Тазамакс порошок для розчину для інфузій 4,5 г флакон, №10 Лікарський препарат

діючі речовини: piperacillin sodium, tazobactam sodium;

1 флакон містить піперациліну натрію еквівалентно піперациліну 4 г та тазобактаму натрію еквівалентно тазобактаму 500 мг.

Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого чи майже білого кольору.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики, пеніциліни. Комбінації пеніцилінів, у тому числі з інгібіторами β-лактамаз.

Код АТХ J01C R05.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Піперацилін — напівсинтетичний пеніцилін широкого спектра дії, який проявляє активність проти грампозитивних і грамнегативних аеробних та анаеробних бактерій і пригнічує активність бактерій шляхом інгібування формування клітинної перетинки та синтезу клітинної стінки. Тазобактам, бета-лактам, структурно споріднений з пеніцилінами, є інгібітором багатьох бета-лактамаз, які зазвичай викликають резистентність до пеніцилінів і цефалоспоринів, але він не пригнічує ферменти AmpC або метало-бета-лактамази. Тазобактам підсилює і розширює антимікробний спектр піперациліну, включаючи бактерії, які продукують бета-лактамази, що зазвичай нечутливі до нього та до інших бета-лактамних антибіотиків.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні співвідношення.

Час вище мінімальної інгібувальної концентрації (T > МІК) вважається основним фармакодинамічним фактором, що визначає ефективність піперациліну.

Механізм резистентності.

Два основних механізми стійкості до піперациліну/тазобактаму:

• Інактивація компонента піперациліну тими бета-лактамазами, які не пригнічуються тазобактамом: бета-лактамазами молекулярного класу B, C і D. Крім того, тазобактам не забезпечує захист від бета-лактамаз розширеного спектра (ESBL) з молекулярної групи ферментів класів А і D.
• Зміна білків, які зв’язують пеніцилін (PBP), що призводить до зниження спорідненості піперациліну з молекулярною мішенню в бактеріях.

Крім того, зміни проникності бактеріальної мембрани, а також експресія ефлюксних насосів багатьох препаратів можуть спричинити або сприяти резистентності бактерій до піперациліну/тазобактаму, особливо у грамнегативних бактерій.

Поширеність набутої резистентності окремих видів може змінюватися з часом та залежно від місцевості, тому бажано отримати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за порадою до фахівця, коли місцева поширеність резистентності є такою, що доцільність застосування лікарського засобу, принаймні при деяких типах інфекцій, викликає сумнів.

Дослідження Merino [інфекції кровотоку, викликані продуцентами (ESBL)].

У проспективному відкритому рандомізованому клінічному дослідженні не меншої ефективності з паралельними групами лікування піперациліном/тазобактамом порівняно з меропенемом не призвело до не менше ніж 30-денної смертності у дорослих пацієнтів із нечутливими до цефтриаксону інфекціями кровотоку E. coli або K. pneumoniae.

Загалом 23 із 187 пацієнтів (12,3%), які були рандомізовані для прийому піперациліну/тазобактаму, досягли первинного результату смертності через 30 днів у порівнянні з 7 із 191 пацієнта (3,7%) з групи прийому меропенему (різниця ризику 8,6% [односторонній 97,5% ДІ (довірчий інтервал) від –∞ до 14,5%]; P = 0,90 для не меншої ефективності). Різниця не відповідала межі для не меншої ефективності в 5%. Ефекти були послідовними в аналізі протокольної популяції: 18 із 170 пацієнтів (10,6%) досягли первинного результату в групі піперациліну/тазобактаму порівняно з 7 із 186 (3,8%) у групі меропенему (різниця ризику 6,8% [односторонній 97,5% ДІ від –∞ до 12,8%]; Р = 0,76 для не меншої ефективності).

Клінічний та мікробіологічний ефекти (вторинні результати) на 4-й день спостерігалися у 121 із 177 пацієнтів (68,4%) у групі піперациліну/тазобактаму порівняно з 138 із 185 (74,6%) у групі меропенему (різниця ризику 6,2% [95% ДІ від 15,5 до 3,1%]; P = 0,19). Для вторинних результатів статистичні тести були двосторонніми, при цьому показник P < 0,05 вважався значущим.

