ТРІАМЦИНОЛОН (TRIAMCINOLONUM)4 препарати

має сильну протизапальну дію; має слабку мінералокортикоїдну дію; гальмує розвиток симптомів запалення без впливу на причину його виникнення, гальмує накопичення макрофагів, лейкоцитів та інших клітин у ділянці запального осередку; інгібує фагоцитоз, вивільнення лізосомних ферментів, а також синтез і вивільнення хімічних медіаторів запалення; зменшує розширюваність та проникність капілярів, що призводить до гальмування утворення набряків; діє імуносупресивно, тобто гальмує клітинні імунні реакції, зменшує кількість лімфоцитів Т, моноцитів і ацидофільних гранулоцитів, також може гальмувати проникнення імунологічних комплексів ч/з основні мембрани та зменшувати концентрацію компонентів комплементу та імуноглобулінів; гальмує виділення АКТГ гіпофізом, що призводить до зменшення утворення кортикостероїдів та андрогенів у корі надниркових залоз: після одноразового прийому 60-100 мг тріамцинолону активність надниркових залоз залишається пригніченою протягом 24-48 год. і повертається до норми 30-40 діб; практично у кожного хворого, що приймає препарат у дозі 12-16 мг/добу понад 10 діб, може розвинутись недостатність надниркових залоз; після довготривалого прийому великих доз тріамцинолону функція надниркових залоз може відновитися протягом року, а в деяких випадках - ніколи; посилює катаболізм білка, гальмує синтез і посилює деградацію білків у лімфатичній, сполучній, м’язовій тканині та шкірі, що може призвести до атрофії; викликає зростання концентрації глюкози в крові, впливає на жировий обмін, збільшує концентрацію жирних кислот у плазмі; при довготривалому лікуванні може відбуватися неправильне розміщення жирової тканини; уповільнює утворення кісткової тканини, зменшує концентрацію кальцію у плазмі, може спричиняти гальмування росту кісток у дітей і молоді та призводити до розвитку остеопорозу у будь-якому віці; посилює дію ендо- та екзогенних катехоламінів.

ендокринні захворювання: для лікування первинної та вторинної адренокортикальної недостатності, уродженої гіперплазії надниркових залоз, гіперкальціємії, що асоціюється зі злоякісною пухлиною, при хворобі Де Кервіна та хворобі Аддісона, підгострому тиреїдиті; алергічні стани: сезонні та постійні алергічні риніти, астма, атопічний та контактний дерматит, нейродерміт, бульозний дерматит, реакції на ЛЗ, сироваткова хвороба та г. неінфекційний набряк гортані, при анафілактичних реакціях ГК не є корисними для лікування г. явища, однак вони корисні для попередження настання останньої фази АР; ревматичні порушення: пацієнтам з важким РА, які чекають на корисні ефекти протиревматичних препаратів пролонгованої дії, для короткострокового лікування г. подагри, г. неспецифічного анкілозивного спондиліту, бурситу, епікондиліту, посттравматичного остеоартриту, псоріатичного артриту та синовіту при остеоартриті; дерматологічні хвороби: при герпетиформах бульозного дерматиту, ексфоліативному дерматиті, важкій поліморфній еритемі, важкому псоріазі, важкому себорейному дерматиті, екземі, атопічному дерматиті, дискоїдному вовчаку, контактному дерматиті, гніздовій алопеції, пемфігусі та при різних г. і хр. дерматозах; офтальмологічні захворювання: тяжкі г. та хр. алергічні та запальні стани, включаючи алергічний кон’юнктивіт, алергічні крайові виразки рогівки, запалення переднього сегмента ока, хоріоретиніт, дифузний задній увеїт та хоріоїдит, оперізувальний герпес ока, ірит та іридоцикліт, кератит, неврит зорового нерва та симпатичну офтальмію; захворювання дихальних шляхів: аспіраційний пневмоніт, бериліоз, с-м Лефлера, саркоїдоз та г. міліарний туберкульоз; захворювання травної системи: реґіонарний ентерит (хвороба Крона) та виразковий коліт у період загострення; інші захворювання: туберкульозний менінгіт, розсіяний склероз (для лікування загострення розсіяного склерозу; ГК зменшують тривалість загострення, але не припиняють прогресування захворювання).

