Класифікація ІХС

1. Раптова коронарна смерть

1.1. Раптова клінічна коронарна смерть з успішною реанімацією.

1.2. Раптова коронарна смерть (летальний кінець). У разі розвитку на фоні гострої коронарної недостатності або гострого ІМ (рубрика I24.8 або I22 за МКХ-10).

2. Стенокардія (рубрика I20 за МКХ-10)

2.1.1. Стабільна стенокардія напруження (із зазначенням I–IV ФК за класифікацією Канадської асоціації кардіологів), у пацієнтів з IV ФК стенокардія малого напруження може клінічно проявлятися як стенокардія спокою (рубрика І20.8 за МКХ-10).

2.1.2. Стабільна стенокардія напруження при ангіографічно інтактних судинах (кардіальний синдром X, рубрика І20.8 за МКХ-10).

2.2. Вазоспастична стенокардія (ангіоспастична, спонтанна, варіантна, Принцметала, рубрика I20.1 за МКХ-10).

3. Нестабільна стенокардія (рубрика І20.0 за МКХ-10)

3.1. Стенокардія, що вперше виникла. Діагноз встановлюють протягом 28 діб від появи першого ангінозного нападу.

3.2. Прогресуюча стенокардія (поява стенокардії спокою, нічних ангінозних нападів у хворого зі стенокардією напруження, підвищення ФК стенокардії, прогресуюче зниження толерантності до фізичного навантаження, транзиторні зміни на ЕКГ у стані спокою).

3.3. Рання постінфарктна стенокардія (від 72 год до 28 діб).

4. Гострий ІМ (рубрика I21 за МКХ-10)

Діагноз встановлюють із зазначенням дати виникнення (до 28 діб): локалізація (передня стінка, передньоверхівковий, передньобоковий, передньосептальний, діафрагмальний, нижньобоковий, нижньозадній, нижньобазальний, верхівковобоковий, базальнолатеральний, верхньобоковий, бічний, задній, задньобазальний, задньобоковий, задньосептальний, септальний, ПШ); первинний, рецидивуючий (від 3 до 28 діб), повторний (відзначати розміри і локалізацію не обов’язково, якщо виникають труднощі в ЕКГ-діагностиці).

4.1. Гострий ІМ з наявністю патологічного зубця Q (рубрика I21.0–I21.3 за МКХ-10).

4.2. Гострий ІМ без патологічного зубця Q (рубрика I21.4 за МКХ-10).

4.3. Гострий субендокардіальний ІМ (рубрика I21.4 за МКХ-10).

4.4. Гострий ІМ (неуточнений, рубрика I21.9 за МКХ-10).

4.5. Рецидивуючий ІМ (від 3 до 28 діб, рубрика І22 за МКХ-10).

4.6. Повторний ІМ (після 28 діб, рубрика І22 за МКХ-10).

4.7. Гостра коронарна недостатність. Попередній діагноз — елевація або депресія сегмента ST — відображає ішемію до розвитку некрозу міокарда або раптової коронарної смерті (строк до 3 діб, рубрика І24.8 за МКХ-10).

4.8. Ускладнення гострого ІМ вказують за часом їхнього виникнення (рубрика І23 за МКХ-10):

• ГСН (I–IV класи за Кілліпом, рубрика I50.1 за МКХ-10);
• порушення серцевого ритму та провідності (рубрики І44, I45, I46, I47, I48, І49 за МКХ-10);
• розрив серця зовнішній (з гемоперикардом — рубрика І23.0 за МКХ-10; без гемоперикарду — рубрика І23.3 за МКХ-10) і внутрішній (дефект міжпередсердної перетинки — рубрика I23.1 за МКХ-10); дефект міжшлуночкової перетинки (рубрика І23.2 за МКХ-10); розрив сухожильної хорди (рубрика І23.4 за МКХ-10); розрив папілярного м’яза (рубрика І23.5 за МКХ-10);
• тромбоемболії різної локалізації (рубрика І23.8 за МКХ-10);
• тромбоутворення в порожнинах серця (рубрика І23.6 за МКХ-10);
• гостра аневризма серця (рубрика І23.8 за МКХ-10);
• синдром Дресслера (рубрика I24.1 за МКХ-10);
• епістенокардитичний перикардит;
• постінфарктна стенокардія (від 72 год до 28 діб, рубрика І23.8 за МКХ-10).

5. Кардіосклероз

5.1. Вогнищевий кардіосклероз.

5.1.1. Постінфарктний кардіосклероз із зазначенням форми і стадії СН, характеру порушення ритму та провідності, кількості перенесених інфарктів, їхньої локалізації й часу виникнення (рубрика І25.2 за МКХ-10).

5.1.2. Аневризма серця хронічна (рубрика І25.3 за МКХ-10).

5.2. Дифузний кардіосклероз із зазначенням форми та стадії ХСН, порушення ритму та провідності (рубрика I25.1 за МКХ-10).

