Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим з гіпертонічною хворобою (есенціальною АГ) III стадії

Содержание

Рубрика за МКХ-10: I10–I13.

Умови надання медичної допомоги

Хворі з ГХ III стадії підлягають амбулаторному обстеженню й лікуванню за місцем проживання в районних поліклініках або сімейними лікарями з обов’язковою консультацією кардіолога 1 раз на рік. При недостатній ефективності амбулаторного лікування хворі підлягають стаціонарному лікуванню в терапевтичному або кардіологічному відділенні за місцем проживання. У складних випадках для виключення симптоматичної (вторинної) АГ додаткове обстеження й уточнення діагнозу проводиться в міських кардіологічних, ендокринологічних диспансерах або стаціонарах та діагностичних центрах. При розвитку ускладненого гіпертензивного кризу необхідна обов’язкова термінова госпіталізація в палату інтенсивної терапії відповідного профілю.

Програма діагностики

Обов’язкові дослідження:

1. Визначення скарг і анамнезу;
2. Фізикальне обстеження;
3. Вимірювання АТ на обох руках;
4. Вимірювання АТ на нижніх кінцівках;
5. Вимірювання маси тіла та об’єму талії;
6. Лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, креатинін, ХС, ТГ, глюкоза, калій, натрій крові);
7. ЕКГ в 12 стандартних відведеннях;
8. ЕхоКГ;
9. Огляд очного дна;
10. Рентгенографія органів грудної клітки;
11. УЗД нирок.

Додаткові дослідження:

1. Добовий моніторинг АТ;
2. Допплєрівське дослідження сонних і ниркових артерій;
3. Визначення мікроальбумінурії;
4. КТ і МРТ голови;
5. Радіоізотопна ренографія/реносцинтиграфія;
6. При супутній ІХС і наявності відповідних показань — коронаровентрикулографія, добове моніторування ЕКГ;
7. Визначення вмісту ХС у ліпопротеїнах різних фракцій.

Програма лікування

Перелік і обсяг обов’язкових медичних послуг:

Комбінована терапія антигіпертензивними препаратами I ряду (блокатори β-адренорецепторів, тіазидні або тіазидоподібні діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, блокатори рецепторів ангіотензину II). За наявності ХНН призначають петльові діуретики.

При ускладненому гіпертензивному кризі АТ має бути зниженим протягом 1 год з використанням внутрішньовенної терапії відповідно до показань і особливостей кризу. Застосовують нітрати, нітропрусид натрію, блокатори β-адренорецепторів, петльові діуретики, еналаприлат.

Перелік і обсяг додаткових медичних послуг:

1. Ацетилсаліцилова кислота після нормалізації АТ;
2. За недостатньої ефективності або неможливості застосування препаратів I ряду в складі комбінованої терапії використовують антигіпертензивні препарати II ряду (блокатори α1-адренорецепторів, насамперед при супутній доброякісній гіперплазії передміхурової залози, моксонідин, метилдопа, резерпін, петльові та калійзберігаючі діуретики);
3. При хронічному ураженні нирок і супутній мікроальбумінурії або протеїнурії, у тому числі при цукровому діабеті, обов’язковим є призначення інгібіторів АПФ або блокаторів рецепторів ангіотензину II;
4. Терапія статинами хворих високого і дуже високого ризику незалежно від рівня ХС.

Характеристика очікуваного кінцевого результату лікування

Стійке зниження АТ до цільового <140/90 мм рт. ст., у хворих високого і дуже високого ризику <130/80 мм рт. ст., при хронічному ураженні нирок і добовій протеїнурії 1 г і більше <125/75 мм рт. ст. Зменшення кількості і вираженості скарг хворого з боку серцево-судинної системи. Зниження ризику серцево-судинних ускладнень.

Тривалість лікування

Амбулаторне лікування проводиться безперервно протягом життя.

При ускладненому гіпертензивному кризі обов’язковим є стаціонарне лікування тривалістю, що відповідає профілю і виду ускладнення. Стаціонарне лікування необхідне при недостатній ефективності амбулаторного лікування, наявності ускладнень (гостра декомпенсація при СН, ХНН). Тривалість стаціонарного лікування — 10–12 діб.

Критерії якості лікування

Стабілізація АТ в межах цільового. Відсутність нових ускладнень гіпертонічної хвороби з боку органів-мішеней і подальшого прогресування порушень їхніх функцій.

Можливі побічні дії та ускладнення

Побічні дії антигіпертензивних препаратів відповідно до їхніх фармакологічних властивостей.

Рекомендації щодо амбулаторного спостереження

Хворі мають перебувати на диспансерному спостереженні за місцем проживання. Щорічне обов’язкове обстеження в рамках діагностичної програми, за необхідності — обстеження й корекція терапії частіше ніж 2 рази на рік.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Пацієнтам показана дієта з обмеженням солі до 5 г/добу, тваринних жирів та продуктів, що містять ХС. Рекомендується дієта, збагачена омега-3-поліненасиченими жирними кислотами (морська риба). При надлишковій масі тіла обмежується енергетична цінність їжі.

За наявності шкідливих звичок — відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

Хворих можна направляти на МСЕК у зв’язку з втратою працездатності. Рекомендовано обмежені дозовані фізичні навантаження під контролем фахівців з ЛФК. Не рекомендується перебування під прямими сонячними променями, переохолодження і перегрівання.