Еуфілін згідно з АТС-класифікацією належить до засобів, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, ксантинів. Діюча речовина — теофілін. Даний лікарський засіб застосовується в лікуванні БА, ХОЗЛ (хронічного обструктивного бронхіту, емфіземи легень), нічного пароксизмального апное, у комплексній терапії «легеневого серця». Теофілін виявляє бронхолітичну, судинорозширювальну, спазмолітичну активність (інструкція МОЗ України).

Еуфілін: місце в лікуванні обструктивних захворювань дихальних шляхів

Молекулярні механізми дії теофіліну недостатньо вивчені (Mahemuti G. et al., 2018). Теофілін розслаблює гладкі м’язи дихальних шляхів переважно за рахунок інгібування активності фосфодіестераз: ФДЕ-3, ФДЕ-4 та ФДЕ-6. Теофілін є антагоністом аденозинових рецепторів. Цей механізм дії пояснює його основні фармакологічні ефекти. Саме антагонізм стосовно аденозинових рецепторів призводить до розвитку інших фармакотерапевтичних ефектів теофіліну: гіперсекреції шлункового соку, серцевих аритмій (блокада аденозинових рецепторів А1), стимуляції ЦНС, гастроезофагеального рефлюксу та підвищення діурезу. Теофілін також викликає інгібування фосфоїнозитид-3-кінази-δ (PI3K-δ) та підвищує активність деяких гістонацетилаз (HDAC), що деацетилюють залишки лізину в хроматині. Вважається, що протизапальні ефекти теофіліну можуть бути опосередковані саме активацією гістонацетилаз. Гістонацетилази протидіють ферментативній активності гістонацетилтрансферази, що сприяє ацетилюванню гістонів та розкриттю промоторних ділянок генів для транскрипції прозапальних медіаторів. Важливо, що навіть у низьких дозах теофілін сприяє відновленню чутливості до глюкокортикоїдів у хворих із ХОЗЛ та резистентністю до глюкокортикоїдів. Висловлено припущення, що активація гістондеацетилази HDAC2 теофіліном сприяє підвищенню протизапальної активності глюкокортикоїдів при поєднаному застосуванні. У пацієнтів із ХОЗЛ застосування теофіліну перорально в низьких дозах у поєднанні з інгаляційними кортикостероїдами більш ефективне стосовно зменшення вираженості запалення у бронхах, ніж монотерапія глюкокортикоїдом, агоністом β₂-адренорецепторів, антихолінергічним препаратом або теофіліном (Matera M.G. еt al., 2017).

Еуфілін: усе ще актуальний у лікуванні БА

Поширеність БА серед дорослого населення у світі становить близько 4,3%. У той же час у деяких країнах поширеність даного захворювання значно вища та становить 15% (Австралія, Великобританія, Швеція, Нідерланди). Поширеність даного захворювання серед дітей ще вища, у розвинених країнах цей показник перевищує 20%. Загострення БА — частий та серйозний привід для звернення у відділення невідкладної допомоги лікувальних закладів. За даними ВООЗ, у всьому світі БА призводить до 250 000 випадків летального наслідку кожного року (Mahemuti G. et al., 2018). Основу терапії БА складають інгаляційні препарати: агоністи β₂-адренорецепторів, антихолінергічні препарати та глюкокортикоїди, а також метилксантин теофілін. Останніми роками його застосування значно знизилося, проте він все ще застосовується в комбінованому лікуванні середньотяжкої та тяжкої персистуючої БА, а також у терапії загострень БА будь-якої тяжкості та для купірування астматичних нападів (Чучалин А.Г., 2018). Для купірування нападів теофілін може застосовуватися як у випадку неефективності препаратів першої лінії (інгаляційних агоністів β₂-адренорецепторів, глюкокортикоїдів), так і у якості швидкої допомоги у випадках, коли агоністів β₂-адренорецепторів немає в наявності (Сахарчук И.И. и соавт., 2005). Автори огляду, що включив 42 клінічних дослідження, сформулювали висновки, що теофілін як при поєднаному застосуванні із глюкокортикоїдами та інгаляційними бронходилататорами, так і у монотерапії є економічно доступним, ефективним та таким, що добре переноситься, препаратом для купірування астматичних нападів та терапії загострень БА (Mahemuti G. et al., 2018). Показана ефективність застосування теофіліну у купіруванні астматичних нападів у дітей (Saint G.L. еt al., 2018).

