Монтел таблетки (Montel tablets)

Монтелукаст - 10 мг

фармакодинаміка. Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), наявними в дихальних шляхах людини (включаючи міоцити гладкої мускулатури та макрофаги), та іншими клітинами прозапалення (включаючи еозинофіли та деякі мієлоїдні стовбурові клітини). CysLT мають відношення до патофізіології БА та алергічного риніту. При БА лейкотрієн-опосередковані ефекти включають бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів. При алергічному риніті після експозиції з алергеном CysLT вивільняється з носової слизової оболонки під час обох фаз (ранньої та пізньої) та проявляється симптомами алергічного риніту. При інтраназальній пробі з CysLT було продемонстровано збільшення резистентності повітроносних носових шляхів та симптомів назальної обструкції.
Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв’язується з CysLT1-рецепторами. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію у пацієнтів з БА, спричиненою вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 год після перорального застосування; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами.
Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст зменшує кількість еозинофілів в периферичній крові у дорослих пацієнтів та дітей, значно зменшує кількість еозинофілів у дихальних шляхах (аналіз мокротиння) та покращує клінічний контроль БА.
Фармакокінетика. Абсорбція. Після прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується. У дорослих при прийомі натще таблеток, вкритих плівковою оболонкою, в дозі 10 мг C_max у плазмі крові досягається через 3 год. Середня біодоступність становить 64%. Прийом звичайної їжі не впливає на C_max у плазмі крові і біодоступність таблеток, вкритих плівковою оболонкою.
Розподіл. Понад 99% монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить 8–11 л. При дослідженні міченого монтелукасту проходження через ГЕБ було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації міченого радіоізотопом матеріалу через 24 год після прийому дози також виявилися мінімальними.
Метаболізм. Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях із терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.
Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р450 3А4, 2А6 і 2С9 беруть участь у метаболізмі монтелукасту. Результати подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показали, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.
Виведення. Кліренс монтелукасту із плазми крові здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального застосування дози міченого ізотопом монтелукасту 86% виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2% — із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.
Фармакокінетика у різних груп пацієнтів. Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (>9 балів за шкалою Чайлда — П’ю) немає.
Дослідження для пацієнтів з нирковою недостатністю не проводили. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною.
При прийомі високих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) відмічали зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не виявлений при прийомі рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.

додаткове лікування персистуючої БА легкого та середнього ступеня тяжкості, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також при недостатньому клінічному контролі БА короткодіючими β-агоністами, що застосовуються за необхідності.
Симптоматичне лікування сезонного алергічного риніту у хворих на БА.
Профілактика БА, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням.
Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту. Ризики виникнення психоневрологічної симптоматики у пацієнтів з алергічним ринітом можуть перевищувати користь від застосування монтелукасту, тому монтелукаст слід застосовувати в як препарат резерву для пацієнтів з неадекватною відповіддю або непереносимістю альтернативної терапії.

препарат застосовувати перорально, незалежно від прийому їжі.
Дорослим та дітям віком від 15 років для лікування БА або БА із супутнім сезонним алергічним ринітом слід приймати по 1 таблетці (10 мг) 1 раз на добу, ввечері.
Загальні рекомендації. Терапевтичний ефект препарату щодо контролю БА настає впродовж 1 дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати прийом препарату навіть при досягненні контролю БА, а також у періоди загострення БА. Не слід приймати препарат разом з лікарськими засобами, що також містять монтелукаст.
Немає необхідності в корекції дози пацієнтам літнього віку, пацієнтам з порушеннями функції нирок або з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня. Немає даних щодо пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня.
Дозування препарату є однаковим для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.
Лікування монтелукастом залежно від інших способів лікування БА. Монтел можна призначати додатково до вже існуючого курсу лікування пацієнта.
Інгаляційні кортикостероїди. Монтел можна застосовувати як додаткову терапію у разі, якщо інгаляційні кортикостероїди у комбінації з короткодіючими β-агоністами як засобами першої допомоги не забезпечують адекватного клінічного контролю захворювання.
Не можна різко замінювати інгаляційні кортикостероїди Монтелом.
Діти. Застосовувати дітям віком від 15 років. Дітям віком до 15 років слід застосовувати препарат у вигляді жувальних таблеток.

гіперчутливість до монтелукасту або інших компонентів препарату.
Дитячий вік до 15 років (для дози 10 мг).

нижченаведені побічні реакції спостерігалися у процесі клінічних досліджень та у післяреєстраційний період. Побічні реакції класифіковано за частотою: часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000).
Кровоносна та лімфатична системи: рідко — тенденція до посилення кровоточивості, дуже рідко — тромбоцитопенія.
Імунна система: нечасто — реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, дуже рідко — еозинофільна інфільтрація печінки.
Психічні порушення: нечасто — порушення сну, у т.ч. нічні кошмари, безсоння, сомнабулізм, тривожність, збудження (ажитація), включаючи агресивну поведінку або ворожість, психомоторна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, тремор^§), депресія; рідко — порушення уваги, погіршення/втрата пам’яті, тик; дуже рідко — дисфемія, галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні наміри та поведінка (спроби суїциду), обсесивно-компульсивні розлади.
Нервова система: часто — головний біль, нечасто — млявість, запаморочення, сонливість, парестезії/гіпестезії, судомні напади.
Серцево-судинна система: рідко — відчуття серцебиття (пальпітація).
Дихальна система: нечасто — носові кровотечі, дуже рідко — легенева еозинофілія. Повідомлялося про поодинокі випадки синдрому Чарга-Страус у хворих на БА.
Травна система: часто — біль у животі, діарея**, нудота**, блювання**, нечасто — диспепсія, сухість у роті, відчуття спраги.
Гепатобіліарна система: часто — підвищення рівня сироваткових трансаміназ (АлАТ, АсАТ), дуже рідко — гепатит (у т.ч. холестатичний, гепатоцелюлярний, ураження печінки змішаного генезу).
Шкіра та підшкірні тканини: часто — висипання**, нечасто — гематоми, кропив’янка, свербіж, рідко — ангіоневротичний набряк, дуже рідко — вузлувата еритема, мультиформна еритема.
Сечовидільна система: нечасто — енурез у дітей.
Кістково-м’язова система та сполучна тканина: нечасто — артралгія, міалгія, включаючи м’язові спазми.
Інфекції та інвазії: дуже часто — інфекції верхніх дихальних шляхів*.
Загальні розлади: часто — пірексія**, нечасто — астенія/підвищена втомлюваність, відчуття дискомфорту (нездужання), набряки.
*Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «дуже часто» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували плацебо, під час клінічних досліджень.
**Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «часто» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували плацебо, під час клінічних досліджень.
^§Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «рідко».

