Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим з ДКМП

Содержание

Рубрика за МКХ-10: I42.0.

Умови надання медичної допомоги

Хворі з ДКМП підлягають амбулаторному обстеженню і лікуванню за місцем проживання. Обстеження може проводитися в районних поліклініках, а за необхідності додаткових обстежень — у міських кардіологічних диспансерах і діагностичних центрах. При прогресуванні СН показане лікування в кардіологічних стаціонарах за місцем проживання.

Програма діагностики

Обов’язкові дослідження при первинній діагностиці:

1. Визначення скарг та анамнезу;
2. Клінічний огляд;
3. Вимірювання АТ на обох руках;
4. Дослідження лабораторних показників (загальні аналізи крові і сечі, визначення в крові глюкози, АлАТ, АсАТ, КФК загальної і МВ-фракції, білірубіну, креатиніну, загального ХС, ТГ, калію, натрію, загального білка й білкових фракцій, СРБ, ревмопроб);
5. ЕКГ в 12 відведеннях;
6. ЕхоКГ;
7. Рентгенографія органів грудної клітки.

Додаткові дослідження:

1. Коронаровентрикулографія;
2. Ендоміокардіальна біопсія;
3. Радіонуклідна вентрикулографія і сцинтиграфія міокарда (із цитратом галію-67, індій-III-оксимом, 99-технецієм);
4. Добовий моніторинг ЕКГ;
5. Тест із дозованим фізичним навантаженням (ВЕМ або тредміл);
6. Коагулограма;
7. Протромбіновий індекс або МНВ;
8. НУП сироватки крові;
9. Лабораторні методи визначення функції щитовидної залози, надниркової залози (при підозрі на ендокринну кардіоміопатію), рівня сечової кислоти;
10. МРТз контрастуванням.

Програма лікування

Перелік і обсяг обов’язкових медичних послуг:

Хворі мають одержувати комплексну терапію систолічної СН із застосуванням:

• інгібіторів АПФ;
• блокаторів β-адренорецепторів — метопрололу, карведилолу, бізопрололу, небівололу, які показані всім гемодинамічно стабільним хворим за відсутності протипоказань;
• салуретиків за наявності ознак затримки рідини;
• серцевих глікозидів. Найбільш доцільне застосування за наявності тахі- і нормосистолічного варіантів фібриляції передсердь;
• блокаторів рецепторів ангіотензину II (за непереносимості інгібіторів АПФ);
• антагоністів альдостерону. Використовують спіронолактон як тимчасовий діуретичний засіб і як засіб додаткового впливу на нейрогуморальні механізми розвитку СН, що здатний поліпшувати прогноз виживаності (у цьому разі в дозі 25 мг/добу).

Перелік і обсяг додаткових медичних послуг:

1. Аміодарон у хворих з симптоматичними або тяжкими шлуночковими аритміями, а також при тахісистолічній формі фібриляції передсердь при недостатньому ефекті інших препаратів;
2. Внутрішньовенно симпатоміметичні засоби — допамін і/або добутамін — використовують при недостатньому ефекті лікування СН тільки в умовах стаціонару, бажано із застосуванням спеціальних дозаторів;
3. Нітрати внутрішньовенно або при сублінгвальному прийомі похідних нітрогліцерину чи ізосорбіду динітрату — за наявності ознак лівошлуночкової недостатності — з відміною після стабілізації гемодинаміки;
4. Антикоагулянти (непрямі) у пацієнтів з постійною формою фібриляції передсердь, тромбоемболічними ускладненнями в анамнезі, за наявності тромбів у порожнинах серця. Обов’язковий контроль МНВ. За неможливості визначення МНВ — визначення протромбінового індексу;
5. Імплантація кардіовертера-дефібрилятора за наявності рецидивуючої фібриляції шлуночків або стійкої шлуночкової тахікардії та їх резистентності до антиаритмічних препаратів;
6. Імплантація трикамерного електрокардіостимулятора в режимі DDDR (у правому передсерді і ПШ розміщують по два електроди — стимулюючий і сприймаючий) при тяжкій СН, рефрактерній до медикаментозної терапії, у хворих зі значними порушеннями внутрішньошлуночкової провідності і десинхронізацією скорочення шлуночків;
7. Трансплантація серця.

Характеристика очікуваного кінцевого результату лікування

Відсутність прогресування СН, збільшення тривалості життя.

Тривалість лікування

Хворі мають потребу в щоденному застосуванні препаратів протягом невизначено тривалого періоду. Строки стаціонарного лікування визначаються ступенем СН і ефектом лікування.

Критерії якості лікування

1. Усунення або зменшення вираженості суб’єктивних симптомів СН — задишки, серцебиття, підвищеної стомлюваності.
2. Підвищення ФВ ЛШ.
3. Усунення клінічних ознак затримки рідини в організмі.
4. Підвищення якості життя.
5. Збільшення періоду між госпіталізаціями.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі побічні дії препаратів — відповідно до їхніх фармакологічних властивостей.

Найчастіше — артеріальна гіпотензія. Проведення неадекватної антикоагулянтної терапії може спровокувати кровотечі, особливо у хворих з існуючими ураженнями травного тракту й іншими факторами ризику. У даних пацієнтів високий ризик тромбоемболічних ускладнень, особливо при застосуванні масивної діуретичної терапії. У групі хворих з ДКМП високий ризик аритмічної смерті.

Рекомендації щодо амбулаторного спостереження

Хворі мають перебувати під диспансерним наглядом за місцем проживання й обстежуватися не менше ніж 1 раз на 2 міс або частіше, якщо така необхідність зумовлена клінічною ситуацією.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Обмеження добового споживання хлориду натрію: <3 г/добу при доклінічній і помірній СН (<1,5 г/добу — при вираженій СН (III–IV ФK)). При надлишковій масі тіла обмежується енергетична цінність їжі.

Відмова від тютюнопаління та вживання алкоголю.

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

Рекомендоване обмеження фізичних навантажень відповідно до ступеня й вираженості СН. Регулярна фізична активність (повільна ходьба, фізичні вправи невеликої інтенсивності) відповідно до функціональних можливостей пацієнта (комфортний, але регулярний руховий режим). Більшість хворих потребує направлення на МСЕК у зв’язку зі стійкою втратою працездатності, яка зумовлена СН.