Визначення

Аменорея — це клінічний симптом, що полягає у відсутності менструації у жінки репродуктивного віку (Nawaz G. et al., 2024).

Середній вік настання першої менструації (менархе) становить близько 12,4 року, проте цей показник може змінюватися залежно від індивідуальних характеристик пацієнтки, включно з етнічним походженням, масою тіла, харчуванням та генетичними факторами.

Менархе зазвичай відбувається через 2–3 роки після початку телархе — першого етапу розвитку молочних залоз, який зазвичай відбувається у віці 8–10 років. Так, телархе служить клінічним орієнтиром початку пубертатного періоду і передує менархе, представляючи собою важливий маркер нормального статевого дозрівання (Gasner A. et al., 2023).

Виділяють 2 основних типи аменореї:

первинна аменорея — відсутність менструацій до віку 15 років за наявності нормального розвитку вторинних статевих ознак або відсутність менструацій через 3 роки після телархе;
вторинна аменорея — відсутність менструацій протягом ≥3 міс у жінки з раніше регулярним циклом або ≥6 міс у жінки з нерегулярними менструаціями в анамнезі. Цей розлад може бути викликаний порушеннями на будь-якому рівні регуляції менструального циклу — від гіпоталамуса до гіпофіза, яєчників, ендометрію, шийки матки та піхви.

У разі первинної аменореї у дівчаток віком 13 років без ознак телархе рекомендовано діагностику затримки статевого дозрівання (Nawaz G. et al., 2024).

У близько 2% дівчаток менархе не настає до 15 років, що відповідає критерію первинної аменореї. Серед вроджених аномалій найбільш значущими причинами первинної аменореї є:

агенезія мюллерових проток (синдром Майєра — Рокитанського — Кустера — Хаузера) — частота становить 1:4500–1:5000 жінок;
повна андрогенорезистентність — діагностується із частотою 1:20 000–1:99 000 генетичних чоловіків (46,XY).

Загальна поширеність матково-піхвових аномалій серед жінок досягає до 7%, що наголошує на важливості ранньої діагностики та диференційної діагностики у пацієнток з відсутністю менархе (Nawaz G. et al., 2024).

Поширеність вторинної аменореї, зумовленої нефізіологічними причинами, оцінюється у близько 2–5% серед жінок репродуктивного віку. Серед пацієнток із підтвердженою нефізіологічною вторинною аменореєю найчастішими причинами є:

синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) — 30–40%;
функціональна гіпоталамічна аменорея — до 35%;
гіперпролактинемія — близько 10%;
передчасне виснаження оваріального резерву — близько 10% (Lord M. et al., 2024).

Нормальна фізіологія менструального циклу

Менструальний цикл регулюється віссю гіпоталамус — гіпофіз — яєчники (ГГЯ). У гіпоталамусі починається пульсуюча секреція гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ), яка стимулює передню частку гіпофіза до продукції фолікулостимулювального гормону (ФСГ). Під дією ФСГ відбувається розвиток фолікулів у яєчниках, які починають виробляти естроген. Естроген індукує проліферацію ендометрію та забезпечує зворотний негативний зв’язок на рівень ФСГ.

У міру домінування одного фолікула відбувається короткочасний позитивний зворотний зв’язок, що призводить до викиду лютеїнізувального гормону (ЛГ) у плазмі крові та овуляції. Залишковий фолікул перетворюється на жовте тіло, яке секретує прогестерон, необхідний для підтримки секреторного ендометрію. У разі відсутності запліднення рівні прогестерону та естрогену знижуються, викликаючи десквамацію ендометрію та початок нового циклу (Lord M. et al., 2024).

Зниження секреції ГнРГ гіпоталамусом або первинна недостатність гіпофіза призводять до зниження рівня ФСГ, що порушує дозрівання фолікулів у яєчниках. Недостатня секреція ФСГ викликає дефіцит естрогенів у плазмі крові, що перешкоджає проліферації ендометрію і, як наслідок, викликає відсутність менструації. Також у цих умовах не фіксується піки викиду ЛГ, овуляція та секреція прогестерону у лютеїновій фазі. Цей стан характеризується як гіпогонадотропний гіпогонадизм із низьким рівнем ФСГ та естрогенів.

