Що таке парагрип?

Парагрип — це гостре інфекційне захворювання респіраторного тракту з переважним ураженням слизових оболонок носоглотки та гортані.

Збудник парагрипу людини є оболонковим вірусом з одноланцюжковою РНК, що належить до сімейства Paramyxoviridae.

Вірус парагрипу може викликати також інфекцію нижніх дихальних шляхів. Найчастіше фіксується у дітей, зазвичай віком до 5 років, дорослих з ослабленим імунітетом та осіб похилого віку. Це одна з основних причин захворюваності та летальних наслідків дітей грудного віку в усьому світі.

Виділяють 4 серотипи цього вірусу.

Віруси парагрипу мають деякі загальні характеристики з вірусом грипу, у тому числі невелику кількість антигенних сайтів, а також погане зростання у яйцях з ембріоном.

Віріони вірусів парагрипу плеоморфні, діаметр їх коливається в межах 150–200 мікрометрів. Їх РНК кодує 6 білків:

• білок нуклеокапсиду (NP);
• фосфопротеїн (P);
• гібридний глікопротеїн (F);
• матричний білок (М);
• глікопротеїн гемаглютинін-нейрамінідазу (HN);
• РНК-полімеразу (L).

Епідеміологія

Вірус парагрипу людини є поширеним позалікарняним респіраторним патогеном.

Чинники ризику парагрипу включають:

• недоїдання;
• скупченість (проживання великої кількості осіб на малій площі, тісний контакт в організованих колективах);
• дефіцит вітаміну А;
• вплив диму та токсичних аерозолів.

Вірус парагрипу є однією з основних причин госпіталізації дітей віком до 5 років з приводу гострих інфекцій дихальних шляхів.

Коінфекції вірусу парагрипу та інших респіраторних вірусів відзначаються часто і можуть викликати більш серйозний, тяжкий та тривалий перебіг захворювання.

Як же передається парагрип?

Вірус парагрипу поширюється при прямому контакті від людини до людини або повітряно-краплинним шляхом.

Спалахи можуть виникати, наприклад, у будинках для людей похилого віку та дитячих садках.

Патофізіологія

Вірус парагрипу потрапляє на слизові оболонки верхніх дихальних шляхів з краплинами слини, частинками пилу та проникає в епітеліальні клітини.

Прикріплення та злиття вірусу з клітиною-хазяїном опосередковуються поверхневими білками вірусу: гемагглютинін-нейрамінідазою (HN) та злитими глікопротеїнами (F) із залишками сіалової кислоти на поверхні епітеліальних клітин хазяїна. Транскрипція та дозрівання опосередковуються актином та цитоскелетом, які також відіграють роль у русі вірусних глікопротеїнів до поверхні клітин-хазяїв.

Білок HN розщеплює залишок сіалової кислоти та сприяє вивільненню нових віріонів із клітини-хазяїна. Гібридні глікопротеїни, а також білки HN є найбільш важливими мішенями для нейтралізуючих антитіл. Внутрішня поверхня вірусної оболонки вкрита матриксним білком. Матриця для РНК-залежної РНК-полімерази, що містить білки P та L, створюється шляхом зв’язування та покриття вірусної РНК білком NP. Ген P також кодує різні білки реплікації вірусу, які відрізняються залежно від серотипу вірусу. Реплікація відбувається у цитоплазмі клітини-хазяїна.

Вірус парагрипу інфікує мукоциліарний епітелій дихальних шляхів носа та ротоглотки, потім поширюється на великі та дрібні дихальні шляхи. Прикріплення та реплікація вірусу відбуваються у клітинах миготливого епітелію верхніх та нижніх дихальних шляхів з піком реплікації через 2–5 днів після початкового зараження. Ступінь зараження та тяжкість захворювання корелюють з локалізацією, тобто легкі симптоми пов’язані з інфекцією верхніх дихальних шляхів, а більш тяжкі — круп, бронхіоліт, пневмонія — з інфекцією нижніх дихальних шляхів.

Першими морфологічними змінами, що відзначаються при інфікуванні клітини, є збільшення розміру цитоплазми та ядра, округлення вогнищ та зниження мітотичної активності клітини-хазяїна вже через 24 год після інокуляції вірусу парагрипу. Також утворюються багатоядерні гігантські клітини. Формуються запальні інфільтрати. Вірус парагрипу викликає апоптоз інфікованих клітин. Віремія характерна для пацієнтів з імунодефіцитом.

Парагрип: класифікація

За тяжкістю перебігу виділяють легкі, середньої тяжкості та тяжкі форми захворювання.

Діагностика

Інкубаційний період парагрипу може тривати 2–7 днів, у середньому 3–4 дні.

Вірус парагрипу людини пов’язаний із захворюваннями верхніх та нижніх дихальних шляхів у всіх вікових групах, включаючи:

• гострі респіраторно-вірусні інфекції;
• круп;
• трахеобронхіт;
• бронхіоліт;
• пневмонію.

Інфікування вірусом парагрипу зумовлює розвиток ускладнень низки хронічних захворювань:

• бронхіальної астми;
• хронічної обструктивної хвороби легень;
• хронічної серцевої недостатності.

Парагрип зазвичай має легку форму у здорових осіб, але може призвести до серйозніших респіраторних захворювань у дітей раннього віку та дорослих з ослабленим імунітетом.

Як починається парагрип?

Початок захворювання гострий з підвищення температури тіла, помірної інтоксикації, катаральних симптомів.

Парагрип: симптоми

• Підвищення температури тіла, максимальна вираженість лихоманки характерна на 2–3-й день захворювання.
• Загальна слабкість.
• Порушення сну.
• Зниження апетиту.
• Головний біль.
• Рідко одноразове блювання.
• Кашель.
• Ринорея.
• Закладеність носа.
• Зміна голосу, захриплість.