Еуфілін у лікуванні ХОЗЛ

Із 1930-х років теофілін широко застосовується в лікуванні ХОЗЛ. У сучасних клінічних дослідженнях продемонстрований бронхолітичний ефект теофіліну у пацієнтів зі стабільним перебігом ХОЗЛ, а також збільшення об’єму форсованого видиху за 1 с та зменшення вираженості задишки при додаванні даного препарату до постійного застосування салметеролу (Matera M.G. еt al., 2017). Теофілін виявляє менш виражений бронхолітичний ефект порівняно з антихолінергічними препаратами та агоністами β₂-адренорецепторів, у той же час відмічені наступні його переваги: теофілін чинить слабку протизапальну, сечогінну дію, стимулює роботу дихального центру та надниркових залоз, покращує мукоциліарний кліренс та підвищує скоротливість дихальних м’язів. Також даний лікарський засіб потенціює бронходилатуючу дію сальбутамолу та іпратропію броміду (Сахарчук И.И. и соавт., 2005).

Еуфілін: місце у терапії кашлю

Кашель — найчастіша причина звернення до сімейного лікаря. Кашель є захисним рефлексом та захисним механізмом у здорових людей. Проте кашель також є найбільш частою респіраторною скаргою, при якій потрібна медична допомога, та часто являє собою перший та найбільш стійкий симптом багатьох респіраторних захворювань. Хронічний безперервний кашель значно знижує якість життя, може призвести до соціальної ізоляції та розвитку клінічної депресії у пацієнта. У результаті клінічних досліджень продемонстровано, що на додаток до бронхолітичної та протизапальної активності, теофілін виявляє протикашльовий ефект. Встановлено, що теофілін знижує інтенсивність кашлю у дорослих пацієнтів із ХОЗЛ та у дітей із БА. Також показано, що він ефективний для лікування кашлю, викликаного прийомом інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту. Протикашльова дія теофіліну підтверджена у дослідженнях на тваринах. Теофілін чинить протикашльову дію в моделі кашлю, індукованого тютюновим димом та капсаїцином у морської свинки. Встановлено, що теофілін інгібував активацію аферентних сенсорних С-волокон in vivo та деполяризацію нейронів блукаючого нерва людини та морської свинки in vitro, а також пригнічував надходження кальцію в чутливі нервові закінчення в дихальних шляхах in vitro (Dubuis E. et al., 2014).

Еуфілін: висновки

Діючою речовиною препарату еуфілін (INN — амінофілін) є теофілін. Більше 80 років теофілін застосовується для лікування захворювань дихальних шляхів. Первинно він широко застосовувався в якості бронходилататора для лікування бронхообструктивних захворювань. Останніми роками його застосування дещо знизилося у зв’язку ыз широким застосуванням у клінічній практиці інгаляційних препаратів бронходилататорів та глюкокортикоїдів. У той же час застосування даного препарату все ще актуальне. У клінічних дослідженнях продемонстровано, що він чинить протизапальну дію при БА та ХОЗЛ. Окрім того, теофілін сприяє підвищенню активності гістонацетилаз та таким чином знижує резистентність до глюкокортикоїдів, що має важливе значення в терапії тяжкої персистуючої БА та ХОЗЛ. Теофілін застосовується системно (для тривалого застосування призначається його пероральний прийом; внутрішньовенно препарат застосовується переважно при загостреннях БА). Сьогодні теофілін застосовується в якості додаткової терапії у пацієнтів з БА, що погано контролюється комбінованою терапією інгаляційними кортикостероїдами та агоністами β₂-адренорецепторів тривалої дії, а також у пацієнтів з тяжким перебігом ХОЗЛ. Побічні ефекти теофіліну дозозалежні та включають нудоту, блювання та головний біль внаслідок інгібування ФДЕ, а при високих концентраціях препарату в плазмі крові — серцеві аритмії та судоми (внаслідок антагонізму аденозинових рецепторів A1) (Barnes P.J., 2013).

Аналоги Еуфілін-Здоров'я