяться неферментативними методами. Препарат не впливає на результати глюкозуричних тестів, що проводяться ферментативними методами. Для використання придатні тільки прозорі свіжоприготовлені р-ни препарату.
Застосування у період вагітності та годування грудьми. Не слід призначати цефазолін у період вагітності. У разі необхідності застосування препарату годування грудьми слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися такі порушення з боку нервової системи як запаморочення, судоми.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

при одночасному застосуванні препарату Цефазолін із:
пробенецидом – сповільнюється екскреція цефазоліну, що сприяє його кумуляції, тривалому підвищенню концентрації препарату в сироватці крові;
антикоагулянтами — підвищується ризик кровотечі;
аміноглікозидами та петльовими діуретиками (фуросемід, кислота етакринова) — підвищується ризик нефротоксичності; порушується функція нирок внаслідок блокади канальцевої секреції цефазоліну, при цьому дозу препарату слід знижувати і лікування проводити під контролем вмісту азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові;
етанолом — можливі дисульфірамоподібні реакції.
Не слід застосовувати цефазолін разом з антибактеріальними препаратами, що мають бактеріостатичний механізм дії (тетрацикліни, сульфаніламіди, еритроміцин, хлорамфенікол). Р-н цефазоліну не можна змішувати в одній ємності з іншими антибіотиками. Можливе виникнення перехресної реактивності між цефазоліном та препаратами пеніцилінової групи. Подібно до інших антибіотиків, цефазолін може знижувати терапевтичний ефект БЦЖ-вакцини, вакцини проти тифу, тому така комбінація не рекомендується.
Несумісність. Р-н цефазоліну небажано змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці або в одній інфузійній системі, особливо з антибіотиками. Для приготування р-нів препарату слід використовувати розчинники, зазначені в розділі ЗАСТОСУВАННЯ.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

симптоми: запаморочення, парестезії і головний біль, можливий розвиток алергічних реакцій у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, можливі нейротоксичні явища, при цьому відзначається підвищена судомна готовність, генералізовані судоми, блювання і тахікардія. Можливі такі відхилення лабораторних показників, як підвищення рівня креатиніну, азоту сечовини крові, печінкових ферментів і білірубіну, позитивний тест Кумбса, тромбоцитоз/тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія і збільшення протромбінового часу.
Лікування: припинити застосування препарату, у разі необхідності — провести протисудомну, десенсибілізуючу терапію. У разі тяжкого передозування рекомендується підтримувальна терапія та моніторинг гематологічної, ниркової, печінкової функцій і системи згортання крові до стабілізації стану пацієнта. Препарат виводиться з організму шляхом гемодіалізу; перитонеальний діаліз менш ефективний.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 25 °С.

Аналоги Цефазолін