Причини аменореї

Причини аменореї різноманітні, але можуть бути систематизовані наступні основні категорії:

анатомічні аномалії статевих шляхів (наприклад синдром Ашермана, агенезія матки / піхви);
яєчникова недостатність (первинна чи вторинна);
порушення функції гіпоталамо-гіпофізарної осі (у тому числі функціональна гіпоталамічна аменорея);
ендокринні розлади (гіперпролактинемія, захворювання щитовидної залози, СПКЯ);
фізіологічні стани (період вагітності, годування грудьми, менопауза);
ятрогенні причини (лікарські засоби, опромінення, хірургічні втручання);
психогенні та поведінкові розлади (розлади харчової поведінки, хронічний стрес, надмірне фізичне навантаження).

Причини первинної аменореї

Більшість випадків первинної аменореї зумовлені 3 основними категоріями:

дисфункція гонад — ~43% випадків;
агенезія мюллерових проток (MRKH-синдром) — 10–15%. Характеризується відсутністю матки, маткових труб і верхньої ¹/₃ піхви, нормальною функцією яєчників та жіночим каріотипом (46, XX), розвиненими вторинними статевими ознаками та зовнішніми жіночими статевими органами. MRKH-синдром часто асоціюється з урогенітальними та скелетними аномаліями (наприклад одностороння ниркова агенезія, сколіоз);
конституційна затримка росту та статевого дозрівання — 14%, є тимчасовим уповільненням дозрівання ГГЯ, пов’язане з індивідуальними генетичними особливостями. Стан спонтанно розрішується з часом.

Інші причини первинної аменореї включають:

функціональна гіпоталамічна аменорея (ФГА) — патологічне пригнічення гіпоталамічної секреції ГнРГ. Основними етіологічними факторами є розлади харчової поведінки, надмірне фізичне навантаження, високий рівень психологічного стресу, хронічні системні захворювання;
гіпопітуїтаризм;
синдром повної андрогенорезистентності — розвивається у пацієнтів з каріотипом 46,XY через мутації андрогенового рецептора. Характеризується вродженою відсутністю мюллерових структур унаслідок дії антимюллерового гормону (АМГ), зовні жіночим фенотипом з добре розвиненими молочними залозами. У пацієнток — сліпе закінчення піхви, відсутність матки, гіпоплазія або відсутність лобкового та пахвового оволосіння; підвищений рівень тестостерону у плазмі крові;
обструктивні аномалії — неперфорована незаймана плева, поперечна перегородка піхви, ізольована агенезія піхви. Причиною може бути порушення каналізації піхвової пластинки або злиття мюллерових структур із синусом. Клінічно проявляються циклічним тазовим болем при нормальному пубертаті;
синдром Каллмана — спадковий стан, що характеризується дефіцитом секреції ГнРГ та аносмією. Найчастіша форма вродженого гіпогонадотропного гіпогонадизму;
інфільтративні захворювання (саркоїдоз, гемохроматоз);
пухлини гіпофіза (пролактинома, краніофарингіома);
інфаркт чи некроз гіпофіза;
синдром порожнього турецького сідла;
гормонально активні пухлини гіпофіза;
аутоімунний гіпофізит.

Ці стани разом складають близько 2–7% усіх випадків первинної аменореї.

Дисфункція яєчників

Недостатність яєчників є однією з найчастіших причин первинної аменореї та характеризується гіпергонадотропним гіпогонадизмом — станом, при якому порушена реакція яєчників на нормальні або підвищені рівні гонадотропінів. Це призводить до зниження продукції естрогенів, відсутності розвитку ендометрію та, як наслідок, менструації.

Основні причини дисфункції яєчників:

гонадна дисгенезія:
- синдром Шерешевського — Тернера (45, X або мозаїцизм) — характеризується недорозвиненням яєчників, первинною аменореєю, затримкою статевого розвитку, а також можливими вродженими аномаліями (високим піднебінням, щитовидною дисфункція, серцево-судинними вадами);
- чиста гонадна дисгенезія (46, XX або 46, XY) — при 46, XY, відома як синдром Сваєра. Пацієнтки мають фенотипно жіночі зовнішні та внутрішні статеві органи, але без вторинних статевих ознак у пубертаті. Це зумовлено дисфункційною гонадною тканиною (дисгенетичними яєчками), відсутністю продукції АМГ та тестостерону;
передчасна недостатність яєчників (ПНЯ):
- генетична етіологія — премутація гена FMR1, що викликає синдром ламкої Х-хромосоми;
- ятрогенні фактори — хіміє- і променева терапія;
- аутоімунні процеси — ізольоване ураження яєчників або у складі поліендокринних синдромів;
- дефіцит ферментів — ароматази (приводить до надмірної кількості андрогенів, вірилізації та двозначними геніталіями), 17α-гідроксилази (характерні затримка статевого розвитку, артеріальна гіпертензія, гіпокаліємія; у 46, XX — гіпоплазія матки і яєчників, а в 46,XY — відсутність матки, сліпе закінчення піхви.