У цьому дослідженні було виявлено дисбаланс у показниках смертності між досліджуваними групами. Передбачалося, що смерть у групі піперациліну/тазобактаму пов’язана не з супутньою інфекцією, а з основними захворюваннями.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Пікові концентрації піперациліну і тазобактаму після введення у дозах 4 г / 0,5 г протягом 30 хвилин шляхом внутрішньовенної інфузії становлять 298 мкг/мл і 34 мкг/мл відповідно.

Розподіл. Зв’язування з білками як піперациліну, так і тазобактаму становить приблизно 30%; при цьому наявність тазобактаму не впливає на зв’язування піперациліну, а наявність піперациліну — на зв’язування тазобактаму. Піперацилін/тазобактам широко розподіляються у тканинах і рідинах організму, у тому числі в слизовій оболонці кишечнику, слизовій оболонці жовчного міхура, легенях, жовчі, у репродуктивних органах жінки (матці, яєчниках і фаллопієвих трубах) та кістках. Середні концентрації у тканинах становлять від 50 до 100% концентрації у плазмі крові. Даних про проникнення через гематоенцефалічний бар’єр немає.

Біотрансформація. У результаті метаболізму піперацилін перетворюється в дезетилову похідну, що має низьку активність; тазобактам — у неактивний метаболіт. Виведення. Піперацилін і тазобактам виводяться нирками шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. Піперацилін швидко виводиться у незміненому вигляді, 68% прийнятої дози виявляється в сечі. Тазобактам і його метаболіти швидко виводяться шляхом ниркової екскреції, 80% прийнятої дози виявляється у незміненому вигляді, а решта — у вигляді метаболітів. Після чого подальша екскреція піперациліну, тазобактаму і дезетилпіперациліну з жовчю незначна.

Після застосування одноразової і повторних доз піперациліну і тазобактаму у здорових добровольців період напіввиведення з плазми крові варіював від 0,7 години до 1,2 години і не залежав від дози або тривалості інфузії. При зниженні кліренсу креатиніну період напіввиведення піперациліну і тазобактаму подовжується.

Особливі популяції пацієнтів.

Порушення функції печінки. Період напіввиведення піперациліну і тазобактаму у пацієнтів з цирозом печінки збільшується приблизно на 25% і 18% відповідно у порівнянні зі здоровими добровольцями.

Порушення функції нирок. Період напіввиведення піперациліну і тазобактаму збільшується зі зниженням кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну нижче 20 мл/хв період напіввиведення піперациліну і тазобактаму збільшується у 2 і 4 рази відповідно у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

Під час гемодіалізу виводиться від 30 до 50% отриманої дози піперациліну і 5% — тазобактаму у формі метаболіту. При проведенні перитонеального діалізу виводиться відповідно близько 6% і 21% піперациліну і тазобактаму, причому 18% тазобактаму виводиться у формі його метаболіту.

Педіатрична популяція. Під час популяційного аналізу фармакокінетики розрахунковий кліренс у пацієнтів віком від 9 місяців до 12 років був порівнянним з показником у дорослих із середнім значенням 5,64 (0,34) мл/хв/кг. Кліренс піперациліну у педіатричних пацієнтів віком від 2 до 9 місяців становив 80% від цього значення. Середній об’єм розподілу піперациліну становив 0,243 (0,011) л/кг і не залежав від віку.

Пацієнти похилого віку. Середній період напіввиведення піперациліну і тазобактаму був відповідно на 32% і 55% довшим у пацієнтів літнього віку порівняно з молодими пацієнтами. Ця різниця може бути пов’язана з віковими змінами кліренсу креатиніну. Раса. Не спостерігалося різниці у фармакокінетиці піперациліну або тазобактаму між здоровими добровольцями азійської (n = 9) і європеоїдної раси (n = 9), які отримували разову дозу 4 г / 0,5 г.

Лікарський засіб показаний для лікування нижчевказаних інфекцій у дорослих і дітей віком від 2 років.

Дорослі та діти віком від 12 років:

• тяжка пневмонія (включаючи госпітальну і вентиляційну пневмонію);
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
• ускладнені внутрішньочеревні інфекції;
• ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин (включаючи інфекційні ускладнення при синдромі діабетичної стопи).

Також застосовувати для лікування пацієнтів з бактеріємією, що поєднується або пов’язана з будь-якою із зазначених вище інфекцій.

