Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим з надшлуночковими тахікардіями

Содержание

Рубрика за МКХ-10: I47.1.

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Мають пароксизмальний характер, раптовий початок і кінець.

У більшості випадків регулярний ритм із незначними коливаннями частоти.

ЧСС 100–250 уд./хв, зазвичай 140–220 уд./хв.

Частота скорочень шлуночків відповідає частоті скорочень передсердь або менша за наявності AV-блокади.

Комплекси Q–R–S вузькі, але при аберантному проведенні можуть бути широкими.

Основні механізми тахікардії такі: механізм повторного входу імпульсу (re-entry), ектопічний автоматизм та тригерна активність.

Діагноз встановлюють на підставі ЕКГ під час нападу і остаточно підтверджують за допомогою неінвазивного ЕФД.

Умови надання медичної допомоги

Пацієнти із суправентрикулярною тахікардією, що діагностована вперше, потребують обстеження в кардіологічному стаціонарі за місцем проживання. Мета обстеження — уточнення виду суправентрикулярної тахікардії, виключення органічної патології серця, вибір тактики лікування. Якщо потрібне додаткове обстеження, застосування хірургічних методів лікування аритмії, необхідна госпіталізація в обласний кардіологічний центр. При нечастих безсимптомних (зі стабільною гемодинамікою) нападах пацієнтам показане відновлення синусового ритму за допомогою лікарських засобів у формі таблеток в амбулаторних умовах. При частих симптомних нападах відновлення ритму виконують бригади швидкої допомоги, застосовуючи внутрішньовенні форми лікарських засобів, хворим постійно призначають підтримувальну терапію або проводять хірургічне лікування аритмії.

Програма діагностики

Обов’язкові дослідження:

1. Визначення скарг та анамнезу;
2. Клінічний огляд;
3. Вимірювання АТ;
4. Лабораторне обстеження (загальний аналіз крові і сечі, АлАТ, АсАТ, білірубін, креатинін, загальний ХС, ТГ, ревмопроби, глюкоза крові, гормони щитовидної залози, коагулограма);
5. ЕКГ в 12 відведеннях;
6. ЕхоКГ;
7. Неінвазивне ЕФД;
8. Холтерівське моніторування ЕКГ.

Додаткові дослідження:

1. ВЕМ;
2. Добове моніторування АТ;
3. Коронаровентрикулографія;
4. Епізодичне моніторування ЕКГ;
5. Визначення маркерів запальних процесів міокарда.

Програма лікування

Перелік і обсяг обов’язкових медичних послуг:

При обстеженні необхідно чітко визначити механізм аритмії. Підібрати ефективне медикаментозне лікування, визначити показання до хірургічного лікування аритмії.

Для невідкладної терапії застосовують:

• при тахікардіях за механізмом re-entry — вагусні проби, АТФ, верапаміл, дилтіазем, блокатори β-адренорецепторів, пропафенон;
• при тахікардіях за участю додаткових шляхів проведення — пропафенон, флекаїнід, соталол, аміодарон;
• при тахікардіях за механізмом ектопічного вогнища — блокатори β-адренорецепторів, верапаміл, дилтіазем, пропафенон.

Для профілактики нападів використовують верапаміл (ретардні форми), блокатори β-адренорецепторів, дилтіазем, пропафенон, соталол, аміодарон.

Показання до хірургічного лікування тахікардії:

1. Частота скорочень шлуночків під час тахікардії >200 уд./хв;
2. Порушення гемодинаміки під час тахікардії;
3. Молодий вік;
4. Вагітність;
5. Наявність додаткового шляху проведення й миготливої аритмії;
6. Неефективність медикаментозної терапії.

Перелік і обсяг додаткових медичних послуг:

Хворим старшого віку з діагнозом ІХС рекомендоване проведення коронаровентрикулографії.

Хворим з нечастими нападами та при неінформативному черезстравохідному ЕФД рекомендоване проведення епізодичного моніторування ЕКГ.

За наявності АГ — добове моніторування АТ з подальшою корекцією гіпотензивної терапії.

Консультація ендокринолога та контроль рівня гормонів щитовидної залози при вперше виявленій суправентрикулярній тахікардії та при постійній терапії аміодароном кожні 6 міс.

Характеристика очікуваного кінцевого результату лікування

Відсутність нападів аритмії, які супроводжуються порушенням гемодинаміки, зменшення кількості і тривалості пароксизмів. Зниження частоти скорочень шлуночків під час тахікардії.

Тривалість лікування

При нападах показана терапія для відновлення синусового ритму. При нападах, що супроводжуються зниженням гемодинаміки, хворим показане хірургічне лікування аритмії. При неефективному хірургічному лікуванні показаний постійний прийом препаратів. Хворим після хірургічного лікування не показана антиаритмічна терапія.

Критерії якості лікування

Відсутність або значне зменшення кількості і тривалості пароксизмів тахікардії, повна відсутність нападів аритмії, які супроводжуються порушенням гемодинаміки. Зниження частоти скорочень шлуночків під час тахікардії. Нормальна толерантність до буденних фізичних навантажень.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі побічні ефекти та ускладнення препаратів відповідно до їхніх фармакологічних властивостей. Після хірургічного лікування не виключені рецидиви аритмії, які потребують повторних втручань, і порушення провідності.

Рекомендації щодо амбулаторного спостереження

Хворі, що одержують медикаментозну терапію, мають перебувати на диспансерному спостереженні за місцем проживання. Обов’язкові щорічне обстеження та корекція терапії. Після катетерних абляцій хворих повторно обстежують через 3 міс.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Пацієнтам показана дієта з обмеженням солі при схильності до АГ, при підвищеному рівні ХС — обмеження продуктів з високим вмістом тваринних жирів. При надлишковій масі тіла — зниження калорійності їжі.

Обмеження вживання алкоголю.

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

При частих пароксизмах і гемодинамічно значущих пароксизмах хворі потребують направлення на МСЕК для визначення можливості продовжувати професійну діяльність.