Препарат Поліжинакс згідно з АТС-класифікацією належить до групи протимікробних та антисептичних засобів, що застосовуються в гінекології.
Поліжинакс ― це препарат, що випускається на ринок у формі вагінальних капсул, у його склад входять бактерицидні антибіотики: неоміцин, поліміксин B і ністатин ― полієновий антибіотик, протигрибковий лікарський засіб, що чинить фунгіцидну і фунгістатичну дію in vitro та in vivo (шляхом зв’язування ергостеролу цитоплазматичної мембрани грибів). Препарат застосовується для лікування вагініту, викликаного чутливими до препарату мікроорганізмами, а саме ― бактеріальний вагініт, рецидивний неспецифічний вагініт, вагініт, спричинений грибами роду Candida або змішаною мікрофлорою. Якщо у пацієнтки має проводитися будь-яке хірургічне втручання на статевих органах, то препарат Поліжинакс призначають з метою профілактики інфекційних ускладнень (інструкція МОЗ України). Резистентність до діючих речовин Поліжинаксу розвивається рідко і повільно. Властивості препарату характеризуються його окремими компонентами.

Діючі речовини препарату Поліжинакс

Неоміцин
Аміноглікозиди є натуральними продуктами ферментації (коли в оптимальних умовах культивують мікроби-продуценти, які виділяють антибіотики в процесі своєї життєдіяльності) і напівсинтетичними похідними з безлічі актиноміцетів, виявляють потужну активність щодо багатьох грамнегативних бактерій. Першим аміноглікозидом, що застосовувався в клінічній практиці, був стрептоміцин, який отримали з Streptomyces griseus і став першим ефективним засобом проти мікобактерій туберкульозу. Відкриття та характеристика антибактеріальної активності стрептоміцину привели до присудження Нобелівської премії з медицини Зельману Абрахаму Ваксману (Selman Abraham Waksman) і його колегам. Аміноглікозиди мають загальну структуру з двох або більше аміносахарів, з’єднаних глікозидним зв’язком з гексозним ядром. Вважається, що аміноглікозиди зв’язуються з рибосомами бактерій і блокують синтез білка. Аміноглікозиди, що застосовуються в даний час у США, включають стрептоміцин, гентаміцин, тобраміцин, амікацин, неоміцин. Аміноглікозиди погано всмоктуються перорально і зазвичай вводяться парентерально шляхом в/в або в/м ін’єкції або входять до складу комбінованих лікарських форм для зовнішнього (місцевого) застосування.
Неоміцин є аміноглікозидним антибіотиком широкого спектра дії, застосування якого в даний час обмежене пероральним і місцевим введенням. Неоміцин має мінімальну пероральну абсорбцію, і його застосування не пов’язане з випадками гострого пошкодження печінки. Пероральна і місцева терапія неоміцином не пов’язана з підвищенням рівня лужної фосфатази або амінотрансферази в сироватці крові. Не опубліковано жодного переконливого підтвердження з приводу випадків симптоматичної або жовтушної гепатотоксичності внаслідок перорального прийому неоміцину. Погана абсорбція неоміцину робить малоймовірним досягнення системного рівня лікарського засобу, яке може призвести до пошкодження печінки (LiverTox: Clinical and Research Information on Drug-Induced Liver Injury [Internet]; 2012–2019).
Поліміксин B
Поліміксин B є ще одним клінічно доступним поліміксином, який застосовується в клінічній практиці для лікування інфекцій, викликаних грамнегативними бактеріями з множинною лікарською стійкістю. Поліміксин В порушує осмотичну резистентність мембран бактерій, а також активний відносно збудників, які знаходяться в стадії спокою. Його хімічна структура дуже схожа на структуру поліміксину Е (колістину), за винятком однієї амінокислоти. Однак оскільки останній вводиться у вигляді проліків, існують серйозні фармакокінетичні відмінності між обома поліміксинами, які можуть потенційно визначати різні клінічні та мікробіологічні результати (Rigatto M.H. et al., 2019).
Ністатин
Ністатин є місцевим і пероральним протигрибковим засобом, що виявляє активність проти багатьох видів дріжджів і Candida albicans та в основному застосовується для лікування кандидозу шкіри й ротоглотки. При пероральному застосуванні ністатин погано всмоктується в кров і не пов’язаний з лікарським пошкодженням печінки. Ністатин є полієнмакролідним антибіотиком, який діє шляхом зв’язування із стеринами в плазматичних мембранах грибів, викликаючи витік вмісту клітин, що в кінцевому підсумку призводить до загибелі грибкових клітин. Ністатин показаний для лікування дріжджових і кандидозних інфекцій шкіри, слизових оболонок і ШКТ, включаючи кандидоз ротоглотки. Він практично не всмоктується перорально і тому не показаний при інвазивних грибкових інфекціях. Ністатин був схвалений FDA в 1971 р. і в даний час широко застосовується. Ністатин доступний у декількох лікарських формах, таких як таблетки, порошок для суспензії, креми та мазі, вагінальні капсули в різних концентраціях. Рекомендована доза при кандидозі ротоглотки становить 500 000–1 000 000 МО 3–5 р/добу у формі пероральної суспензії або таблеток протягом 1–2 тиж. Загальні побічні ефекти включають металевий присмак, сухість у роті, втрату апетиту і нудоту (LiverTox: Clinical and Research Information on Drug-Induced Liver Injury [Internet]; 2012–2014).