Лікарський засіб можна застосовувати для лікування гарячки у пацієнтів із нейтропенією, імовірно спричиненою бактеріальною інфекцією.

Діти віком від 2 до 12 років:

• ускладнені внутрішньочеревні інфекції.

Лікарський засіб можна застосовувати для лікування гарячки у дітей із нейтропенією, імовірно спричиненою бактеріальною інфекцією.

Рекомендовано керуватися офіційними рекомендаціями щодо застосування антибактеріальних лікарських засобів.

Підвищена індивідуальна чутливість до діючих речовин та до будь-яких інших пеніцилінових антибіотиків. Тяжка алергічна реакція на інший бета-лактамний антибіотик (наприклад цефалоспорин, монобактам або карбапенем) в анамнезі.

Недеполяризувальні міорелаксанти. При одночасному введенні піперациліну і векуронію піперацилін сприяв пролонгуванню блокади векуронієм нейром’язової передачі. З огляду на подібний механізм дії очікується, що блокада нейром’язової передачі, спричинена будь-яким недеполяризувальним міорелаксантом, може пролонгуватися при введенні піперациліну. Потрібен контроль побічних реакцій при нейром’язової блокаді у разі одночасного застосування будь-якого з недеполяризувальних міорелаксантів з піперациліном.

Антикоагулянти. При одночасному застосуванні з гепарином, пероральними антикоагулянтами та іншими засобами, які впливають на систему згортання крові, у тому числі на функцію тромбоцитів, слід частіше проводити дослідження системи згортання крові у динаміці.

Метотрексат. Піперацилін може затримувати виведення метотрексату, отже, для попередження токсичного ефекту необхідно слідкувати за рівнем метотрексату в сироватці крові у пацієнтів.

Пробенецид. Як і при застосуванні інших пеніцилінових антибіотиків, одночасне введення пробенециду і лікарського засобу Тазамакс подовжує період напіввиведення та знижує нирковий кліренс як піперациліну (на 21%), так і тазобактаму (на 71%). Однак пікові концентрації обох препаратів у плазмі крові не змінюються.

Пробенецид не слід застосовувати разом з лікарським засобом Тазамакс, якщо тільки користь не переважає ризик.

Аміноглікозиди. Піперацилін, у тому числі і при сумісному застосуванні з тазобактамом, не виявляв значущого впливу на фармакокінетику тобраміцину як у пацієнтів зі збереженою функцією нирок, так і у пацієнтів з легким і помірним ступенем порушення функції нирок. Фармакокінетика піперациліну, тазобактаму і метаболітів також значною мірою не змінювалася у разі призначення тобраміцину.

У пацієнтів з гострим нирковим порушенням внаслідок застосування піперациліну спостерігалася інактивація тобраміцину та гентаміцину.

Зважаючи на інактивацію in vitro в одному розчині аміноглікозидів піперациліном, Тазамакс і аміноглікозиди рекомендується вводити окремо. Препарати піперациліну і аміноглікозиди потрібно відновлювати, розбавляти і вводити окремо у разі призначення супутньої терапії з аміноглікозидами. Для введення потрібно використовувати лише Y-подібний катетер. При дотриманні всіх вищезазначених умов Тазамакс можна вводити за допомогою Y-подібного катетера лише із вказаними в таблиці 1 аміноглікозидами.

Таблиця 1

*Тривалість введення див. в інструкції для медичного застосування лікарського засобу.

Доза аміноглікозиду залежить від маси тіла, характеру інфекції (серйозна або така, що загрожує життю) і функції нирок (кліренс креатиніну).

При сумісному внутрішньовенному введенні медичному персоналу необхідно виконувати ряд вимог, а саме:

• дотримуватися асептичних умов, застосовувати набір для внутрішньовенного введення протягом 24 годин;
• робити маркування на контейнері: прізвище пацієнта, час і дата введення;
• час від часу перевіряти стан розчину: прозорість, колір, наявність сторонніх часток, видимих неозброєним оком.

Сумісність Тазамаксу з іншими аміноглікозидами не встановлена. Інформацію щодо застосування піперациліну/тазобактаму з аміноглікозидами див. у розділах «Несумісність» та «Особливості застосування».

