Добутаміна (Dobutamina)

Переклад короткої характеристики лікарського засобу

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ДОБУТАМІНА БІОІНДАСТРІА ЛІМ 250 мг/20 мл, концентрат для розчину для внутрішньовенних інфузій

Кожен 20 мл флакон містить:

Діюча речовина:

Добутаміну гідрохлорид 280.20 мг (еквівалентно 250 мг добутаміну)

Допоміжні речовини з відомими ефектами: натрію метабісульфіт.

Повний список допоміжних речовин дивіться в розділі 6.1

Концентрат для розчину для внутрішньовенних інфузій.

Добутамін рекомендується у випадках, коли необхідна парентеральна інотропна підтримка при короткочасному лікуванні дорослих пацієнтів із серцевою декомпенсацією внаслідок пригнічення скоротливості міокарда, спричиненого органічними захворюваннями серця або кардіохірургічними втручаннями.

У пацієнтів з фібриляцією передсердь зі високою шлуночковою провідністю перед початком терапії розчином добутаміну слід застосувати препарати наперстянки.

Дозування

Швидкість інфузії, необхідна для збільшення серцевого викиду, зазвичай коливається від 2,5 до 10 мкг/кг/хв. Було помічено, що при безперервній перфузії протягом 72 годин або більше може розвинутися толерантність; отже, для досягнення тих самих ефектів можуть знадобиться вищі дози (у рідкісних випадках для досягнення бажаного ефекту вводилися дози до 40 мкг/кг/хв.

Швидкість інфузії (мл/кг/хв) для концентрацій 250, 500, 1000 мг/л наведено в таблиці нижче.

Добутамін завжди слід вводити шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії, бажано за допомогою насоса постійної подачі, щоб забезпечити стабільне та регулярне введення лікарського засобу.

Швидкість інфузії та тривалість терапії необхідно коригувати відповідно до реакції пацієнта, яка визначається за частотою серцевих скорочень, наявністю ектопічної активності, артеріальним тиском, сечовиділенням та, за можливості, центральним або легеневим венозним тиском і серцевим викидом.

Людям вводили концентрації до 5000 мкг/мл (250 мг/50 мл).

Загальний об'єм рідини, що вводиться, повинен визначатися на основі потреб пацієнта у гідросольових розчинах.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.

Пацієнти з вираженою механічною обструкцією, що впливає на наповнення шлуночків або серцевий викид, або на обидва показники, наприклад, при тампонаді серця, клапанному аортальному стенозі або ідіопатичному гіпертрофічному субаортатьному стенозі (див. розділ4.4).

Пацієнти з гіповолемією, за винятком випадків, коли вона була скоригована.

Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю.

Пацієнти дитячого віку (див. розділ 4.4).

Не застосовувати дітям, оскільки безпека та ефективність ДОБУТАМІНА БІОІНДАСТРІА ЛІМ для пацієнтів дитячого віку не досліджувалися.

Добутамін може спричинити помітне підвищення частоти серцевих скорочень або артеріального тиску.

У клінічних дослідженнях приблизно у 10% пацієнтів частота серцевих скорочень зростала на 30 уд/хв або більше, а у 7,5% спостерігалося підвищення систолічного тиску на 50 мм рт.ст. або більше.

Зменшення дози зазвичай зменшує або усуває ці ефекти.

Пацієнти, які раніше страждали на артеріальну гіпертензію, мають більший ризик надмірної пресорної реакції.

Добутамін може прискорювати або посилювати ектопічну шлуночкову активність, але у рідкісних випадках спричиняв шлуночкову тахікардію.

Оскільки добутамін збільшує атріовентрикулярну провідність, у пацієнтів з тріпотінням або фібриляцією передсердь може розвинутися швидка шлуночкова реакція, тому перед лікуванням добутаміном необхідно провести дигіталізацію.

Стрес-індукована кардіоміопатія (синдром Такоцубо) є можливим серйозним ускладненням застосування добутаміну під час стрес-ехокардіографії (див. розділ 4.8). Введення добутаміну для проведення стрес-ехокардіографії повинен здійснювати лише лікар, який має досвід проведення цієї процедури. Лікар повинен бути пильним під час дослідження та періоду відновлення і бути готовим до відповідного терапевтичного втручання під час тесту. У разі виникнення стрес-індукованої кардіоміопатії (синдром Такоцубо) прийом добутаміну слід негайно припинити.

Заходи безпеки при застосуванні

При введенні добутаміну, як і всіх адренергічних препаратів, необхідно постійно контролювати частоту та ритм серцевих скорочень, швидкість інфузії, ЕКГ та артеріальній тиск. Крім того, по можливості слід контролювати тиск у легеневих капілярах і серцевий викид.