Актуальність проблеми

Candida albicans викликає 80–92% всіх випадків вульвовагінального кандидозу (ВВК) (Chong P.P. et al., 2007; Cauchie M. et al., 2017). Очікується, що до 2030 р. число жінок з рецидивуючим ВВК у всьому світі збільшиться майже до 158 млн (Denning D.W. et al., 2018). Лабораторні методи діагностики вважаються стандартом для діагностики вагініту у жінок із симптомами, але, на жаль, ці тести часто не проводяться на практиці, що обумовлює неправильне лікування і збереження симптомів (Korporaal H. et al., 2008). Було встановлено, що рівень точності самодіагностики становить тільки 28% для інфекції C. albicans у жінок, які лікуються самостійно, і протигрибкові препарати, що відпускаються без рецепта (OTC), часто виявляються неефективними (Gardella C.E.L. et al., 2012; Workowski K.A. et al., 2015; Pappas P.G. et al., 2016). Хоча вагінальні ізоляти C. albicans у даний час значною мірою чутливі до азолів, відмічається підвищення резистентності до них (Arendrup M.C. et al., 2017; Berkow E.L. et al., 2017). Можливі причини рецидиву включають такі чинники, як імунний статус хазяїна і чутливість до грибкового антигену, на додаток до помилок у самодіагностиці й самолікуванні. У цьому контексті наявність ефективних альтернатив азольних протигрибкових препаратів з різними механізмами дії може спричинити істотний вплив на глобальний тягар витрат на охорону здоров’я і якість життя пацієнтів (Hermanns R. et al., 2019).
Піхва ― це вагінальний біотип із власною екосистемою. У більшості здорових жінок дітородного віку вагінальний біотип на 95–98% представлений лактобацилами (Буділовська О.В. та співавт., 2018). Ця екосистема має динамічну, але дуже нестабільну рівновагу. Порушення рівноваги відоме як дисбіоз. При порушенні балансу між фізіологічною й умовно-патогенною мікрофлорою піхви виникають дисбіотичні стани, такі як бактеріальний вагіноз, а також розвиваються запальні процеси в піхві, такі як аеробний вагініт (Буділовська О.В. та співавт., 2018). Обговорювалися різні компоненти цієї екосистеми: морфологія стінок піхви, вагінальна ліквідність, лактокислотна і резистентна флора, мікроорганізми-загарбники, вагінальна кислотність, імунні процеси.
Вагініт є поширеним станом, що характеризується підвищеним виділенням з піхви з аномальною консистенцією, кольором або запахом (Eckert L.O., 2018). Вагініт має інфекційне походження в 90% випадків (Egan M.E., Lipsky M.S., 2000). Повідомляється про три поширені типи вагінальних інфекцій: бактеріальний вагіноз, пов’язаний зі зміною нормальної мікрофлори лактобацил (вагінальний дисбіоз), кандидоз вульвовагініту внаслідок впливу дріжджів і трихомоніаз, який передається статевим шляхом (Eckert L.O., 2018). На відміну від вагініту, при вагінозі немає місцевого запалення (Donders G.G. et al., 2002).
Крім цієї типової тріади, у даний час визнано, що на інші клінічні об’єкти припадає значна частка інфекційного вагініту:
• бактеріальний вагініт, в основному викликаний кишковими бактеріями, такими як Е. coli, на відміну від бактеріального вагінозу, де переважають анаеробні бактерії (наприклад Gardnerella vaginalis) (Donders G.G. et al., 2002);
• змішаний вагініт, викликаний як мінімум двома вагінальними патогенами, які разом впливають на клінічну картину захворювання (Sobel J.D. et al., 2013).
Препарат Поліжинакс має перевагу ― швидко відновлює порушену рівновагу в разі бактеріального вульвовагініту, викликаного головним чином патогенною мікрофлорою кишечнику (Karag’ozov I. et al., 2004).

Дослідження

Мета одного з досліджень полягала в тому, щоб проаналізувати клінічну й бактеріологічну ефективність препарату Поліжинакс у лікуванні бактеріального вагініту з одним або декількома вірусами (змішаний вагініт) і кандидозної інфекції, а також вивчити кореляцію між результатами первинного клінічного обстеження і бактеріологічними дослідженнями.
У дослідженні взяли участь 88 пацієнтів з діагнозом змішаного вагініту під час первісного скринінгу вагінальної флори (стандартні лабораторні методи мікробіології для культивування мазків піхви/шийки матки з тестуванням чутливості до антибіотиків). Пацієнтів лікували препаратом Поліжинакс, застосовували у формі вагінальних капсул (протягом 12 днів). Через 30 днів після останнього дня терапії брали такі самі діагностичні мазки. У цей період, що становив у середньому 38,4 дня, було рекомендовано статеву стриманість. У результаті, за даними повторних мазків з піхви і шийки матки, у 83 з 88 жінок, які брали участь у дослідженнях, зафіксовано повне вилікування від виділеної раніше патогенної вагінальної мікрофлори. Таким чином, дійшли висновку, що Поліжинакс ― це препарат для лікування грибкових інфекцій з додатковою перевагою широкого спектру антибактеріальної дії (Goran D. et al., 2004).

Висновки

Таким чином, Поліжинакс демонструє високу ефективність щодо більшості грамнегативних і грампозитивних бактерій, які були виділені з піхви жінок репродуктивного віку, а також проти дріжджоподібних грибів роду Candida, у тому числі Candida non-albicans. Особливо важливо, що Поліжинакс не спричиняє негативного впливу на вагінальні Lactobacillus і, отже, може бути рекомендований для лікування різних вагінальних інфекцій (Кіра Е.Ф., Савічева А.М., 2018).

Діагнози, при яких застосовують Поліжинакс