Лотемакс^® (Lotemax^®) (556150) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: динатрію едетат дигідрат, гліцерин, пропіленгліколь, борна кислота, полікарбофіл, натрію хлорид, тилоксапол, натрію гідроксид (2Н), бензалконію хлорид, 50% розчин (ВАК), вода для ін’єкцій.

Лотепреднол етабонат - 5 мг/г

Лотемакс^® (офтальмологічний гель лотепреднолу етабонату) 0,5% містить стерильний кортикостероїд місцевої дії для офтальмологічного застосування.
Механізм дії. Кортикостероїди пригнічують запальну реакцію до різних агентів та, ймовірно, затримують або уповільнюють загоєння. Вони інгібують набряк, відкладення фібрину, розширення капілярів, міграцію лейкоцитів, проліферацію капілярів, проліферацію фібробластів, відкладення колагену та утворення рубців, пов’язаних із запаленням. Хоча відомо, що глюкокортикоїди зв’язуються з глюкокортикоїдним рецептором та активують його, однак молекулярні механізми, залучені у модулюванні запалення глюкокортикоїдних рецепторів, чітко не встановлені. Проте, як вважають, кортикостероїди інгібують вироблення простагландинів за допомогою декількох незалежних механізмів.
Фармакокінетика. Лотепреднолу етабонат розчинний у ліпідах і може проникати в клітини. Лотепреднолу етабонат синтезується за рахунок структурних модифікацій сполук, пов’язаних із преднізолоном, таким чином, що він зазнає передбачуваної трансформації в неактивний метаболіт. На основі доклінічних досліджень процесів метаболізму in vivo та in vitro лотепреднолу етабонат широко метаболізується до неактивних метаболітів карбонової кислоти: PJ-9I та PJ-90. Системний вплив лотепреднолу етабонату після інстиляції в око препарату Лотемакс^® у людей не вивчався.
Дані доклінічних токсикологічних досліджень.
Канцерогенез, мутагенез, порушення фертильності. Довготривалі дослідження на тваринах для оцінки канцерогенного потенціалу лотепреднолу етабонату не проводилися. За допомогою тесту Еймса in vitro, аналізу тимідинкінази в лімфомі мишей, аналізу хромосомних аберацій у лімфоцитах людини або мікроядерного тесту на мишах in vivo із введенням одноразової дози ознак генотоксичності лотепреднолу етабонату не виявлено.
Введення лотепреднолу етабонату самицям та самцям щурів у дозах >25 мг/кг/добу (що у 152 рази більше RHOD на основі площі поверхні тіла при 100% абсорбції) до та під час спарювання призвело до предімплантаційної загибелі та зменшення кількості живого/живонародженого потомства. Доза NOAEL, що має значення для фертильності, для щурів становить 5 мг/кг/добу (що у 30 разів більше RHOD).
Клінічні дослідження
Дослідження серед дорослих пацієнтів. Під час двох рандомізованих багатоцентрових подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень із паралельними групами, проведених за участю 813 пацієнтів із післяопераційним запаленням, Лотемакс^® виявився більш ефективним порівняно з плацебо при зменшенні вираженості запалення передньої камери ока та болю після операції з усунення катаракти. Первинними кінцевими точками були повна роздільність клітин передньої камери ока (кількість клітин 0) і відсутність болю на 8-й день після операції.
У цих дослідженнях препарат Лотемакс^® продемонстрував статистично значуще більшу кількість пацієнтів із повним виведенням клітин передньої камери (31% порівняно з 14–16%) і відсутністю болю на 8-й день після операції (73–76% порівняно з 42–46%).
Дослідження серед педіатричних пацієнтів. Безпека та ефективність препарату Лотемакс^® оцінювалися у педіатричному дослідженні за участю пацієнтів віком від народження до 11 років (середній вік — 3 роки), які перенесли операцію з усунення катаракти. Пацієнтів рандомізували у групи застосування або препарату Лотемакс^® (54 пацієнти), або 1% офтальмологічної суспензії преднізолону ацетату (53 пацієнти), 4 рази на добу протягом 14 днів. На 14-й день частка пацієнтів із повним усуненням запалення передньої камери ока становила 57% у групі препарату Лотемакс^® та 63% у групі преднізолону.

Лотемакс^® — це кортикостероїд, призначений для лікування післяопераційного запалення та зменшення вираженості болю після офтальмологічної операції.

закапувати по одній або дві краплі препарату Лотемакс^® у кон’юнктивальний мішок ураженого ока 4 рази на добу, починаючи з наступного дня після операції та продовжуючи протягом перших 2 тиж післяопераційного періоду.
Спосіб застосування: перед використанням перевернути закриту пляшку догори дном і струсити один раз, щоб наповнити препаратом наконечник, перш ніж закапувати лікарський засіб.

