Аскаридоз — це інфекційне захворювання, викликане найпоширенішим видом гельмінтів (круглих червів) Ascaris lumbricoides. Ці паразити досягають у довжину 15–35 см. Це один із найпоширеніших гельмінтозів у світі, особливо в тропічних та субтропічних регіонах, де умови гігієни недостатні.

Етіологія

Процес інфікування починається з проковтування інвазивних яєць аскариди. Після потрапляння в тонку кишку з яєць виходять личинки, які проникають у кровоносні чи лімфатичні судини. Потім личинки проходять через печінку, де вони спочатку дозрівають, і через серце, після чого мігрують до легень. В альвеолах легень личинки двічі линяють, після чого переміщуються в горло і горлянку. Після ковтання вони повертаються в тонку кишку, де досягають статевої зрілості і можуть жити протягом 1–2 років.

Через 2–3 міс після зараження самки аскарид починають відкладати велику кількість яєць, які виділяються разом з калом. У вологому ґрунті з достатньою аерацією яйця дозрівають до інвазивної стадії приблизно за 3 тиж.

Причини

Джерелом інфекції є людина, а поширення відбувається аліментарним шляхом. Зараження може відбутися при вживанні забруднених продуктів харчування, таких як овочі та фрукти, особливо ті, що вирощувалися на полях, удобрених людським калом, або через контакт із брудними руками, на яких можуть бути яйця аскариди.

Основні фактори ризику включають вживання немитих сирих овочів та фруктів, а також геофагію — звичку їсти землю чи бруд.

Інкубаційний період, тобто час від моменту зараження до появи перших симптомів, становить 4–16 днів для легеневих симптомів та 2–3 міс до моменту, коли аскариди досягають повної зрілості та починають відкладати яйця. Важливо, що людина не є джерелом зараження для оточуючих людей.

Яйця аскариди можуть зберігати свої інвазивні властивості у вологому ґрунті протягом 7–10 років, вони також стійкі до заморожування. Однак прямі сонячні промені та висока температура можуть знищити яйця паразита.

Клінічна картина аскаридозу

Клінічна картина аскаридозу залежить від стадії захворювання та кількості паразитів в організмі.

На ранніх стадіях, коли личинки аскарид мігрують через легені, можуть відмічати симптоми, такі як кашель, лихоманка, загальне нездужання і навіть пневмонія. Цей стан іноді називають «міграційною фазою» аскаридозу (легеневий аскаридоз).

На пізніших стадіях, коли паразити досягають кишечнику, можуть виникнути біль в животі, нудота, блювання, діарея та нерегулярне випорожнення (кишковий аскаридоз). У деяких випадках можуть відмічати серйозніші симптоми, такі як непрохідність кишечнику, апендицит. Аскариди рідко проникають через стінки кишечнику, викликаючи перитоніт.

У деяких випадках аскариди можуть проникнути в жовчні або панкреатичні протоки (печінково-жовчний аскаридоз), викликаючи серйозні ускладнення.

Якщо паразити проникають у жовчні протоки, це може спричинити запалення, відоме як холангіт. Симптоми холангіту можуть включати жовтяницю (пожовтіння шкіри та очей), біль у верхній частині живота, лихоманку та озноб. Цей стан потребує негайного медичного втручання, оскільки може спричинити серйозні ускладнення, включаючи сепсис.

Якщо паразити проникають у панкреатичні протоки, це може спричинити гострий панкреатит — запалення підшлункової залози. Симптоми гострого панкреатиту можуть включати сильний біль у верхній частині живота, нудоту, блювання, підвищену температуру тіла і прискорене серцебиття. Це також серйозний стан, який потребує негайного медичного втручання.

У деяких випадках перебіг аскаридозу може бути безсимптомним, особливо якщо в організмі є невелика кількість паразитів.

