ФЛУДАРАБІН (FLUDARABINUM)6 препаратів

містить водорозчинний фторований нуклеотидний аналог противірусного засобу відарабіну, 9-β-D-арабінофуранозиладеніну (ара-А), який є відносно стійким до дезамінування аденозиндезаміназою; швидко дефосфорилюється до 2Ф-ара-А, який поглинається клітинами та потім усередині клітин фосфорилюється дезоксицитидинкіназою до активного трифосфату, 2Ф-ара-АТФ; цей метаболіт інгібує рибонуклеотидредуктазу, ДНК-полімеразу, α-, δ- та ε-ДНК-примазу і ДНК-лігазу, інгібуючи т.ч. синтез ДНК; відбувається часткове інгібування РНК-полімерази ІІ та, як наслідок, зниження синтезу білка; дія на ДНК, РНК та синтез білка сприяє інгібуванню росту клітин та інгібування синтезу ДНК є домінуючим фактором у цьому процесі.

лікування В-клітинного хронічного лімфолейкозу (ХЛЛ) у пацієнтів із достатнім резервом кісткового мозку; терапію першого ряду здійснювати тільки у пацієнтів з прогресуючим захворюванням, стадії III/IV за Rai (стадія С за Binet), або стадії І/ІІ за Rai (стадія А/В за Binet), при яких пацієнт має симптоми, пов’язані із захворюванням, або ознаки прогресуючого захворювання.

рекомендована доза в/в 25 мг/м2 площі поверхні тіла щодня протягом 5 днів поспіль кожні 28 днів; пацієнтам з ХЛЛ застосовувати до досягнення максимальної відповіді на лікування (повна або часткова ремісія, яка зазвичай досягається через 6 циклів) та після цього припинити застосування.

гіперчутливість до препарату, ниркова недостатність із кліренсом креатиніну <30 мл/хв.; декомпенсована гемолітична анемія.

інфекційні захворювання/опортуністичні інфекції (мультифокальна прогресуюча лейкоенцефалопатія, оперізувальний лишай, вірус Епштейн-Барра), пневмонія; нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; кашель; блювання, діарея, нудота; гарячка, втома, слабкість; мієлодиспластичний с-м, г. мієлоїдний лейкоз (що асоціюється з терапією алкілуючими агентами, інгібіторами топоізомерази або променевою терапією); мієлосупресія; анорексія; периферична невропатія; порушення зору; стоматит; висипання; набряки, мукозит, нездужання, застуда; аутоімунні захворювання (аутоімунна гемолітична анемія, с-м Еванса, тромбоцитопенічна пурпура, набута гемофілія, пухирчатка); с-м лізису пухлини (ниркова недостатність, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія, гіперурикемія, гіпокальціємія, гематурія, уратна кристалурія, гіперфосфатемія); сплутаність свідомості; легенева токсичність (легеневий фіброз, пневмоніт, диспное); ШКК, зміни рівня ферментів підшлункової залози; зміни рівня ферментів печінки; лімфопроліферативні захворювання (асоційовані з вірусом Епштейна-Барра), кома, судоми, збудження; сліпота, неврит зорового нерва, зорова невропатія; СР, аритмія; рак шкіри, с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (типу Лайєлла); крововилив у мозок; легенева кровотеча, геморагічний цистит.