Авеню ― препарат, що виявляє венотонічний та ангіопротекторний ефект, у якості діючої речовини містить очищену мікронізовану флавоноїдну фракцію (90% діосміну, 10% гесперидину). Препарат сприяє підвищенню резистентності та зниженню проникності капілярів, покращує мікроциркуляцію та лімфовідтік. Він сприяє зниженню адгезії лейкоцитів до ендотелію та інгібує пошкоджувальний вплив прозапальних медіаторів на венозну стінку. Авеню за класифікацією АТС належить до капіляростабілізуючих засобів, біофлавоноїдів та комбінацій діосміну.
Препарат застосовується у симптоматичному лікуванні хронічної венозної недостатності (ХВН) та геморою.

Авеню: флавоноїди ― подарунок природи для здоров’я вен

Флавоноїди являють собою клас фенольних сполук рослинного походження. У природних умовах більшість флавоноїдів існують у формі глікозидів, погано всмоктуються в кишечнику. Щоб стати біологічно активними в організмі людини, ці сполуки повинні бути гідролізованими до їх агліконової форми ферментами, які виділяються кишковою флорою. Зокрема, α-глюкозидаза та β-глюкозидаза є основними ферментами, що беруть участь у деглікозилюванні флавоноїдів.
Діосмін, 3,5,7-тригідрокси-4-метоксифлавон-7-рутинозид є флавоноїдом, що зазвичай міститься в багатьох рослинах та фруктах, переважно тих, що належать до сімейства цитрусових. У Європі діосмін широко застосовується у якості флеботонічного та венопротекторного засобу. Завдяки своїй біологічній активності та хорошому профілю безпеки діосмін вважається ефективним терапевтичним засобом для лікування хронічної венозної недостатності (ХВН), геморою, лімфедеми та варикозного розширення вен.
Розщеплення глікозиду ферментами кишкової мікрофлори являє собою перший та вирішальний етап кишкової абсорбції діосміну, який гідролізується у аглікон діосметин та вуглеводний залишок. Діосметин, який утворюється в результаті гідролізу прийнятого всередину діосміну, вірогідно, всмоктується у кишечнику шляхом пасивної дифузії. У дослідженнях із міченими ізотопами продемонстровано, що адсорбується 57,9% прийнятого всередину діосміну. У системному кровотоку він ферментативно етерифікується до активного метаболіту 3-O-глюкуроніду, який у подальшому етерифікується до 3,7-O-диглюкуроніду. Кількість діосметину, виявленого у плазмі крові після одноразового перорального введення, може підлягати значним варіаціям та залежить від стану кишкової мікрофлори та рН у кишечнику. При цьому мікронізована форма дозволяє досягти кращого всмоктування у кишечнику та більш високих концентрацій діючої речовини у плазмі крові (Russo R. et al., 2018).
Гесперидин являє собою флавоноїд, який був вперше виділений із шкірки цитрусових. Наявність цієї сполуки також була доведена у сімейства рутових, плодів бергамоту, плодів банану, зеленої цибулі та рослин сімейства хрестоцвітні. Гесперидин за хімічною будовою є природним глікозидом флавону, у якому міститься аглікон (гесперидин), пов’язаний із вуглеводом рутинозою.
Гесперидин має протизапальні, антиоксидантні та антипроліферативні властивості. Також він сприяє зниженню АТ, рівня холестерину у крові та стимулює вивільнення холецистокініну, гормону, який пригнічує апетит (Xiong H. et al., 2019).
Гесперидин має імунорегуляторні та антиоксидантні властивості. Останні реалізуються за рахунок активації клітинних антиоксидантних механізмів, підвищення активності антиоксидантних ферментів, включаючи глутатіонпероксидазу, глутатіонредуктазу, каталазу та супероксиддисмутазу ― дефіцит цих ферментів відмічається, наприклад, під впливом іонізуючої радіації, у головному мозку при інсульті.
Для гесперидину характерна протизапальна активність. Він пригнічує утворення прозапальних медіаторів, таких як фактор некрозу пухлин α (TNF-α), інтерлейкіни (IL)-1β, IL-6.
Вірогідно, гесперидин пригнічує запальні процеси у головному мозку шляхом зниження рівня протизапальних цитокінів, активації ферментів, що нейтралізують вільні радикали, та відновлення нейрональної активності (Kim J. et al., 2019).