Тазамакс несумісний з тобраміцином для одночасної інфузії через Y-подібний катетер. Ванкоміцин. Дослідження виявили підвищення частоти гострого ураження нирок у пацієнтів, які одночасно застосовували піперацилін/тазобактам і ванкоміцин, порівняно з монотерапією ванкоміцином (див. розділ «Особливості застосування»). Деякі з цих досліджень показали, що взаємодія ванкоміцину залежить від дози.

Фармакокінетичної взаємодії між піперациліном/тазобактамом і ванкоміцином не виявлено.

Вплив на лабораторні показники.

Неферментативні методи вимірювання рівня глюкози в сечі можуть призвести до хибнопозитивних результатів, як і з іншими пеніцилінами. Тому під час терапії Тазамаксом необхідне ферментативне вимірювання рівня глюкози в сечі.

Ряд хімічних методів визначення білка в сечі може призвести до хибнопозитивних результатів. Це не впливає на вимірювання рівня білка за допомогою вимірювальних паличок.

Прямий тест Кумбса може бути позитивним.

Тести Bio-Rad Laboratories Platelia Aspergillus EIA можуть призвести до хибнопозитивних результатів для пацієнтів, які отримують Тазамакс. Повідомлялося про перехресні реакції з не-Aspergillus полісахаридами та поліфуранозами при тесті Bio-Rad Laboratories Platelia Aspergillus EIA.

Позитивні результати аналізів, перерахованих вище, у пацієнтів, які отримують Тазамакс, повинні бути підтверджені іншими діагностичними методами.

Фармацевтична сумісність з іншими лікарськими засобами. Тазамакс не слід змішувати в одному шприці або крапельниці з іншими лікарськими засобами, окрім вказаних вище розчинників, оскільки немає даних про сумісність.

При виборі піперациліну/тазобактаму для лікування окремого пацієнта слід враховувати доцільність застосування напівсинтетичного пеніциліну широкого спектра дії з огляду на такі фактори, як тяжкість інфекції та поширеність стійкості до інших відповідних антибактеріальних засобів.

Перед початком застосування лікарського засобу Тазамакс необхідно детально ознайомитися з анамнезом хворого щодо реакцій гіперчутливості на пеніциліни та цефалоспорини, а також на інші алергени.

При застосуванні лікарських засобів пеніцилінової групи повідомлялося про тяжкі і рідко — летальні реакції гіперчутливості (анафілаксія, включаючи шок) у хворих, які отримували лікування пеніцилінами. Тяжкі алергічні реакції можуть вимагати припинення введення антибіотиків, призначення адреналіну та вжиття інших невідкладних заходів. Тазамакс може спричинити тяжкі побічні реакції з боку шкіри, такі як синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами і гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Якщо у пацієнтів з’являється висип на шкірі, за ними слід уважно спостерігати та припинити застосування Тазамаксу, якщо ураження прогресує.

Спричинений антибіотиками псевдомембранозний коліт може проявлятися тяжкою стійкою діареєю, яка може загрожувати життю хворого. Псевдомембранозний коліт може виникнути під час або після антибактеріального лікування. У цих випадках застосування лікарського засобу слід припинити.

При терапії Тазамаксом може розвинутися резистентність мікроорганізмів, що може спричинити суперінфекцію.

Гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ). Повідомлялося про випадки ГЛГ у пацієнтів, які отримували піперацилін або комбінацію піперацилін/тазобактам, часто коли лікування тривало більше ніж 10 днів. ГЛГ — це небезпечний для життя синдром патологічної імунної активації, що характеризується клінічними ознаками та симптомами надмірного системного запалення (наприклад лихоманка, гепатоспленомегалія, гіпертригліцеридемія, гіпофібриногенемія, високий рівень феритину в сироватці крові, цитопенія та гемофагоцитоз). Пацієнтів, у яких розвиваються ранні прояви патологічної імунної активації, слід негайно обстежити. Якщо встановлено діагноз ГЛГ, лікування піперациліном або комбінацією піперацилін/тазобактам слід припинити.

В окремих хворих, які отримували бета-лактамні антибіотики, виникали кровотечі. Іноді ці реакції супроводжувалися змінами лабораторних параметрів згортання крові, таких як час згортання крові, агрегація тромбоцитів та протромбіновий час; частіше вони виникали у хворих з нирковою недостатністю. Якщо виникають ознаки кровотечі, слід припинити антибіотикотерапію та призначити відповідне лікування.