Хоча ендокринні порушення частіше асоційовані з вторинною аменореєю, деякі з них можуть виявлятися як первинна аменорея, особливо у підлітків. Ці стани необхідно враховувати при диференційній діагностиці.

гіперандрогенія — може чинити переважну дію на вісь ГГЯ, порушуючи секрецію гонадотропінів та овуляторні процеси:
- СПКЯ — найчастіша причина гіперандрогенії у жінок. Характеризується хронічними ановуляторними циклами, гіперандрогенними ознаками (гірсутизмом, акне), метаболічними порушеннями (інсулінорезистентністю, ожирінням);
- некласична вроджена гіперплазія кори надниркових залоз — найчастіше зумовлена дефіцитом 21-гідроксилази;
- андроген-продукувальні пухлини (яєчників або надниркових залоз);
- синдром Іценка — Кушинга — внаслідок надмірної кількості кортизолу в плазмі крові із супутньою гіперандрогенією;
гіперпролактинемія — підвищений рівень пролактину в плазмі крові може порушувати секрецію ГнРГ і пригнічувати овуляторну функцію:
- пролактинома гіпофіза;
- хронічний стрес;
- фізична перенапруга;
- хронічна хвороба нирок;
- прийом лікарських засобів (особливо антипсихотиків, опіоїдів, антидепресантів);
порушення функції щитовидної залози та інших ендокринних органів:
- гіпотиреоз — може призводити до підвищення ТРГ (тиреотропін-рилізинг-гормону) у плазмі крові, що стимулює секрецію пролактину та порушує вісь ГГЯ;
- гіпертиреоз — також здатний порушувати оваріальну функцію через метаболічні та гормональні механізми;
- неконтрольований цукровий діабет — призводить до енергетичного дефіциту та вторинного гіпогонадизму (Gasner A. et al., 2023).

Причини медикаментозної аменореї

гормональні контрацептиви, особливо які містять синтетичні прогестини, можуть викликати атрофію ендометрію, що призводить до відсутності менструацій, навіть у перервах між циклами;
антипсихотичні препарати, а також опіоїди здатні індукувати гіперпролактинемію;
хімієтерапія, наркотики, антидепресанти можуть чинити токсичну дію на гіпофізарну або оваріальну функцію, викликаючи аменорею (Gasner A. et al., 2023).

Причини вторинної аменореї

Причини фізіологічної вторинної аменореї:

вагітність — найчастіша причина відсутності менструацій загалом. Підвищені рівні естрогенів та прогестерону в плазмі крові пригнічують секрецію ГнРГ, створюючи сприятливі умови для розвитку плода;
лактаційна аменорея — зумовлена стійкою гіперпролактинемією в післяпологовий період. Високий рівень пролактину в плазмі крові пригнічує вісь ГГЯ і запобігає овуляції, поки зберігається часта стимуляція сосків;
менопауза — зниження функції статевих залоз та вироблення статевих гормонів наприкінці репродуктивного віку призводить до припинення менструацій.

Гіпоталамічні та гіпофізарні причини вторинної аменореї

ФГА може бути викликана недостатністю енергії в організмі, викликаною розладами харчування, інтенсивними фізичними навантаженнями або стресом. Це пригнічує імпульс ГнРГ (Saadedine M. et al., 2024);
пролактинома гіпофіза;
інфаркт гіпофіза (синдром Шихана) — виникає внаслідок гострих крововтрат (наприклад після пологів), що може призвести до порушення функції гіпофіза;
інфекційні захворювання — запалення гіпоталамуса або гіпофіза, спричинене інфекціями, такими як туберкульоз, менінгіт або сифіліс;
синдром Каллмана — спадковий дефіцит нейронів, які продукують ГнРГ, з аносмією (втратою нюху).

Причини з боку яєчників:

гіпергонадотропний гіпогонадизм — при цьому стані гіпофіз виробляє підвищені рівні ФСГ, але яєчники не реагують на стимуляцію, що призводить до відсутності менструації;
синдром Шерешевського — Тернера;
синдром Сваєра — при цьому синдромі яєчка нефункціональні, що призводить до порушення статевого розвитку та відсутності менструації;
первинна яєчникова недостатність — швидке виснаження або порушення функціонування яєчників, що спричиняє припинення менструацій у віці до 40 років. Може бути викликано як спадковими (наприклад синдромом Тернера), так і набутими факторами (хімієтерапією, аутоімунними захворюваннями).