На початку терапії рекомендується контролювати ЕКГ до отримання стабільної відповіді. Добутамін слід застосовувати з обережністю при тяжкій гіпотензії, що є ускладненням кардіогенного шоку (середній артеріальний тиск нижче 70 мм рт.ст.). Якщо артеріальний тиск швидко знижується, зменшення дози або припинення інфузії зазвичай спричиняє повернення до вихідних значень артеріального тиску. Іноді потрібне втручання, і відновлення може відбуватися не одразу.

Якщо артеріальний тиск залишається низьким або швидко знижується під час введення добутаміну, хоча тиск наповнення шлуночків і серцевий викид у нормі, розгляньте можливість застосування периферичних судинозвужувальних засобів, таких як норадреналін або допамін.

Можливу гіповолемію слід коригувати відповідною кількістю плазмозамінників перед початком лікування добутаміном (див. розділ 4.3).

Добутамін може бути неефективним у пацієнтів, які нещодавно отримували β-блокатори, оскільки опір периферичних судин може збільшитися.

Пацієнтам з фібриляцією передсердь перед початком лікування добутаміном рекомендується терапія наперстянкою.

У більшості пацієнтів з механічною обструкцією, яка перешкоджає наповненню шлуночків або серцевому викиду, або і тому, і іншому, добутамін не покращує гемодинаміку. Інотропна відповідь може бути недостатньою у пацієнтів зі значним зниженням шлуночкового наповнення, наприклад, при тампонаді серця, клапанному стенозі аорти та ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі (див. розділ 4.3).

Добутамін може спричиняти незначне зниження рівня калію в сироватці крові, не досягаючи, за винятком рідкісних випадків, рівня гіпокаліємії. Тому під час терапії добутаміном слід також контролювати рівень калію.

Рекомендується поступово припиняти лікування.

Застосування після гострого інфаркту міокарда

Клінічний досвід застосування добутаміну після гострого інфаркту міокарда є недостатнім для встановлення безпеки препарату для цього показання.

Добре відомо, що будь-який фармакологічний засіб, який може збільшити силу скорочення серця та його частоту, може спричинити збільшення зони ураження, викликаючи біль при стенокардії та елевацію сегмента ST, але невідомо, чи може це статися при застосуванні добутаміну, тому його застосування після інфаркту міокарда слід розглядати з обережністю.

Дозування повинно бути адаптована таким чином, щоб запобігти прискоренню частоти серцевих скорочень і підвищенню систолічного артеріального тиску.

Внутрішньовенне введення добутаміну може бути небезпечним для пацієнтів з прогресуючою серцевою недостатністю (див. розділ 4.3) і має обмежену користь порівняно з якістю життя та виживанням.

Були поодинокі повідомлення про реакції, що свідчать про підвищену чутливість до Добутаміну, такі як припливи, лихоманка, еозинофілів та бронхоспазм.

Інформація про деякі допоміжні речовини

Натрію метабісульфіт

ДОБУТАМІНА БІОІНДАСТРІА ЛІМ містить метабісульфіт натрію, який у чутливих людей, особливо у астматиків, може викликати алергічні реакції та серйозні напади астми.

Для тих, хто займається спортом

Використання препарату без терапевтичної необхідності є допінгом і може призвести до позитивного результату антидопінгового тесту.

Відновлення лікарського засобу

Під час введення ДОБУТАМІНА БІОІНДАСТРІА ЛІМ необхідно додатково розвести у флаконі для внутрішньовенного введення до кінцевого об'єму щонайменше 50 мл, використовуючи один з наведених нижче розчинів для внутрішньовенного застосування:

Декстроза 5%.

Декстроза 5% і хлорид натрію 0,45%.

Декстроза 5% і хлорид натрію 0,9.

Декстроза 10%.

Ізоліт-М з Декстрозою 5%.

Рінгера лактат.

Декстроза 5% та Рінгера лактат.

Осмітрол 20% у воді.

Натрію хлорид 0,9% для ін'єкцій.

Натрію лактат.

Нормосол-М в D5-W.

Як агоніст β-адренорецепторів, добутамін може конкурувати з β-адреноблокаторами, такими як пропанолол і метапролол, що призводить до переважання альфа-адреноблокаторів і підвищення периферичного опору. Блокування альфа-адренорецепторів може, однак, викликати ефекти бета1- та бета2-адреноблокаторів, що призводить до тахікардії та вазодилатації.

Клінічні дослідження не виявили жодних взаємодій при одночасному застосуванні Добутаміну з іншими лікарськими засобами, включаючи наперстянку, лідокаїн, тринітрин, ізосорбіду динітрат, атропін, гепарин, калію хлорид, фолієву кислоту, парацетамол, фуросемід, спіронолактон, морфін, протамін, фенацетин.

Поєднання добутаміну з вазодилататорами (нітропрусидом натрію та нітрогліцерином) посилює серцеву декомпенсацію і зазвичай знижує периферичний судинний опір, тиск наповнення легень та шлуночків.

