ГІДРОХЛОРОТІАЗИД (HYDROCHLOROTHIAZIDUM)

Опис активної речовини

Склад і форма випуску

CAS №: 58-93-5 C7H8ClN3O4S2

USPDDN, RTECS: 6-хлоро-3,4-дігідро-2H-1,2,4-бензотіадіазин-7-сульфонамід 1,1-діоксид.
HSDB, RTECS: 3,4-дігідро-6-хлоро-7-сульфаміл-1,2,4-бензотіадіазин-1,1-діоксид; або 6-хлоро-3,4-дігідро-7-сульфамоіл-2H-1,2,4-бензотіадіазин 1,1-діоксид.

Mm = 297,74 Да. Білий або білий з жовтим відтінком кристалічний порошок. Мало розчинний в воді, спирті, добре розчинний — в лужних розчинах. Точка плавлення — 274 °C; рКа = 7,9; log P (октанол-вода) = -0,07; розчинність в воді — 722 мг/л при температурі 25 °C.

Лікарські препарати які містять активну речовину ГІДРОХЛОРОТІАЗИД

ГІДРОХЛОРТІАЗИД
Борщагівський ХФЗ
ГІДРОХЛОРТІАЗИД
таблетки 25 мг, № 20
сечогінні препарати з помірно вираженою активністю, група тіазидів
ГІПОТІАЗИД
Sanofi
ГІПОТІАЗИД
таблетки 25 мг блістер, № 20
таблетки 100 мг блістер, № 20
сечогінні препарати з помірно вираженою активністю, група тіазидів
ТИУРЕКС
Кусум
ТИУРЕКС
таблетки 12,5 мг блістер, № 30, 90
таблетки 25 мг блістер, № 30, 90
таблетки 50 мг блістер, № 30, 90
сечогінні препарати з помірно вираженою активністю, група тіазидів

Фармакологічні властивості

головним механізмом дії є блокування реабсорбції іонів натрію та хлору у дистальних ниркових канальцях, унаслідок цього зростає екскреція іонів натрію, хлору, що призводить до збільшення виведення води і надалі — калію та магнію; за рахунок діуретичного ефекту знижується об’єм плазми крові, посилюється активність реніну плазми та виведення альдостерону, в результаті чого посилюється виведення калію та бікарбонатів з сечею і зменшується рівень калію в сироватці крові; ренін-альдостероновий зв’язок опосередкований ангіотензином ІІ, тому при одночасному введенні антагоністів рецептору ангіотензину ІІ може спостерігатися зворотний вплив на зумовлене тіазидними діуретиками виведення калію; чинить слабкий інгібуючий вплив на карбоангідразу; за рахунок цього він помірно посилює виведення бікарбонатів, не зумовлюючи істотних змін рН сечі.

Показання ГІДРОХЛОРОТІАЗИД

АГ (як монотерапія або у комбінації з іншими антигіпертензивними ЛЗ); набряковий с-м при ССЗ, хворобах печінки та нирок; передменструальні набряки; набряки, спричинені прийомом ліків (ГК); симптоматичне лікування зменшення поліурії (парадоксальним чином), головним чином при нецукровому діабеті ниркового походження; зниження гіперкальціурії.

Застосування ГІДРОХЛОРОТІАЗИД

для лікування набряків початкова доза 25-100 мг (залежно від клінічної ефективності) 1 р/добу або 1 р/2 дні, МДД — 200 мг; як антигіпертензивний засіб призначають у початковій добовій дозі 25-100 мг на 1 прийом у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними ЛЗ, в окремих випадках ефективне застосування у початковій дозі 12,5 мг, при необхідності дозу підвищують, МДД -100 мг, гіпотензивна дія проявляється протягом 3-4 днів, для досягнення оптимального ефекту може знадобитися до 3-4 тижнів, після закінчення лікування гіпотензивний ефект зберігається близько 1 тижня; при передменструальному набряку звичайна доза 25 мг/добу, її застосовувати у період від початку прояву симптомів до початку менструації; при нецукровому діабеті для зменшення поліурії середня терапевтична доза 50 мг/добу, у разі необхідності доза може бути підвищена до 150 мг/добу; добова доза для дітей віком від 2 років 1-2 мг/кг маси тіла, залежно від маси тіла дітям від 2 до 12 років — 37,5-100 мг/добу.

Протипоказання

гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, гіперчутливість до інших сульфаніламідів, анурія, тяжка ниркова (кліренс креатиніну <30 мл/хв) або печінкова недостатність, резистентна до лікування гіпокаліємія чи гіперкальціємія, рефрактерна гіпонатріємія, симптомна гіперурикемія (подагра).

Побічна дія

лейкоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, нейтропенія, пригнічення кровотворення, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, при застосуванні високих доз можливе підвищення рівнів ліпідів крові, аритмія, ортостатична артеріальна гіпотензія, запаморочення, головний біль, судоми, парестезія, вертиго, сплутаність свідомості, дезорієнтація, сонливість, нервозність, зміни настрою, транзиторне порушення зору, ксантопсія, сухість у роті, відчуття спраги, нудота, блювання, запалення слинних залоз, запор, жовтяниця (жовтяниця, зумовлена внутрішньопечінковим холестазом), панкреатит, холецистит, ниркова недостатність, інтерстиційний нефрит, м’язові спазми та біль, гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому; гіперурикемія, що може провокувати подагричні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання; зниження глюкозотолерантності, що може зумовити маніфестацію латентного ЦД, васкуліт, некротизуючий ангіїт, респіраторний дистрес, у тому числі пневмоніт та набряк легень, анафілактичні реакції, шок, фоточутливість, кропив’янка, пурпура, токсичний епідермальний некроліз, с-м Стівенса-Джонсона, статеві розлади, виснаження.

На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko