Для припинення лікування рекомендується поступове зменшення дози, а не раптове припинення прийому препарату.

У разі, якщо пацієнт відчуває, що лікування неефективне, або якщо пацієнт досяг найвищої рекомендованої дози препарату Форакорт^®200, необхідно звернутися за медичною порадою. Раптове або прогресуюче загострення астми або ХОЗЛ є потенційною загрозою життю, тому пацієнт повинен терміново пройти медичне обстеження. У такій ситуації слід розглянути необхідність застосування більш інтенсивної терапії із застосуванням кортикостероїдів, наприклад призначити курс лікування оральними кортикостероїдами або лікування антибіотиками при наявності інфекції.

Пацієнтам слід рекомендувати постійно мати при собі інгаляційні засоби або Форакорт^®200 (для пацієнтів із бронхіальною астмою, які застосовують Форакорт^®200 для підтримуючої та полегшуючої терапії), або інший швидкодіючий бронходилататор (для всіх пацієнтів, які застосовують Форакорт^®200 лише для підтримуючої терапії).

Пацієнтам слід нагадувати, що вони повинні приймати призначену дозу препарату Форакорт^®200 навіть тоді, коли в них немає симптомів. Профілактичний прийом комбінації будесонід/формотерол, наприклад перед фізичними вправами не досліджувався. Інгаляції препарату Форакорт^®200 для полегшення симптомів можна проводити лише після виникнення таких симптомів, а не для регулярної профілактики, наприклад перед фізичними вправами. Для таких цілей слід застосовувати бронходилататори швидкої дії.

Після досягнення контрольованості симптомів астми можна приймати рішення про поступове зменшення дози препарату Форакорт^®200. Важливе регулярне обстеження пацієнтів при зниженні інтенсивності лікування. Слід приймати найменшу ефективну дозу препарату Форакорт^®200.

Терапію препаратом не слід розпочинати у період загострення бронхіальної астми, гострого прояву або значного погіршення її перебігу.

Протягом лікування препаратом Форакорт^®200 можуть виникнути серйозні побічні ефекти, пов’язані з бронхіальною астмою, та загострення хвороби. Пацієнтів слід проінформувати, що в таких випадках вони можуть продовжувати лікування, проте повинні звернутися за консультацією, якщо симптоми залишаються неконтрольованими або погіршуються після початку прийому препарату Форакорт^®200.

Немає даних клінічних досліджень щодо застосування препарату Форакорт^®200 пацієнтам із ХОЗЛ зі значенням ОФВ₁ до застосування бронходилататора > 50% прогнозованої норми та з ОФВ₁ після застосування бронходилататора < 70% прогнозованої норми.

Як і при будь-якій іншій інгаляційній терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів та появою задишки після прийому дози препарату. Прийом препарату Форакорт^®200 у таких випадках слід припинити; метод лікування слід переглянути та за необхідності призначити альтернативне лікування. Парадоксальний бронхоспазм, лікування якого слід розпочати одразу ж, реагує на застосування швидкодіючого інгаляційного бронходилататора (див. розділ «Побічні реакції»).

Системна дія може виникнути при інгаляції будь-яких кортикостероїдів, особливо у разі великих доз протягом тривалого часу. Дана дія рідше трапляється при інгаляційному лікуванні, ніж при оральному прийомі кортикостероїдів. Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, послаблення функцій надниркової залози, сповільнення темпів росту у дітей, зниження мінеральної щільності кісток, катаракту та глаукому, рідше — психологічні порушення або зміну поведінки, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, тривожність, депресію або агресію (особливо у дітей) (див. розділ «Побічні реакції»).

Потенційний вплив на кісткову щільність особливо слід розглядати у пацієнтів, які приймають великі дози протягом тривалого часу та мають фактори ризику остеопорозу. Довготривалі дослідження інгаляційного будесоніду в добовій дозі 400 мкг (відміряна інгаляційна доза) за участю дітей або в добовій дозі 800 мкг (відміряна інгаляційна доза) за участю дорослих не показали будь-якого значного впливу на мінеральну щільність кісток. Інформації щодо впливу комбінації будесонід/формотерол при більших дозах немає.

За наявності будь-яких причин вважати, що функції надниркової залози порушені попередньою терапією системними стероїдами, слід проявити належну увагу при переведенні пацієнтів на терапію препаратом Форакорт^®200.

Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних стероїдів, але пацієнтам, які попередньо застосовували пероральні стероїди, протягом значного часу може все ще загрожувати порушення функцій надниркових залоз. Відновлення стану пацієнтів після припинення прийому пероральних стероїдів може зайняти значну кількість часу, тому пацієнти, які попередньо застосовували пероральні стероїди і були переведені на лікування інгаляційним будесонідом, через порушення функції надниркових залоз можуть залишатися у групі ризику протягом значного періоду часу. При таких обставинах функцію гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи слід контролювати регулярно.

Тривале лікування високими дозами інгаляційних кортикостероїдів, особливо у разі застосування більш високих доз, ніж були рекомендовані, може призвести також до клінічно значущого пригнічення функції надниркових залоз. Тому необхідно передбачити додаткове системне застосування кортикостероїдів у періоди стресу (наприклад, під час тяжких інфекційних захворювань) або запланованого хірургічного втручання. Швидке зниження дози стероїдів може спричинити розвиток гострої надниркової кризи. Симптоми та ознаки, які можуть спостерігатися під час гострої надниркової кризи, можуть бути дещо розпливчастими, але можуть включати в себе анорексію, біль у животі, втрату маси тіла, підвищену втомлюваність, головний біль, нудоту, блювання, зниження рівня свідомості, судоми, артеріальну гіпотонію і гіпоглікемію.