препарат Лотемакс^® протипоказаний при більшості вірусних захворювань рогівки та кон’юнктиви, зокрема при епітеліальному кератиті (деревовидному кератиті), спричиненому вірусом простого герпесу, вакцинальній хворобі, вітряній віспі, а також при мікобактеріальній інфекції ока та грибкових захворюваннях структур ока.

побічні реакції, пов’язані з офтальмологічними стероїдами, включають підвищений внутрішньоочний тиск, який може супроводжуватися рідкісними пошкодженнями зорового нерва, порушенням гостроти та звуженням полів зору, утворенням задньої субкапсулярної катаракти; затримку загоєння ран; вторинну інфекцію очей, спричинену патогенами, включно з вірусом простого герпесу; перфорацію очного яблука в місцях стоншення рогівки або склери. Найпоширенішими побічними реакціями на препарат (2–5%), про які повідомлялося під час клінічних досліджень, були запалення передньої камери, біль в очах та відчуття стороннього тіла в оці.

підвищення внутрішньоочного тиску. Тривале застосування кортикостероїдів, зокрема препарату Лотемакс^®, може спричинити глаукому з пошкодженням зорового нерва, порушенням гостроти та звуженням полів зору. Стероїди слід застосовувати з обережністю при наявності глаукоми. Якщо цей лікарський засіб застосовується протягом 10 днів або більше, слід контролювати внутрішньоочний тиск.
Катаракта. Застосування кортикостероїдів може призвести до утворення задньої субкапсулярної катаракти.
Повільне загоєння ран. Використання стероїдів після операції з усунення катаракти може уповільнити загоєння і призвести до мікробного обсеменіння. При хворобах, що спричиняють стоншення рогівки або склери, кортикостероїди для місцевого застосування можуть зумовлювати виникнення виразок. Лікарю слід робити перше призначення та продовжувати застосування препарату тільки після обстеження пацієнта за допомогою спеціальних приладів, що дозволяють отримати збільшене зображення ока, такі як дослідження щілинною лампою (біомікроскопія) та, за необхідності, з фарбуванням флуоресцеїном.
Бактеріальні інфекції. Тривале застосування кортикостероїдів може спричинити пригнічення імунної відповіді та підвищити ймовірність розвитку вторинних інфекцій ока. При гострих гнійних захворюваннях ока стероїди можуть маскувати або ускладнювати перебіг існуючої інфекції.
Вірусні інфекції. Застосування кортикостероїдів при лікуванні хворих з простим герпесом в анамнезі потребує великої обережності. Застосування очних стероїдів може продовжити перебіг та посилити тяжкість багатьох очних вірусних інфекцій (включно з простим герпесом).
Грибкові інфекції. Грибкові інфекції рогівки особливо схильні до розвитку на фоні тривалого локального застосування стероїдів. Грибкову інвазію слід враховувати при будь-яких стійких виразках рогівки, при яких застосовувався або застосовується стероїд. За потреби слід проводити забір грибкових культур.
Носіям контактних лінз. Пацієнтам не рекомендовано носити контактні лінзи під час курсу лікування препаратом Лотемакс^®.
Ризик контамінації. Пацієнтів слід проінформувати, що насадка-крапельниця не повинна торкатися будь-якої поверхні, оскільки це може спричинити зараження гелю.
Ризик повторного інфікування. У разі появи болю, почервоніння, свербежу або збільшення вираженості запалення пацієнтам необхідно звернутися до лікаря.
Пацієнти літнього віку. В цілому не виявлено різниці в ефективності та безпеці препарату між пацієнтами літнього віку та молодшими пацієнтами.
Діти. Встановлені безпека та ефективність застосування препарату Лотемакс^® у дітей. Застосування препарату Лотемакс^® у цій популяції підтверджується доказами адекватних та добре контрольованих досліджень впливу Лотемакс^® на дорослих, а також додатковими даними досліджень безпеки та ефективності у педіатричних пацієнтів віком від народження до 11 років (див. Клінічні дослідження).
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність.
Резюме ризиків. Адекватні або добре контрольовані дослідження лотепреднолу етабонату у вагітних не проводилися.
При застосуванні у клінічно значущих дозах лотепреднолу етабонат чинив тератогенний вплив на кроликів та щурів при його пероральному застосуванні під час вагітності. Лотепреднолу етабонат спричиняв вади розвитку при пероральному введенні вагітним самицям кролів у дозах, що перевищували рекомендовану офтальмологічну дозу для людини (RHOD) у ≥1,2 раза та при введенні вагітним самицям щурів у дозах, що перевищували RHOD у ≥30 разів. Серед вагітних самиць щурів, які отримували пероральні дози лотепреднолу етабонату протягом періоду, що дорівнював останньому триместру вагітності людини, коли проявляється лактація, у дозах, що перевищували RHOD у ≥3 рази, виживаність потомства знижувалася. Токсичний вплив препарату на організм матері відмічали у щурів при його введенні у дозах, що перевищували RHOD у ≥304 рази, а максимальна нешкідлива доза (NOAEL) для матері встановлена на рівні, що перевищувала RHOD у 30 разів.