Під час терапії Тазамаксом можливий псевдопозитивний результат проби на глюкозу в сечі при використанні методу, що ґрунтується на відновленні іонів міді. Тому рекомендується проводити пробу на основі ферментативного окислення глюкози. Під час тривалого лікування можливий розвиток лейкопенії та нейтропенії, тому слід періодично визначати гематологічний статус хворого.

При тяжких інфекціях можна розпочати емпіричну терапію лікарським засобом Тазамакс до того, як будуть відомі результати посіву на чутливість до антибіотиків.

Як і при лікуванні іншими пеніцилінами, при застосуванні високих доз можуть виникнути неврологічні ускладнення у вигляді судом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Ниркова недостатність. Через потенційну нефротоксичність тазобактам слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції нирок, а також пацієнтам, яким проводять гемодіаліз. Внутрішньовенні дози та інтервал між введеннями слід коригувати з урахуванням ступеня порушення функції нирок.

За даними великого багатоцентрового рандомізованого дослідження, у якому оцінювали швидкість клубочкової фільтрації після введення часто використовуваних антибіотиків для лікування критично хворих пацієнтів, застосування комбінації піперацилін/тазобактам було пов’язане з більш низькою швидкістю клубочкової фільтрації в порівнянні з такою при застосуванні інших антибіотиків. Було встановлено, що застосування комбінації піперацилін/тазобактам є причиною затримки відновлення функції нирок у цих пацієнтів. У хворих з низьким рівнем калію або у тих, хто одночасно приймає препарати, здатні зменшити рівень калію, може розвинутися гіпокаліємія; у таких хворих слід періодично контролювати рівень електролітів крові.

Важлива інформація про допоміжні речовини. Цей лікарський засіб містить 9,44 ммоль натрію в 1 флаконі. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються натрієвої дієти.

Вагітність. На цей час немає належних та добре контрольованих досліджень комбінації піперацилін/тазобактам або піперациліну чи тазобактаму окремо за участю вагітних жінок. Тазамакс проникає через плаценту. Лікарський засіб можна застосовувати лише у випадках, коли очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плода. Дослідження на тваринах показали токсичність, але не було доказів тератогенності при дозах, які є токсичними для матері.

Період грудного годування. Піперацилін у незначних концентраціях виділяється у грудне молоко, концентрація тазобактаму в грудному молоці не досліджувалася. Тому лікарський засіб можна застосовувати в період грудного годування лише у тих випадках, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для жінки та плода.

Фертильність. У дослідженнях репродуктивної функції у щурів після внутрішньочеревного введення тазобактаму або комбінації піперацилін/тазобактам не було виявлено ознак небажаного впливу на фертильність та спарювання.

Досліджень щодо впливу на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами не проводилось. Під час лікування слід враховувати можливість виникнення запаморочення, судом, що може впливати на швидкість психомоторних реакцій.

Доза та частота введення лікарського засобу залежать від перебігу та локалізації інфекції, а також від імовірних збудників.

Дорослі та діти віком від 12 років.

Звичайна доза становить 4 г піперациліну / 0,5 г тазобактаму кожні 8 годин.

При нозокоміальній пневмонії та бактеріальних інфекціях у пацієнтів з нейтропенією рекомендована доза становить 4 г піперациліну / 0,5 г тазобактаму кожні 6 годин. Такий режим також можна застосовувати для лікування пацієнтів з іншими вказаними інфекціями, особливо у важких формах.

У таблиці 2 вказана рекомендована частота введення для дорослих пацієнтів і дітей.

Таблиця 2.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Внутрішньовенну дозу потрібно коригувати залежно від ступеня порушення функції нирок таким чином (слід ретельно контролювати стан кожного пацієнта щодо ознак медикаментозної токсичності; доза і частота введення лікарського засобу мають бути скориговані відповідним чином).

Таблиця 3

Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, необхідно вводити одну додаткову дозу 2 г піперациліну / 0,25 г тазобактаму після кожного сеансу діалізу, оскільки гемодіаліз виводить 30–50% піперациліну за 4 години.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або кліренсом креатиніну вище 40 мл/хв корекція дози не потрібна.