дозу визначають індивідуально, залежно від перебігу хвороби та реакції хворого на лікування; загалом рекомендується застосовувати препарат 1 р/добу, у ранкові години; табл: дорослі та діти з масою тіла більше 25 кг: 4-32 мг/добу за один або кілька прийомів, після досягнення очікуваного ефекту дозу потрібно поступово зменшувати (на 4 мг кожні 2-3 дні) до досягнення адекватної підтримуючої дози (приблизно 4 мг/добу); діти з масою тіла до 25 кг: початкова дозу 12 мг/добу, а наступні дози залежать від типу захворювання і відповіді пацієнта на лікування; при недостатності кори надниркових залоз зазвичай початкова доза становить від 4 мг до 12 мг на добу з одночасним лікуванням мінералокортикостероїдами; можна вводити в/м у дозах від 40 до 80 мг, початкова доза для дорослих та дітей віком від 12 років становить 60 мг, при необхідності одразу можна ввести дозу 100-120 мг, початкова доза для дітей віком 6-12 років 0,03-0,2 мг/кг у м’яз з інтервалами 1-7 днів; можна очікувати, що однократна парентеральна доза буде достатньою для 4-7-денного та до 3-4-тижневого контролю хвороби, однократна доза 40-60 мг може викликати ремісію симптомів протягом сезону у пацієнтів з алергічним ринітом або астмою, спричиненою пилком; внутрішньосуглобові дози у дорослих становлять 5-10 мг для менших суглобів та 20-60 мг для більших суглобів, однак дози 6-10 мг на ін’єкцію є вдалими для менших суглобів та 40 мг на ін’єкцію для більших суглобів, при ін’єкціях у декілька суглобів робиться введення до 80 мг, рекомендована початкова доза для дітей віком 12-18 років становить 2,5-40 мг, зважаючи на клінічну реакцію у відповідь, наступні дози можна збільшувати; можна вводити місцево для полегшення бурситу та тендосиновіту (вводити у простір між сухожильною піхвою та сухожиллям, а не в саме сухожилля, через можливість його розриву), доза залежить від розміру суглобу або синовіального простору та ступеня запалення; введення у місце ураження: від 5 до 10 мг, розподілені на кількості, що відповідають ураженій площі, початкова доза для дітей віком 12-18 років становить 2,5-40 мг, наступні дози можна збільшувати; великі площі вимагають кілька ін’єкцій та менших доз на місце ін’єкції, зазвичай 2-3 ін’єкції через кожні 2-3 тижні адекватно відповідають цій вимозі, введення в уражену ділянку підходить для лікування великих уражень (псоріазу та гніздової алопеції).

підвищена чутливість до препарату або до будь-яких складових речовин препарату; системні грибкові ураження та інші системні інфекції, дивертикуліт, глаукома, злоякісні новоутворення з метастазами, латентний або вилікуваний туберкульоз, вітряна віспа або кір, простий герпес, ЦД, остеопороз, міопатія, пептична виразка, психоз, значні незагоєні рани, вакцинація, хр. первинний геморагічний діатез, зумовлений недостатністю тромбоцитарної ланки гемостазу, з підшкірними крововиливами та крововиливами зі слизових оболонок у природні порожнини (хвороба Вергольфа), в/в, інтратекальне та епідуральне або інтраокулярне введення, кортикостероїд-індукована проксимальна міопатія в анамнезі, дитячий вік до 3 років у формі табл, до 6 років у формі суспензії для ін’єкцій.

реакція гіперчутливості, алергічні реакції (висип, кропив’янка, свербіж, здавленість у грудній клітці, набряки обличчя, губ та язика, ангiоневротичний набряк, бронхоспазм, зупинка дихання та анафiлактична реакцiя); м’язова слабкість, стероїдна міопатія, зменшення м’язової маси, остеонекроз, остеопороз (найбiльша втрата кiсткової тканини спостерiгається у першi 6 мiс. лiкування i насамперед вражає губчату кiстку), ламкість кісток, патологічні переломи кісток, асептичний некроз голівок стегна і передпліч, розрив сухожиль, сповільнення росту та процесів осифікації у дітей, передчасне закриття епіфізарних зон росту; пептичні виразки та їх наслідки: кровотечі, перфорації товстого або тонкого кишечнику (особливо у хворих із запаленням тонкого кишечнику), мелена, панкреатит, метеоризм, ульцерогенний езофагіт, диспепсія, підвищений апетит, нудота, блювання, гнійне запалення глотки, сухiсть у ротi; висип, уповільнене загоєння ран, потоншання шкіри, екхімози та гематоми, еритема, надмірна пітливість, алергічний дерматит, кропив’янка, вазомоторний набряк, почервонiння обличчя, атрофiя, надмiрне оволосiння, стриї, телеангiектазiї; судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з папілярним набряком, запаморочення і головний біль; розвиток синдрому Кушинга, гальмування росту у дітей, вторинна недостатність кори надниркових залоз і гіпофіза, особливо у стресових ситуаціях; виникнення цукрового діабету і збільшена потреба в інсуліні та протидіабетичних медикаментах у хворих на ЦД; гірсутизм, затримка натрію в органiзмi (є причиною затримки рiдини та призводить до компенсаторного збiльшення виведення калiю нирками i до гiпокалiєемiї); катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома з можливим ураженням зорового нерва, екзофтальм, порушення зору; негативний азотистий баланс, збільшення концентрації глюкози в крові та сечі, збільшення маси тіла, порфiрiя, пiдвищений рiвень загального холестерину, триглiцеридів та лiпопротеїдiв низької щiльностi; тромбоемболічні синдроми, набряк гомілок і стоп, погiршення серцевої функцiї, серцеві аритмії, артерiальна гіпертензiя, застійна недостатність кровообігу, гіпокаліємія та гіпокаліємічний алкалоз; психічні розлади, ейфорія, раптові зміни настрою, тяжка депресія, седативний ефект, безсоння, змiни особистостi, манiя, галюцинацiї та психози (симптоми можуть варiювати мiж шизофренiєю, манiєю чи делiрiєм), суїцидальні думки, погіршення перебігу епілепсії та інших психічних захворювань; гранулоцитоз, лiмфопенiя, моноцитопенiя; туберкульоз легенiв, захриплiсть, подразнення та сухiсть у горлі; порушення менструального циклу та вазомоторнi симптоми; погане самопочуття, вторинні грибкові і вірусні інфекції, підвищення або зниження рухливості і кількості сперматозоїдiв, порушення сну, тривалий біль у горлі, застуда або лихоманка.