Важливо відзначити, що діагноз аскаридозу зазвичай підтверджується виявленням яєць аскариди в стулі пацієнта або, в окремих випадках, — дорослих паразитів.

Діагностика

Діагностика аскаридозу зазвичай ґрунтується на виявленні яєць або дорослих паразитів у калі людини. Це робиться за допомогою мікроскопічного дослідження зразків випорожнень (мазок свіжого калу або загущеного у формаліні).

Для діагностики аскаридозу необхідне проведення серії досліджень. Зазвичай діагностика включає три дослідження калу, що проводяться з інтервалом в 3–5 днів. Це необхідно для підвищення ймовірності виявлення яєць аскарид, оскільки їх може не бути в кожному зразку кала.

Важливо, що дослідження калу може виявити незрілих аскарид чи одиничних самців паразита, оскільки вони не відкладають яєць. У деяких випадках, близько 3% від загального числа, діагноз аскаридозу може бути встановлений на основі виявлення дорослих нематод у калі або блювотних масах пацієнта.

Це свідчить про важливість проведення кількох тестів та використання різних методів діагностики при підозрі на аскаридоз, щоб підвищити ймовірність точного діагнозу.

У деяких випадках, особливо під час міграційної фази захворювання, коли личинки аскариди мігрують через легені, можуть бути корисними додаткові дослідження — рентгенографія грудної клітки, яка може показати характерні зміни, пов’язані з міграцією личинок через легені.

Серологічні тести, які виявляють антитіла до аскарид в крові, також можуть бути корисними, особливо у випадках, коли мікроскопічне дослідження калу не дає однозначних результатів. Однак ці тести можуть бути менш точними, оскільки антитіла можуть зберігатися у крові навіть після успішного лікування аскаридозу.

У деяких випадках, особливо при підозрі на ускладнення, такі як непрохідність кишечнику або проникнення нематод у жовчні протоки, можуть бути потрібні додаткові дослідження, такі як ультразвукова діагностика або комп’ютерна томографія.

Лікування аскаридозу

Лікування аскаридозу зазвичай включає застосування протигельмінтних препаратів, які знищують паразитів в організмі.

Лікування аскаридозу є необхідним у кожному випадку зараження, навіть якщо у пацієнта відсутні явні симптоми. Це пов’язано з тим, що аскариди можуть викликати різні ускладнення та негативно впливати на здоров’я, навіть якщо вони не спричиняють явних симптомів.

У разі змішаних гельмінтних інвазій, коли в організмі є різні види паразитів, рекомендується спочатку лікувати аскаридоз, а потім переходити до лікування інших гельмінтозів. Це пов’язано з тим, що аскариди можуть викликати серйозніші ускладнення та їх легше виявити та лікувати.

У деяких випадках, коли є підозра на аскаридоз, але дослідження калу не підтверджує наявність паразитів, може застосовуватися обґрунтовано емпіричне лікування. Це означає початок лікування на підставі клінічної картини та епідеміологічних даних, навіть без підтвердження діагнозу лабораторними методами. Це зумовлено тим, що дослідження калу може виявити незрілі форми аскарид чи одиничних самців, які не відкладають яйця.

Найпоширеніші препарати для лікування аскаридозу:

1. Альбендазол 400 мг. Препарат зазвичай приймають одноразово. Його антигельмінтна дія базується на пригніченні полімеризації тубуліну, білка, який відіграє важливу роль в утворенні мікротрубочок у клітинах.

Мікротрубочки необхідні для багатьох важливих функцій у клітинах, включаючи поділ клітин, підтримку їх форми та транспортування матеріалів усередині клітин. Коли альбендазол пригнічує полімеризацію тубуліну, це призводить до порушення цих функцій, що зрештою призводить до загибелі гельмінтів.