Діти віком від 2 до 12 років.

У таблиці 4 наведено частоту введення і рекомендовані дози на кілограм маси тіла для дітей віком від 2 до 12 років за показаннями або клінічними станами.

Таблиця 4

* Не перевищувати максимальну дозу 4 г / 0,5 г з тривалістю інфузії 30 хвилин.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Внутрішньовенну дозу потрібно коригувати залежно від ступеня порушення функції нирок таким чином (слід ретельно контролювати стан кожного пацієнта щодо ознак медикаментозної токсичності; доза і частота прийому лікарського засобу мають бути скориговані відповідним чином):

Таблиця 5

Для дітей, які перебувають на гемодіалізі, необхідно вводити одну додаткову дозу 40 мг піперациліну / 5 мг тазобактаму / кг після кожного сеансу діалізу.

Діти віком до 2 років.

Безпека та ефективність Тазамаксу для дітей віком до 2 років не встановлені. Тривалість лікування.

Звичайна тривалість лікування для більшості показань становить 5–14 днів. Однак тривалість лікування має залежати від тяжкості інфекції, збудника та клінічного і бактеріологічного прогресу пацієнта.

Спосіб введення.

Тазамакс 4 г / 0,5 г вводити шляхом внутрішньовенної інфузії (протягом більше 30 хвилин).

Приготування розчину.

Приготування розчину для внутрішньовенного застосування необхідно проводити в асептичних умовах. Перед застосуванням приготовлений розчин слід перевірити візуально на відсутність механічних включень та ознак зміни кольору. Слід використовувати тільки прозорий та вільний від механічних включень розчин.

Внутрішньовенне застосування.

Вміст флакона потрібно розвести розчинником у кількості, вказаній у таблиці нижче. Струшувати флакон до повного розчинення порошку. Під час постійного струшування відновлення розчину відбувається протягом 5–10 хвилин.

Таблиця 6

* Сумісні розчинники для відновлення:

• 0,9% (9 мг/мл) розчин натрію хлориду для ін’єкцій;
• стерильна вода для ін’єкцій⁽¹⁾;
• 5% розчин глюкози.

⁽¹⁾ Максимальний рекомендований об’єм стерильної води для ін’єкцій на одне дозування 50 мл.

Відновлені розчини повинні бути вилучені з флакона за допомогою шприца. Якщо відновлення розчину проведене відповідно до рекомендацій, вилучення вмісту флакона за допомогою шприца забезпечить доступність заявленої кількості піперациліну/тазобактаму.

Відновлені розчини можуть бути додатково розведені до потрібного об’єму (від 50 мл до 150 мл) одним з таких сумісних розчинників:

• 0,9% (9 мг/мл) розчин натрію хлориду для ін’єкцій;
• 5% розчин глюкози;
• декстран 6% у 0,9% (9 мг/мл) натрію хлориду;
• розчин Рінгера лактат;
• розчин Гартмана;
• розчин Рінгера ацетат;
• розчин Рінгера ацетат/малат.

Одночасне застосування з аміноглікозидами.

Через інактивацію in vitro аміноглікозидів бета-лактамними антибіотиками Тазамакс і аміноглікозиди рекомендуються для окремого введення. Якщо показана супутня терапія з аміноглікозидами, Тазамакс і аміноглікозиди слід відновлювати, розбавляти та вводити окремо. Для введення потрібно використовувати лише Y-подібний катетер. При одночасному застосуванні за допомогою Y-подібного катетера дотримуватись таких вимог.

Таблиця 7

* Доза аміноглікозиду залежить від маси тіла, характеру інфекції (серйозна або така, що загрожує життю) та функції нирок (кліренс креатиніну).

Сумісність лікарського засобу з іншими аміноглікозидами не встановлена. Лише концентрації та розчинники для амікацину і гентаміцину із дозою Тазамаксу, наведені у таблиці вище, були встановлені як придатні для сумісного застосування за допомогою Y-подібного катетера. Одночасне сумісне введення через Y-подібний катетер будь-яким іншим способом, ніж зазначений вище, може призвести до інактивації аміноглікозиду Тазамаксом. Див. також розділ «Несумісність».

Невикористаний лікарський засіб або відходи повинні бути утилізовані відповідно до місцевих вимог.

