Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим з фібриляцією (тріпотінням) передсердь (5000157749)
Рубрика за МКХ-10: I48.
Ознаки та критерії діагностики захворювання
Фібриляція і тріпотіння передсердь — надшлуночкові аритмії, які характеризуються некоординованою активністю передсердь з порушенням їхньої механічної функції.
Виділяють такі форми:
- Пароксизм, що виник вперше;
- Пароксизмальна (ритм відновлюється самостійно протягом 48 год);
- Персистуюча (пароксизм >48 год, для відновлення ритму необхідне втручання);
- Постійна (синусовий ритм відновити неможливо або недоцільно).
Діагноз встановлюють за даними ЕКГ у стані спокою.
Умови надання медичної допомоги
Хворі з фібриляцією передсердь підлягають амбулаторному обстеженню і лікуванню за місцем проживання. Обстеження може проводитися в районних поліклініках, а при необхідності додаткових обстежень — у міських кардіологічних диспансерах і діагностичних центрах. За необхідності відновлення синусового ритму при персистуючій аритмії у разі неефективності амбулаторного лікування рутинними заходами й/або при порушеннях гемодинаміки або для планової електроімпульсної терапії хворі підлягають госпіталізації у кардіологічний стаціонар, за відповідними показниками — у відділення інтенсивної терапії.
Програма діагностики
Обов’язкові дослідження:
- Визначення скарг та анамнезу.
- Клінічний огляд.
- Вимірювання АТ.
- Лабораторне обстеження (загальні аналізи крові і сечі, AлАТ, АсАТ, білірубін, креатинін, ліпідограма, ТГ, глюкоза крові, гормони щитовидної залози та гіпофізу (трийодтиронін (ТЗ), тироксин (Т4) вільний, ТТГ), коагулограма, МНВ, АЧТЧ).
- ЕКГ в 12 відведеннях.
- ЕхоКГ.
- Проба з фізичним навантаженням.
- Добовий моніторинг ЕКГ або реєстрація випадків.
Додаткові дослідження:
- ЕФД.
- Черезстравохідна ехоКГ.
- Рентгенографія органів грудної клітки.
- Маркери запального процесу в міокарді.
Програма лікування
Перелік і обсяг обов’язкових медичних послуг:
Хворі мають одержувати комплексну терапію із застосуванням таких препаратів:
- ацетилсаліцилова кислота, що показана всім хворим протягом необмежено тривалого часу за відсутності показань до застосування прямих антикоагулянтів;
- непрямі антикоагулянти під контролем МНВ (протромбіновий індекс при неможливості визначення МНВ). Контроль МНВ необхідно проводити при таких показаннях:
- вік >60 років при наявності цукрового діабету, ІХС (МНВ 2,0–3,0; цільова величина 2,5);
- вік >75 років, жіноча стать (МНВ 2,0–3,0; цільова величина 2,5);
- ХСН і/або ФВ <35% (МНВ 2,0–3,0; цільова величина 2,5);
- тиреотоксикоз (МНВ 2,0–3,0; цільова величина 2,5);
- АГ (МНВ 2,0–3,0, цільова величина 2,5);
- ревматичний мітральний стеноз (МНВ 2,5–3,5; цільова величина 3);
- протезовані клапани серця (МНВ 2,5–3,5; цільова величина 3);
- тромбоемболії в анамнезі (МНВ 2,5–3,5; цільова величина 3);
- тромбоутворення в порожнинах серця за даними трансторакальної та черезстравохідної ехоКГ (МНВ 2,5–3,5; цільова величина 3).
Профілактична антикоагулянтна терапія антагоністом вітаміну К (варфарин) показана хворим з персистуючою формою фібриляції передсердь (тривалістю >48 год), яким запланована медикаментозна або електрична кардіоверсія, протягом 3 тиж до та 4 тиж після кардіоверсії. За наявності факторів високого ризику тромбоемболічних ускладнень пацієнтам з постійною формою фібриляції передсердь показана профілактична антикоагулянтна терапія антагоністом вітаміну К. У хворих з підвищеним ризиком кровотечі, але за відсутності протипоказань для проведення антикоагулянтної терапії (з цільовими показниками МНВ 2,0–3,0) цільове значення МНВ має відповідати інтервалу 1,6–2,5.
Оцінку МНВ необхідно проводити щотижня з початку пероральної антикоагулянтної терапії і щомісяця — після досягнення необхідного рівня МНВ.
Препарати, які застосовують для контролю частоти шлуночкових скорочень при фібриляції передсердь:
- у хворих без додаткових шляхів проведення — внутрішньовенно блокатори β-адренорецепторів + верапаміл, дилтіазем;
- при СН — аміодарон + дигоксин1;
- у хворих з додатковими шляхами проведення — внутрішньовенно аміодарон.
Антиаритмічні препарати, показані для відновлення синусового ритму: пропафенон, аміодарон, дофетилід, флекаїнід.
Антиаритмічні препарати, показані для збереження синусового ритму:
- при ідіопатичній фібриляції передсердь (у хворих без структурних захворювань серця) — пропафенон, етацизин, соталол, флекаїнід, при неефективності цих препаратів — аміодарон, дофетилід;
- при фібриляції передсердь у хворих з АГ за відсутності ГЛШ — пропафенон, етацизин, соталол, флекаїнід, за відсутності ефекту — аміодарон, дофетилід;
- за наявності значної ГЛШ — аміодарон;
- при фібриляції передсердь на фоні ІХС — соталол, дофетилід, аміодарон;
- при ХСН — аміодарон, дофетилід.