Ендометріальні та цервікальні причини:

внутрішньоматкові спайки (синдром Ашермана) — формування рубців на ендометрії після викидня або аборту, що перешкоджає нормальному проліферативному процесу;
стеноз цервікального каналу — обструкція каналу шийки матки може бути спричинена рубцюванням, аномаліями розвитку або інфекціями.

Гормональні та ендокринні хвороби:

гіперандрогенія;
гіперпролактинемія;
гіпотиреоз чи гіпертиреоз;
неконтрольований цукровий діабет та синдром Кушинга (Lord M. et al., 2024).

Симптоми аменореї

Симптоми первинної аменореї

Первинна аменорея визначається як відсутність менструації до 15 років або протягом 3 років після телархе (первинні ознаки статевого дозрівання, такі як розвиток молочних залоз).

Симптоми первинної аменореї можуть включати:

відсутність менструацій;
відсутність ознак статевого дозрівання — якщо відсутні молочні залози або вторинні статеві ознаки (наприклад волосся у пахвах і на лобку), це також вказує на затримку статевого розвитку;
нормальний розвиток молочних залоз та оволосіння, але відсутність менструацій може свідчити про гормональну дисфункцію або структурні аномалії;
можливі генетичні захворювання, такі як синдром Тернера або синдром Каллмана, які можуть викликати аномалії в розвитку статевих органів та ендокринній системі.

Симптоми вторинної аменореї

Вторинна аменорея — це відсутність менструацій протягом ≥3 міс у жінки з раніше регулярним менструальним циклом або ≥6 міс у жінки з нерегулярними менструаціями.

Симптоми вторинної аменореї можуть включати:

відсутність менструації;
порушення гормональної регуляції — наприклад, при гіперандрогенії можуть відзначатися такі симптоми, як гірсутизм (надмірний ріст волосся за чоловічим типом) та акне;
галакторея — підвищений рівень пролактину може призвести до виділення молока (галактореї), хоча жінка не вагітна і не годує грудьми;
вазомоторні симптоми — припливи, підвищене потовиділення, сухість у піхві, перепади настрою;
зниження сексуального потягу та сухість у піхві, що може вказувати на нестачу естрогенів;
симптоми гіпотиреозу — стомлюваність, депресія, суха шкіра та холодні кінцівки;
ознаки захворювання гіпофіза — головний біль, порушення з боку очей або інші осередкові неврологічні порушення, що може свідчити про порушення в роботі гіпофізу (наприклад пролактинома);
симптоми захворювань, пов’язаних з гіперандрогенією (наприклад підвищений ріст волосся, акне, випадання волосся);
хронічна втома, психологічні розлади (тривожність, депресія).

Діагностика аменореї

Для діагностики основної етіології аменореї дуже важливим є докладний анамнез пацієнтки. Він повинен включати такі аспекти, як:

збирання анамнезу менструального циклу — якщо не було менструацій, діагноз — первинна аменорея. Якщо менструації були, важливо з’ясувати їхню частоту, тривалість, об’єм і регулярність;
історія захворювань та факторів ризику — оцінка наявності хронічних хвороб, впливу хіміє- або променевої терапії. Важливо визначити можливий дефіцит енергії, спричиненого розладами харчування, інтенсивними фізичними вправами чи стресом. Варто звернути увагу на екстремальне зменшення маси тіла, аносмію, галакторею, головний біль або зміни зору (можуть вказувати на захворювання центральної нервової системи (ЦНС) або гіпофіза);
сімейний анамнез — синдром гіпогонадизму або СПКЯ, можуть мати спадкову схильність;
сексуальний анамнез та симптоми вагітності — ознаки вагітності (нудота, блювання, болісність молочної залози);
фактори способу життя — суворі дієти, інтенсивні фізичні навантаження, стресові фактори (можуть свідчити про функціональну гіпоталамічну аменорею);
галакторея або застосування лікарських засобів, які можуть бути пов’язані з гіперпролактинемією (антипсихотичні препарати, антидепресанти, протисудомні засоби, опіати);
гіпоестрогенні симптоми — припливи, підвищене потовиділення в нічний час доби, сухість піхви, диспареунія (болісна статева близькість), перепади настрою, порушення сну;
циклічний тазовий біль або ендометріальні та цервікальні процедури — вказують на можливу обструкцію вивідних шляхів;
симптоми гіперандрогенемії — ріст волосся за чоловічим типом, випадання волосся, надмірне акне;
метаболічні або ендокринні захворювання — інсулінорезистентність, ожиріння, артеріальна гіпертензія, захворювання щитовидної залози або надниркових залоз;
аутоімунні симптоми — збільшення щитовидної залози, прискорене серцебиття, зміни маси тіла, розлади випорожнень, проблеми зі шкірою, волоссям або нігтями;
симптоми неконтрольованого цукрового діабету — поліурія (часте сечовипускання) та полідипсія (підвищена спрага) (Nawaz G. et al., 2024).

