Рубрика за МКХ-10: I05-I09.
Усі хворі з вадами серця підлягають направленню на хірургічне лікування у відповідні спеціалізовані установи. У разі неможливості або відстрочки хірургічного лікування такі хворі підлягають амбулаторному обстеженню і лікуванню за місцем проживання. Обстеження може проводитися в районних поліклініках, а за необхідності додаткових обстежень — у міських кардіологічних диспансерах і діагностичних центрах. При прогресуванні СН хворих направляють у кардіологічні стаціонари за місцем проживання. Амбулаторний контроль і стаціонарне лікування проводять до проведення хірургічного втручання або за неможливості останнього.
Обов’язкові дослідження:
Додаткові дослідження:
Перелік і обсяг обов’язкових медичних послуг:
Поліпшення клінічного стану, підвищення толерантності до фізичного навантаження.
Термін стаціонарного лікування при проведенні хірургічного втручання визначають індивідуально. При лікуванні СН у кардіологічному стаціонарі термін лікування встановлюють залежно від стадії СН і ефективності терапії.
Видужання або поліпшення клінічного стану хворих після хірургічного лікування. При консервативній терапії — відсутність прогресування СН, підвищення толерантності до фізичного навантаження, зниження частоти госпіталізацій.
Можливі побічні дії препаратів відповідно до їхніх фармакологічних властивостей. Найбільш характерними ускладненнями є прогресування СН, легенево-судинна тромбоемболія, раптова серцева смерть.
Хворі потребують постійного диспансерного спостереження з обстеженням не менше ніж 1–2 рази на рік. За наявності СН підлягають диспансерному огляду не менше 1 разу на 2 міс або частіше (при певній клінічній ситуації).
При надлишковій масі тіла обмежується енергетична цінність їжі.
Відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.
За наявності СН — обмеження добового споживання хлориду натрію.
За наявності СН рекомендоване обмеження фізичних навантажень відповідно до стадії СН. Регулярна фізична активність (повільна ходьба, фізичні вправи невисокої інтенсивності) відповідно до функціональних можливостей пацієнта (комфортний, але регулярний руховий режим).
Не рекомендуються переохолодження й робота вночі.
Індивідуальне вирішення питання залишкової працездатності відповідно до стану пацієнта.