Авеню: місце у лікуванні хронічної венозної недостатності

Хронічна венозна недостатність (ХВН) розвивається внаслідок анатомічних (варикозне розширення) та функціональних порушень венозної системи нижніх кінцівок та характеризується нездатністю вен забезпечити адекватний відтік крові від нижніх кінцівок у нижню порожнисту вену. Захворювання характеризується підвищенням венозного тиску у нижніх кінцівках та подальшими запальними і трофічними змінами шкіри та підшкірної клітковини. Симптоми ХВН, що найбільш часто відмічаються, ― біль, набряки нижніх кінцівок, відчуття розпирання та тяжкості у ногах. Ці симптоми прогресують із часом та значно погіршують якість життя пацієнтів. У розвинених країнах розповсюдженість цього захворювання становить 2–6,4/1000 населення, при цьому частіше хворіють жінки та особи похилого віку.
Факторами ризику розвитку варикозного розширення вен та ХВН є сидячий спосіб життя, спадковість, ожиріння, вагітність (внаслідок підвищення внутрішньочеревного тиску). Ризик розвитку трофічних виразок підвищується при травмуванні та наявності в анамнезі епізодів тромбозу глибоких вен.
Лікування може включати як інвазивні втручання (склеротерапію, хірургічне видалення уражених поверхневих вен), так і консервативну терапію. Остання включає носіння спеціалізованого компресійного трикотажу, місцеве застосування лікарських засобів та пероральне застосування венотоніків.
Венотоніки ― це гетерогенний клас лікарських засобів, більшість із них ― природні флавоноїди. Їх застосування дозволяє покращити мікро- та макроциркуляцію, підвищити венозний тонус та знизити проникність капілярів. У одному з оглядів Кокрейнівського формату було проаналізовано 53 дослідження, у якому оцінювалося застосування флеботоніків у осіб із ХВН. Діосмін ― один із найбільш розповсюджених венотоніків у світі. Автори огляду дійшли висновку, що діосмін зменшує вираженість симптомів венозної недостатності, включаючи набряк, судоми у гомілкових м’язах, відчуття втоми ніг, парестезії та біль у ногах.
При його застосуванні кількість побічних реакцій була незначно більше, ніж у групі плацебо, при цьому найбільш серйозними з них були порушення з боку ШКТ ― нудота та печія (Martinez‐Zapata M.J. еt al., 2016).
У результаті одного з досліджень було продемонстровано, що комбінація 450 мг діосміну та 50 мг гесперидину у вигляді мікронізованої очищеної фракції флавоноїдів дозволяє досягти клінічного покращення, зменшуючи вираженість основних симптомів венозної недостатності (Steinbruch M. et al., 2020).

Авеню: можливості консервативної терапії геморою

За даними 2010 р., геморой був третім за частотою захворюванням ШКТ. Лише у США він став причиною майже 4 млн звернень за медичною допомогою на рік (Yang J.Y. еt al., 2019). Геморой є найбільш розповсюдженим захворюванням аноректальної ділянки. Факторами ризику розвитку геморою є вагітність, сидячий спосіб життя, підвищення внутрішньочеревного тиску (наприклад при заняттях деякими видами спорту), запори, важливу роль відіграють спадково зумовлені особливості будови сполучної тканини та гемороїдального сплетення. Поширеність геморою серед жінок дещо вища, ніж серед чоловіків. Поширеність геморою підвищується з віком, з піком захворюваності у віці 45–65 років (Zagriadski E.A. еt al., 2018).
Анатомічно геморой являє собою дилатацію та дистальне зміщення гемороїдальних сплетень, а також слизової оболонки стінки прямої кишки. Також відбуваються деструктивні зміни у сполучній тканині прямої кишки. У подальшому розвиваються запальний процес, судинна гіперплазія, порушуються трофічні процеси у слизовій оболонці та гемороїдальних сплетеннях, може виникати їх тромбоз. Біофлавоноїди, які застосовуються при лікуванні ХВН, також знайшли своє застосування при геморої завдяки здатності підвищувати тонус судин, знижувати проникність капілярів, покращувати лімфодренаж та чинити протизапальну дію. Хоча їх точний механізм дії залишається вивченим не повністю, вони широко застосовуються для консервативного лікування геморою, особливо у країнах Європи та Азії. Мікронізована очищена фракція флавоноїдів, яка складається з 90% діосміну та 10% гесперидину, є найбільш розповсюдженим венотонічним препаратом, що застосовується у лікуванні геморою. У результаті одного з метааналізів застосування флавоноїдів для лікування геморою, що включив 14 рандомізованих досліджень та 1514 пацієнтів, встановлено, що застосування препаратів флавоноїдів знижує ризик кровотеч на 67%, болю в аноректальній ділянці — на 65% та свербежу ― на 35%, а також знижує частоту рецидивів геморою на 47%. Окрім того, повідомляється, що застосування діосміну та гесперидину може зменшити ректальний дискомфорт, біль та ризик кровотеч після гемороїдектомії (Lohsiriwat V., 2012).
Гостра кровотеча внаслідок внутрішнього геморою є показанням до хірургічного лікування. У той же час більшість пацієнтів віддають перевагу консервативному лікуванню і намагаються відкласти оперативне втручання. У нещодавньому дослідженні (n=100) оцінювалася можливість терапії геморою, ускладненого кровотечею, мікронізованою очищеною флавоноїдною фракцією. У групі дослідження до кінця третього дня кровотеча зупинилася у 80% пацієнтів (40 із 50), у групі плацебо ― лише у 38% пацієнтів (19 із 50). Також при прийомі препарату протягом 90 днів було відмічено зниження частоти рецидиву кровотечі порівняно з групою плацебо (Misra M.C., Parshad R., 2000).
У іншому дослідженні (n=50) оцінювали ефективність застосування мікронізованої очищеної флавоноїдної фракції для зниження інтенсивності післяопераційних симптомів та кровотеч із рани після відкритої гемороїдектомії за методом Міллігана — Моргана. Пацієнти були випадковим чином розділені на дві групи, перша група отримувала мікронізовану очищену флавоноїдну фракцію, друга ― плацебо, та обидві групи отримували стандартне лікування, яке включало антибіотикотерапію та НПЗП. Вираженість симптомів оцінювалася за допомогою опитувальника, у якому кожному із симптомів (біль, тенезми, свербіж та кровотечі) пацієнтом присвоювався відповідний бал (0–3). У результаті виявлено, що в групі дослідження швидко зменшується вираженість симптомів захворювання. Таким чином, мікронізована очищена фракція флавоноїдів, що застосовується у поєднанні з лікуванням антибіотиками та протизапальними засобами, може зменшити як тривалість, так і ступінь вираженості післяопераційних симптомів та кровотеч із післяопераційної рани після проведення гемороїдектомії (La Torre F.,Nicolai A.P., 2004).