Усім пацієнткам насамперед показані такі дослідження:

тест сечі на вагітність;
ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого таза (зазвичай трансабдомінальне);
визначення ФСГ, ЛГ, естрадіолу, пролактину, тиреотропного гормону (ТТГ) у плазмі крові.

Якщо на підставі анамнезу або огляду виявлено додаткові клінічні ознаки, можуть бути потрібні додаткові дослідження при:

гіперандрогенії — визначення загального тестостерону, 17-гідроксипрогестерону (вранці натще), дегідроепіандростерон-сульфату (ДГЕАС) у плазмі крові;
у підлітків із глобальною затримкою статевого дозрівання — рентгенографію кісткового мозку, інсуліноподібний фактор росту I (ІФР-1) для скринінгу дефіциту гормону росту за низької швидкості росту;
хронічних захворюваннях (наприклад патології печінки, запальних хворобах кишечнику) — загальний аналіз крові, повний метаболічний профіль та печінкові проби, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) та С-реактивний білок (СРБ) у плазмі крові, антитіла до тканинної трансглутамінази-імуноглобуліну, низький індекс маси тіла (ІМТ);
дисгенезії гонад, синдром Тернера, агенезії мюллерових проток або синдром некрозу мієлоїдних проток — визначення каріотипу, магнітно-резонансна томографія (МРТ) органів малого таза;
внутрішньочерепному процесі (наприклад підвищений рівень пролактину в плазмі крові або вогнищеві неврологічні порушення) — рекомендована МРТ або комп’ютерна томографія (КТ) голови.

Якщо на підставі анамнезу або огляду передбачається наявність генетичної вади (наприклад синдрому Каллмана), необхідно скерувати пацієнтку до генетичного консультанта та провести цільове генетичне тестування (Nawaz G. et al., 2024).

Лікування аменореї

Лікування первинної аменореї спрямоване на усунення основної етіології та запобігання можливим ускладненням. Залежно від причини аменореї часто показані додаткові дослідження та моніторинг.

Аномалії вивідного тракту

Пацієнткам з деякими типами обструкції вивідного тракту, такими як неперфорована незаймана пліва або стеноз цервікального каналу, показано хірургічне втручання для усунення обструкції. Однак у цих пацієнток можуть зберігатися залишкові порушення, включно з ендометріозом та спайками в малому тазі, які можуть бути результатом первинної обструкції.

Для пацієнтки з вродженими аномаліями, що впливають на довжину піхви, можуть розглядатися різні варіанти лікування, включно з хірургічними методами або консервативними втручаннями (наприклад використання вагінальних розширювачів). Важливо, що консервативне лікування ефективне у 90–96% хворих.

У зв’язку з можливими психологічними порушеннями особам із вродженими аномаліями слід пройти психологічне консультування та отримати інформацію про доступні групи підтримки.

Захворювання гіпоталамуса, гіпофіза та статевих залоз

Для пацієнток з дефіцитом ендогенних статевих гормонів (наприклад при синдромі Каллмана або СПКЯ) необхідна гормональна терапія для захисту здоров’я кісток та серцево-судинної системи. Тому хворих із гіпогонадотропним та гіпергонадотропним гіпогонадизмом зазвичай скеровують до ендокринолога для тривалого гормонального лікування.

Стандартний режим гормональної терапії:

трансдермальний пластир естрадіолу 100 мкг щоденно;
або пероральний кон’югований естроген 0,625 мг щоденно. Додавання перорального прогестерону (200 мг щодня) протягом 12 днів кожного місяця необхідно для захисту ендометрію, якщо це необхідно.