Фоновий ризик значних вроджених вад і викидня для зазначеної популяції невідомий. Проте фоновий ризик значних вроджених вад у загальній популяції в США становить 2–4%, а ризик викидня — 15–20% клінічно визнаних вагітностей.
Дані досліджень на тваринах. Ембріофетальні дослідження проводили у вагітних кролів, яким вводили лотепреднолу етабонат через шлунковий зонд з 6-го по 18-й день гестації з прицілом на період органогенезу. Лотепреднолу етабонат спричиняв вади розвитку плода при введенні у дозах ≥0,1 мг/кг (що у 1,2 раза вище рекомендованої офтальмологічної дози для людини (RHOD), розрахованої на основі площі поверхні тіла, при 100% абсорбції). Розщеплення хребетних дуг (включно з менінгоцеле) відмічали при дозах ≥0,1 мг/кг, а екзенцефалія та вади розвитку черепно-лицьової частини виявлені при дозах ≥0,4 мг/кг (що у 4,9 раза більше RHOD). При введенні 3 мг/кг маси тіла (що у 36 разів більше RHOD) лотепреднолу етабонат асоціювався з підвищенням частоти розвитку патології лівої загальної сонної артерії, викривлення кінцівок, пупкової грижі, сколіозу та затримки утворення кісткової речовини. Аборт та ембріофетальна летальність (резорбція) відбувалися при дозах ≥6 мг/кг маси тіла (що у 73 рази більше RHOD). Дозу NOAEL, що має значення для ембріофетальної токсичності, у цьому дослідженні не встановлено. Доза NOAEL, що чинить токсичний вплив на організм матері, у кроликів становить 3 мг/кг/добу.
Ембріофетальні дослідження проводили у вагітних щурів, яким вводили лотепреднолу етабонат через шлунковий зонд з 6-го по 15-й день гестації з прицілом на період органогенезу. Лотепреднолу етабонат спричиняв вади розвитку плода, зокрема відсутність плечо-головного стовбура, у дозах ≥5 мг/кг маси тіла (що у 30 разів більше RHOD); та розщеплення піднебіння, вроджену відсутність нижньої щелепи, серцево-судинні вади, пупкову грижу, зменшення маси тіла плода та зменшення окостеніння скелету при дозах ≥50 мг/кг маси тіла (що у 304 рази більше RHOD). Ембріофетальна летальність (резорбція) виявлена при введенні 100 мг/кг маси тіла (у 608 разів більше RHOD). Доза NOAEL, що має значення для ембріофетальної токсичності у щурів, становить 0,5 мг/кг маси тіла (що у 3 рази більше RHOD). Лотепреднолу етабонат чинив токсичний вплив на організм матері (зменшення приросту маси тіла) у дозах ≥50 мг/кг/добу. Доза NOAEL, що чинить токсичний вплив на організм матері, становить 5 мг/кг маси тіла.
Пери-/постнатальне дослідження проведено на щурах, яким вводили лотепреднолу етабонат через шлунковий зонд, починаючи з 15-го дня гестації (початок внутрішньоутробного періоду) по 21-й постнатальний день (кінець періоду лактації). При дозах ≥0,5 мг/кг маси тіла (що у 3 рази вище клінічної дози) відмічено зниження виживаності серед живонародженого потомства. Дози ≥5 мг/кг маси тіла (що у 30 разів більше RHOD) спричиняли пупкову грижу/неповністю сформований ШКТ. Дози ≥50 мг/кг маси тіла (що у 304 рази більше RHOD) чинили токсичний вплив на організм матері (зниження приросту маси тіла, смерть), призводили до зменшення кількості живонародженого потомства, зменшення маси тіла при народженні та затримки в постнатальному розвитку. Дозу NOAEL, що має значення для ембріофетальної токсичності, у цьому дослідженні не встановлено. Доза NOAEL, що чинить токсичний вплив на організм матері, становить 5 мг/кг маси тіла.
Годування грудьми. Дані про наявність лотепреднолу етабонату у грудному молоці людини, вплив на грудних немовлят або на вироблення молока відсутні. Необхідно враховувати користь грудного вигодовування для розвитку та здоров’я, а також клінічну потребу матері у препараті Лотемакс^®, а також будь-які потенційні побічні реакції препарату Лотемакс^® на немовля, що знаходиться на грудному вигодовуванні.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Будь-яких досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами не проводили. Як і при застосуванні інших офтальмологічних засобів, можлива тимчасова нечіткість зору, що може впливати на здатність керування транспортними засобами або іншими механізмами. В такому випадку пацієнтам не слід керувати автомобілем або користуватися технікою, поки їх зір не відновиться.

дані відсутні.
Несумісність. Оскільки відсутні дослідження сумісності, не можна змішувати цей препарат з іншими лікарськими засобами.

дані відсутні.

у вертикальному положенні при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Після першого відкриття зберігати не більше 28 днів у вертикальному положенні при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.