Потенційні сфери застосування діосміну та гесперидину

Антиоксидантні та протизапальні ефекти гесперидину потенційно можуть знайти застосування у лікуванні нейродегенеративних захворювань, наприклад хвороби Альцгеймера, хвороби Паркінсона, хвороби Хантінгтона, розсіяного склерозу, травм ЦНС і навіть інсульту та депресії. Хоча етіологія вищезгаданих захворювань різна, загальними у їх патогенезі є оксидативний стрес та запальні реакції. Саме на ці ланки патогенезу впливає гесперидин. Ведуться подальші дослідження нейропротекторних, антидепресивних властивостей гесперидину, а також можливості його застосування у терапії аутоімунних захворювань ЦНС (Kim J. et al., 2019). Ще однією потенційною сферою застосування гесперидину є терапія ожиріння (Xiong H. et al., 2019).
Розповсюдженість нейропатичного болю серед населення становить 7–18%. Він визначається як біль, викликаний ураженням або дисфункцією периферичної або ЦНС. У результаті досліджень встановлено, що для флавоноїдів діосміну та гесперидину характерна знеболювальна дія. Вона реалізується через ГАМК-ергічні, опіатні та серотонінергічні рецептори. Також для комбінації діосміну (450 мг) та гесперидину (50 мг) характерні антиоксидантна, анксіолітична та седативна дії, а ще дана комбінація здатна знижувати агрегацію тромбоцитів. Діосмін 450 мг/гесперидин 50 мг інгібує синтез простагландинів PGE2, PGF2α та тромбоксану TXB2, що призводить до зменшення вираженості больового синдрому та набряку. Гесперидин як монопрепарат також виявляє антигіперанальгетичний ефект при нейропатичному болю. Таким чином, препарати діосміну та гесперидину потенційно можуть застосовуватися в комплексній терапії нейропатичного болю при цукровому діабеті, новоутвореннях, травмах ЦНС та периферичних нервів, полінейропатіях (Carballo-Villalobos A.I. еt al., 2016).

Авеню: висновки

Авеню ― препарат, що містить мікронізовану флавоноїдну фракцію ― діосмін та гесперидин, та має венотонічні та ангіопротекторні властивості. У дослідженнях доведені також антиоксидантні, протизапальні, нейропротекторні та знеболювальні ефекти даних флавоноїдів. Показаннями до застосування препарату Авеню є ХВН та геморой. Проте на теперішній час досліджуються можливості застосування діосміну та гесперидину в терапії широкого спектру захворювань.

Діагнози, при яких застосовують Авеню®

Діагнози, при яких застосовують Авеню^®