Парагрип: кашель

Кашель при парагрипі сухий, грубий, стійкий, супроводжується першінням, саднінням, печінням у горлі.

Парагрип: ознаки, що виявляються при фізикальному огляді

Набряклість, помірна гіперемія слизової оболонки задньої стінки глотки, дужок, м’якого піднебіння.

При поширенні запалення на нижні дихальні шляхи при аускультації виявляють хрипи.

Скільки днів триває парагрип?

При неускладненому перебігу захворювання триває 7–10 днів.

Який синдром є найбільш характерним для парагрипу? Синдром крупу відзначається переважно у дітей віком 2–5 років. У більшості дітей виявляють лихоманку, інспіраторний стридор, хрипкий, гавкаючий кашель, а також обструкцію гортані. При аускультації легень можуть вислуховуватися хрипи. Круп нерідко є першою ознакою захворювання. У такому разі дитина в нічний час несподівано прокидається вночі від грубого гавкаючого кашлю, голос при цьому охриплий, дихання шумне.

Підзв’язкова ділянка трахеї оточена перснеподібним хрящем, який менш розтяжний, ніж інші частини трахеї, і робить більш схильною до запальної обструкції, яка зачіпає як гортань, так і підзв’язкову ділянку. Потім запалення поширюється нижче на бронхи.

Бронхіоліт: через те, що кінцеві дихальні шляхи немовлят дуже малі, бронхіоліт відзначається лише у немовлят та дітей раннього віку. Захворювання зазвичай починається з лихоманки, закладеності носа, потім процес поширюється на нижні дихальні шляхи. Виникають кашель, хрипи, прискорене дихання та втягування міжреберних проміжків. Середня тривалість симптомів становить 8–15 днів.

Пневмонія. Пневмонія — одна із основних причин госпіталізації дорослого населення США. Основними клінічними симптомами пневмонії у дітей є лихоманка, кашель та хрипи. На рентгенограмах грудної клітки визначають інфільтрати або ущільнення.

Трахеобронхіт та гострий бронхіт: відзначаються кашель, лихоманка, при аускультації — хрипи.

Які органи уражує парагрип?

Парагрип уражує органи дихання, але можливе поширення інфекції з ураженням інших систем органів, включаючи нервову систему, нирки, суглоби, травну систему.

Також можливе безсимптомне носійство вірусу.

Додаткові методи обстеження

Для встановлення конкретного вірусологічного діагнозу потрібні лабораторні дослідження. Для тестування підходять мазки з носоглотки, аспірація та змиви з носа, мазки з носа та горла, мокротиння та бронхоальвеолярний лаваж.

Вірусна культура: багато років вважається золотим стандартом діагностики. Метод гемадсорбції (HAD) на моношарах із застосуванням флуоресцентно мічених моноклональних антитіл (Mab), специфічних до вірусу.

Культуральний метод із визначенням цитопатичного ефекту.

Флуоресцентний аналіз антитіл ґрунтується на ідентифікації вірусних антигенів безпосередньо у клінічних зразках.

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).

Клінічний аналіз крові: для парагрипу характерні підвищення рівня лейкоцитів у периферичній крові, що змінюється лейкопенією, та помірне підвищення швидкості осідання еритроцитів.

Парагрип: лікування

Лікування парагрипу у дорослих та дітей переважно симптоматичне.

На сьогодні немає противірусного засобу з доведеною ефективністю при інфекції вірусу парагрипу людини.

Для усунення лихоманки застосовують парацетамол, ібупрофен.

Госпіталізація показана дітям із синдромом крупа та особам із серйозними бактеріальними ускладненнями (наприклад пневмонією).

Лікування крупу. Глюкокортикостероїди ефективні при легкому, помірному та тяжкому крупі. Глюкокортикостероїди можуть бути рекомендовані в пероральних формах та ін’єкційно. Так, наприклад, широко застосовується дексаметазон у дозі 60 мг/кг маси тіла одноразово.

Також застосовується будесонід у формі суспензії для розпилення через небулайзер.

Епінефрин також застосовується через небулайзер, при цьому ефект розвивається через 30 хв і триває трохи більше 2 год.

При розвитку бактеріальних ускладнень показана антибіотикотерапія.

Диференційна діагностика

• Респіраторно-синцитіальний вірус.
• Грип.
• Риновірусна інфекція.
• Метапневмовірус людини.
• Аденовірусна інфекція.
• Бокавірус людини.

Чим небезпечний парагрип?

Зараження вірусом парагрипу людини у пацієнтів з ослабленим імунітетом і людей похилого віку зазвичай пов’язане з високим ризиком розвитку ускладнень і тяжкого перебігу захворювання, аж до летального наслідку.

Ускладнення:

• пневмонія;
• ангіна;
• синусити;
• отит.

Інфекція в ранньому дитинстві вірусами сімейства Paramyxoviridae (особливо респіраторно-синцитіальним вірусом та вірусом парагрипу людини) пов’язана з високим ризиком розвитку бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень у пізнішому віці.

Парагрип: профілактика

Дотримання правил особистої гігієни, масковий режим та дезінфекція поверхонь є основою профілактики.

Так, велика кількість вірусів, які виділяються маленькими дітьми, може зберігатися на пористих поверхнях до 10 год.

У разі виявлення спалахів парагрипу рекомендуються посилені заходи інфекційного контролю у місцях надання медичної допомоги пацієнтам із ослабленим імунітетом. Ці заходи включають суворі обмеження відвідувань та контактів між пацієнтами, фізичне дистанціювання, носіння масок для людей, що контактують з хворими на парагрип, заходи гігієни та очищення поверхонь навколишнього середовища.