Для дівчаток-підлітків з можливою конституційною затримкою росту та статевого дозрівання можна призначити гормональну терапію для стимулювання пубертатного розвитку протягом 3–6 міс, після чого можна спостерігати розвиток без призначення екзогенних гормонів протягом 4–6 міс. Альтернативно вичікувальне ведення в перші 6 міс може бути прийнятним підходом.

Також рекомендований прийом кальцію (1200 мг на добу) та вітаміну D (1000 МО на добу) для підтримки щільності кісткової тканини, а також заняття фізкультурою з навантаженням.

Для пацієнток з ФГА, спричиненою розладами харчової поведінки, слід надати відповідні освітні та консультаційні програми. Обов’язковою частиною лікування є коригування харчування, відновлення нормальної маси тіла та психологічна підтримка.

Лікування інших порушень має бути спрямоване на усунення основної причини. Наприклад:

при СПКЯ — зміна способу життя, орієнтованого на здорове харчування та регулярні фізичні навантаження, призначення комбінованих гормональних контрацептивів для запобігання гіперплазії ендометрію та злоякісних новоутворень, а також лікування гірсутизму та акне;
лікування захворювань щитоподібної залози, як-от гіпертиреоз чи гіпотиреоз;
при пролактиномах рекомендовано призначати каберголіна, у разі великих розмірів пухлини — хірургічне втручання;
при медикаментозно-індукованій гіперпролактинемії — важлива відміна провокувального препарату. Якщо скасування неможливе, слід розглянути застосування агоніста дофаміну.

Пацієнткам з аменореєю важливо проводити профілактичне спостереження та скринінг на артеріальну гіпертензію, підвищений індекс маси тіла, дисліпідемію та порушення толерантності до глюкози (Nawaz G. et al., 2024).

Ускладнення аменореї

За відсутності належного лікування або неефективної терапії, пов’язаної з первинною аменореєю, можуть виникнути різні ускладнення, особливо якщо існує хронічний гіпоестрогенний стан (наприклад відсутність естрогенової терапії). Основні з них включають:

вазомоторні симптоми (припливи, підвищене потовиділення в нічний час доби, зміна температури тіла та інші симптоми, типові для станів з дефіцитом естрогенів). Це особливо важливо у жінок, які не одержують замісну гормональну терапію (ЗГТ);
остеопоротичні переломи — нестача естрогенів у плазмі крові призводить до зменшення кісткової маси та підвищує ризик остеопорозу, що може призвести до переломів навіть при легких травмах або падіннях;
гіперплазія ендометрію — недостатня кількість прогестерону в плазмі крові при хронічній ановуляції може призвести до гіперплазії ендометрію, що, своєю чергою, підвищує ризик розвитку раку ендометрію;
порушення обміну речовин (ожиріння, дисліпідемія та цукровий діабет) та серцево-судинні захворювання;
безплідність — неможливість овуляції або збереження ановуляції без втручання призводить до неможливості природного зачаття;
галакторея;
ефекти гіперандрогенії — надмірна кількість андрогенів у плазмі крові, характерна для СПКЯ або інших захворювань, може спричинити вірилізацію, гірсутизм (підвищене зростання волосся за чоловічим типом) та акне;
психологічні ефекти — хронічні гормональні порушення, а також труднощі із встановленням діагнозу або лікуванням, можуть викликати тривожність, депресію та інші психологічні розлади, пов’язані з фертильністю та сприйняттям свого тіла.

Прогноз аменореї

Прогноз при аменореї залежить від етіології. Важливо враховувати як загальний стан здоров’я пацієнтки, так і можливість відновлення фертильності.

Як правило, етіології, що піддаються хірургічній корекції (наприклад неперфорована незаймана плева) або повністю оборотні стани (наприклад функціональна гіпоталамічна аменорея) мають більш сприятливий прогноз. У цих випадках при своєчасному втручанні або зміні способу життя у хворих часто відновлюється менструальний цикл і є можливість завагітніти у майбутньому.

Однак у випадку первинної аменореї, пов’язаної з більш складними захворюваннями, такими як синдром Каллмана або дисгенезія гонад, прогноз може бути обережнішим, особливо якщо ці стани не піддаються лікуванню або необхідна тривала гормональна терапія для підтримки загального стану здоров’я.

Отже, для кожної пацієнтки важлива точна діагностика та раннє втручання, що дозволить значно поліпшити прогноз, особливо у питаннях фертильності та якості життя (Nawaz G. et al., 2024).