Загалом, поєднання добутаміну з допаміном не збільшує серцеву декомпенсацію більше, ніж еквівалентна доза добутаміну. Зв'язок добутаміну з допаміном збільшує ниркову декомпенсацію, декомпенсацію сечовиділення та екскрецію натрію, підвищує системний артеріальний тиск та тиск наповнення шлуночків.

Загальні анестетики: повідомлялося про шлуночкові аритмії у тварин, які отримували звичайні дози добутаміну під час анестезії галотаном і циклопропаном, тому слід дотримуватися обережності при застосуванні добутаміну пацієнтам, які перебувають на лікуванні цими анестетиками.

Добутамін інактивується лужними розчинами, тому його не можна змішувати з 5% розчином бікарбонату натрію або іншими лужними розчинами.

Дослідження репродуктивної функції у щурів та кролів не виявили ознак впливу добутаміну на фертильність та плід або тератогенного ефекту.

Однак лікарський засіб не застосовували жінкам у період вагітності, і його слід застосовувати лише тоді, коли очікувана користь переважає потенційний ризик для плода, та під суворим медичним наглядом.

Невідомо, чи проникає добутамін через плаценту або виділяється з грудним молоком, тому в цих випадках слід бути уважним і, якщо мати потребує лікування добутаміном, годування груддю необхідно перервати на весь період лікування.

Не стосується.

ПІДВИЩЕННЯ ЧАСТОТИ СЕРЦЕВИХ СКОРОЧЕНЬ І АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ

У багатьох пацієнтів було виявлено підвищення артеріального тиску на 10–20 мм рт.ст. та прискорення серцебиття на 5–15 уд/хв.

Ці ефекти зазвичай пов'язані з введеною дозою.

Стрес-індукована кардіоміопатія (синдром Такоцубо) (див. розділ 4.4).

ЕКТОПІЧНА АКТИВНІСТЬ ШЛУНОЧКІВ

Шлуночкові порушення ритму (переважно екстрасистолія) спостерігалися у 5% пацієнтів.

Ці ефекти зазвичай пов'язані з дозою, тому при їх виникненні дозу необхідно зменшити або тимчасово припинити прийом препарату.

ДОБУТАМІНА БІОІНДАСТРІА ЛІМ у деяких рідкісних випадках спричиняв шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та аритмію.

ЗНИЖЕННЯ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ

При лікуванні лікарським засобом ДОБУТАМІНА БІОІНДАСТРІА ЛІМ зрідка повідомлялося про різке зниження артеріального тиску. Зменшення дози або переривання інфузії призводить до швидкого повернення артеріального тиску до базових значень.

ІНШІ ЕФЕКТИ

У 1–3% випадків: нудота, блювання, головний біль, лихоманка, задишка, неспецифічний біль у грудях, ангінозний біль, прискорене серцебиття, поколювання, оніміння та незначні судоми ніг.

ТРИВАЛЕ ЗАСТОСУВАННЯ

Тривалі інфузії до 72 годин не виявили небажаних ефектів, сильніших за ті, що виникають при короткочасних інфузіях.

Існують дані, що часткова толерантність розвивається в результаті безперервних інфузій добутаміну протягом 72 годин або більше; тому для досягнення тих самих ефектів можуть знадобитися вищі дози. Були поодинокі повідомлення про тромбоцитопенію.

РЕАКЦІЇ У МІСЦІ ВВЕДЕННЯ

Були поодинокі повідомлення про флебіт. Місцеве запалення та біль без ішемії були описані після екстравазації через неправильно виконані маневри. Були лише поодинокі повідомлення про некроз шкіри.

ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ

Зрідка повідомлялося про реакції гіперчутливості, пов'язані з прийомом добутаміну, включаючи шкірний висип, свербіж шкіри голови, лихоманку, еозинофілію та бронхоспазм.

ЛАБОРАТОРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

ДОБУТАМІНА БІОІНДАСТРІА ЛІМ, як і інші катехоламіни, може викликати помірне зниження рівня калію, рідко до рівня гіпокаліємії (див. розділ 4.4).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дозволяє здійснювати постійний моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Просимо медичних працівників повідомляти про будь-які підозрюванні побічні реакції через національну систему повідомлень, за адресою https://www.aifa.gov.it/en/content/segnalazioni-reazioni-avverse

Про передозування добутаміном повідомлялося рідко.

Ознаки та симптоми

Токсичність добутаміну зазвичай зумовлена надмірною стимуляцією бета-рецепторів серця. Тривалість дії добутаміну зазвичай коротка (Т½ = 2 хвилини) через швидку метаболізацію катехол -О-метилтрансферазою. Симптоми токсичності можуть включати анорексію, нудоту, блювання, тремор, неспокій, прискорене серцебиття, головний біль, задишку та ангінозний або неспецифічний біль у грудях.