пацієнтів необхідно попередити, що Монтел не слід застосовувати для усунення гострих астматичних нападів, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат невідкладної допомоги. У разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнтам необхідно якнайшвидше проконсультуватися з лікарем у випадку, якщо їм потрібна більша, ніж зазвичай, кількість інгаляцій β-агоністів короткої дії.
Не слід різко замінювати монтелукастом інгаляційні або пероральні кортикостероїди.
Відсутні дані, які доводили б, що дозу пероральних кортикостероїдних препаратів можна знижувати при одночасному прийомі монтелукасту.
Не слід приймати препарат разом з лікарськими засобами, що також містять монтелукаст.
Повідомлялося про виникнення психоневрологічних подій у дорослих пацієнтів, підлітків та дітей, які приймають монтелукаст (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Пацієнти та лікарі повинні насторожено ставитися до можливості виникнення психоневрологічних подій. Лікарі повинні обговорити можливість таких подій зі своїми пацієнтами та/або їх опікунами. Пацієнтам та/або опікунам слід вказати, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення психоневрологічних змін. Лікарі повинні ретельно оцінити ризики та переваги продовження лікування монтелукастом, якщо такі події виникли.
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може відмічатися системна еозинофілія, інколи з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Черджа — Стросс (гранулематозний алергічний ангіїт), лікування якого проводиться системними кортикостероїдними препаратами. Такі випадки зазвичай, але не завжди, були пов’язані зі зниженням дози або відміною пероральних кортикостероїдних препаратів. Зв’язок антагоністів лейкотрієнових рецепторів з розвитком синдрому Черджа — Стросс неможливо ані спростувати, ані підтвердити, тому лікарі повинні пам’ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипу, погіршення легеневої симптоматики, серцево-судинних ускладнень та/або нейропатії. Пацієнтам, у яких розвинулися вищезгадані симптоми, необхідно пройти повторне обстеження, а схему їхнього лікування слід переглянути.
Лікування монтелукастом не відміняє необхідності пацієнтам з аспіринзалежною БА уникати застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП.
Препарат Монтел, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими станами непереносимості галактози, недостатності лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Дослідження на тваринах не продемонстрували шкідливого впливу на вагітність або ембріональний/фетальний розвиток.
За даними проспективних та ретроспективних когортних досліджень із застосуванням монтелукасту вагітним жінкам, у яких оцінювали значущі вроджені вади у дітей, не встановлено ризику, пов’язаного із застосуванням лікарського засобу. Однак вказані дослідження мають методологічні обмеження, включаючи невеликий розмір вибірки, в деяких випадках ретроспективний збір даних і невідповідні групи порівняння.
Монтел можна застосовувати в період вагітності, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.
Дослідження на тваринах продемонстрували, що монтелукаст проникає в грудне молоко. Невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко жінок. Монтел можна застосовувати в період годування груддю, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не очікується, що монтелукаст впливатиме на здатність пацієнта керувати транспортними засобами або іншими механізмами. Проте в поодиноких випадках може виникати запаморочення або сонливість.

монтелукаст можна призначати разом з іншими препаратами для профілактики або тривалого лікування БА. Рекомендована клінічна доза монтелукасту не чинить значного клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.
У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, AUC для монтелукасту знижувалася приблизно на 40%. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся СYР 3А4, 2C8 і 2C9, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР 3А4, 2C8 і 2C9, наприклад фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.
У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Дослідження з вивчення взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (маркерний субстрат; препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою CYP 2C8 (наприклад паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).
Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 та 3A4. У ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітор CYP 2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.
За результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад, з триметопримом).
Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом (потужний інгібітор CYP 3A4) не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

у ході довготривалих досліджень хронічної БА монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам, а у короткочасних дослідженнях — до 900 мг/добу впродовж приблизно 1 тиж, при цьому клінічно значущі побічні реакції не виникали.
Симптоми. Повідомлялося про гостре передозування монтелукасту. Ці випадки стосувалися дорослих та дітей, які приймали дозу вище 1000 мг (близько 61 мг/кг маси тіла у дитини віком 42 міс). Отримані клінічні та лабораторні показники були в межах профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялося. Найчастіше відмічали побічні реакції, що відповідали профілю безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.
Лікування. Спеціальної інформації щодо лікування передозування монтелукасту немає. Лікування симптоматичне. Антидот відсутній. Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.