ОКСИТОЦИН (OXYTOCINUM) Діюча речовина

клініко-фармакологічні властивості подібні з властивостями ендогенного окситоцину задньої долі гіпофіза; мускулатура матки містить чутливі до окситоцину рецептори сімейства G- протеїнозалежних рецепторів; спричиняє скорочення гладкої мускулатури матки, збільшуючи внутрішньоклітинну концентрацію кальцію, імітуючи таким чином родові перейми при нормальній, спонтанній скорочувальній діяльності матки і тимчасово перешкоджаючи кровотоку в матці; зі збільшенням амплітуди і тривалості м’язових скорочень відбувається розширення і згладжування шийки матки; по мірі розвитку вагітності кількість рецепторів до окситоцину і чутливість матки до нього зростають і до кінця вагітності досягають свого максимуму; у певних кількостях здатний підсилити скорочувальну здатність матки до рівня, характерного для мимовільної родової діяльності аж до тетанічного стану; спричиняє скорочення міоепітеліальних клітин, прилеглих до альвеол грудної залози, сприяє виділенню молока; впливаючи на гладку мускулатуру судин, спричиняє вазодилатацію, збільшує кровоток у нирках, коронарних судинах та судинах головного мозку; при цьому АТ залишається зазвичай незмінним, проте при в/в введенні великих доз або концентрованого р-ну АТ може тимчасово знижуватися з розвитком рефлекторної тахікардії і рефлекторного збільшення серцевого викиду; слідом за деяким початковим зниженням АТ настає тривале, хоча і невелике, його підвищення; на відміну від вазопресину, має слабку антидіуретичну дію; гіпергідратація можлива при одночасному застосуванні з великими кількостями безелектролітних рідин і/або при швидкому введенні.

в допологовий період: індукція пологів (індукція пологової діяльності на останніх або близьких до них термінах вагітності при наявності АГ (прееклампсія, еклампсія або при наявності СС та ниркового захворювання), еритробластоз плода, материнський або гестаційний ЦД, допологова кровотеча, або необхідність дострокового розродження, передчасний розрив плодових оболонок, при яких не відбувається спонтанної скорочувальної діяльності матки; планова індукція скорочувальної діяльності матки може бути показана при переношеній вагітності (більше 42 тижнів); індукція скорочувальної діяльності матки може також бути показана у випадках внутрішньоутробної смерті плода, внутрішньоутробної затримки розвитку плода); посилення скорочувальної діяльності матки (у першому або другому періоді пологів можна застосовувати в/в у вигляді інфузії для посилення переймів при тривалих пологах або при відсутності або млявості скорочень матки); у післяпологовий період; у разі гіпотонії матки, для зупинки післяпологової кровотечі; інші показання до застосування: у якості ад’ювантної терапії при неповному аборті або аборті, що не відбувся; застосування з метою діагностики (для визначення ембріонально-плацентарної дихальної здібності плода (навантажувальний тест з окситоцином)).

для індукції або стимуляції пологової діяльності застосовується винятково у вигляді в/в краплинної інфузії з обов’язковим дотриманням запропонованої швидкості інфузії і моніторингом маткових скорочень і серцевої діяльності плода; інфузію починають з р-ну, що не містить окситоцину; інфузію готують в 1000 мл р-нника (0,9% р-н натрію хлориду, 5% р-н глюкози), в якому р-няють 1 мл (5 МО) окситоцину (в 1 мл інфузії міститься 5 mМО окситоцину); швидкість введення початкової дози не повинна перевищувати 0,5-4 mМО/хв, кожні 20-40 хв її можна збільшувати на 1-2 mМО/хв, доки не буде досягнутий бажаний ступінь скорочувальної діяльності матки, у термінальному періоді швидкість інфузії, може досягати 8-9 mМО/хв., при передчасних пологах може знадобитися прискорене введення (більше 20 mМО/хв.); для припинення маткової кровотечі в післяпологовому періоді - в/в краплинна інфузія: в 1000 мл (0,9% р-н натрію хлориду, 5% р-н глюкози) р-нити 10-40 МО окситоцину, для профілактики маткової атонії необхідно 20-40 mМО/хв або в/м: 1 мл (5 МО) після відділення плаценти; як ад’ювантна терапія при неповному аборті: 10 МО в 500 мл 0,9% р- ну натрію хлориду або суміші 5% декстрози з 0,9% р-ном натрію хлориду в/в зі швидкістю інфузії 20-40 крап./хв.; для діагностики матково-плацентарної недостатності в/в інфузію розпочинають зі швидкістю 0,5 mМО/хв і кожні 20 хв подвоюють швидкість до досягнення ефективної дози (5-6 mМО/хв, максимум 20 mМО/хв.), після появи протягом 10-хвилинного періоду трьох помірних скорочень тривалістю по 40-60 с. кожне, припинити введення і простежити за зміною, тобто уповільненням серцевої діяльності плода.

клінічно вузький таз; несприятливе положення плода, що перешкоджає спонтанному розродженню без попереднього втручання (поперечне положення плода); акушерські екстрені ситуації, в яких співвідношення користі до ризику для плода або породіллі вимагає хірургічного втручання; у випадках фетального дистресу задовго до термінальних строків вагітності; тривале застосування при інертності матки або сепсис; гіпертонус матки; гіперчутливість до компонентів препарату; індукція або збільшення скорочувальної діяльності матки у випадках, коли вагінальні пологи протипоказані, наприклад, при передлежанні або випаданні пуповини, повному передлежанні плаценти або передлежанні судин; тяжкі CC розлади.

дефіцит фактора І, гіпопротромбінемія, тромбоцитопенія; реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції/анафілаксію, диспное, гіпотензія, шок, кропив’янка, утруднене дихання, набряк, гіперемія шкіри, свербіж, висип, підвищення t° тіла, озноб, можливий летальний наслідок; гіпергідратація; запаморочення, головний біль; аритмія, брадикардія, рефлекторна тахікардія, шлуночкові екстрасистолія; зниження АТ слідом за підвищенням; нудота, блювання; летальний наслідок під час пологів, післяпологова кровотеча, гіпертонус матки; крововиливи в органи малого таза, спазми матки; розрив матки; реакції у місці уведення; у жінок під час кесаревого розтину під спінальною анестезією, в/в введення 10 МО окситоцину викликає на ЕКГ подовження інтервалу ST.