Що таке гарднерельоз і бактеріальний вагіноз?

Гарднерельоз — це одна з форм бактеріального вагінозу, причиною розвитку якого є надмірний ріст умовно-патогенних анаеробних бактерій виду Gardnerella vaginalis.

Gardnerella vaginalis названо на честь вченого Германа Л. Гарднера (Hermann L. Gardner), який відкрив цей мікроорганізм у 1955 р.

У нормальних фізіологічних умовах у мікрофлорі піхви переважають бактерії роду Lactobacillus. Надмірний ріст бактерій виду Gardnerella vaginalis призводить до розвитку бактеріального вагінозу.

Бактеріальний вагіноз — це стан, при якому відзначаються патологічні виділення з піхви та ріст у вагінальному середовищі анаеробної мікрофлори, зокрема Gardnerella vaginalis.

Наявність бактеріального вагінозу асоціюється з безпліддям, передчасними пологами, післяпологовим ендометритом, запальними захворюваннями органів малого тазу, підвищеним ризиком зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) (Castroؘ J. et al., 2020).

Гарднерельоз: етіологія

Точна етіологія бактеріального вагінозу, спричиненого гарднерелами, залишається невідомою. Ступінь трансмісивності Gardnerella vaginalis залишається нез’ясованою. Передача цієї бактерії при статевому контакті може порушити природній бактеріальний баланс у піхві. Це порушення бактеріального балансу у піхві може призвести до розвитку бактеріального вагінозу.

У більшості випадків бактеріальний вагіноз зумовлений зменшенням популяції нормальних непатогенних видів бактерій роду Lactobacillus, які виробляють молочну кислоту та пероксид водню. Таке зменшення відкриває шлях для надмірного росту умовно-патогенних анаеробних бактерій, зокрема Gardnerella vaginalis (Schwebke J.R. et al., 2014).

На сьогодні вважається, що бактеріальний вагіноз викликає анаеробна мікрофлора піхви, яку виявляють у природних умовах, зокрема Gardnerella vaginalis у разі її надмірного росту.

Під час досліджень встановлено, що у статевих шляхах 50% жінок із безсимптомним бактеріальним вагінозом виявляли Gardnerella vaginalis.

Це спостереження дозволило припустити, що Gardnerella vaginalis може бути одним із компонентів нормальної флори піхви.

До факторів, що зумовлюють розвиток бактеріального вагінозу, належать:

• використання безрецептурних інтравагінальних гігієнічних засобів;
• використання вагінального душу або спринцювання;
• куріння;
• наявність декількох статевих партнерів;
• сильний стрес;
• підвищення частоти статевих контактів;
• нечаста зміна спідньої білизни;
• часте прийняття ванни (Abou Chacra L. et al., 2022).

Гарднерельоз: патофізіологія

Незважаючи на те, що наразі патофізіологія бактеріального вагінозу загалом залишається неясною, існує думка, що початок бактеріального вагінозу є пов’язаним із формуванням Gardnerella vaginalis біоплівки, яка згодом буде сприятливим середовищем для розмноження інших умовно-патогенних мікроорганізмів (Machado A., Cerca N., 2015).

Також Gardnerella vaginalis виробляє вагінолізин — токсин, що вражає клітини людини, який утворює в них пори. Він являє собою холестеринозалежний цитолізин, який ініціює складні сигнальні шляхи, які запускають лізис клітин-мішеней, а також підвищують вірулентність Gardnerella vaginalis та збільшують її вплив. Досить часто при гарднерельозі фіксують активність ферментів — протеаз та сіалідоз.

Gardnerella vaginalis має необхідні фактори вірулентності, що сприяють її адгезії до епітеліальних клітин слизової оболонки піхви. Це дозволяє Gardnerella vaginalis ефективно конкурувати з бактеріями роду Lactobacillus за домінування у вагінальному середовищі.

Вважається, що симптоми бактеріального вагінозу розвиваються в результаті розмноження анаеробної мікрофлори піхви, яка зазвичай нічим себе не проявляє через симбіоз з Gardnerella vaginalis. (Baruah F.K. et al., 2014).

Гарднерельоз: клінічна картина

У разі відсутності дисбалансу між гарднереллами та лактобацилами в мікрофлорі піхви жінок — носіїв Gardnerella vaginalis зазвичай будь-які симптоми відсутні (Hartmann A.A., Elsner P., 1984).

Близько 50% жінок із бактеріальним вагінозом відзначають наявність виділень із неприємним запахом із піхви, кількість яких збільшується особливо після статевого акту. Свербіж також може бути супутньою скаргою (Kairys N. et al., 2023).

Гарднерельоз: діагностичні критерії

Для діагностики бактеріального вагінозу, зокрема гарднерельозу, у клінічній практиці широко використовують критерії Амселя.

Наявність щонайменше 3 з 4 нижченаведених критеріїв Амселя дозволяють діагностувати у пацієнтки гарднерельоз.

Діагностичні критерії Амселя при бактеріальному вагінозі та гарднерельозі:

• наявність рідких гомогенних сірувато-білих виділень із піхви, які рівномірно покривають її стінки;
• наявність ≥20% «ключових» клітин у вологому розширеному стані, які є епітеліальними клітинами піхви, що вкриті бактеріями;
• pH вагінального середовища ≥4,5;
• наявність запаху, що нагадує рибний, при проведенні амінового теста (нанесення 5 або 10% розчину калію гідроксиду).

Гарднерельоз: лікування

Як лікувати гарднерельоз? У таблиці вказані різні схеми антибактеріальної фармакотерапії при лікуванні гарднерельозу у жінок.

Гарднерельоз: профілактика

З метою профілактики гарднерельозу жінці слід:

• використовувати безрецептурні інтравагінальні гігієнічні засоби згідно з рекомендаціями, зазначеними у листку-вкладці;
• використовувати прокладки під час менструацій;
• носити спідню білизну з натуральних матеріалів та регулярно її міняти;
• уникати безладних статевих контактів;
• відмовитися від куріння.