Лікування додатковими системними стероїдами або інгаляційним будесонідом раптово припиняти не рекомендується.

Під час переходу з терапії пероральними стероїдами на застосування препарату Форакорт^®200 зазвичай спостерігається більш низький системний вплив стероїдів, це може призвести до виникнення алергічних симптомів або симптомів артриту, таких як риніт, екзема та біль у м’язах і суглобах. У разі розвитку цих станів необхідно розпочати специфічне лікування. Зазвичай недостатність дії глюкокортикостероїдів слід запідозрити, якщо у рідкісних випадках виникають такі симптоми як підвищена втомлюваність, головний біль, нудота і блювання. У цих випадках іноді необхідним є тимчасове збільшення дози пероральних глюкокортикостероїдів.

Для мінімізації ризику орофарингеального кандидозу пацієнтам слід пояснити, що необхідно полоскати водою ротову порожнину після застосування кожної підтримуючої дози. У випадку виникнення орофарингеального кандидозу пацієнтам також слід полоскати водою ротову порожнину після інгаляцій.

Супутнього лікування ітраконазолом, ритонавіром або іншими сильними інгібіторами CYP3A4 слід уникати (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі неможливості уникнення такого супутнього лікування часовий інтервал між прийомом взаємодіючих препаратів повинен бути максимально можливим. Пацієнтам, які приймають сильні інгібітори CYP3A4, підтримуюча та полегшуюча терапія препаратом Форакорт^®200 не рекомендується.

Обережність при прийомі препарату Форакорт^®200 слід проявляти пацієнтам із тиреотоксикозом, феохромоцитомою, цукровим діабетом, зниженим вмістом калію в крові, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, ідіопатичним стенозом аортального клапана, артеріальною гіпертензією, аневризмою та іншими тяжкими серцево-судинними захворюваннями, такими як ішемічна хвороба серця, тахіаритмія та тяжка серцева недостатність.

Обережність слід проявляти при лікуванні пацієнтів із подовженням інтервалу QT. Формотерол може сам спричиняти подовження інтервалу QT.

Необхідність у застосуванні інгаляційних кортикостероїдів та їх дозу слід переглянути для пацієнтів із туберкульозом легень в активній або прихованій формі, мікозом та вірусними інфекціями дихальних шляхів.

Потенційно тяжка форма гіпокаліємії може стати результатом прийому великих доз β₂-агоністів. Одночасний прийом β₂-агоністів та препаратів, здатних спричиняти або посилювати гіпокаліємічний ефект, таких як похідні ксантинів, стероїди та діуретики, може збільшити вплив β₂-агоністів на гіпокаліємію. Особливу обережність слід проявляти також при нестабільній бронхіальній астмі із застосуванням різноманітних бронходилататорів негайної дії, при гострій формі бронхіальної астми, що асоціюється із загостренням гіпоксії, та в інших випадках, які передбачають підвищений ризик виникнення побічних ефектів гіпокаліємії. За таких обставин рекомендується перевіряти рівень калію в сироватці.

Щодо всіх β₂-агоністів додатково рекомендується контролювати рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет.

Пневмонія та інші інфекції нижніх дихальних шляхів

Лікарям не слід втрачати настороженості щодо можливого розвитку пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ, з огляду на часте накладання клінічних ознак пневмонії та загострення основного захворювання. Інфекції нижніх дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, спостерігалися після інгаляційного застосування кортикостероїдів.

Імуносупресія

Пацієнти, які приймають препарати, що пригнічують імунну систему, більш чутливі до інфекції, ніж здорові особи.

Пневмонія у пацієнтів з ХОЗЛ

У пацієнтів із ХОЗЛ, які отримували інгаляційні кортикостероїди, спостерігалася підвищена частота пневмонії, включаючи випадки пневмонії, які потребували госпіталізації. Існують деякі дані щодо підвищеного ризику виникнення пневмонії при збільшенні дози стероїдів, але це не було продемонстровано достовірно в усіх дослідженнях.

Переконливих клінічних доказів наявності внутрішньокласових відмінностей за величиною ризику розвитку пневмонії між препаратами інгаляційних кортикостероїдів немає.

Лікарям слід бути уважними щодо можливого розвитку пневмонії у пацієнтів із ХОЗЛ, оскільки клінічні ознаки таких інфекцій збігаються із симптомами загострення ХОЗЛ.

Фактори ризику розвитку пневмонії у пацієнтів із ХОЗЛ включають тютюнопаління, літній вік, низький індекс маси тіла (ІМТ) і тяжкий перебіг ХОЗЛ.

Педіатричні популяції

Рекомендується регулярно перевіряти зріст дітей, які отримують довготривале лікування інгаляційними кортикостероїдами. Якщо ріст уповільнений, терапію слід переглянути з метою зниження дози інгаляційних кортикостероїдів. Переваги терапії кортикостероїдами та можливі ризики сповільнення темпів росту потрібно ретельно зважувати. Крім того, рекомендується звернутися до педіатра з питань респіраторних захворювань.

Обмежені дані довготривалих досліджень показують, що більшість дітей, які приймають інгаляційний будесонід, зрештою досягнуть свого належного зросту. Проте початкове незначне зменшення, хоча й тимчасове, темпів росту (приблизно 1 см) було виявлено. Зазвичай це відбувалося протягом першого року лікування.

Аналоги Форакорт® 200