2. Мебендазол 100 мг. Цей препарат також порушує обмін речовин паразитів, що призводить до їх загибелі. Його зазвичай приймають 2 р/добу протягом 3 діб або 500 мг одноразово.
3. Пірантел. Цей препарат викликає параліч паразитів, що дозволяє організму позбутися їх. Його зазвичай приймають одноразово, увечері, з розрахунку 11 мг/кг маси тіла, але не більше 1 г/добу.

Всі ці препарати зазвичай добре переносяться, але можуть викликати деякі побічні ефекти, такі як біль у животі, головний біль та нудота.

Лікування легеневого аскаридозу зазвичай включає застосування протигельмінтних препаратів, таких як альбендазол або мебендазол, які вбивають паразитів. Однак ці препарати зазвичай призначають лише після завершення міграційної фази, щоб уникнути збільшення вираженості симптомів через загибель великої кількості личинок у легенях.

У деяких випадках можуть бути призначені симптоматичні лікарські засоби, такі як препарати для зменшення вираженості кашлю або кортикостероїди для зменшення вираженості запалення в легенях.

Хірургічне лікування аскаридозу зазвичай потрібне лише у разі серйозних ускладнень, які не можуть бути усунені за допомогою медикаментозного лікування.

Це може включати такі ситуації:

1. Механічна кишкова непрохідність. Така ситуація може виникнути, коли велика кількість аскарид утворює клубок, що блокує кишечник. У цьому разі може знадобитися лапаротомія (хірургічний розтин черевної порожнини) та видалення клубка аскарид.
2. Непрохідність жовчних шляхів. Якщо аскариди проникають у жовчні протоки і викликають їх блокування, це може потребувати хірургічного втручання для видалення паразитів та відновлення нормального відтоку жовчі.
3. Перфорація кишечнику. Це серйозне ускладнення, що може виникнути, якщо аскариди проникають крізь стінку кишечнику. Це потребує негайного хірургічного втручання.
4. Апендицит. У поодиноких випадках аскариди можуть викликати запалення апендикса, що також може потребувати хірургічного втручання.

Важливо, що хірургічне лікування аскаридоза зазвичай є останнім засобом і використовується тільки у разі серйозних ускладнень, які не можуть бути усунені медикаментозним лікуванням.

Моніторинг аскаридозу

Моніторинг аскаридозу важливий для контролю ефективності лікування та запобігання рецидивам. Він зазвичай включає наступні аспекти:

1. Повторне дослідження випорожнень (відсутність яєць аскариди при 3-разовому дослідженні калу, яке проводилося через 2 тиж після лікування). Після закінчення курсу лікування антигельмінтними препаратами лікар зазвичай призначає повторне дослідження калу для перевірки на наявність яєць аскариди. Це допомагає переконатися, що всіх паразитів було знищено.
2. Оцінка симптомів. Лікар також регулярно оцінюватиме симптоми пацієнта, щоб переконатися, що вони менш виражені і не виникають нові ускладнення.
3. Періодичні медичні огляди. У разі серйозних ускладнень, таких як перфорація кишечнику або непрохідність жовчних проток, пацієнту може знадобитися регулярне медичне спостереження навіть після завершення лікування.

Профілактика

Важливою частиною моніторингу аскаридозу є профілактика повторного зараження. Це може включати навчання правилам особистої гігієни, таким як регулярне миття рук та ретельна обробка їжі, а також покращення умов санітарії та гігієни у суспільстві.

Ось деякі ключові заходи профілактики:

1. Миття рук після прогулянки, відвідування туалету та перед їдою.
2. Ретельне санітарне оброблення продуктів, які потрапляють на стіл.
3. Ретельне миття, видалення шкірки та/або термічна обробка всіх фруктів та овочів перед вживанням.
4. Уникнення контакту з ґрунтом, забрудненим людським калом.
5. Профілактика геофагії у дітей.
6. Навчання дітей правилам особистої гігієни та безпечної поведінки у навколишньому середовищі.

Дотримання цих простих, але ефективних заходів може значно знизити ризик зараження аскаридозом.