Тільки для одноразового використання. Невикористаний розчин потрібно знищити.

Застосовувати дітям віком від 2 років.

Симптоми. Більшість небажаних симптомів, які спостерігаються при передозуванні (включаючи нудоту, блювання та діарею), відзначалися і при введенні звичайних доз. У хворих може виникати підвищена нейром’язова збудливість або судоми при введенні доз, які перевищують рекомендовані (особливо при наявності ниркової недостатності). Лікування. У разі передозування лікування піперациліном/тазобактамом слід припинити. Специфічний антидот не відомий. Лікування підтримувальне і симптоматичне залежно від клінічної картини. Надлишкові концентрації піперациліну або тазобактаму в сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу. Після одноразової дози піперациліну/тазобактаму 3,375 г відсоток видалення шляхом гемодіалізу піперациліну і тазобактаму становив приблизно 31% і 39% відповідно.

У більшості випадків побічні дії при застосуванні лікарського засобу не були тяжкими (діарея, блювання, нудота, висипання) і переносилися пацієнтами, не потребуючи відміни лікування. Частота виникнення цих побічних дій становить ³ 1/100 — < 1/10. Найбільш серйозні побічні реакції — псевдомембранозний коліт та токсичний епідермальний некроліз — виникають у 1–10 пацієнтів з 10000. Частоту панцитопенії, анафілактичного шоку та синдрому Стівенса — Джонсона неможливо оцінити за наявними даними.

Побічні реакції, наведені нижче, класифіковані за системами органів та за частотою їх виникнення. Застосовують таку класифікацію частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 — < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100); рідко (≥ 1/10000 — < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000).

*Випадки побічних реакцій на піперацилін/тазобактам, зафіксованих у постмаркетинговий період.

При застосуванні у високих дозах може розвинутися гіпернатріємія, тремор, енцефалопатiя (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю).

У хворих на муковісцидоз лікування піперациліном підвищувало ймовірність виникнення гарячки та висипів.

Вплив на результати лабораторних та інших діагностичних досліджень. Введення лікарського засобу Тазамакс може спричинити псевдопозитивну реакцію на глюкозу у сечі при використанні реакції з солями міді, що характерно і для інших пеніцилінів. Рекомендується використовувати методи визначення глюкози, які базуються на ферментативному окисленні глюкози.

При використанні ряду хімічних методів вимірювання білків сечі можуть бути отримані псевдопозитивні результати. Застосування лікарського засобу не впливає на результати вимірювання білка сечі за допомогою діагностичних тест-смужок.

Прямий тест Кумбса може бути псевдопозитивним.

Повідомлялося про перехресні реакції з полісахаридами та поліфуранозами, що не є компонентами клітинної стінки Aspergillus, при використанні тестової системи Bio-Rad Laboratories Platelia Aspergillus EIA.

Позитивні результати вищезазначених тестів у пацієнтів, яким застосовано Тазамакс, повинні підтверджуватися іншими діагностичними методами.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Після розчинення лікарський засіб придатний для застосування протягом 24 годин за умови зберігання в холодильнику при температурі 2–8 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Тазамакс не слід змішувати в одному шприці або крапельниці з іншими лікарськими засобами, крім зазначених в розділі «Спосіб застосування та дози» розчинників, оскільки немає даних про сумісність.

При одночасному застосуванні Тазамаксу з іншими антибіотиками (наприклад, аміноглікозидами) ці речовини необхідно вводити окремо. Змішування бета-лактамних антибіотиків з аміноглікозидом in vitro може призвести до значної інактивації аміноглікозиду.

Тазамакс не слід змішувати з іншими речовинами в шприці або флаконі для інфузій, оскільки сумісність не встановлена.

З огляду на хімічну нестабільність лікарський засіб Тазамакс не слід застосовувати сумісно з розчинами, що містять натрію гідрокарбонат.

Тазамакс не слід додавати у препарати крові або гідролізат альбуміну.

По 4 г / 500 мг у флаконі. 10 флаконів у пачці.

За рецептом.

Мітім С.р.л. / Mitim S.r.l.

Віа Джовані Баттіста Каціамалі 34–38, Брешія, 25125, Італія

Via Giovanni Battista Cacciamali 34–38, Brescia, 25125, Italy