НІФЕДИПІН (NIFEDIPINUM) Діюча речовина
є кальцієвим антагоністом 1,4-дигідропіридинового типу; кальцієві антагоністи гальмують трансмембранний потік іонів кальцію через повільний кальцієвий канал у клітину; діє, зокрема, на клітини міокарда та гладкої мускулатури коронарних артерій та периферичних судин.
лікування есенціальної АГ (з метою лікування гіпертензивних кризів); хр. стабільна стенокардія; вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала, варіантна стенокардія); профілактика стабільної стенокардії напруги - як монотерапія або в комбінації з β-блокаторами (вазоспастична та стабільна стенокардія напруги).
залежно від клінічної картини в кожному окремому випадку основну дозу слід вводити поступово; у пацієнтів з порушеною функцією печінки може виникнути необхідність у ретельному моніторингу її стану, а у тяжких випадках - у зниженні дози; для дорослих рекомендується такий режим дозування: 1 табл. по 30 мг 1 р/добу; лікування рекомендується починати з 30 мг ніфедипіну на добу (1 табл. по 30 мг); залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції пацієнта дозу ніфедипіну можна поступово збільшити до 60 мг 1 р/добу; супутнє застосування препарату з інгібіторами CYP3A4 або індукторами CYP3A4 може зумовити необхідність адаптувати дозу ніфедипіну або відмовитися від його застосування; табл. краще за все приймати в один і той самий час, незалежно від вживання їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад склянка води), ковтати не розжовуючи; рекомендується уникати вживання грейпфрутового соку разом з препаратом; при раптовому і значному підвищенні АТ початкова разова доза для дорослих становить 3-5 крап. (2-3,35 мг), для осіб літнього віку - не більше 3 крап. (2 мг) під язик або накапати на шматочок сухаря чи на цукор, якомога довше тримаючи в роті, при недостатній ефективності дозу поступово можна підвищувати до клінічно значущого ефекту, надалі у випадках підвищення АТ необхідно орієнтуватися саме на цю дозу, при необхідності (підвищення АТ до 190/100 мм рт. ст. - 220/110 мм рт. ст.) разову дозу можна поступово підвищити в окремих випадках до 10-15 крап. (6,7-10 мг) з урахуванням індивідуальних змін показників АТ у хворого.
індивідуальна гіперчутливість до ніфедипіну та допоміжних речовин, жінкам під час вагітності (до 20 тижня) та у період лактації, при кардіогенному шоці, у комбінації з рифампіцином (через неможливість досягти ефективних рівнів ніфедипіну у плазмі внаслідок індукції ферментів), при аортальному стенозі високого ступеня, нестабільній стенокардії, г. ІМ (протягом перших 4 тижнів), ілеостомі або колостомі.
АР, алергічний набряк/ангіонабряк, свербіж, кропив’янка, висипання, анафілактична/анафілактоїдна реакція, реакції стривоженості, розлади сну, головний біль, вертиго, мігрень, запаморочення, тремор, пар-/дизестезія, тахікардія, посилене серцебиття, вазодилатація, гіпотензія, втрата свідомості, носова кровотеча, закладення носу, диспное, біль у животі, нудота, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, гіперплазія ясен, дисфагія, кишкова непрохідність, виразка кишечника, блювання, транзиторне підвищення активності ферментів печінки, еритема, м’язові судоми, набряки суглобів, поліурія, дизурія, еректильна дисфункція, відчуття нездужання, неспецифічний біль, лихоманка; лейкопенія, агранулоцитоз, гіпестезія, сонливість; гіперглікемія; порушення зору, біль в очах; запор; безоар; недостатність гастроезофагеального сфінктера; жовтяниця; токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, пурпура; артралгія, міалгія.