Препарати, які застосовують при постійній формі фібриляції передсердь для контролю частоти шлуночкових скорочень:
- дигоксин — при наявності СН (у комбінації з блокаторами β-адренорецепторів);
- блокатори β-адренорецепторів — при ІХС, АГ, СН (в комбінації з дигоксином);
- недигідропіридинові антагоністи кальцію — при АГ, ІХС;
- соталол, аміодарон — при неефективності препаратів або за наявності додаткових шляхів проведення.
Електрична кардіоверсія:
1. Планова електрична кардіоверсія показана при:
- неефективності медикаментозної терапії;
- непереносимості антиаритмічних засобів або при ризику, пов’язаному з їхнім призначенням;
- прогресуванні СН, погіршенні кровопостачання серця, мозку, нижніх кінцівок, пов’язаному з тахіаритмією;
- наявності даних про те, що лише кардіоверсія раніше була ефективною для відновлення синусового ритму при фібриляції передсердь.
2. Невідкладна електрична кардіоверсія показана при:
- пароксизмі фібриляції передсердь з високою частотою шлуночкових скорочень на фоні гострого ІМ, нестабільної стенокардії;
- пароксизмі фібриляції передсердь, що супроводжується вираженою гіпотензією, гострою або прогресуючою ХСН;
- тяжкому пароксизмі фібриляції передсердь, що не піддається медикаментозному лікуванню.
Черезстравохідна електрокардіостимуляція при тріпотінні передсердь з метою відновлення синусового ритму (за умови насичення антиаритмічними препаратами).
В амбулаторних умовах введення прокаїнаміду для відновлення синусового ритму протипоказане.
Перелік додаткових медичних послуг:
1. Хворим, які не переносять ацетилсаліцилову кислоту, показані тієнопіридинові антитромбоцитарні препарати.
2. Імплантація кардіостимулятора у відповідному режимі за наявності супутніх порушень AV-провідності і синдрому слабкості синусного вузла.
3. Катетерне лікування при:
- неефективності медикаментозної терапії, що проводиться в адекватних дозах;
- аритмогенній дії антиаритмічних препаратів;
- нападах фібриляції передсердь і тріпотінні передсердь з погіршенням гемодинаміки;
- поєднанні фібриляції передсердь із синдромом передчасного збудження шлуночків;
- ізольованому тріпотінні передсердь.
4. Пацієнти потребують адекватного лікування супутніх захворювань, АГ, уражень щитовидної залози і цукрового діабету.
Характеристика очікуваного кінцевого результату лікування
Відсутність або істотне зменшення пароксизмів фібриляції передсердь і тріпотіння передсердь (при пароксизмальній і персистуючій формах), відсутність порушень гемодинаміки під час нападу, контроль ЧСС і відсутність прогресування ХСН (при постійній формі фібриляції передсердь).
Тривалість лікування
При нападах фібриляції передсердь частіше ніж 1 раз на 3 міс хворі потребують постійного щоденного застосування препаратів.
Критерії якості лікування
Відсутність прогресування ХСН. Нормальна толерантність до фізичного навантаження. Відсутність тромбоемболічних ускладнень.
Критерії контролю частоти шлуночкових скорочень у хворих з постійною формою фібриляції передсердь такі:
- середня частота шлуночкових скорочень у спокої не перевищує 80–90 уд./хв;
- середня частота шлуночкових скорочень під час субмаксимального навантаження не перевищує 120 уд./хв;
- середньодобова частота шлуночкових скорочень не повинна перевищувати 80 уд./хв, а також не повинно бути епізодів, коли протягом 1 год середня частота шлуночкових скорочень перевищує 100 уд./хв за даними холтерівського моніторування ЕКГ.
Критерії якості антиаритмічного лікування у хворих з рецидивуючою фібриляцією передсердь:
1. Повна ефективність — зникнення симптомних пароксизмів фібриляції передсердь.
2. Часткова ефективність:
- значне зменшення пароксизмів фібриляції передсердь зі збільшенням асимптомних інтервалів;
- більш короткі пароксизми фібриляції передсердь;
- більш низька ЧСС під час пароксизму, краща його переносимість.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можливі побічні дії препаратів відповідно до їхніх фармакологічних властивостей. Проведення антитромботичної терапії може спровокувати кровотечу, особливо у хворих з ураженням ШКТ та іншими факторами ризику.
Рекомендації щодо амбулаторного спостереження
Хворі мають перебувати на диспансерному спостереженні за місцем проживання. Обов’язкове щорічне обстеження, при необхідності — обстеження й корекція терапії частіше ніж 1 раз на рік. Обов’язковий регулярний контроль МНВ (протромбіновий індекс при неможливості визначення МНВ).
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Хворі мають дотримуватись дієти з обмеженням солі до 6 г/добу, тваринних жирів і продуктів, що містять ХС. При надлишковій масі тіла обмежується енергетична цінність їжі.
За наявності шкідливих звичок — відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.
Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації
Не рекомендується перебування під прямими сонячними променями хворим, які приймають аміодарон. При наявності частих пароксизмів і пароксизмів з порушенням гемодинаміки пацієнти потребують направлення на МСЕК для визначення можливості продовжувати професійну діяльність.
На підставі наказу МОЗ України від 30.10.1992 р. № 206 санаторно-курортне лікування потрібно хворим з пароксизмальною або персистуючою формами фібриляції/тріпотіння передсердь після відновлення синусового ритму і підбору адекватної протирецидивної терапії, з нападами порушень ритму не частіше ніж 2 рази на місяць.
1Дигоксин не може бути застосований як єдиний препарат для контролю частоти шлуночкових скорочень при відновленні синусового ритму.