6. Безбольова форма ІХС (рубрика І25.6 за МКХ-10)

Діагноз встановлюють хворим з верифікованим діагнозом ІХС (за даними коронаровентрикулографії, сцинтиграфії міокарда з технецієм, стресової ехоКГ з добутаміном) на підставі виявлення ознак ішемії міокарда за допомогою тесту з дозованим фізичним навантаженням або холтерівського моніторування ЕКГ.

Примітки:

• Синдром стенокардії може супроводжувати інші захворювання, які приводять до відносної коронарної недостатності, і тоді термін «вторинна стенокардія» можна включати в діагноз після зазначення основної патології (аортальний стеноз та інші вади серця, ГКМП, пролапс мітрального клапана та ін.).
• Під терміном «ішемічна кардіоміопатія» слід розуміти ІХС з встановленими за допомогою методів коронаровентрикулографії: дифузним ураженням коронарних артерій, вираженою дилатацією ЛШ, тотальним зниженням скоротливості міокарда, які супроводжуються клінічними ознаками СН.
• Термін, по суті, відповідає стану, який був описаний в україно- і російськомовній спеціальній літературі як «ІХС з дифузним кардіосклерозом та СН», що виявляють у осіб похилого віку. Проте діагноз «ішемічна кардіоміопатія» (рубрика I25.5 за МКХ-10) не слід встановлювати без підтвердження спеціальними методами дослідження.
• За наявності різних ускладнень — як у разі гострих, так і хронічних форм ІХС (розрив серця, тромбоемболії, аритмії та ін.) — останні повинні бути зазначені в діагнозі, але окремо не кодуються.
• У діагнозі вказують лікарські втручання та час їхнього проведення:
  • АКШ із зазначенням кількості шунтів;
  • транслюмінальна ангіопластика та стентування із зазначенням судин, на яких проводилося втручання;
  • балонна контрапульсація;
  • електрофізіологічні втручання (тимчасова або постійна електрокардіостимуляція, абляція), дефібриляція.

• Записувати діагнози потрібно в такій послідовності: раптова коронарна смерть з реанімацією, ІМ, ускладнення ІМ, стенокардія, різні форми кардіосклерозу, хронічна аневризма серця, порушення ритму серця й провідності, СН.

Приклади формулювання діагнозів:

• ІХС: стабільна стенокардія напруження II ФК. Стенозуючий атеросклероз передньої міжшлуночкової артерії та правої коронарної артерії (коронарографія — 10.03.1999). Стентування передньої міжшлуночкової артерії (елютинг-стент — 12.03.99). СН I стадії зі збереженою систолічною функцією ЛШ.
• ІХС: стабільна стенокардія напруження IV ФК. Стенокардія спокою. Постінфарктний кардіосклероз (Q-ІМ передньої стінки ЛШ — 23.05.1999). Хронічна аневризма ЛШ. Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса. СН IIБ стадії з систолічною дисфункцією ЛШ.
• ІХС: нестабільна стенокардія (що прогресує з 20.12.06) III ФК. Постінфарктний кардіосклероз (2.06.1998). АКШ (2 шунти — 12.02.1998). СН I стадії зі збереженою систолічною функцією ЛШ.
• ІХС: безбольова форма. Шлуночкова екстрасистолічна аритмія (I клас за Лауном). Стенозуючий атеросклероз передньої міжшлуночкової артерії (коронарографія —10.03.1999). СН 0.
• ІХС: гострий ІМ із зубцем Q (трансмуральний) передньоверхівкового відділу ЛШ (5.07.2006). Гостра лівошлуночкова недостатність (клас III за Killip, 5.07.2006–7.07.2006; клас II за Killip, 8.07.2006–9.07.2006). Гостра аневризма серця. Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса (5.07.2006). СН I стадії зі збереженою систолічною функцією ЛШ.

ІХС: гострий повторний ІМ (13.02.2006). Постінфарктний кардіосклероз (ІМ із зубцем Q передньої стінки ЛШ — 23.03.2002). Пароксизмальна форма фібриляції передсердь (пароксизм 13.02.2006, тахісистолічна форма). СН IIА стадії зі збереженою систолічною функцією ЛШ.

ІХС: гострий ІМ із зубцем Q задньобазального та діафрагмального відділів ЛШ (18.05.2006). Гостра AV-блокада (II ступеня — 18.05.2006–20.05.2006; III ступеня — 6.06.2006–9.06.2006). Синдром Дресслера (30.05.2006). Рецидивуючий ІМ (в зоні ураження — 5.06.2006). Тимчасова електрокардіостимуляція (6.06.2006–9.06.2006). СН I стадії зі збереженою систолічною функцією ЛШ.

ІХС: гострий ІМ із зубцем Q передньобокового відділу ЛШ (11.01.2007). Первинна транслюмінальна ангіопластика і стентування (11.01.2007, передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії — 2 стенти, огинаючої гілки лівої коронарної артерії — 1 стент). Гостра лівошлуночкова недостатність (клас IV за Killip — 11.01.2007; клас II за Killip — 12.01.2007–15.01.2007). Стійка мономорфна шлуночкова тахікардія (11.01.2007). Електроімпульсна терапія (11.01.2007). СН IIА стадії зі збереженою систолічною функцією ЛШ.