Аспангін (560434) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діючі речовини: магнію DL-аспартату тетрагідрат, калію DL-аспартату гемігідрат;

100 мл розчину містять магнію DL-аспартату тетрагідрату (у перерахунку на магнію DL-аспартат безводний) 0,7987 г (відповідає 67,3 мг магнію); калію DL-аспартату гемігідрату (у перерахунку на калію DL-аспартат безводний) 0,9996 г (відповідає 228,3 мг калію);

допоміжні речовини: ксиліт, вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина; теоретична осмолярність 310 мосмоль/л, рН 6,0–7,4.

Мінеральні речовини. Препарати магнію. Код АТХ А12С С30.

Фармакодинаміка.

Аспангін володіє антиаритмічними властивостями, компенсує дефіцит іонів магнію та калію.

Магній активує натрій-калієву АТФ-азу, внаслідок чого знижується внутрішньоклітинний вміст натрію та підвищується надходження калію у клітину. При зниженні концентрації натрію у клітині гальмується натрієво-кальцієвий обмін у гладких м’язах судин, що призводить до їхньої релаксації, іони калію стимулюють синтез АТФ, глікогену, білків, ацетилхоліну; калій і магній підтримують поляризацію клітинних мембран.

Аспарагінат сприяє надходженню іонів у клітину та бере участь в енергетичному обміні. Антиаритмічний ефект реалізується завдяки здатності лікарського засобу усувати дисбаланс електролітів і знижувати збудливість і провідність міокарда.

Фармакокінетика.

При інфузійному введенні препарат із крові надходить всередину кардіоміоцитів і гладком’язових клітин судин у формі іонів K⁺, Mg²⁺ та аспарагінату і включається в клітинний метаболізм. Фармакокінетика препарату не досліджувалась у зв’язку з тим, що іони, які входять до його складу, присутні в організмі людини, що унеможливлює проведення досліджень.

• Додаткова терапія при хронічних захворюваннях серця (при серцевій недостатності, в постінфарктний період), при порушеннях ритму серця, насамперед шлуночкових аритміях;
• додаткова терапія при лікуванні препаратами наперстянки.

• Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу;
• гостра та хронічна ниркова недостатність;
• хвороба Аддісона;
• атріовентрикулярна блокада III ступеня;
• кардіогенний шок (АТ < 90 мм рт. cт.).

Препарат поліпшує переносимість серцевих глікозидів, посилює ефект лікарських засобів, що стимулюють трофічні процеси в міокарді; запобігає розвитку гіпокаліємії, зумовленої застосуванням салуретиків, кортикостероїдів, серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-блокаторами, циклоспорином, гепарином, нестероїдними протизапальними препаратами підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (необхідно контролювати рівень калію в плазмі).

Препарат знижує кардіотоксичну дію серцевих глікозидів. Призначення препарату може потребувати збільшення індивідуальної підтримуючої дози серцевих глікозидів.

При одночасному застосуванні з антидеполяризуючими міорелаксантами посилюється нервово-м’язова блокада, із засобами для наркозу (кетамін, гексанал, фторотан) — пригнічується центральна нервова система.

Швидке введення може викликати гіперемію обличчя.

При тривалому застосуванні лікарського засобу слід контролювати рівень калію і магнію в крові, а також необхідний регулярний моніторинг показників електролітного гемостазу та даних електрокардіограми.

Аспангін як лікарський засіб, що містить калій і магній, необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс; при станах, що можуть призводити до гіперкаліємії, таких як зниження функції нирок, гостра дегідратація, поширене пошкодження тканин, зокрема у разі тяжких опіків. У цієї категорії пацієнтів рекомендується регулярно досліджувати рівень електролітів у сироватці крові.

Оскільки ксиліт має жовчогінні властивості, вводити лікарський засіб при жовчнокам’яній хворобі слід під контролем лікаря. Введення лікарського засобу хворим на цукровий діабет необхідно здійснювати під контролем вмісту цукру в крові.

Дотепер не повідомлялося про будь-яку небезпеку при застосуванні лікарського засобу для цієї категорії пацієнтів.

Лікарський засіб не впливає на керування автотранспортом та роботу з іншими механізмами.

Лікарський засіб призначений тільки для внутрішньовенного введення.

Дорослим вводять повільно внутрішньовенно краплинно по 200–300 мл 1–2 рази на добу, але не більше 600 мл на добу. Швидкість введення — 20–25 крапель на хвилину. Лікарський засіб придатний для комбінованої терапії. Курс лікування визначає лікар.

Досвід застосування лікарського засобу дітям недостатній, тому його не застосовують цій віковій категорії пацієнтів.

Випадки передозування невідомі.

З огляду на здатність нирок виводити з організму велику кількість калію, збільшення дози препарату може призвести до гіперкаліємії, тільки якщо це пов'язано з гострим або вираженим порушенням виведення калію.

Терапевтичний індекс магнію широкий, і при відсутності ниркової недостатності тяжкі побічні ефекти дуже рідкісні.

У разі швидкого внутрішньовенного введення можуть проявитися симптоми гіперкаліємії/гіпермагніємії.

У разі передозування можна спостерігати симптоми гіперкаліємії і гіпермагніємії.

Симптоми гіперкаліємії: загальна слабкість, парестезії, брадикардія, параліч. Надзвичайно висока концентрація калію у плазмі крові може призвести до летального наслідку від пригнічення серцевої діяльності, аритмії або зупинки серця.

Симптоми гіпермагніємії: нудота, блювання, сонливість, артеріальна гіпотензія, брадикардія, слабкість, невиразне мовлення, двоїння в очах. При дуже високих плазмових концентраціях магнію може розвинутися гіпорефлексія, параліч м’язів, зупинка дихання і зупинка серця.

У разі передозування необхідно відмінити K⁺-, Mg²⁺-аспарагінат; рекомендується симптоматичне лікування (кальцію хлорид 100 мг/хв внутрішньовенно, діаліз, якщо необхідно).

З боку травного тракту: диспепсичні явища, нудота, блювання, діарея, біль у шлунку, метеоризм, спрага.

З боку серцево-судинної системи: порушення внутрішньошлуночкової провідності, зниження артеріального тиску.

З боку нервової системи: астенія, дезорієнтація, гіпорефлексія, запаморочення, парестезії, судоми.

З боку шкіри: можливі алергічні реакції, включаючи гіперемію, свербіж, висипання, набряк.

З боку дихальної системи: пригнічення дихання, диспное.

Зміни у місці введення: флебіт, тромбоз вен.

Загальні розлади: м’язова слабкість, відчуття жару, підвищення потовиділення.

При швидкому внутрішньовенному введенні — гіперкаліємія, гіпермагніємія. Симптоми: м’язовий гіпотонус, парестезії кінцівок, уповільнення AV-провідності, аритмії, зупинка серця.

5 років.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

По 100 мл, 200 мл або 400 мл у пляшці, по 1 пляшці у пачці.

За рецептом.

Приватне акціонерне товариство «Інфузія».

Україна, 23219, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, б. 84А.