ДОБУТАМІН (DOBUTAMINUM)2 препарати
адреностимулююча дія; інотропний агент прямої дії, первинна активність якого зумовлена стимуляцією β1-адренорецепторів, а також α1-адренорецепторів серця; також викликає непрямий позитивний хронотропний ефект через розширення периферичних судин; викликає такі фармакологічні ефекти: посилює скорочення міокарда з підвищенням ударного об’єму крові і серцевого викиду; стимулює периферичні β2-адренорецептори і меншою мірою α2-адренорецептори і таким чином може викликати позитивний хронотропний ефект, викликає дозозалежні зміни гемодинаміки: збільшує серцевий викид, головним чином внаслідок підвищення ударного об’єму крові; збільшує ЧСС, особливо при застосуванні високих доз, зменшує тиск наповнення лівого шлуночка, системний судинний опір і при застосуванні високих доз також зменшує опір легеневих судин; підвищує AV-провідність і автоматизм синусового вузла, тимчасово знижує агрегацію тромбоцитів, підвищує потребу міокарда в кисні, але збільшення хвилинного об’єму серця і в результаті цього підвищення коронарного кровотоку, як правило, компенсують ці ефекти і зумовлюють тенденцію до більш сприятливого кисневого балансу порівняно з іншими позитивними інотропними речовинами; не впливає на дофамінергічні рецептори і (на відміну від, наприклад, дофаміну) на вивільнення ендогенного адреналіну; не має прямої дофамінергічної дії на перфузію нирок, може викликати появу аритмій.
СН з низьким серцевим викидом, пов’язаної з ІМ, кардіоміопатіями, інфекційно-алергічним шоком, кардіогенним шоком та операціями на серці.
дорослі - більшість хворих реагує на дози від 2,5 до 10 мкг/кг/хв; в окремих випадках доза добутаміну може досягати 40 мкг/кг/хв; діти - добутамін можна застосовувати в будь-якому віці; починати введення рекомендовано з дози 2,5-5 мкг/кг/хв, поступово підвищуючи її максимально до 15 мкг/кг/хв, залежно від ефекту; перед призначенням препарат розводять у 5% р-ні глюкози, 0,9% р-ні натрію хлориду або р- ні Рінгера з лактатом; можна призначати тільки у вигляді в/в інфузій; ехокардіографія з навантаженням добутаміном: при навантаженні поступово збільшують інфузійне вливання, найчастіше використовують схему лікування, при якій початкова навантажувальна доза добутаміну становить 5 мг/кг/хв, дозу збільшують кожні 3 хв до 10, 20, 30, 40 мг/кг/хв до досягнення кінцевої точки діагностування, на вищій стадії титрування додатково вводять по 0,25 мг атропіну у вигляді фракціонованої дози з 4-ї хв і в кожному випадку з інтервалом в 1 хв аж до досягнення загальної дози атропіну 1 мг, альтернативні схеми дозування залежать від максимальної дози добутаміну (до 50 мг/кг/хв), максимальної дози атропіну (до 2 мг) і часу введення атропіну.
гіперчутливість до добутаміну та інших компонентів препарату, механічний опір наповненню і/або звільненню шлуночка, наприклад, внаслідок тампонади серця, констриктивного перикардиту, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії, тяжкої форми аортального стенозу; гіповолемічні стани; одночасне застосування інгібіторів МАО, ехокардіографія з навантаженням добутаміном: гіперчутливість до добутаміну в анамнезі; одночасне застосування МАО, при застосуванні атропіну необхідно враховувати протипоказання до його застосування, не можна застосовувати для діагностичного тестування ішемії міокарда у рамках ехокардіографічного дослідження у таких випадках: нещодавно перенесений ІМ (протягом 30 днів після ІМ); нестабільна стенокардія; стеноз головної лівої коронарної артерії; гемодинамічна виражена обструкція відтоку лівого шлуночка, у тому числі гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; гемодинамічне виражене ураження серцевого клапана; тяжка СН (NYHA III або IV ступеня); схильність до аритмії або задокументована в анамнезі клінічно існуюча або хр. аритмія, особливо рецидивуюча постійна шлуночкова тахікардія; суттєве порушення провідності; г. перикардит, міокардит або ендокардит; розшарування аорти; аортальна аневризма; слабке УЗ-зображення; неадекватне лікування або контроль підвищення АТ; обструкція шлуночкового заповнення (стенозуючий перикардит, перикардіальна тампонада); гіповолемія.
еозинофілія, пригнічення агрегації тромбоцитів, гіпокаліємія, головний біль, збільшення частоти пульсу приблизно ≥30 уд/хв; зменшення АТ, шлуночкова аритмія, дозозалежні шлуночкові екстрасистоли, шлуночкова тахікардія, звуження судин; ангінальний біль, відчуття серцебиття; вентрикулярна тахікардія, вентрикулярна фібриляція; брадикардія, ішемія міокарда, ІМ, зупинка серця; зменшення тиску у легеневих капілярах, збільшення ЧСС і/або підвищення АТ, загрудинний ангінальний дискомфорт, шлуночкові екстрасистоли з частотою до >6 хв; суправентрикулярні екстрасистоли; вторинне виникнення AV-блокади, коронарний спазм судин; декомпенсована АГ/гіпотензія, випадки внутрішньопорожнинного стиснення градієнтів, відчуття серцебиття; напруження кардіоміопатії, бронхоспазм, задишка, нудота, екзантема; геморагічна петехія, біль у грудях, збільшення сечовипускання при високих дозах, гарячка, флебіти у місці введення, некроз шкіри, неспокій, нудота, головний біль, парестезії, тремор, посилення діурезу, у деяких випадках з імперативними позивами; відчуття серцебиття, міоклонічний спазм.