Позитивний інотропний та хронотропний вплив добутаміну на міокард може спричинити артеріальну гіпертензію, тахіаритмію, ішемію міокарда та фібриляцію шлуночків. Гіпотензія може бути наслідком вазодилатації.

При пероральному прийомі препарату абсорбція зі слизових оболонок ротової порожнини та кишечнику є непередбачуваною.

Лікування

У разі передозування слід припинити інфузію до стабілізації стану пацієнта, забезпечивши при цьому оксигенацію та вентиляцію легень. Реанімаційні заходи слід вжити негайно. Тяжкі шлуночкові тахіаритмії можна успішно лікувати пропранололом або лідокаїном. Гіпертензія зазвичай реагує на зменшення дози або переривання терапії.

У разі необхідності слід проводити ретельний моніторинг та підтримувати показники життєво важливих функцій, рівень газів у крові, електролітів тощо в допустимих межах.

У разі перорального застосування розглянути можливість застосування активованого вугілля (часто більш ефективного) замість або разом з випорожненням шлунка. Повторне застосування вугілля може прискорити виведення деяких лікарських засобів, прийнятих раніше.

Забезпечте прохідність дихальних шляхів під час спорожнення шлунка або застосування активованого вугілля.

Проведення форсованого діурезу, перитонеального діалізу, гемодіалізу та гемоперфузії на основі вугілля не приносять користі при передозуванні добутаміном.

Добутамін — це інотропний засіб, основною дією якого є стимуляція b1-адренергічних рецепторів серця.

Його вплив на частоту серцевих скорочень, внутрішньосерцеву провідність та артеріальний тиск є помірним і поступається впливу еквівалентної дози ізопреналіну.

Його помірна гіпертензивна дія зумовлена компенсацією збільшення серцевої декомпенсації за рахунок одночасного зниження периферичного судинного опору.

На відміну від допаміну, дія добутаміну не пов'язана з ендогенним вивільненням норадреналіну і не залежить від резервів цього медіатора в серці.

У людини добутамін збільшує об'єм шлуночкового викиду і серцеву декомпенсацію, а також зменшує тиск наповнення і системний легеневий судинний опір.

Він не діє на дофамінергічні рецептори і тому не розширює вибірково ниркові або селезінкові судини.

Посилення атріовентрикулярної скоротливості спостерігалося при застосуванні добутаміну під час електрофізіологічних досліджень у людей, а також при фібриляції або тріпотінні.

В експериментальних та клінічних дослідженнях застосування добутаміну не збільшувало (або збільшувало помірно) споживання кисню міокардом, за винятком випадків, коли підвищувалася частота серцевих скорочень або артеріальний тиск, або і те, і інше.

Ефект добутаміну зазвичай короткий (Т½ = 2 хвилини), оскільки він швидко метаболізується катехол-О-метилтрансферазою.

Добутамін починає діяти протягом 1–2 хвилин, однак піковий ефект при певній швидкості інфузії може тривати близько 10 хвилин.

Плазмові концентрації досягають постійного рівня залежно від швидкості перфузії 5 мкг/кг/хв.

Середня плазмова концентрація становить 100 нг/мл у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю.

Плазмовий кліренс добутаміну у людини становить 2,4 л/хв/мкв, об'єм розподілу — приблизно 20% від маси тіла, а період напіввиведення з плазми крові — менше 3 хв.

Немає іншої інформації, окрім тієї, що міститься в Короткій характеристиці лікарського засобу.

Метабісульфіт натрію

Вода для ін'єкцій

10% соляна кислота та/або 10% гідроксид натрію можуть бути використані для регулювання pH в інтервалі 2,5–5,5.

Добутамін несумісний з лужними розчинами і не повинен змішуватися з 5% розчином бікарбонату натрію.

Через потенційну несумісність рекомендується не змішувати добутамін з іншими лікарськими засобами в одному розчині.

Добутамін не слід застосовувати з іншими лікарськими засобами або розчинниками, що містять метабісульфіт натрію та етанол.

У непошкодженій упаковці та при правильному зберіганні: 2 роки.

Після розведення у флаконі приготовані розчини необхідно використати протягом 24 годин. Розчини, що містять добутамін, можуть набути рожевого кольору; з часом колір може посилюватися. Така зміна кольору зумовлена незначним окисненням лікарського засобу і не означає значної втрати активності.

Зберігати при температур; нижче 30° С.

Флакон з нейтрального білого скла типу І, 20 мл.

Картонна коробка, що містить флакон з 250 мг добутаміну.

Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Біоіндастріа Лабораторіо Італіано Медісіналі С.п.А. (Біоіндастріа Л.І.М. С.п.А.)

Віа Де Амброзііз 2, 15067 Нові Лігуре (АЛ) — Італія